Blog

Багатьом спостерігачам може видатись, що найостанніший раунд боротьби на Близькому Сході почався без видимої причини, але якщо придивитися до недавніх подій в Ірані й Сирії, можна побачити зовсім іншу картину.

#img_left#Коли Махмуд Ахмадінежад був вибраний першим президентом Ірану в червні 2005 року, першим лідером, що відвідав його, був глава Сирії Башар аль-Ассад. Ассад був у Тегерані в серпні 2005 року, він хотів показати Заходу відносини, що поліпшувалися, між цими двома країнами.

Два лідери зрозуміли, що вони мають багато спільного, особливо що стосується міжнародної ізоляції [прим. пер.: на ці країни накладені різні санкції, ізоляція від решти світу обмежує їхню участь у міжнародних проблемах].

США підозрює Ахмадінежада в причетності до викрадань у посольстві США, що трапилися в 1979 році в Ірані. Ассад, у свою чергу, також підозрюється в організованому вбивстві колишнього прем’єр-міністра Лівану Рафіка Ель-Харірі.

На зустрічі двох лідерів Ахмадінежад зробив досить оптимістичну заяву уряду Сирії, яка також указувала на міжнародну ізоляцію цих країн через “прокажений договір”. “Як країни, які перебувають під міжнародним тиском, ми повинні зміцнювати наші зв’язки”, – сказав президент Ірану.

#img_right_nostream#Наприкінці січня 2006 року Ахмадінежад приїхав із візитом у відповідь до Сирії. Крім його провокаційної заяви Європі “Заберіть євреїв!”, яка, поза сумнівом, викликала велике обурення в Ізраїлі, Ахмадінежаду також довелося обговорити серйозніші питання.

Він зустрівся з лідерами терористичних організацій із Сирії й Лівану, які діють під заступництвом цих двох країн. Ахмадінежад також зустрівся з лідерами аналогічних терористичних палестинських організацій – Халедом Машаль, головою політичної організації “Хамас”, і Рамаданом Шалах, головою ісламського “Джихаду”.

Проте найбільш важливою на зустрічі між Ахмадінежадом і Асcадом була зустріч головнокомандуючого “Хізбалла” Хасана Насралли з Муктадой аль-Садер, лідером Іракської шиїтської армії , яка вбиває сунітів і американців в Іраку. Згідно з американською розвідкою, були виявлені відомості про те, що Імад Магнія – голова військового крила “Хізбалла” – також відвідав зустріч.

Під час цих зустрічей лідери сформували радикальний “Ісламський Альянс”, який почав ретельно готувати свої наступні кроки з розробки іранської ядерної зброї, зміни статусу Сирії щодо Америки, Лівану й Палестини. Відвідини зустрічі Магнієм послужили сигналом небезпеки для західних аналітиків з пошуку ознак зростаючої активності серед організацій “Хізбалла” у Європі, США і на Близькому Сході.

“Ісламський Альянс” збільшив свій вплив 26 січня 2006 року, коли “Хамас” виграв на політичних виборах у Палестині. Таким чином, Іран і Сирія отримали нового партнера, який міг би допомогти їм зменшити тиск Заходу на Сирію і ліквідувати санкції на розробку ядерної зброї Іраном. Адміністрація Буша і Європа здавалися приниженими, тоді як Іран і Сирія стали впевненішими. Більш того, Ассад вирішив ризикнути й перетворив столицю на головний центр між Ліваном, Іраном, Іраком, і Палестинськими територіями.

Ознак зростаючої активності “Хізбалла” спочатку було небагато, але їхня кількість різко збільшилася в квітні й травні 2006 року. На початку квітня джерела Ради безпеки Ізраїлю повідомили в London Telegraph, що “солдати Іранської Революційної Армії контролюють більшість прикордонних постів “Хізбалла” впродовж усього ізраїльсько-ліванського кордону”.

Через місяць, 22 травня, “New York Post” процитувала повідомлення американської розвідки про те, що “Хізбалла” планує атакувати США. Новини просочилися з метою дати зрозуміти іранцям, що США добре поінформовані про наміри терористів і що за членами “Хізбалла”, які проживають на території США, ведеться спостереження.

Через кілька днів газета “al-Wattan” у Саудівській Аравії опублікувала статтю, яка цитує повідомлення американської розвідки про те, що Ізраїль передав інформацію про серію терористичних нападів, запланованих Магнія під час завершення Чемпіонату світу з футболу 2006.

Не зважаючи на те, що чемпіонат минув спокійно, напади були тільки питанням часу і могли трапитися у іншому місці. І це трапилося 25 червня, коли “Хамас” викрав ізраїльського солдата Гілада Шаліта. Операція була запланована кількома тижнями раніше. Про це знало політичне бюро “Хамаса” у Дамаску, включаючи його голову Халеда Масхала. 12 червня була проведена інша запланована операція, під час якої “Хізбалла” викрав ще двох солдатів на північному кордоні Ізраїлю.

Через кілька годин західна розвідка оголосила, що викрадення було організоване Іраном. Іран хотів відвести увагу від ядерного проекту під час саміту G8, який повинен був відбутися через три дні.

