Blog

Звичай, якому вже налічується тисячі років, а саме – бинтування ступень китаянок, досі не пішов в минуле. Більшість людей тільки чули розповіді про цю практику, оскільки тільки декілька жінок із забинтованими ступнями все ще залишаються живими. Існує добре відоме село, де живе багато жінок із забинтованими ступнями. У селі Бейцзяо провінції Фуцзянь більш ніж 20 похилих жінок, більшості  з яких вже близько 80 років, всі мають тридюймові ступні у формі лотоса.

#img_left#Згідно Китайській газеті Shenzhen Press Group, село Бейцзяо, ізольоване прибережне село, розташоване в районі Тайлу міста Фучжоу, є останнім селом у Фуцзяні і у всьому Китаї, де ще живуть жінки з перев’язаними ступнями.

Одна з жінок з тридюймовими ступнями у формі лотоса, 81-річна Лін Фенфен, сказала в своєму інтерв’ю 3 липня 2007 року, що вона почала бинтувати свої ступні, коли їй було лише п’ять років, у 1931 році. Хоча цей звичай почав поступово зникати у великих районах Китаю унаслідок контактів із західним світом, у той час перев’язування ступень все ще залишалося популярною практикою в цьому ізольованому селі. Жінки дотепер вважають, що мініатюрні ступні є знаком жіночої краси.

За часів дівоцтва Лін Фенфен, дівчата часто порівнювали ступні одна з одною, щоб подивитися, чиї ступні будуть наймініатюрнішими, а значить красивішими. Дівчинка, яка мала наймініатюрніші ступні, ставала предметом заздрості інших; це означало, що, коли вона виросте, буде багато свах, які пропонують свої послуги її батькам. При зустрічі з незнайомими людьми, вони вбираються, накладають макіяж, роблять зачіски і одягають свої найулюбленіші туфлі.

Декілька з цих жінок вже виїжджали з Тайлу, окрім однієї, яка тільки їздила у Фучжоу на медогляд до лікаря. Фактично вони не цікавляться зовнішнім світом, вони цілком задоволені розміреним і гармонійним життям у колі своєї родини.

#img_center_nostream#

Чоловіки з села важко працюють у морі круглий рік. Перебуваючи під загрозою постійних тайфунів та штормів, зазвичай вони не живуть так довго, як їх дружини. Тому всі ці жінки з перев’язаними ступнями залишаються вдовами, живучи зі своїми дітьми та внуками.

Що стосується тих, хто ще залишився в хорошій формі, вони допомагають своїй сім’ї настільки, наскільки дозволяють їх сили – стираючи, готуючи їжу та виправляючи риболовні сіті тощо. Коли закінчується робочий день, вони збираються поговорити або пограти в карти.

#img_center_nostream#

Практика перев’язування, можливо, бере початок за часів правління Лі Юй ( або Лі Хоучжу), третього і останнього імператора Півдня династії Тан (937-975 до н.е.). Цей звичай почали забувати з 1911 р.

Версія на англійському

Влада міста Сиань на півночі Китаю закрила літературний WEB-сайт через розміщення, за словами редактора – тибетця, «політичного» контенту. Сайт, відомий під назвою «Лампа», мав приблизно 800 зареєстрованих на форумі користувачів.

#img_left#Міська поліція, що веде стеження за Інтернет закрила сайт 4 липня, заявив його редактор тибетській службі RFA. «Коли ми подзвонили [провайдерові], вони подумали, що це пов’язано з виявленням китайською поліцією, що стежить за Інтернетом, політичного контенту», – сказав редактор,  додавши, що китайський провайдер не був упевнений в причинах закриття. Співробітник, що відповів по телефону в «Xian Technology Ltd», державній компанії, яка продає та розподіляє WEB-сайти, відмовився дати коментар із цього приводу.

Сайт, який складався з основного WEB-сайту, WEB-блога та дискусійного форуму, забезпечував роботою редактора, техніка та адміністратора, відзначив редактор. «Раптове закриття цього WEB-сайту засмутило багато молодих тибетських читачів. Багато хто вже виразив своє засмучення на іншому WEB-сайті під назвою «Тибетська мова».

Декілька студентів коледжу подзвонили мені, щоб сказати, як їм не вистачає нашого WEB-сайту, – сказав колишній редактор. – Зазвичай китайські власті ставляться до тибетських WEB-сайтів з великою підозрою. Вони підозрюють політичну активність, коли ми ведемо WEB-сайти тибетською. Вони думають, що тибетці усередині та за межами Китаю використовують форуми для сепаратистських дій».

