Blog

В неділю, 14 травня, з ініціативи студентів та викладачів Національного університету «Острозька академія» та працівників історико-культурного заповідника, відбулося відкриття фестивалю етнічної культури «Галас». Місце проведення – територія замку Князів Острозьких, що в місті Острог, – було вибрано не випадково, адже саме Острог був центром розвитку і розквіту самобутньої української культури, історії, архітектури, мистецтва. Унікальним є те, що й по нині українці можуть насолоджуватись як давнім минулим, так і скороминучим теперішнім.

#img_left#«Галас» – це спроба довести чи показати, насамперед, молодому поколінню, наскільки неповторними є українські традиції. Особливістю кожного народу є музика, тому не дивно, що саме з неї починався святковий вечір. Крім добревідомих рівненських гуртів, таких як «Джерело» (фольклор українського Полісся), «Уна Корда» (акапельний розспів) та «Маракуйя» ( ВІА із Острозької академії), дует сестер Куришко (аунтетичний волино-подільський спів), глядачі чекали й на гостей із Хмельниччини та Закарпаття. Якщо перші не змогли потрапити на фестиваль, то на других очікували з нетерпінням, адже гурт «Гудаки» із села Нижнє Селище Закарпатської області відомий не тільки на Україні, а й далеко за її межами. Приємно здивували хлопці з Київської міської організації бойових мистецтв “Спас”, що продемонстрували присутнім справжній козацький бій та дух бойового українського мистецтва.

Дощ та шквальний вітер, що зірвався просто перед виступом, не завадили закарпатському гурту “Гудаки” гідно виступити як для своїх шанувальників, так і для неознайомлених із їх творчістю слухачів. Запевняю: обидві категорії присутніх були у захваті. Та й не дивно, бо, не зважаючи на молодий вік ансамблю, вони тримають ланку професійності, оригінальності й … народності. Адже їх спів такий близький українській душі: щирий і мелодійний, сумний і ностальгічний, веселий і життєрадісний. Ці суперечливі поняття зовсім не викликають розрізненість, навпаки, створюють гармонічну і незвичайну атмосферу. “Ми з першого дня разом. Наш склад не змінювався до цього дня жодного разу, не зважаючи на творчі непорозуміння. Ми разом як на Україні, так і за кордоном”, – каже скрипаль Михайло Шутко. Справді, гурт дуже популярний на пострадянському просторі, і їхню музику часто порівнюють із Ґораном Бреґовічом. Може, “Гудаки” нарешті доведуть Європі, що український фолк не гірший, ніж балканський?

Фестиваль проводився в рамках святкування Дня музею, а тому й не обійшлося без презентацій майстрів народних ремесел, зокрема вишивки, плетення, гончарства. Той, хто мав справжню українську вишиванку, міг відвідати Острозький заповідник безкоштовно, і отримати декілька шматочків закарпатського сиру, що зроблений за оригінальною швейцарською технологією із якісного українського молока.

Із заходом сонця завершився фестиваль. Але так само, як вранці, сонячне проміння освітлює землю, так і традиційно відбуватиметься “Галас” – щоразу яскраво і незабутньо. Організатори сподіваються, що свято етнічної культури надалі проходитиме не лише в межах України, а участь у ньому братимуть учасники з інших країн світу.

#img_right#З повідомлення з вебсайту Мудрість, що прозріла

Кілька тижнів тому, читаючи статтю на вебсайті Мудрість, що прозрілапро вилучення органів з тіл послідовників Фалунь Дафа на території Китаю, я згадував події, які трапилися, коли я ще працював.

Я був охоронцем в судовій системі. Іноді я повинен був виконувати спецзавдання і таємно виконувати страти, щоб забезпечити лікарні свіжими органами. При використанні таких органів забезпечується набагато вищий ступінь виживання при трансплантації, але такі органи дуже важко знайти.

Зазвичай ми робили це після опівночі, і армійські лікарі й медсестри здійснювали видалення органів, в той час, як ми робили фотографії, щоб впевнитися, що ми вбили саме ту людину, яку було потрібно, і потім ми повідомляли про це вищому начальству. Два випадки дуже глибоко вразили мене. Першим було видалення рогівки ока у вбивці. Вони поклали його на спеціальне ліжко, стабілізували його голову, зв’язали тіло, а потім помістили на живіт включену електричну машинку для тиску.

