Сесіль Доменс робить неймовірні фотографії коней, що живуть у дикій природі. Чарівні знімки французького фотографа підкреслюють унікальну красу і характер породи камарг, також відомої як «морський кінь», що вільно мандрує регіоном Камарг на півдні Франції.
«Коли ви подорожуєте Камаргом, коні повсюди», — розповіла The Epoch Times 49-річна пані Доменс, яка живе в цьому регіоні вже майже 20 років.
Описуючи коня як символ свободи та природи, талановита фотографка стверджує, що спостереження за тваринами, які живуть у дикій природі, — це надзвичайно цікаве та приємне видовище. Найбільше їй подобається знімати їх в особливому світлі, відмовляючись від постобробки на користь природної композиції.
Почавши свою професію 25 років тому, коли цифрових технологій ще не існувало, пані Доменс і досі вважає за краще працювати у той самий спосіб.
«Фотографія була вдалою або йшла у смітник. Не було можливості постобробки», — каже вона. «Для мене важливим є світло та його особливості. Наприклад, веселка, день з туманом або день з дуже темним грозовим небом. Це залежить від погоди, і саме це робить зображення вдалим».
«Звісно, є також поведінка і позиція коней, які ми не можемо контролювати. Але коли ми дуже добре знаємо психологію тварин, то можемо швидше передбачити їхні дії».
Пані Доменс любить спокійну самотність на сходi сонця, часто працює на світанку і в «золоту годину» перед заходом сонця. Пані Доменс побудувала довірливі стосунки з кількома місцевими жителями, які дозволяють їй вільно заходити на їхні приватні території. Один заводчик, з яким вона співпрацює, приводить коней для фотосесій.
«Вони схожі на топмоделей», — каже вона.
Однак це не просто гарні мордочки, адже камарги — це давня порода, а регіон Камарг — єдина частина Франції, де «коней все ще використовують для роботи у тваринництві», — каже вона. Витривалі та добре пристосовані, їхні копита витримують екстремальну вологість і сирість солоного, вкритого болотами регіону поблизу Середземного моря.
Дельта річки Рона, Камарг, характеризується сильною спекою, москітами та дефіцитом кормів, але, як і мустанги американського Заходу, ця порода розвивалася протягом тисячоліть, щоб витримувати навколишнє середовище з непохитною витривалістю.
«Це дуже милий маленький кінь», — сказала пані Доменс, яка завжди захоплювалася кіньми й почала їздити верхи ще в дитинстві.
Пані Доменс народилася в Сенегалі й прожила там п’ять років, перш ніж її сім’я переїхала на південний захід Франції. Захоплена примітивними та сільськими породами коней, вона багато подорожувала такими країнами, як Монголія та Патагонія, щоб фотографувати місцевих кочівників та гаучо, а також провела час у Країні Басків та Піренеях, щоб відкрити для себе дикі породи.
У 2006 році вона оселилася в Камаргу, щоб заснувати фототуристичне агентство, перше у Франції, яке запропонувало курси та подорожі з фотографування. Оскільки розведення коней у Камаргу, як правило, не є прибутковим способом заробітку, більшість заводчиків почали відкривати двері для туристів, розповідає пані Доменс.
За даними Міжнародної федерації кінного спорту, археологи вважають, що камаргський кінь з його невисокою, м’язистою статурою, яскравими, широко розставленими очима і біло-сірим забарвленням походить від коня Solutré кам’яного віку. Камаргський кінь, яким захоплювалися французькі лідери протягом століть, служив в армії Наполеона. Також його любили іноземні загарбники, включаючи римського імператора Юлія Цезаря, який заохочував його розведення.
Лише у 1978 році французький уряд створив родовідну книгу для цієї породи, щоб запровадити стандарти для збереження її родоводу.
Пані Доменс сказала: «Камаргський кінь — давня порода. Її сліди були знайдені в дельті Рони з часів палеоліту. … порода офіційно визнана з 1978 року. Фермери об’єднані в Асоціацію камаргських конярів. Відтоді змішувати породу стало заборонено».