Зважаючи на вищезазначені події, можна описати “розподіл праці” таким чином: Іран підбирає музику, Сирія організовує оркестр, тоді як “Хамас” і “Хізбалла” показують виставу.

Автор Йохай Сіла – дослідник політичної ситуації, суспільства і ЗМІ на Близькому Сході.

У Москві в останні серпневі дні проходить виставка під назвою “Природа й релігія в щоденниках-колажах Лі Чун Манн”. Лі Чун Манн – південнокорейська художниця, яка веде незвичайний щоденник протягом ось вже п’ятдесяти років.

#img_right#Він складений з колажів, в яких автор виражає свою думку за допомогою малюнка і різноманітних матеріалів – засушеного листя і квітів, кори дерев, ґудзиків, насіння, обривків тканини і паперу і т.д.

В 14 років Лі Чун Манн познайомилася з творами великих російських письменників, так вона пізнавала Росію і так вона полюбила її. Два роки тому вона серйозно захворіла і тоді зрозуміла, що необхідно цінувати час (життя). Це укріпило її рішення приїхати до Москви.

Пані Лі почала створювати виставку, перебуваючи під враженням від творів російських письменників. А приїхавши до Москви, закінчила роботу, відкривши для себе Росію, про яку вона дізналася з книг. Тут джерелом натхнення стала для неї російська церква. Перебуваючи серед ікон, вона відчувала себе як удома, неначе повернулася додому. Але в її творах є не тільки російська церква. Практично в кожній картині ми бачимо зображення Будди. Лі Чун Манн говорить, що релігія насправді не відіграє визначальну роль.

Для художника головне – передати смисл, використовуючи символи і форму, встановити діалог із глядачем. Мова тіла може сказати багато чого про те, що не підвладне описові. Вона говорить, що в людях багато різних людських проявів – злості, пожадливості, суєти. Таких людей вона зображає огрядними, важкими. На її думку, головним в житті є знання, добро й краса, нам необхідно звільнитися від мирської суєти, злитися з природою. Вона зображає своє єднання з природою, розмовляє з нею. У її творах ми бачимо, що природа вмирає, і в цьому провина людини.

Вона хоче донести до нас, що, вбиваючи природу, ми губимо себе. Кожен її твір символічний, це ціла історія, яку можна розповідати нескінченно. І кожного разу в картинах Лі Чун Манн ми знаходимо щось нове для себе, пізнаємо внутрішній світ художника. Картини пані Лі дуже гармонійні, її твори – дзеркало нашого світу, вони також  відображають ту істину, якою живе сама Лі Чун Манн.

Юлія Гольченко. Велика Епоха

У Москві в останні серпневі дні проходить виставка під назвою “Природа й релігія в щоденниках-колажах Лі Чун Манн”. Лі Чун Манн – південнокорейська художниця, яка веде незвичайний щоденник протягом ось вже п’ятдесяти років.

#img_right#Він складений з колажів, в яких автор виражає свою думку за допомогою малюнка і різноманітних матеріалів – засушеного листя і квітів, кори дерев, ґудзиків, насіння, обривків тканини і паперу і т.д.

В 14 років Лі Чун Манн познайомилася з творами великих російських письменників, так вона пізнавала Росію і так вона полюбила її. Два роки тому вона серйозно захворіла і тоді зрозуміла, що необхідно цінувати час (життя). Це укріпило її рішення приїхати до Москви.

Пані Лі почала створювати виставку, перебуваючи під враженням від творів російських письменників. А приїхавши до Москви, закінчила роботу, відкривши для себе Росію, про яку вона дізналася з книг. Тут джерелом натхнення стала для неї російська церква. Перебуваючи серед ікон, вона відчувала себе як удома, неначе повернулася додому. Але в її творах є не тільки російська церква. Практично в кожній картині ми бачимо зображення Будди. Лі Чун Манн говорить, що релігія насправді не відіграє визначальну роль.

Для художника головне – передати смисл, використовуючи символи і форму, встановити діалог із глядачем. Мова тіла може сказати багато чого про те, що не підвладне описові. Вона говорить, що в людях багато різних людських проявів – злості, пожадливості, суєти. Таких людей вона зображає огрядними, важкими. На її думку, головним в житті є знання, добро й краса, нам необхідно звільнитися від мирської суєти, злитися з природою. Вона зображає своє єднання з природою, розмовляє з нею. У її творах ми бачимо, що природа вмирає, і в цьому провина людини.

Вона хоче донести до нас, що, вбиваючи природу, ми губимо себе. Кожен її твір символічний, це ціла історія, яку можна розповідати нескінченно. І кожного разу в картинах Лі Чун Манн ми знаходимо щось нове для себе, пізнаємо внутрішній світ художника. Картини пані Лі дуже гармонійні, її твори – дзеркало нашого світу, вони також  відображають ту істину, якою живе сама Лі Чун Манн.

Юлія Гольченко. Велика Епоха

Описуючи складну систему квот, фінансових пільг і причетність до цих справ центрального уряду, колишній китайський поліцейський сказав, що влада викрадає органи у китайських громадян, які перебувають у в’язницях.