Через деякий час його очі автоматично виявилися витріщеними і залишалися прикріпленими тільки двома нервами. Видаливши очі, лікар запечатав контейнер, і очні ямки ув’язненого залишилися двома кривавими отворами. Медсестра заповнила ці два отвори ватяними кульками. Спостерігати за цим було дуже страшно. Потім вони розрізали його тіло, щоб витягнути печінку.

Другий раз це була засуджена до страти ув‘язнена-жінка. До цього у неї було повне триденне фізичне обстеження, і, здавалося, всі її органи були придатні до застосування. Вона була дуже повною, тому я добре запам’ятав її. Армійські медичні працівники прикрили їй обличчя, наповнили чимось рот і прив’язали її доопераційного столу. Вони очистили їй шкіру, привели її в санітарний стан і помістили шматок білої тканини з поперечним отвором їй на живіт, а потім зняли з неї шкіру без жодного анестезуючого засобу.

Я бачив, що жінка всім тілом тремтіла від болю, потім вони розрізали її, щоб видалити печінку. Я був членом КПК і був свідком цих жахів. Мета написання цієї статті полягає в тому, щоб пробудити моїх колег, які все ще працюють в судовій системі. Будь ласка, прокиньтеся! Припиніть продавати ваше життя злісній КПК! Швидше вийдіть з неї, щоб гарантувати собі безпечне майбутнє!

Джерело:Мудрість, що прозріла

Стародавнє місто Гунтань, розташоване на заході автономної частини Юян Туцзя-мяо в місті Чунцин, скоро назавжди зануриться у воду разом з конструкціями гідроелектростанцій Пеншуй на річці Уцзян.

#img_gallery#

Гунтань, що має 1700-літню історію та культуру, відомий своїми будинками на палях, розташованих на схилах гір бурхливої річки Уцзянь та стародавніми вулицями, вимощеними кам’яними плитами.

Через своє вигідне розташування, Сичуань, що межує з провінціями Хунань та Гуйчжоу, був з давніх часів центром торгівлі та головним містом на річці Уцзян.

За часів Республіки торговці, провідники та контрабандисти з провінції Сичуань, Хунань та Гуйчжоу збиралися там, щоб експортувати місцеві вироби та імпортувати виготовлені товари. Щодня на річці можна було побачити багато товарних човнів, торгівля у той час була дуже жвавою.

З розвитком морського, сухопутного та повітряного транспорту, процвітання міста поступово зупинилося. Проте збереглися унікальні природні та штучні пейзажі стародавнього міста, але скоро воно назавжди спокійно піде на дно річки.

Місія НАСА польоту-повернення із пробами комети ефектно приземлилася у пустелі штату Юта (США) 15 січня цього року. Це був перший політ американців у космос, присвячений суто вивченню комети й повернення на Землю деякого позаземного матеріалу з-поза меж орбіти Місяця. Незважаючи на блискучий успіх, повернення Стардаст, імовірно, похитне існуючі теорії утворення комет і навіть самої сонячної системи.

Успішна місія повертається на Землю

#img_left#Місія Стардаст залишила Землю 7 лютого 1999 р. на ракеті Дельта II з мису Канаверал у Флориді. Після чотирирічного орбітального обертання, космічний корабель Стардаст зблизився із кометою Вільда 2 і, використовуючи оригінальний метод «тенісної ракетки, наповненої гелем», що також є відомим під назвою Аерогелевої Колекторної Сітки (Aerogel Collector Grid), зібрав часточки пилу й інші частинки, що лишалися поза кометою. Після ще дворічного зворотного польоту та наступного небезпечного входження поворотної капсули із пробами у щільні шари атмосфери, 19 січня 2006 р. дорогоцінний вантаж був доставлений у Х’юстон штату Техас, де головний дослідник місії Стардаст доктор Дональд Браунлі з Університету штату Вашингтон у Сіетлі промовив: «Збір частинок комети перевершив усі наші сподівання». Сам космічний корабель Стардаст усе ще перебуває на орбіті, обертаючись навколо Сонця із перигелієм (найбільше зближення із Сонцем) ближчим, ніж у Землі та афелієм (найбільше віддалення від Сонця) далеко за межами Марса. Космічний корабель знеструмлений і перебуває у «режимі очікування» і наступного разу буде найближче до Землі у 2009 р.

