#img_left#Що може бути краще цитування Декларації незалежності про свободу і права, а потім свята на вулиці з барбекю і споглядання червоних, білих і блакитних вогнів феєрверка, які осяюють нічну млу.
Чомусь цього року мені не хотілося будь-що святкувати. Не було настрою, тому що сьогодні, напередодні п’ятих роковин трагедії 11 вересня, ми можемо бачити на місці Всесвітнього торгового центру, яке мені доводиться спостерігати щодня з вікна офісу, величезний котлован.
Керівник будівельної фірми Френк Сциаме, який керує будівництвом Меморіалу, переробив проект Майкла Арада – переможця конкурсу на кращий проект Меморіалу в пам’ять про загиблих 11 вересня. Цей крок був зроблений для того, щоб знизити великі витрати на монтажні роботи (що досягають тепер 510 млн. доларів).
Насправді, перший проект загрузнув в океані злобних нападок, фальстартів, політиці, а це занадто навіть за нью-йоркськими стандартами (докладніше: “Я організував команду з художників і інженерів, і таким чином, став учасником конкурсу на кращий проект Меморіалу на місці Всесвітнього торгового центру. Я працював у компанії Plaza Construction Corp – конкурента будівельної фірми Френка Сциаме”).
Найгірше те, що фахівці в різних галузях ніяк не можуть зберегти пам’ять про жертви того жахливого дня і загиблих від токсичного пилу після розбору уламків зруйнованих веж-близнюків; факти цієї події замовчуються урядом. Замість таких двох якостей з трьох, як лідерство і проникливість, що зробили Америку великою державою (третя якість – милосердя), в результаті ми маємо невиконані обіцянки й абсолютне нерозуміння того, що відбувається.
Така бездіяльність формує у американських громадян цинічне ставлення
Не має значення, яким чином політики і ЗМІ підносять інформацію про новий проект Меморіалу на місці трагедії, ясно одне – брехня очевидна всім. Протягом трьох років після того, як пан Арад переміг на конкурсі, фонд збору коштів на будівництво Меморіалу в пам’ять про жертви теракту 11 вересня зібрав усього лише 150 млн. доларів, тобто з кожного громадянина Америки по 50 центів. Ця цифра шокує.
Але проект Меморіалу не зміг виконати одну з основних функцій – гідно увіковічнити пам’ять про загиблих у той фатальний день.
Отже, який результат ми маємо після п’яти років? Ніякого.
Котлован на місці вибуху залишається величезним шрамом, зяючою раною в серці багатьох американців. Глибока яма демонструє величезний пролом між світлими спогадами про те, що сталося, і повною бездіяльністю. Цей котлован – доказ невиконаних обіцянок увічнити пам’ять загиблих. Це віддзеркалення жалюгідної неспроможності показує – що залишилося від веж-близнюків і нічого більше. Якби у політиків на кожному рівні була сильна основа і воля, і якби вони стежили за кожною дією, зробленою робітниками-будівельниками, пожежниками, поліцейськими і громадянами, які працювали на цьому котловані, то Меморіал у пам’ять про жертви теракту був би вже побудований.
Трагедія 11 вересня – це не В’єтнам і навіть не Перл-Харбор. Не той час, не ті обставини й вороги теж не ті. У тих, різних війнах, загинули солдати. Так, в результаті цієї трагедії серед загиблих також є офіцери Пентагону.
Але в основному це люди, загиблі у величезному Нью-Йорку, в літаках, в будівлях, це і рятувальники, які піднімалися по ще не зруйнованих вежах, – кожний з нас міг бути серед загиблих того ранку. Тому кожен, незалежно від суспільного стану, допомагав розчищати цей величезний простір на місці трагедії. Деяким це коштувало життя, іншим – здоров’я.
Політики і представники деяких ЗМІ не змогли зрозуміти того, що трагедія 11 вересня – унікальна подія, і ми повинні поіменно увічнити пам’ять загиблих у результаті цієї трагедії, але зробити це послідовно, розкриваючи весь жах терористичних актів в історії США. Ті події повинні бути в хронологічному порядку відображені в пам’яті Манхеттена.
Ось як відповідальні за будівництво меморіалу можуть знов знайти довіру громадян.
Опис подій і списки загиблих:
• Панель А: розповідає про перший напад терористів на ВТЦ 26 лютого 1993 р. Імена шести загиблих і дата вибуху бомби.
про 11 вересня 2001 р.
• Панель Б: 8:46. Рейс 11 авіакомпанії “American Airlines” був першим літаком, що збив Північну вежу. Список 81 пасажира, 2 пілотів і 9 стюардес, загиблих у літаку.
• Панель У: 8:46. Список працівників, загиблих у Північній вежі.
• Панель Г: 9:03. Рейс 175 літака авіакомпанії “United Airlines” – другий літак, що врізався в Південну вежу. Список 56 пасажирів, 2 пілотів і 9 стюардес, загиблих на борту авіалайнера.
• Панель Д: 9:03. Список загиблих у Південній вежі.
• Панель Е: 9:45, рейс 77 літака авіакомпанії “American Airlines”, що атакував Пентагон і список 58 пасажирів, 2 пілотів і 4 стюардес, загиблих на борту літака.
• Панель Є: 9:45. Список робітників, офіцерів, цивільних осіб, загиблих у будівлі Пентагону.
• Панель Ж: 10:05, обвалилася Південна вежа. Список загиблих пожежників, фахівців із надання першої медичної допомоги, співробітників управління поліції нью-йоркського порту, рятувальників, що намагалися врятувати людей, що перебували у вежі.
• Панель ІЗ: 10:10. Рейс 93 літака авіакомпанії “United Airlines” розбився на полі в Пенсільванії. Список 38 пасажирів, 2 пілотів і 5 стюардес, загиблих у той фатальний день.
• Панель І: 10:28 обвалилася Північна вежа – яка першою була атакована і яка обвалилася останньою. Список загиблих рятувальників, що піднімаються сходами вежі.
Якщо подати інформацію на десяти панелях досить просто й хронологічно точно, цей Меморіал може відіграти таку роль, яку не відіграє решта всіх меморіалів, – він стане історичним фактом без застосування фото- або відеозйомок і з використанням мінімальної кількості описів. Якщо не помістити на Меморіал імена загиблих, як запропонували деякі, то цей меморіал ніколи не стане частинкою справжнього духу американців.
Врешті-решт, якщо не зміниться ставлення керівництва, то при нарощуванні фондів на будівництво Меморіалу неможливо буде гарантувати отримання потрібної суми пожертвувань на будівництво Меморіалу, оскільки буде важко отримати з кожного американця ще по 50 центів як пожертвування на будівництво.
Джеймс Оттер Грандвіг. Велика Епоха