#img_left#“Вирізування органів у Китаї досягло величезних і неймовірних масштабів, – сказав Чжан Цзяньхуа під час інтерв’ю телебаченню “Нова Династія Тан”. – Уряд тримає все під своїм контролем. Він не піклується про людські життя”.

Чжан зголосився розповісти свою історію після того, як дізнався про те, що практикуючі Фалуньгун, яких ув’язнено у в’язницях комуністичним режимом за їхню віру, втрачають свої органи, які у них витягують і продають заради вигоди в прибутковому бізнесі трансплантації органів.

У звіті про розслідування, яке провів колишній канадський держсекретар Девід Кілгур і адвокат-правозахисник Девідом Мейтас, результати якого були опубліковані минулого місяця, підтверджує, що видаляння органів у практикуючих Фалуньгун у Китаї відбувається насправді.

Чжан, колишній офіцер із Бюро громадської безпеки (PSB) м. Шеньчжень провінції Гуанчжоу, був показаний по телебаченню у своїй старій уніформі, на якій до цього часу виразно видно ідентифікаційний поліцейський номер. Він розповів, що втік до США після того, як зазнав переслідування за спробу викрити жахливе поводження з ув’язненими з боку міліції, включаючи затриманих практикуючих Фалуньгун.

“Тіло було порожнім”

Чжан сказав, що він особисто був свідком видаляння органів у засуджених до страти в’язнів. У 1998 році торговець наркотиками з району Чжан був засуджений до страти. З ним у камері також був Чень Лунцзай, сім’я якого зустріла Чжана в Гонконзі і підтримала його.

Перед стратою брат злочинця зустрівся з Чжаном і попросив його посприяти в тому, щоб побачити тіло Ченя востаннє після виконання смертного вироку. Чжан сказав, що брат був стурбований тим, що органи Ченя можуть видалити. Традиційно китайці вірять, що тіла людей повинні залишатися після смерті незайманими.

Чжан погодився виконати прохання брата засудженого. Він позичив йому запасну уніформу і відвіз на місце страти. За словами Чжана, відразу ж після виконання смертного вироку тіла злочинців поклали у фургони і повезли в крематорій. Поїздка туди тривала дві години.

“Операція проводилася всередині фургона”, – сказав він. – Вантажівка рухалася поволі, ймовірно, для того, щоб полегшити операцію. Військові поліцейські машини супроводжували фургони”.

Після приїзду в крематорій Чжан і його попутник виявили, що поліція оточила будівлю. Вони умовили охоронця впустити їх, щоб перевірити тіло, і один офіцер розстебнув мішок, в якому був труп.

“Ми стояли за два метри від тіла”, – сказав Чжан. – Як тільки розстебнули мішок, із нього хлинула кров. Ми побачили, що в тілі нічого не було, всі органи були видалені. Були видалені також і очі. Можливо, були необхідні рогові оболонки”.

Брат ув’язненого хотів викрити цю подію в ЗМІ, але Чжан переконав його нічого не повідомляти заради своєї власної безпеки. Він говорить, що за допомогою грошей, залякування або високого положення людини було куплено мовчання багатьох, хто залучений у видаляння органів.

Розповідь Чжана також підтверджується іншими очевидцями, включаючи Гао Пейці, іншого колишнього офіцера Комітету держбезпеки, який виступив свідком перед Сенатом США в 1995 році. Організації “Міжнародна Амністія” і “Захист прав людини” також піднімали подібні питання у своїх повідомленнях.

Доступне фінансування

Згідно з Чжанем, Міністерство громадської безпеки призначає місцевим бюро громадської безпеки квоти на проведення страт залежно від рівня злочинності в даній області. За словами Чжана, в його районі міста Шеньчжень квота щорічно становила 10-20%. При цьому додавалося: “Більше означає краще”.

Чжан повідомив, що його офіс попав під сильний тиск зверху, коли стало важко виконувати “річну квоту страт”. За словами Чжана, виконання квоти стимулюється фінансовою винагородою.

“Наш партійний секретар району Лю Чжиген сказав: “Коли ви засуджуєте до смерті одного злочинця, наш район Лунган передасть вашому комітетові 30 тисяч юанів”. Це становить близько $3 700 US.

Джерело таких коштів бере свій початок у Відділі фінансів центрального уряду, який розподіляє гроші на видаляння органів Відділу громадської охорони здоров’я.

Потім Відділ громадської охорони здоров’я передає кошти кільком великим лікарням, які використовують їх для закупівлі спеціальних фургонів для видаляння органів ув’язнених по дорозі від місця страти до крематорію”. Чжан сказав, що такі фонди збільшуються в жовтні й листопаді під час “посилених” кампаній, коли кількість арештів починає зростати. Решта коштів приходить з-за кордону.

“Безліч медичних інструментів приходить із зарубіжних інститутів, що спеціалізуються на такому устаткуванні, – сказав Чжан. – Вони ж позичають вам гроші і будь-яке устаткування, яке ви хочете, посилено розвиваючи грошовий обіг.