Учені здивовані

Виділення й аналіз позаземних частинок з аерогелю пройшли вдало. Вони крихітні, менші ніж ширина волосини. У склоподібному аерогелі їх виявилися тисячі. Одна 10-мікронна порошина – величиною всього лише в 1/100 міліметра – може бути розрізана на сотні проб для вчених. На думку заступника головного дослідника Пітера Цоу з Лабораторії реактивного руху НАСА (JPL), «Збір кометних частинок виявився більш результативним, ніж ми коли-небудь могли очікувати. Він включає близько двох дюжин великих слідів, які видно неозброєним оком». Однак проби з комети Вільда 2 здивували вчених. Були знайдені речовини, які могли утворитися тільки при високих температурах. «Цікавим є те, що ми знаходимо ці високотемпературні мінерали у речовинах із найхолоднішого місця у Сонячній системі», – заявив доктор Браунлі. Учені уявляли собі комети як холодні згустки льоду, пилу та газів, які утворюються на краю Сонячної системи. Добуті місією Стардаст відомості, однак, вказують на те, що речовини змогли промандрувати від центру Сонячної системи до зовнішніх зон, де, як припускається, утворювалися комети.

#img_left_nostream#Гавайське око

Як не дивно, один із мінералів, виявлених у речовині, яку було привезено місією Стардаст, це олівін – основний компонент зеленого піску, знайденого на деяких гавайських пляжах. Олівін є одним з найпоширеніших мінералів у Всесвіті. Але вчені були здивовані, знайшовши його у кометному пилу. Цей мінерал складається із заліза, магнію та інших елементів. Зразки, взяті Стардаст, головним чином складаються з магнію. Разом з олівіном пил з комети Вільда 2 містить високотемпературні мінерали, багаті на кальцій, алюміній і титан. Доктор Браунлі та його команда були зовсім приголомшені. «Досить дивно, але ми знайшли вогонь і лід», – сказав він. На прес-конференції екіпаж розповів, що комети можуть і не складатися усього лише зі згустків льоду, пилу та газів, як вважалося раніше. Кожна з них може мати свою складну й відмінну історію. Комета Вільда 2 являє собою приклад цієї складності. Інші були ще більш здивовані: «Як речовини утворені вогнем досягають найбільш віддалених зон Сонячної системи, де температури є найнижчими?», – запитала кореспондентка Associated Press Пам Істон. «Це є великою несподіванкою. Люди вважали, що комети – це усього лише холодна маса, що утворилася… там, де дуже холодно», – сказав куратор НАСА Майкл Золенський. «Трохи шокуючим було виявити не лише один, а кілька таких зразків – це означає, що вони є досить поширеними у кометі».

 

Чи будуть спростовані теорії?

Дослідники були змушені зробити висновок, що таємничі частинки речовини утворилися у перегрітих районах, близьких або до нашого Сонця або до іншої зірки. «У найхолоднішій частині Сонячної системи ми виявили зразки, які утворилися за гранично високих температур», ¬– відзначив доктор Браунлі під час прес-конференції 13 березня 2006 р. «Коли ці мінерали утворилися, вони були або червоними гарячими, або білими гарячими частинками, і вони все-таки скопилися у кометі, Сибіру Сонячної системи». Як вважає теоретик Девід Талбот із Thunderbolts.info, гіпотеза про те, що комети утворилися на краю Сонячної системи, була не більш ніж припущенням і повинна бути переглянута. Він пише: «Сьогодні дослідження комет досягли переломного моменту. Кожна знахідка виникає, як сюрприз, але ніхто не усвідомлює того, що сюрпризи не є випадковими – вони передбачувані, якщо мати інший кут зору. Трагедія – це спосіб, що може змусити сповнених добрих намірів учених позбутися інертності, коли вони зайшли у глухий кут. Рушійна сила передумовного переконання разом із терміновими потребами у коштах створюють майже нескінченні перешкоди на шляху об’єктивних досліджень і міркувань. Навіть короткий відпочинок від гнітючих парадигм може творити чудеса». Талбот і багато інших незабаром запропонують радикально нові пояснення тому, що колись було для людства ознаками долі. Але чи не це є справжнім прогресом?