Одночасно з цим, відзначив редактор, був закритий ще один сайт на тибетській мові, який він редагував, під назвою «Освітня мережа тибетського населення Китаю».  «Китайський уряд з 1 липня ввів правила, що вимагають, щоб в кінці кожної статті, розміщеної на WEB-сайті, [з’явилося] ім’я автора. Якщо WEB-сайт містить статті на лоскітливі теми, то сайт або автор можуть бути оштрафовані на суму від 4 до 60 тисяч юанів (від 526 до 7893 доларів США)», – сказав редактор. «Серед перерахованих тим – тексти з безпеки, єдності нації, безладів на етнічному ґрунті, тексти проти конституцію та, – особливо вказав він, – єдність національностей».

Політичні дебати в Китаї з приводу реєстрації Блогів та розкриття реальних імен авторів матеріалів, розміщених в китайському кіберпросторі, продовжуються вже більше двох років. Як повідомила газета «Женьмінь Жібао», 12 березня керівник головного управління у справах друку та видавництва Лун Синьмінь заявив, що «стрімкий розвиток таких явищ, як блоггерство та подкастінг, привернув до себе увагу відповідних органів і незабаром потрапить під їх контроль».

А 22 травня Хуан Ченцин, секретар Китайського суспільства користувачів Інтернет – структури, що займається наглядом за мережевими матеріалами в країні, заявив агентству «Синьхуа», що блоги «певною мірою стали джерелом розповсюдження все більшого об’єму незаконної і хворої інформації», і у зв’язку з цим «ці ресурси будуть узяті під контроль». У Китаї «заохочується реєстрація господарями блогов своїх паспортних даних у ході ведення онлайнових щоденників».

Проте цей крок викликав критику з боку крупних інтернет-провайдерів, які заявили, що анонімність є однією з привабливих сторін для створення записів у блогах та форумах, так що вони ризикують втратити багато китайських користувачів, які підуть до зарубіжних провайдерів.

Щонайменше, 30 журналістів та 50 мережевих авторів знаходяться у даний час, за інформацією правозахисної організації «Репортери без меж» (RSF), у в’язницях Китаю де знаходяться в ув’язненні, причому деякі сидять ще з 1980-х. «Уряд блокує доступ до тисяч нових WEB-сайтів.

Він займається глушенням програм 10 міжнародних радіостанцій, що транслюють китайською, тибетською, уйгурською мовами. Зосередивши спочатку увагу на WEB-сайтах та чатах, тепер власті концентруються на блогах та відеосайтах», – відзначає RSF у заяві, опублікованій на WEB-сайті rsf.org.

Ті китайські користувачі, які не використовує проксі-сервери, позбавлені можливості пошуку в Інтернеті за ключовими словами, які китайською поліцією вважаються підривними. Автори матеріалів, що містять критичні зауваження відносно владних структур, нерідко засуджуються до тюремного ув‘язнення за «розголошування державних секретів», «підривну діяльність» та «наклеп».

7 грудня 2006 р. в УНІАН відбулася прес-конференція ГО “Об’єднання послідовників Фалуньгун” на тему “Чи віддасть Україна шукачів притулку з Китаю їхнім катам?”, на якій було офіційно заявлено про небезпеку депортації двох китайських утікачів, практикуючих Фалуньгун, з України.

#img_left#На той час одному із них, Сяо Луну, управління міграції м. Києва відмовило в оформленні документів на отримання статусу біженця без зазначення причин, і його документи були подані до міграційної служби України на оскарження цього рішення. Документи другої шукачки притулку, Лі Ічжень, на той момент були на розгляді. Але 12 березня 2007 року Лі Ічжень отримала відмову Державного комітету України у справах національностей та міграції, вмотивовану „відсутністю обґрунтованих доказів”…

На жаль, „обґрунтовані докази можливості стати жертвою переслідування через свою приналежність до послідовників Фалуньгун” у Сяо Луна та Лі Ічжень таки є. На шпальтах „The Epoch Times” ми постійно публікуємо останні новини з однієї з найбільших, найдавніших і найвпливовіших країн світу – Китаю, адже події, що зараз там відбуваються, не можуть залишити байдужим жодного мешканця Землі. Це оманливий образ процвітаючого Китаю, з одного боку, і жахлива правда реального його життя, з іншого: безкарність партійних чиновників та безправ’я простих громадян, корупція, переслідування правозахисників та вірян різних релігій, величезна різниця між багатими і бідними, стрімке падіння загального рівня моральності населення, гонитва за грішми і суспільним положенням почала виправдовувати будь-які методи і, вінець усьому, фактичний геноцид – репресії Фалуньгун, що набули диявольської жорстокості, невимовної люті і надзвичайного цинізму.