Окрім фінансування, Чжан сказав, що лікарі, у тому числі і зарубіжні, в гонитві за розвитком науки і кар’єрним ростом виявилися залученими в безмежний бізнес видаляння й продажу органів.

Їхня медична освіта може розвиватися, оскільки у Китаї стільки органів для ”дослідження”. Чжан додав, що, якщо операція не вдалася, лікарі просто отримують інші органи і намагаються знову зробити операцію.

В інших країнах не можуть так робити, тому що на лікарів негайно подадуть до суду, якщо операція буде невдалою. “Але де ви зможете пред’явити позов у Китаї?”, – запитує колишній міліціонер.

“Всі знаходяться під тиском Комуністичній партії Китаю”, – сказав він. – Їдьте до Пекіна для пред’явлення позову, і ви самі можете втратити власні органи”. Чжан детально описав систему видаляння органів у страчених в’язнів, але, схоже, що подібна практика поширилася і на трудові табори Китаю, де китайці – зазвичай релігійні віруючі або політичні дисиденти – можуть бути поміщені в них без жодного суду.

Кілгур і Мейтас відзначили у своєму звіті, що була відмічена величезна хвиля пересаджуваних органів від невідомих донорів після того, як почалося переслідування Фалуньгун в 1999 році. Вони дійшли висновку про те, що 41 500 органів вирізані з тіл практикуючих Фалуньгун, затриманих у трудових таборах.

Описуючи складну систему квот, фінансових пільг і причетність до цих справ центрального уряду, колишній китайський поліцейський сказав, що влада викрадає органи у китайських громадян, які перебувають у в’язницях.

#img_left#“Вирізування органів у Китаї досягло величезних і неймовірних масштабів, – сказав Чжан Цзяньхуа під час інтерв’ю телебаченню “Нова Династія Тан”. – Уряд тримає все під своїм контролем. Він не піклується про людські життя”.

Чжан зголосився розповісти свою історію після того, як дізнався про те, що практикуючі Фалуньгун, яких ув’язнено у в’язницях комуністичним режимом за їхню віру, втрачають свої органи, які у них витягують і продають заради вигоди в прибутковому бізнесі трансплантації органів.

У звіті про розслідування, яке провів колишній канадський держсекретар Девід Кілгур і адвокат-правозахисник Девідом Мейтас, результати якого були опубліковані минулого місяця, підтверджує, що видаляння органів у практикуючих Фалуньгун у Китаї відбувається насправді.

Чжан, колишній офіцер із Бюро громадської безпеки (PSB) м. Шеньчжень провінції Гуанчжоу, був показаний по телебаченню у своїй старій уніформі, на якій до цього часу виразно видно ідентифікаційний поліцейський номер. Він розповів, що втік до США після того, як зазнав переслідування за спробу викрити жахливе поводження з ув’язненими з боку міліції, включаючи затриманих практикуючих Фалуньгун.

“Тіло було порожнім”

Чжан сказав, що він особисто був свідком видаляння органів у засуджених до страти в’язнів. У 1998 році торговець наркотиками з району Чжан був засуджений до страти. З ним у камері також був Чень Лунцзай, сім’я якого зустріла Чжана в Гонконзі і підтримала його.

Перед стратою брат злочинця зустрівся з Чжаном і попросив його посприяти в тому, щоб побачити тіло Ченя востаннє після виконання смертного вироку. Чжан сказав, що брат був стурбований тим, що органи Ченя можуть видалити. Традиційно китайці вірять, що тіла людей повинні залишатися після смерті незайманими.

Чжан погодився виконати прохання брата засудженого. Він позичив йому запасну уніформу і відвіз на місце страти. За словами Чжана, відразу ж після виконання смертного вироку тіла злочинців поклали у фургони і повезли в крематорій. Поїздка туди тривала дві години.

“Операція проводилася всередині фургона”, – сказав він. – Вантажівка рухалася поволі, ймовірно, для того, щоб полегшити операцію. Військові поліцейські машини супроводжували фургони”.

Після приїзду в крематорій Чжан і його попутник виявили, що поліція оточила будівлю. Вони умовили охоронця впустити їх, щоб перевірити тіло, і один офіцер розстебнув мішок, в якому був труп.

“Ми стояли за два метри від тіла”, – сказав Чжан. – Як тільки розстебнули мішок, із нього хлинула кров. Ми побачили, що в тілі нічого не було, всі органи були видалені. Були видалені також і очі. Можливо, були необхідні рогові оболонки”.

Брат ув’язненого хотів викрити цю подію в ЗМІ, але Чжан переконав його нічого не повідомляти заради своєї власної безпеки. Він говорить, що за допомогою грошей, залякування або високого положення людини було куплено мовчання багатьох, хто залучений у видаляння органів.

Розповідь Чжана також підтверджується іншими очевидцями, включаючи Гао Пейці, іншого колишнього офіцера Комітету держбезпеки, який виступив свідком перед Сенатом США в 1995 році. Організації “Міжнародна Амністія” і “Захист прав людини” також піднімали подібні питання у своїх повідомленнях.