Гері Пенсі. Велика Епоха

9 березня "Велика Епоха" опублікувала статтю про те, що у провінційній лікарні північно-східного Китаю лікарі вилучали для продажу органи у живих послідовників Фалуньгун.
Настільки ж приголомшливими як і результати початкового розслідування, були результати подальших досліджень, які показали, що викрадення органів і вбивства практикуючих Фалуньгун були дуже поширеною практикою в Китаї протягом останніх семи років.

Найостанніші свідчення записані з розмови з китайськими лікарями, які проводять трансплантації органів. Ці лікарі сказали, що у них є джерела, звідки негайно можуть поступати органи для майбутніх пацієнтів, маючи на увазі існування величезного банку живих органів, про який їх повідомили, що він вичерпається до кінця квітня. Деякі з цих лікарів відкрито зізналися, що ці органи беруть у практикуючих Фалуньгун.

Що ми знаємо?

Спочатку два важливих свідки виступили з викривальними свідченнями про концентраційний табір Суцзятунь в Шеньяні.

Один із цих свідків, що виступив під псевдонімом Пітер (Peter), журналіст, який проводив розслідування для японської телевізійної станції. Другий свідок, що виступив під псевдонімом Енні (Annie), колишня співробітниця лікарні, чий чоловік, нейрохірург, в тій самій лікарні три роки робив операції з видалення рогівки у практикуючих. Зазнавши величезних мук, він, врешті-решт, зізнався своїй дружині про скоєні злочини. Він сказав їй: "Ти й гадки не мала про мої страждання. Ці практикуючі Фалуньгун були живими".
Обоє ці люди знайшли притулок в США і зараз ризикують своїми життями, щоб викрити "найтрагічніший нелюдяний злочин".

Після тритижневого мовчання, дуже довгий час, щоб не відповідати на звинувачення у злочинах проти людства, (китайський комуністичний) режим видав заяву. 28 березня він став заперечувати існування концтабору Суцзятунь. За цей час всі практикуючі Фалуньгун, які ще залишилися, були передислоковані, а сліди злочинів "заметені", заявили обидва свідки.

31 березня виступив третій свідок, що назвав себе військовим лікарем у відставці. Він підтвердив існування страшних злочинів у Суцзятунь, розкрив існування 36 інших концентраційних таборів і передбачив, що марно їхати для розслідування у Суцзятунь зараз, оскільки для режиму "дуже легко передислокувати декілька тисяч чоловік" в інші табори.

Таким чином, уряд США не виявив там нічого особливого, коли 14 квітня КПК запросила офіційних представників на огляд приміщень.

Наступного дня "Велика Епоха" в терміновому порядку звернулася до уряду США, щоб була організована поїздка до Китаю, аби "копати глибше і зажадати відповіді", щоб врятувати тисячі життів.

Декілька чинників зумовили поспіх у цій справі. Перший схоже, що Суцзятунь не єдине явище такого роду. Як стверджує військовий лікар: "Суцзятунь всього лише один з 36 подібних концентраційних таборів, розташованих по всьому Китаю". Найбільший табір, говорить він, знаходиться у провінції Цзілінь; у ньому знаходяться в ув’язненні 120 000 чоловік, велика частина з яких практикуючі Фалуньгун.

На прес-конференції що відбулася 20 квітня у Вашингтоні, округ Колумбія, Енні також назвала Суцзятунь "верхівкою айсберга" і порадила слідчим шукати докази в трудових таборах і відділеннях міліції, де містяться практикуючі Фалуньгун. Якщо правильно проводити перевірку, продовжує Енні, буде просто "неможливо не виявити доказів таких масових вбивств".