Власне, про переслідування послідовників Фалуньгун повідомляє не тільки „The Epoch Times”, але і Міжнародна Амністія, Human Rights Watch, Freedom House, Гельсінська група, Харківська правозахисна група, Сanada Free Press, Falun Gong Human Rights Working Group, World Organization to Investigate the Persecution of Falun Gong та ін. Девід Кілгур (колишній Державний секретар Канади з питань Азіатсько-тихоокеанського регіону) і Девід Мейтас (міжнародний правозахисник) провели незалежне розслідування тверджень про видаляння внутрішніх органів практикуючих Фалуньгун у Китаї та на основі проведеної роботи опублікували свій Звіт, в якому дійшли висновку, що ці твердження правдиві (Звіт російською мовою). Чи можете Ви собі уявити, що в КНР існують концентраційні табори, в яких із живих ув’язнених практикуючих Фалуньгун видаляють внутрішні органи і продають за шалені гроші для трансплантації, а їхні тіла спалюють в крематорії, щоб не залишати доказів? На кожного в’язня заведено особову медичну картку, де фіксуються дані про внутрішні органи, їхній стан, група крові та ін. Щовечора люди, яких компартія Китаю має за ”потенційний матеріал для трансплантації”, прощаються із життям, бо щойно прожитий день міг бути останнім! Які ще „обґрунтовані докази” потрібні міграційним службам?

Як не прикро, але на сьогодні вже відомі випадки депортації послідовників Фалуньгун до Китаю різними країнами світу, де вони потім були ув’язнені, зазнали переслідувань, жорстокого поводження. Наприклад, за повідомленням німецької газети Deutsche Presse-Agentur від 9 вересня 2005 р., 7 березня 2005 року з баварської землі Німеччини до Китаю було депортовано практикуючого Фалуньгун Цзяна Женчженя, якому не дали статусу біженця, а також його дружину й двох дітей. Юридична система Німеччини не сумнівалася в тому, що практикуючі Фалуньгун є об’єктом переслідування в Китаї, однак усе ще вірила, що розправа уряду Китаю загрожує тільки тим, хто публічно апелював на захист Фалуньгун. Панові Цзяну та його родині не вірили, тому що вони почали займатися Фалуньгун незабаром після того, як подали прохання про надання статусу біженця. Та сталося саме те, чого так боялися послідовники Фалуньгун, і в що не вірили німецькі служби: через місяць по приїзді до Китаю пана Цзяна засудили до трьох років ув’язнення у примусовому трудовому таборі Беньсі провінції Ляонін, де він зазнав неймовірного психологічного тиску та фізичних знущань. Його дружина, щоб уникнути переслідувань, була змушена покинути своїх двох дітей віком 1 і 2 роки на виховання їхнім дідусеві та бабусі та переховуватись. Незважаючи на зусилля німецької влади, виправити цю помилку вже майже неможливо.

Отже, сумнівів у тому, що переслідування Фалуньгун дійсно відбуваються в Китаї і що його послідовникам, які просять притулку в інших країнах, дійсно загрожує небезпека „стати жертвою переслідування”, бути не може. Ванкуверський адвокат й експерт із юридичних проблем Китаю Клайв Анслей (Clive Ansley) стосовно депортації послідовниці Фалуньгун із Канади Сяопін Ху, яка сталася 5 серпня 2005 р., зауважив: „Упевненість уряду Мартіна (Martin) у тому, що практикуючі Фалуньгун, які повертаються до Китаю, знаходяться у безпеці, точно повторює твердження, зроблене в 1938 році, що єврей, відправлений назад у нацистську Німеччину, буде в безпеці”.