Доступне фінансування

Згідно з Чжанем, Міністерство громадської безпеки призначає місцевим бюро громадської безпеки квоти на проведення страт залежно від рівня злочинності в даній області. За словами Чжана, в його районі міста Шеньчжень квота щорічно становила 10-20%. При цьому додавалося: “Більше означає краще”.

Чжан повідомив, що його офіс попав під сильний тиск зверху, коли стало важко виконувати “річну квоту страт”. За словами Чжана, виконання квоти стимулюється фінансовою винагородою.

“Наш партійний секретар району Лю Чжиген сказав: “Коли ви засуджуєте до смерті одного злочинця, наш район Лунган передасть вашому комітетові 30 тисяч юанів”. Це становить близько $3 700 US.

Джерело таких коштів бере свій початок у Відділі фінансів центрального уряду, який розподіляє гроші на видаляння органів Відділу громадської охорони здоров’я.

Потім Відділ громадської охорони здоров’я передає кошти кільком великим лікарням, які використовують їх для закупівлі спеціальних фургонів для видаляння органів ув’язнених по дорозі від місця страти до крематорію”. Чжан сказав, що такі фонди збільшуються в жовтні й листопаді під час “посилених” кампаній, коли кількість арештів починає зростати. Решта коштів приходить з-за кордону.

“Безліч медичних інструментів приходить із зарубіжних інститутів, що спеціалізуються на такому устаткуванні, – сказав Чжан. – Вони ж позичають вам гроші і будь-яке устаткування, яке ви хочете, посилено розвиваючи грошовий обіг.

Окрім фінансування, Чжан сказав, що лікарі, у тому числі і зарубіжні, в гонитві за розвитком науки і кар’єрним ростом виявилися залученими в безмежний бізнес видаляння й продажу органів.

Їхня медична освіта може розвиватися, оскільки у Китаї стільки органів для ”дослідження”. Чжан додав, що, якщо операція не вдалася, лікарі просто отримують інші органи і намагаються знову зробити операцію.

В інших країнах не можуть так робити, тому що на лікарів негайно подадуть до суду, якщо операція буде невдалою. “Але де ви зможете пред’явити позов у Китаї?”, – запитує колишній міліціонер.

“Всі знаходяться під тиском Комуністичній партії Китаю”, – сказав він. – Їдьте до Пекіна для пред’явлення позову, і ви самі можете втратити власні органи”. Чжан детально описав систему видаляння органів у страчених в’язнів, але, схоже, що подібна практика поширилася і на трудові табори Китаю, де китайці – зазвичай релігійні віруючі або політичні дисиденти – можуть бути поміщені в них без жодного суду.

Кілгур і Мейтас відзначили у своєму звіті, що була відмічена величезна хвиля пересаджуваних органів від невідомих донорів після того, як почалося переслідування Фалуньгун в 1999 році. Вони дійшли висновку про те, що 41 500 органів вирізані з тіл практикуючих Фалуньгун, затриманих у трудових таборах.

У Москві в останні серпневі дні проходить виставка під назвою “Природа й релігія в щоденниках-колажах Лі Чун Манн”. Лі Чун Манн – південнокорейська художниця, яка веде незвичайний щоденник протягом ось вже п’ятдесяти років.

#img_right#Він складений з колажів, в яких автор виражає свою думку за допомогою малюнка і різноманітних матеріалів – засушеного листя і квітів, кори дерев, ґудзиків, насіння, обривків тканини і паперу і т.д.

В 14 років Лі Чун Манн познайомилася з творами великих російських письменників, так вона пізнавала Росію і так вона полюбила її. Два роки тому вона серйозно захворіла і тоді зрозуміла, що необхідно цінувати час (життя). Це укріпило її рішення приїхати до Москви.

Пані Лі почала створювати виставку, перебуваючи під враженням від творів російських письменників. А приїхавши до Москви, закінчила роботу, відкривши для себе Росію, про яку вона дізналася з книг. Тут джерелом натхнення стала для неї російська церква. Перебуваючи серед ікон, вона відчувала себе як удома, неначе повернулася додому. Але в її творах є не тільки російська церква. Практично в кожній картині ми бачимо зображення Будди. Лі Чун Манн говорить, що релігія насправді не відіграє визначальну роль.

Для художника головне – передати смисл, використовуючи символи і форму, встановити діалог із глядачем. Мова тіла може сказати багато чого про те, що не підвладне описові. Вона говорить, що в людях багато різних людських проявів – злості, пожадливості, суєти. Таких людей вона зображає огрядними, важкими. На її думку, головним в житті є знання, добро й краса, нам необхідно звільнитися від мирської суєти, злитися з природою. Вона зображає своє єднання з природою, розмовляє з нею. У її творах ми бачимо, що природа вмирає, і в цьому провина людини.

Вона хоче донести до нас, що, вбиваючи природу, ми губимо себе. Кожен її твір символічний, це ціла історія, яку можна розповідати нескінченно. І кожного разу в картинах Лі Чун Манн ми знаходимо щось нове для себе, пізнаємо внутрішній світ художника. Картини пані Лі дуже гармонійні, її твори – дзеркало нашого світу, вони також  відображають ту істину, якою живе сама Лі Чун Манн.