Розслідування також повинне відповісти на таке запитання, як стало можливим, що у 2003 році в Китаї було зроблено 3 000 операцій з пересадки печінки, тоді як за період між 1991 і 1998, таких операцій було всього 78.

Всесвітня Організація з Розслідування Переслідувань Фалуньгун (World Organization to Investigate the Persecution of Falun Gong (WOIPFG)) виявила, що у лікарнях Китаю, пацієнтів просять швидко приїжджати на операцію, оскільки теперішні великі постачання «відмінних» органів припиняться до кінця квітня. У записах телефонних розмов з великою кількістю лікарень, слідчі цієї організації і репортери радіостанції "Звук Надії" виявили, що персонал лікарень відкрито визнає, що органи беруть у живих людей, включаючи практикуючих Фалуньгун.

Незрозуміло, як такий очікуваний раптовий спад кількості доступних органів пов’язаний з новим документом "Тимчасове врегулювання практики пересадки людських органів", випущеним Міністерством охорони здоров’я КНР нібито для обмеження крадіжки органів. Ця директива вступить в силу з 1 липня.

Та поспішність, яку проявляють лікарі, плюс закон, оголошений 27 березня, якраз напередодні того, як НРК офіційно відкинула існування Суцзятунь, примусило багатьох подумати про неймовірне: зараз відбувається масове вбивство практикуючих Фалуньгун в останньому ривку заробити гроші, і в процесі сховати сліди скоєних злочинів. Всі ці свідоцтва показують жахливі звірства, що чиняться сьогодні в Китаї.

Щоб чесно провести розслідування ситуації, 18 квітня була організована спеціальна міжнародна група слідчих під назвою Всесвітня Організація з Розслідування Переслідувань Фалуньгун (World Organization to Investigate the Persecution of Falun Gong (WOIPFG). Її місія полягає в тому, щоб йти в кожен трудовий табір, в’язницю, центр затримання і лікарню Китаю, де містяться практикуючі Фалуньгун і незалежно визначати достовірність заяв.

The Epoch Times (Велика Епоха)

#img_left_nostream#2001г.. Фред Росс – директор Художнього центру реставрації, до якого належать більш ніж 700 художників- портретистів, власників галерей та працівники видавництва столичного музею в Нью-Йорку.

Конференція американських художників-портретистів

Нижче подано промову автора на конференції.

Дякую Вам, Арнольд, Аллан, Річард та всі друзі, хто дав мені слово сьогодні ввечері. Як я говорив, слайди, які Ви побачите, – це зразки одних з найвидатніших робіт у всій історії мистецтва.

Майже всі твори, датовані 19-м сторіччям і раніше, суворо критикувалися всесвітньовідомими майстрами.

Впродовж 20-го сторіччя вони поступово втратили свою цінність, проте, їх визнала історія як великих майстрів всіх часів:

Уїльям Боугуеро, сер Лоуренс Альма-Тадема, Джон Уїльям Ватерхоус, Фредерік Лорд Лейтон, Ернест Луї Мєїссонніер, Едвард Дубій Бурне-Джонес, Франк Діксі, Джулі Джозеф Тіссот, Джон Уїльям Годвард та інші, чиї імена Ви, можливо, знаєте, а можливо, і ні.

Світові шедеври були створені видатними живописцями історії … багато з них – просто геніальні, але, на жаль, їх навмисно викреслили з історії ідеологи та історики модернізму, які самі не заслуговують своїх нагород та почестей. Мистецтво живопису – одна з найбільших традицій всієї людської історії, але за останні сто років воно піддавалося безперервній та нещадній критиці.

Я проведу Вас історією знань, накопичених більш ніж за 2500 років, починаючи від Стародавньої Греції і до раннього Ренесансу, з 17-го століття культури Нідерландів в 19 сторіччя; ми так само торкнемося великих шедеврів розквіту епохи Ренесансу та Академій Європи й Америки. Ці традиції були на вершині досягнень, і, як тоді здавалося, непереможних і незаперечних, але швидкими темпами досягнувши двадцятого сторіччя … зірвалися в прірву, розбившись ущент об каміння внизу.