Україна може пишатися тим, що 24 жовтня 1945 року по закінченню Другої світової війни виступила одним із співзасновників Організації Об’єднаних Націй, а 10 грудня 1948 року у складі Генеральної Асамблеї ООН на третій сесії, що відбулася у Парижі, прийняла „Загальну декларацію прав людини”. 9 травня 2006 року Україну було обрано до складу Ради ООН з прав людини (новостворений орган ООН, заснований на виконання рішення Всесвітнього саміту 2005 задля зміцнення захисту та забезпечення прав людини та основних свобод у світі), чому, за словами Постійного представника України при ООН, Надзвичайного і Повноважного Посла Валерія Кучинського, „передувала жорстка передвиборна боротьба, зумовлена вкрай коротким терміном перегонів із часу її (Ради ООН з прав людини) заснування, а також небаченим рівнем конкуренції – головним чином, серед східноєвропейських країн”. „Обрання нашої країни до Ради ООН із прав людини стало питанням честі та принципу”, – зауважив він. Дійсно, діяльність нашої держави у рамках ООН вражає і вселяє гордість у кожного громадянина справді європейської країни – України.

Цікаво, чи справді наша держава є такою, якою вона себе позиціонує, чи гідна вона вважатися європейською державою? А що буде, якщо відкинути всі титули, колишні заслуги та ін. і перевірити, чи шанує вона основне – права людини, бо, за словами колишнього Генерального секретаря ООН Кофі Аннана, не може бути безпеки без забезпечення розвитку, не може бути розвитку без забезпечення безпеки, і не може бути ні того, ні іншого без забезпечення прав людини. Ми тут не будемо аналізувати Україну відповідно до кожного пункту „Загальної декларації прав людини”, у створенні якої вона брала активну участь. Ми візьмемо найголовніше право – право на життя – і прикладемо його до реальної ситуації, яка відбувається зараз. Оскільки смертну кару в нас, дякувати Богові, скасовано, то залишається найбільш наочна ділянка – надання притулку біженцям, які „знаходяться поза межами рідної країни внаслідок добре обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідування через свою расу, релігію, національність, приналежність до певної соціальної групи або політичні погляди і не можуть або не бажають скористатися захистом своєї країни…”.

Ознайомившись із „Станом дотримання прав і свобод біженців в Україні”, що входить до „Третьої доповіді уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, можна зробити висновок, що у 2004 р. справи із наданням статусу біженця потребували врегулювання. Депортація 10 узбецьких утікачів у лютому вже 2006 р. теж не вселяє оптимізму і значно попсувала нам репутацію на міжнародній арені. Та чи здобула наша влада з цього урок?

Отже, бути чи не бути, депортувати чи не депортувати? Який вибір зробить наша держава: вона обере права людини чи продасть совість за кілька літаків; вона докладе зусиль, щоб не повторити досвід Німеччини, чи безвольно піде на поводу у інтересів іншої держави; і, нарешті, має Україна почуття власної гідності, як її мають дійсно європейські країни, чи вона все страждає на комплекс меншовартості, безпорадність і, проливаючи „крокодилячі сльози”, мовчки кладе собі до кишені 10 мільйонів китайських юанів – чергову „безвідплатну” подачку людожерливої КПК? Ось де тест на зрілість, ось де тест на демократичність, ось де тест на право ГОРДО називатися УКРАЇНЦЕМ!

Іван Ярошенко. Велика Епоха, Україна

У Китаї були запропоновані нові правила регулювання імен. За цими правилами потрібно, щоб прізвищем немовляти стало прізвище одного або обох батьків. У цей час ці плани обговорюються на рівні пересічних громадян. Дотепер в Китаї, щодо цієї проблеми не існувало ніякого офіційного регулювання.

#img_left#Відповідно до повідомлення «Вечірніх новин Янцзи», у Китаї існує 1 601 прізвище. Якщо новий порядок набуде чинності, то будуть створені приблизно 1 280 000 нових прізвищ. Це скоротить кількість повторюваних імен і допоможе більш чітко визначати кровне споріднення дитини.

Представники системи регулювання заявляють, що нові імена повинні будуть містити від двох до шести ієрогліфів і не повинні наносити програшу гідності країни, порушувати місцеві народні звичаї або мати негативний вплив на суспільство.

Для написання імен повинні будуть використовуватися спрощені версії китайських ієрогліфів, якщо вони існують, і не повинні бути використані різні ієрогліфи, що вийшли з обігу, ієрогліфи, створені за власним розсудом, іноземні імена, імена системи транслітерації китайських ієрогліфів буквами англійського алфавіту або арабські цифри.

Щоб запобігти частим змінам імен, регулювання дозволить громадянам старше 18 років змінити своє ім’я (прізвище й ім’я) тільки один раз. Особи, що змінюють свої імена в підроблених посвідченнях особи, будуть оштрафовані на 800 юанів (що становить приблизно 105 американських доларів).