Юлія Гольченко. Велика Епоха

Описуючи складну систему квот, фінансових пільг і причетність до цих справ центрального уряду, колишній китайський поліцейський сказав, що влада викрадає органи у китайських громадян, які перебувають у в’язницях.

#img_left#“Вирізування органів у Китаї досягло величезних і неймовірних масштабів, – сказав Чжан Цзяньхуа під час інтерв’ю телебаченню “Нова Династія Тан”. – Уряд тримає все під своїм контролем. Він не піклується про людські життя”.

Чжан зголосився розповісти свою історію після того, як дізнався про те, що практикуючі Фалуньгун, яких ув’язнено у в’язницях комуністичним режимом за їхню віру, втрачають свої органи, які у них витягують і продають заради вигоди в прибутковому бізнесі трансплантації органів.

У звіті про розслідування, яке провів колишній канадський держсекретар Девід Кілгур і адвокат-правозахисник Девідом Мейтас, результати якого були опубліковані минулого місяця, підтверджує, що видаляння органів у практикуючих Фалуньгун у Китаї відбувається насправді.

Чжан, колишній офіцер із Бюро громадської безпеки (PSB) м. Шеньчжень провінції Гуанчжоу, був показаний по телебаченню у своїй старій уніформі, на якій до цього часу виразно видно ідентифікаційний поліцейський номер. Він розповів, що втік до США після того, як зазнав переслідування за спробу викрити жахливе поводження з ув’язненими з боку міліції, включаючи затриманих практикуючих Фалуньгун.

“Тіло було порожнім”

Чжан сказав, що він особисто був свідком видаляння органів у засуджених до страти в’язнів. У 1998 році торговець наркотиками з району Чжан був засуджений до страти. З ним у камері також був Чень Лунцзай, сім’я якого зустріла Чжана в Гонконзі і підтримала його.

Перед стратою брат злочинця зустрівся з Чжаном і попросив його посприяти в тому, щоб побачити тіло Ченя востаннє після виконання смертного вироку. Чжан сказав, що брат був стурбований тим, що органи Ченя можуть видалити. Традиційно китайці вірять, що тіла людей повинні залишатися після смерті незайманими.

Чжан погодився виконати прохання брата засудженого. Він позичив йому запасну уніформу і відвіз на місце страти. За словами Чжана, відразу ж після виконання смертного вироку тіла злочинців поклали у фургони і повезли в крематорій. Поїздка туди тривала дві години.

“Операція проводилася всередині фургона”, – сказав він. – Вантажівка рухалася поволі, ймовірно, для того, щоб полегшити операцію. Військові поліцейські машини супроводжували фургони”.

Після приїзду в крематорій Чжан і його попутник виявили, що поліція оточила будівлю. Вони умовили охоронця впустити їх, щоб перевірити тіло, і один офіцер розстебнув мішок, в якому був труп.

“Ми стояли за два метри від тіла”, – сказав Чжан. – Як тільки розстебнули мішок, із нього хлинула кров. Ми побачили, що в тілі нічого не було, всі органи були видалені. Були видалені також і очі. Можливо, були необхідні рогові оболонки”.

Брат ув’язненого хотів викрити цю подію в ЗМІ, але Чжан переконав його нічого не повідомляти заради своєї власної безпеки. Він говорить, що за допомогою грошей, залякування або високого положення людини було куплено мовчання багатьох, хто залучений у видаляння органів.

Розповідь Чжана також підтверджується іншими очевидцями, включаючи Гао Пейці, іншого колишнього офіцера Комітету держбезпеки, який виступив свідком перед Сенатом США в 1995 році. Організації “Міжнародна Амністія” і “Захист прав людини” також піднімали подібні питання у своїх повідомленнях.

Доступне фінансування

Згідно з Чжанем, Міністерство громадської безпеки призначає місцевим бюро громадської безпеки квоти на проведення страт залежно від рівня злочинності в даній області. За словами Чжана, в його районі міста Шеньчжень квота щорічно становила 10-20%. При цьому додавалося: “Більше означає краще”.

Чжан повідомив, що його офіс попав під сильний тиск зверху, коли стало важко виконувати “річну квоту страт”. За словами Чжана, виконання квоти стимулюється фінансовою винагородою.

“Наш партійний секретар району Лю Чжиген сказав: “Коли ви засуджуєте до смерті одного злочинця, наш район Лунган передасть вашому комітетові 30 тисяч юанів”. Це становить близько $3 700 US.

Джерело таких коштів бере свій початок у Відділі фінансів центрального уряду, який розподіляє гроші на видаляння органів Відділу громадської охорони здоров’я.

Потім Відділ громадської охорони здоров’я передає кошти кільком великим лікарням, які використовують їх для закупівлі спеціальних фургонів для видаляння органів ув’язнених по дорозі від місця страти до крематорію”. Чжан сказав, що такі фонди збільшуються в жовтні й листопаді під час “посилених” кампаній, коли кількість арештів починає зростати. Решта коштів приходить з-за кордону.