Починаючи з Першої Світової війни, сучасне образотворче мистецтво, як представляли виставки, музеї, художні відділи університетів та критика журналів, було не набагато вище, ніж розуміння підлітків; прийоми, що повторюються, показували старому набридливому світу, що вони можуть робити те, що хочуть … сумно скочуючись вниз у зруйновані, надумані та спотворені поняття свободи виразу. Свобода виразу?

Як не дивно, в модернізмі втілилася швидше так звана "свобода", ніж форма "виразу", що насправді стала формою "придушення" та "утиску". Модернізм, як ми його знаємо, кінець кінцем, став найбільш панівним та обмежуючим способом думки у всій художній історії. З кожного відповідного клаптика або латочки будь-якої форми, яку можна розпізнати або розглянути, створювалися видатні картини та скульптури.

Все це було деградованим … ганебним та безглуздим. Саме малюнок, як основа живопису, був викинутий в сміття разом зі скульптурою, проекцією, розпізнаваними предметами та елементами реального світу. Там же опинилася здатність вражати, відкривати та поетично виражати людські стани та почуття до людства як частинки Всесвіту, що зветься Земля …

Інтелект … філософія … релігія … література … фантазія … мрії, відчуття, емоції та пафос повсякденного життя … все це більше не було гідне пензля художника. Будь-яка спроба зобразити такі речі була затаврована як банальність, плаксивість, фотографічна ілюстрація або дрібна сентиментальність.

Наші діти, вступаючи, можливо, до найкращих в світі університетів для навчання у професорів, що мали ступінь бакалавра мистецтв, майстра мистецтв, майстра вищого мистецтва, майстра художньої освіти … навіть докторський ступінь, натомість навчалися тому, як відкидати свої власні відчуття, та зазнали методичного промивання мозку. Їм говорили, що Матіс, Сезан та Пікассо, разом зі своїми послідовниками, були найвидатнішими художниками всієї історії.

Чому? А все, звичайно, тому, що вони не передавали нам неправду, подібно до традиційних живописців. Вони не намагалися примусити нас повірити в те, що ми бачимо в реальності, що уявляємо, про що мріємо. Вони повідомляли нам правду. Вони витратили все своє життя на те, що не було банальним та безглуздим. Фактично, вони дали світу найвидатніше з усіх великих досягнень в історії художньої думки.

Навіть найбільші наукові досягнення науково-технічної революції згасали перед їх блискучим відкриттям. І що ж це було за відкриття, яке прославило їх – Боугуеро і Жерома, та прославило Інгріса, Давида, Констебля, Фрагонара, Ван Дейка та Гейнсборо або Пуссена? Чому фактично вони були визнані верхом людських досягнень … стали гідними стояти пліч-о-пліч з Рембрандтом, Мікеланджело, Леонардо, Караваджо та Рафаелем? Що вони такого зробили? Чому вони були прославлені найбільше?

Леді та джентльмени, вони довели … це може здатися дивовижним й неймовірним, вони довели, що полотно має бути пласким … пласким і дуже тонким … худий … дійсно, і навіть не те щоб недостатньо змістовний або мало що значущий.

І те, що вони всім довели свою велич, було лестощами. Cезан зруйнував пейзаж, Maтісс зрівняв будинки та людей, а Поллок, Ротко і Де Кунінг помістили все в змішувач та розбризкали на стіну Вони зробили навіть жир поглядом млинців.

Але це була тільки частина захоплюючих дух великих досягнень модернізму …, і його процвітаючих відгалуджень. Абстрактний експресіонізм, кубізм, фоїзм, мінімалізм, концептуалязм, поп-арт, постмодернізм … Щоб зрозуміти все це, запрошували дуже незвичайних людей, що стосується решти маси людей – вони були не здатні та мало що розуміли в мистецтві. Подібно до того, що говорила відома реклама в NY Times багато років тому … Погане мистецтво чи Хороше мистецтво?

А чи можете ви бути справжнім критиком? Звичайно, щоб виправдати цю цілу теоретичну парадигму, всі художники, які змістовно та ілюзорно зображали зрозумілі сюжети, повинні бути дискредитовані … І дискредитовані вони були нещадно, з отрутою і лайкою. Можна було навіть подумати, заслуживши таке гоніння, вони не хто інші, як посланці самого диявола. І, забивши останній цвях в труну, все їх мистецтво було витіснене, а їх імена та роботи викреслені з історії.