Дослідження показує, що китайський звичай присвоєння імен походить від матріархального суспільства, де люди формували клани навколо матерів. Щоб диференціювати клани, як ім’я клану вони використовували прізвище матері. Ці прізвища звичайно містили компонент (корінь), що позначав поняття «жінка».

Припускається, що на додаток до цього на створення й використання китайських прізвищ впливали наступні фактори:

1. Держава або королівство, де народився предок, такі держави, як, наприклад, Чжао, Сон, Цинь і У. 2. Титул предка – як, наприклад, древні офіційні титули «Сіма» і «Сіту». 3. Такий ранг родової знаті, як «Ван» і «Хо». 4. Ім’я, дане предкові. 5. Професія, наприклад, виготовлювача глиняного посуду, де слова «глиняний посуд» використовувалися як прізвище. 6. Такі найменування місцевості або слова, що описують пейзаж місця розташування, як, наприклад: Дунгуо, Сімень, Лі й Лю. 7. Поклоніння таким тваринам, як кінь, корова, вівця й дракон. Елементи цих ієрогліфів у прізвищі були змішані.

Книга "Сто прізвищ", написана в часи Династії Сон, включає приблизно 500 прізвищ, з яких 60 є прізвищами, що представляють собою складні слова. Відповідно до статистики, у древніх документах було приблизно 5 000 прізвищ. У цей час є приблизно 200 звичайних прізвищ.

Імена древніх людей були набагато складнішими, ніж сучасних. Крім прізвищ та імен, даних родичами, використовувалися додаткові слова, щоб визначити позицію людини в сімейній ієрархії. Люди, які перебували на одній і тій же ієрархії, були зобов’язані мати однакове слово в своїх іменах.

Освічені люди або люди, які володіли певним соціальним статусом, мали такі додаткові імена, як: «Цзи» (ім’я, що традиційно давалося за правилами етикету китайським чоловікам у віці 20 років, що відзначало досягнення ними повноліття) і «Хао» (ім’я, присвоєне собі за власним бажанням, що звичайно є псевдонімом).

Так, наприклад, прізвище автора Су Ши часів династії Сон було Су, і йому було дане ім’я Ши. На додаток до цього в нього було ім’я Цзичжань як додаткове ім’я «Цзи» і Дунпо Цзюйши як псевдонім «Хао». Поет часів династії Тан Лі Бай жив в окрузі Цинлянь провінції Шичуань. Тому він часто використовував додаткове ім’я Цинлянь Цзюйши (як своє ім’я Хао), що означала: "Людина, що живе в Цинлянь".

Традиційно багато з людей також вважали, що імена пророкують майбутнє. Для вибору імені на підставі дати народження й відповідних восьми знаків китайського гороскопу проводилися глибокі дослідження.

Китай. Нещодавно близько 800 шанхайських жителів опублікували апеляційний лист у мережі Інтернет за назвою «Лист від жителів Шанхая: Ми хочемо дотримання прав людини, а не Олімпійських Ігор». Цей лист було підписано справжніми іменами.

#img_left#Нещодавно 6 000 селян, які втратили свої землі в провінції Хейлунцзян на північному сході Китаю, також опублікували подібного листа.

«До Олімпійських Ігор 2008 року вже недалеко. Замість благополуччя та успіху за останні шість років ми відчували безпрецедентне порушення наших прав, і порушенням цим немає кінця», – говорилося в їхньому листі.

Апеляції від однієї особи писати даремно

Більшість із 800 шанхайських громадян зверталися зі скаргами до влади вже протягом тривалого часу. Вони втратили своє житло внаслідок насильницького знесення будинків і переселення. Щоб захистити свої права, вони постійно подавали скарги, але даремно. Комуністичний режим, замість того, щоб вирішити ці проблеми, використовував «Підтримку соціальної стабільності» напередодні Олімпійських Ігор як привід для ігнорування цих скарг.

У листі сказано: «Всі законні й відкриті канали для подачі наших скарг були блоковані, багато хто з нас були неодноразово побиті урядовими чиновниками, які поводилися подібно мафії».

Насильство та примус

Люди, які апелюють, також  позбавлені елементарних житлових умов. Багато хто з них були побиті, затримані, засуджені, страждали через те, що їхні родини було зруйновано. Багато хто з їхніх родичів були або замучені до смерті, або доведені до самогубства.

Будинок Чжана Чжаоліна був незаконно знесений близько п’яти років тому, в його родини і досі немає постійного місця проживання. Дружину Чжана насильно відправили в психіатричну лікарню 19 вересня 2005 року, тому що вона шукала допомоги консульства США в Шанхаї.