“Безліч медичних інструментів приходить із зарубіжних інститутів, що спеціалізуються на такому устаткуванні, – сказав Чжан. – Вони ж позичають вам гроші і будь-яке устаткування, яке ви хочете, посилено розвиваючи грошовий обіг.

Окрім фінансування, Чжан сказав, що лікарі, у тому числі і зарубіжні, в гонитві за розвитком науки і кар’єрним ростом виявилися залученими в безмежний бізнес видаляння й продажу органів.

Їхня медична освіта може розвиватися, оскільки у Китаї стільки органів для ”дослідження”. Чжан додав, що, якщо операція не вдалася, лікарі просто отримують інші органи і намагаються знову зробити операцію.

В інших країнах не можуть так робити, тому що на лікарів негайно подадуть до суду, якщо операція буде невдалою. “Але де ви зможете пред’явити позов у Китаї?”, – запитує колишній міліціонер.

“Всі знаходяться під тиском Комуністичній партії Китаю”, – сказав він. – Їдьте до Пекіна для пред’явлення позову, і ви самі можете втратити власні органи”. Чжан детально описав систему видаляння органів у страчених в’язнів, але, схоже, що подібна практика поширилася і на трудові табори Китаю, де китайці – зазвичай релігійні віруючі або політичні дисиденти – можуть бути поміщені в них без жодного суду.

Кілгур і Мейтас відзначили у своєму звіті, що була відмічена величезна хвиля пересаджуваних органів від невідомих донорів після того, як почалося переслідування Фалуньгун в 1999 році. Вони дійшли висновку про те, що 41 500 органів вирізані з тіл практикуючих Фалуньгун, затриманих у трудових таборах.

Засуха, викликана відсутністю в Бішані дощу впродовж 70 днів, призвела до втрати урожаю зернових культур. В результаті засухи в провінціях Чунцін і Сичуань 18,03 млн. чоловік в 15 провінціях залишилися без питної води, більше 130 млн. га (321 млн. акрів) сільгоспугідь стали непридатними для подальшої обробки.

У Китаї більше 300 млн. чоловік проживає в сільських районах без води. У річках вода настільки забруднена, що 40% води приблизно 1 300 головних річок країни, за оцінками Міністерства водних ресурсів, придатні тільки для індустріального або сільськогосподарського використання. Такої засухи не було впродовж останніх 50 років. Людей щодня госпіталізують із діагнозом “тепловий удар”, оскільки температура регулярно перевищує 35 градусів Цельсія.

#img_gallery#

Засуха, викликана відсутністю в Бішані дощу впродовж 70 днів, призвела до втрати урожаю зернових культур. В результаті засухи в провінціях Чунцін і Сичуань 18,03 млн. чоловік в 15 провінціях залишилися без питної води, більше 130 млн. га (321 млн. акрів) сільгоспугідь стали непридатними для подальшої обробки.

У Китаї більше 300 млн. чоловік проживає в сільських районах без води. У річках вода настільки забруднена, що 40% води приблизно 1 300 головних річок країни, за оцінками Міністерства водних ресурсів, придатні тільки для індустріального або сільськогосподарського використання. Такої засухи не було впродовж останніх 50 років. Людей щодня госпіталізують із діагнозом “тепловий удар”, оскільки температура регулярно перевищує 35 градусів Цельсія.

#img_gallery#

#img_left#ГОНКОНГ. Правознавець і віце-президент Демократичної партії Альберт Ху Чунь-Янь зазнав нападу трьох чоловік.

В неділю вдень, 20 серпня, нападники побили його бейсбольними бітами після того, як він відвідав мітинг. Слідчі гонконгської поліції на цей час проводять розслідування.

Президент Демократичної партії Лі Уін-Тат рішуче засудив ці жорстокі дії. Кілька законодавців і членів партії відвідали Ху в лікарні і закликали поліцію вжити швидкі дії, що б знайти нападників.

Напад стався в ресторані “МакДональдс”, що на вулиці Queen’s Road, близько 5 годин вечора після завершення демонстрації Демократичної партії, що виражала протест проти можливого введення податків на постачання й послуги. Віце-президент партії Ху під час нападу був із своїм колегою Демократичної партії Лам Чи-Кіном, коли троє чоловіків напали на нього з бейсбольними бітами.

За словами Лама, ці люди увірвалися в ресторан і повалили Ху на підлогу. Вони били Ху двома бейсбольними бітами і поліцейською палицею, які пізніше покинули в ресторані. "Напад відбувся дуже швидко, і виглядав як добре запланована дія”, – сказав Лам, додавши, що, на його думку, це був навмисний напад. Лам сказав, що не міг побачити обличчя нападників через те, що всі вони були в кашкетах.

#img_right_nostream#Лоб, ніс, руки й ноги Ху були пошкоджені під час двохвилинної боротьби. Ху дуже спливав кров’ю і прийшов до тями тільки тоді, коли його доставили в Лікарню Queen Mary. Напад жахнув Лама. Він засуджує цю жорстокість, і сказав, що його мати також була шокована, ставши свідком нападу.