Я навчався у майстрів, отримав вищу художню освіту в Університеті Колумбія, але я ніколи не чув про Боугуеро, більш того, що він був президентом Академії та власником салону … найвизнанішим художником того часу; єдиним, хто власноручно, використовуючи весь свій вплив та пошану художнього світу, відкрив L’Ecole Des Beaux Art та вперше в історії салон робіт художниць.

Впродовж більшої частини 20-го сторіччя деякі підступні люди були буквально навчені спеціальній пропаганді, що дискредитує будь-яку роботу високого мистецтва або приклад техніки майстра. Краса та тонкість емоцій, взаємодія характеру та форми, переплетення кольору та тону, сюжету і настрою – все це не було відмічено. Глядачеві навіювали, що живопис, заснований на безпосередньому баченні, є за визначенням поганим. Поганим, тому що в ньому використовуються людських фігури, сюжети або історії, об’єкти та предмети реального миру.

Відоме ім’я сучасного мистецтва примушує мимоволі визнати те, що робота повинна бути видатною, тому вони відразу почали шукати причини, чому це повинно бути видатним. Будь-яка невдача знайти велич розглядалася не як невдача в мистецтві, а як відсутність розуміння та смаку у глядача. Працюючи під таким психологічним тиском, студенти, на що б вони не дивилися, знайдуть велич у всьому. Ви самі можете переконатися в цьому.

Під час вивчення академічних картин їм були нав’язані спотворені уявлення. Їм так само викладали, що роботи, які показують реалістичне уявлення, є "поганим мистецтвом ", і тому будь-який відомий художник був відмічений не завдяки своєму стилю та техніці виконання, а внаслідок недоліку інтелекту та смаку у глядача. Така все пригнічуюча думка робила так, що роботи Боугуеро, лорда Лейтона, Жерома, Фредеріка Харта та тих, про кого ви чули, вважатимуться чимось безумовно поганим.

Студенти, зазнавши диктаторського промивання мозку, через страх бути затаврованими та такими, яких зневажають, не намагатимуться досліджувати або навіть слухати протилежну думку. … Сумно, але це – дуже ефективний засіб придушення всіх незалежних думок. Таким чином, думка досвідчених та поважаних критиків художнього мистецтва сприймалася як некомпетентність. Такий стан речей доводить, що це все "механізм колінного рефлексу", і можна припустити, що таке мистецтво та його творці завдають шкоди.

Іронічно, але самі люди, які сурмлять про гідність та невід’ємне право на свободу слова, таємно та стійко пригнічують думку тих, з ким вони не погоджуються. Так само іронічним є вислів про те, що академічний живопис не має натхнення. Це думка, висловлена тими критиками, які не здатні бачити крізь віртуозність відкинутої техніки. Ця багата образотворча мова тьмяніє в очах, не здатних бачити.

Це те ж саме, якби ми відкидали музику, тому що вона написана певними нотами і зіграна акордами та клавішами, або не прийняти літературний твір, тому що там використані граматично правильні конструкції. Звичайно, я не говорю про те, що все академічне мистецтво є видатним. Вихваляти повністю якийсь вид мистецтва не менш помилково, ніж абсолютно засуджувати його.

Залежно від художника та предмета, що зображається, академічне мистецтво може містити в собі глибоке натхнення та яскраве уявлення, а може бути банальним та дурним. Вищевикладене розуміння мистецтва я знаходжу гіршим, ніж саме мистецтво, засноване на смішних поняттях, які так чи інакше доводять, що полотно пласке; доводять, що для того, щоб бути художнім критиком, який відкидає цілий вид мистецтва, не потрібно ніяких навичок або знань техніки майстра.

Здається, вони хочуть зробити основною свою концепцію, яка виключає всі попередні стандарти, характеристики та визначення мистецтва. Іншими словами, визначаючи немистецтво мистецтвом, можна зробити логічний висновок, що мистецтво не є мистецтвом.