Чжан сказав: «Минуло два роки, як моя дружина втратила розум, вона дотепер перебуває в ув’язненні, де контактує із психічно ненормальними людьми. Я застосовував усі способи, щоб допомогти їй, але всі мої зусилля не скінчилися успіхом. Ці Олімпійські Ігри не мають ніякого відношення до нас. Я тільки хочу повернути все те, що належить мені, і знову почати мирне життя».

Чжан продовжив: «Вважається, що це важлива подія для будь-якої країни – стати господарем Олімпійських Ігор. Але що стосується нас, то ми не відчуваємо ніякого ентузіазму від перспективи проведення Олімпійських Ігор. У нас немає постійного житла, ми переїжджаємо з місця на місце… Олімпійські Ігри символізують мир, гармонію та процвітання, але в дійсності, тут немає ніякої гармонії».

3 листопада 2006 року Дуань Хуеймінь поїхав у Пекін подавати апеляцію. Його здоров’я було серйозно підірване внаслідок побиттів міліцією й представниками місцевої влади, в яких було завдання  усіляко перешкоджати всім людям подавати апеляції. Під час своєї затримки Дуань щодня вимагав, щоб його госпіталізували, але цього так і не сталося. 2 січня 2007 року Дуань помер від тяжких тілесних ушкоджень і відсутності своєчасного лікування. За два дні до своєї смерті Дуань одержав повідомлення про те, що його присудили до одного року примусових робіт у трудовому таборі.

Молодша сестра Дуаня Хуейміня Дуань Хуейфан сказала: «Те, що приносять нам Олімпійські Ігри, це «сіль на рану, зроблена всілякими образами». Ми хочемо мирного життя, але щоразу, коли проводяться важливі конференції, і нас відвідують важливі іноземні гості, нас незаконно ув’язнюють під домашній арешт і стежать за нами. Не дуже давно, під час візиту нового начальника партії Шанхая Си Цзиньпіна, нас також змусили сидіти під домашнім арештом».

«Чи сприяє проведення Олімпійських Ігор поліпшенню життя народу, повазі й дотриманню прав людини? Ми не маємо ні прав, ні демократії, тому не бачимо ніякого сенсу в проведенні Олімпійських Ігор. Тільки невелика група диктаторів одержить вигоду, а для демократії в Китаї це не принесе взагалі ніякої користі. Ми повинні бойкотувати Олімпійські Ігри», – сказала Дуань Хуейфан.

Незадовго до смерті, в останні години життя Чжоу Юечжень, місцева влада змушувала її підписати документ про згоду на примусове переселення. Щоб виразити свій протест, Чжоу сфотографувала себе в ліжку, виразивши свою останню волю. Вона написала великими буквами на папері, щоб її дочка продовжувала подавати скарги після того, як вона піде з життя. Чжоу Юечжень померла в день свого народження у віці 70 років.

Дочка Чжоу розповіла репортерові, що до примусового переселення в Чжоу було дуже міцне здоров’я, але після декількох місяців безуспішних спроб звертань до влади вона стала страждати від перевтоми, і в неї виявили рак печінки.

У Мао Хайсю раніше була щаслива родина й гарний заробіток керуючої швейним бізнесом, переданим їй у спадщину. У серпні 2001 року місцева влада також насильно переселила її. Її чоловік не виніс сильного потрясіння й помер.

Мао сказала: «Для китайського народу повинно бути за честь, що в Китаї будуть проводитися Олімпійські Ігри, але зараз наші права навіть на елементарне проживання не можуть бути дотримані. Яка користь нам від такої показухи? Ми проти проведення Ігор».

В апеляційному листі говориться: «На жаль, роль наших неполітичних скарг доволі незначна. Вони не змінять наше життя, яке зазнає переслідувань і тиску!»

Народ чи Ігри?

«Ми звертаємося до всіх урядів, ЗМІ та неурядових організацій, до всіх, хто має совість: ми хочемо дотримання прав людини, а не проведення Олімпійських Ігор! Ми сподіваємося, що ви будете приділяти увагу дотриманню прав людини в Шанхаї, прислухаєтеся до нашого голосу, зробите правильний вибір між правами людини й Олімпійськими Іграми. Що ж все-таки більш важливо для жителів Шанхаю?»

Американський дизайнер Томмі Хилфігер (Tommy Hilfiger) в Сіднеї представив свою нову колекцію Весна/Літо.