Чи був напад організований КПК, щоб відвернути увагу світової громадськості?

Про мотиви нападу можна тільки здогадуватися. Ху до того вже оголосив про свій намір приєднатися до розслідування, організованого Коаліцією з розслідування переслідування Фалуньгун у Китаї, яка розслідує питання видаляння органів у живих практикуючих Фалуньгун, ув’язнених у в’язницях Китаю, яке проводиться Комуністичною партією Китаю (КПК).

Ху закликав громадськість Гонконгу звернути пильну увагу на ці лиходійства. Недавно міжнародна група слідчих досягла великого прориву у своїх розслідуваннях. Політики і правознавці Австралії і Європи розглядають використання дипломатичних методів тиску на КПК і вимагають від Організації Об’єднаних Націй і представників із різних країн сформувати комітет для розслідування ситуації з видалянням органів, яке проводить КПК.

#img_left#“Я підозрюю, що за нападом на пана Альберта Ху стоїть Комуністична партія Китаю (КПК)”, – так прокоментував цей випадок Ши Чзаньшань, китайський експерт, що проживає у Вашингтоні.

“Їхня мета полягає не в тому, щоб травмувати пана Ху, а в тому, щоб відвернути увагу міжнародного співтовариства. Що більше за все зараз боїться компартія?. Розслідування міжнародного співтовариства ситуації з видалянням органів, яке проводить КПК, торкнулося високопоставлених політиків у всьому світі, і деякі країни обдумують свої позиції щодо цих лиходійств і використовують свій вплив”, – сказав він.

Ши додав: “Пан Юань Шен, пілот і капітан китайської Східної авіації, шукає політичного притулку в США, тому що на нього донесли поліції, коли він намагався переконати членів екіпажу вийти з компартії Китаю. Новини викликали сенсацію усередині Китаю і за кордоном. Дії Юань Шеня викривають те, що Комуністична партія Китаю марно намагається приховати.

Компартія використовує економічні важелі, щоб перешкодити зарубіжним ЗМІ і урядам реагувати на число людей, які вийшли з КПК, і на злочини, пов’язані з видалянням внутрішніх органів у живих практикуючих Фалуньгун, ув’язнених у китайських в’язницях”.

#img_right_nostream#“Ми не думаємо, що у нього є особисті вороги”

Президент Демократичної партії Лі Уін-тат  зробив офіційну заяву від імені Ху. Ху сказав, що він не боїться ніякого насильства, і що він боротиметься далі за справедливість і служитиме народу Гонконгу. “Як віце-президент Демократичної партії, правознавець і адвокат, він є слугою суспільства. Ми не думаємо, що він міг нажити  особистих ворогів”, – сказав Лі Уін-тат.

Після того, як стало відомо про напад на Ху, Лін Фен, відомий фахівець із Китаю, сказав, що “винуватцем нападу явно є Комуністична партія Китаю. Важко сказати, чи зможе поліція Гонконгу розслідувати цей інцидент”.

Відповідно до думки Лін Фена, напад відбувся після мітингу протесту проти можливого введення податків на товари й послуги. Напад ретельно сплановано, щоб не бути схожим на биття з політичними мотивами. Але Лін Фен вважає, що напад мав політичні причини. Лін також вважає, що напад відбувся саме зараз, щоб відвернути увагу громадськості.

Лін Фен закликав уряд Гонконгу знайти злочинців: “Не бійтеся КПК. Одна країна – дві системи”. Ми не повинні дозволяти головорізам КПК робити що завгодно в Гонконзі, де на головному місці все ще стоїть закон”.

Така жорстокість неприпустима в нашому суспільстві

Пан Лау Кон-Ван з Демократичного альянсу за поліпшення й прогрес Гонконгу, сказав, що такі жорстокі дії недопустимі незалежно від того, які причини цього. Наші закони не можуть ігнорувати напад на правознавця серед білого дня. Відзначаючи, що це перший випадок нападу на правознавця в Гонконзі, Лау закликав поліцію розслідувати цей інцидент якнайскоріше.

Багато правознавців і політиків відвідали Альберта Ху в лікарні. Правознавець Ронні Тун із Громадянської партії сказав, що Ху дуже постраждав, і що нападники кинули серйозний виклик закону Гонконгу.

Сзето Вах, голова Гонконгського альянсу на підтримку патріотичного демократичного руху і парламентський організатор Демократичної партії, рішуче засудив цей напад і зажадав від поліції термінового розслідування цієї справи. Вах додав, що Гонконг – це суспільство, що дотримується законів, і нікому не дозволяється нападати на інших, застосовуючи жорстокі дії.

Емброуз Лі Сіу-квон, секретар відділу безпеки в Гонконзі, також рішуче засудив жорстокий напад. Лі сказав, що Гонконг – це миролюбне, засноване на законі суспільство, і ніколи не допустить таких жахливих дій. Лі додав, що поліція вже почала розслідування і, безумовно, притягне нападників до відповідальності.

Велика Епоха