#img_gallery#

Нещодавно я прочитав багато новин про контроль над зарубіжними китайськими групами з боку Пекіна. Ці групи, спонсором яких є комуністична партія Китаю (КПК), насправді, є організаціями, що поширюють владу КПК.

 

#img_left#Мій батько тривалий час очолював відділ освіти в посольстві Китаю у Франції. У мене була можливість спостерігати, як компартія намагається максимально широко використовувати спецагентів і схиляє китайців бути її шпигунами в зарубіжних країнах.

 

Контроль КПК над китайцями в інших країнах проводиться під гаслами патріотизму, культурного обміну, міжнародних відносин і освіти в прагненні перетворити їх на своїх шпигунів. Я не згоден ні з одним із цих доказів і хочу викрити їх, дозволити ще більшій кількості людей дізнатися про секрети КПК, які дотепер були за сімома печатками.

 

Контроль зарубіжних ЗМІ

 

Стратегія ідеологічної обробки КПК китайців-емігрантів триває вже впродовж довгого часу. Одного разу я обідав з декількома своїми друзями, один із них був засновником великої газети на китайській мові в Європі, NOUVELLES D’EUROPE. За його словами, в 60-х чи 70-х він і його друзі хотіли почати випуск газети, яку б читали в китайському співтоваристві, проте, китайське посольство відмовило їм у допомозі.

 

Коли газета отримала популярність, їх запросили до Пекіна. Ляо Ченчжі, колишній віце-голова КПК і колишній член Постійного комітету народних представників, особисто зустрівся з ним. Ляо побажав надати газеті спонсорську допомогу і сказав, що зміст газети для нього не має значення, навіть якщо це буде порнографія, доти, доки газета дотримується курсу КПК.

 

Я був шокований, оскільки Ляо походив із сім’ї педагогів. КПК навмисно створила йому образ інтелігентної і відкритої людини. Я не міг повірити у те, що він може так низько вчиняти, з метою "промивки мізків" китайським емігрантам.

 

Сьогодні NOUVELLES D’EUROPE – зраджений рупор КПК. Газета одержує фінансову мзду від КПК і навіть прийняла на роботу декілька її журналістів. Я чув, що за останні два роки департамент суспільної безпеки Франції значно збільшив свої зусилля з протидії шпигунству КПК. Вони стежать за шпигунами і знімають їх на приховані камери, а також блокують їхні телефонні дзвінки. Крім того, вони навіть заохочують китайців повідомляти французьку владу про підозрілих суб’єктів.

 

На своєму досвіді мені відомо, як французька влада ретельно допитує китайських студентів, які поводяться із заявами на отримання громадянства або надання їм права на проживання у Франції. Студенти отримують відмову, якщо виявляється, що вони є шпигунами. Мені шкода цих китайських студентів, оскільки вони стоять перед вибором – працювати на КПК або втратити своє майбутнє.

 

Кілька років тому мій друг сказав, що навідувався в NOUVELLES D’EUROPE, щоб поговорити на цю тему. Поки він чекав менеджера, співробітник газети підійшов до нього і прошепотів: "Навіть не намагайтеся переконати їх (керівників). Це марно – вони всі спецагенти КПК". В даний час достовірно відомо, що особливо пильну увагу компартія Китаю звертає на фільтрацію інформації в ЗМІ у всіх країнах. Журналісти, відправлені КПК до Франції, переважно, є спецагентами. Мій друг бачив на власні очі фотографію журналіста, який проживає у Франції, в китайській військовій формі.

 

Закордонні студентські організації

 

Закордонні китайські студенти і приїжджі вчені – це група, в яку КПК завжди впроваджується. Це виконується Відділом з освіти при китайському посольстві. Урядовці, які працюють у Відділі з освіти приходять із системи освіти КПК, зокрема університету і Китайської наукової академії. Ці люди мають великий досвід з контролю студентів і вчених. Студенти і приїжджі вчені називають цих урядовців "викладачами".    

 

Студенти і вчені автоматично потрапляють на позиції підпорядкування. Якщо вони хочуть мати гарну роботу після закінчення навчального закладу і повернення до Китаю, їм необхідні хороші рекомендації з Відділу з освіти.

 

В результаті, саме ці студенти прагнуть створити різні студентські асоціації, професійні групи і організовують діяльність. Всі китайські студенти і вчені хочуть отримати рекомендацію і підтримку Відділу з освіти. Особиста перевага і політична влада у цих державних службовців вирішують, кого їм підтримувати.   

 

Заохочення студентської відданості

 

Відповідно до системи КПК, всі члени Відділу з освіти посольства або Головного консульства, від радника до секретаря, оцінюють кожного студента на відданість КПК і потім класифікують їх на "добрих" або "поганих". Так звані "погані" студенти не допускаються до призначення на пост урядовця або на посаду відповідальної особи студентської організації. 

 

Мета в тому, щоб "добрі" дуже активно залучалися і цілком співробітничали в будь-яких значущих для КПК питаннях. Ніякої опозиції компартії. Від них вимагають заявляти позицію з того питання і висловлювати ту ж думку, що і в КПК.

 

Питання зачіпає всі аспекти, зокрема: демократію, права людини, світову торгівлю, Тайвань, Фалуньгун, Тибет, Олімпійські ігри 2008 та інші. Цим КПК переслідує мету переконатися, що голова студентської організації примушував решту студентів організації сприяти компартії, які при цьому стають інструментом пропаганди  КПК за кордоном.     

 

Від усіх глав студентських організацій вимагається "розмовляти" з китайським посольством, щоб переконатися в згоді та відданості лідерів студентів до партії. Нагородою для донощиків КПК є фінансова підтримка студентської організації. Будь-яка студентська організація, яка хоче одержати підтримку або фінансування від Відділу з освіти, поза сумнівом виконуватиме те, що скаже КПК.  

 

Чи є відмінності між подібною студентською організацією і секретною розвідкою КПК? Вони тільки ховаються під своїм студентським статусом, а студенти стають  справжніми жертвами.

 

Метою КПК є закордонні китайські лідери

 

КПК також впровадилася і взяла під контроль місцевих закордонних китайських лідерів. Одного мого знайомого запросили на святкування "Національного Дня" на площу Тяньаньмень. Відразу після церемонії Центральна телевізійна станція КПК в інтерв’ю попросила його обмовляти Фалуньгун. Досвідчений друг тактовно відмовився.       

КПК витрачає мільйони на кампанію переслідування руху Фалуньгун.  Китайська компартія зв’язалася з багатьма із моїх друзів і запропонувала хабар, щоб ті обмовили Фалуньгун за межею. Мій друг, християнин, викрив, що секретний агент КПК запросив його до Китаю обговорити, як збирати інформацію у Франції про Фалуньгун. Він відмовився від запрошення з посиланням на дуже велику зайнятість у бізнесі. Агент заявляв, що КПК сплатить йому будь-які фінансові витрати. Він не поїхав.   

«Компартія переможе природу і перетворить її на родючі поля». Подібні пропагандистські гасла на тлі катастрофічного положення із навколишнім середовищем вже не діють.

#img_left#До правлячих кіл компартії все голосніше доносяться протести громадян із вимогами компенсацій, виконання діючих законів, покарання корупції і випадків конфіскації землі. Ці протести вже неможливо придушити, застосовуючи воєнізовані поліцейські підрозділи. Нещодавні природні катастрофи чинять сильний тиск на китайський уряд.

«Боротися проти Неба, Землі і людей», – так закликав Мао Цзедун у 1964 році у маленькій червоній книжці, богохульно названій «Біблією Мао». Кожен китаєць повинен був її вивчати. Але хто читав її тоді і сприймав це серйозно, хто замислювався про зміст, що включає у себе багато аспектів? Ця вимога була виконана у Китаї без довгих роздумів, насильницьким шляхом, без урахування наукових та етичних принципів. У школах і на полях, в університетах і на фабриках усі були зобов’язані читати червону книжку Мао. Прощавай, конфуціанська мораль, прощавай, пошана до природи і людини!

Підкорення природи

І що ж відбувалося далі? Історії, подібні цій. У 50-ті роки було вирішено перетворити солончаки провінції Сіньцзян на родючі землі. До 1966 року у провінцію було направлено 1,4 мільйона військовослужбовців і 100 тисяч молодих людей. У зони, де був брак води, просто на рілля було проведено воду з нечисленних річок. Було задумано таким чином змити сіль і перемістити її у глибокі шари ґрунту. Але ґрунт не увібрав цю воду, вона протекла по поверхні. Після випаровування води, що залишилася, сіль знову вийшла на поверхню. Вся нечисленна рослинність була необоротно знищена. Так звані підручні відправилися далі і повторили це руйнування на новій ділянці землі.

Пустелі, піски, посуха

#img_left#Ця акція мала ще один наслідок. Озеро Айбі на півночі автономного району Сіньцзян у 80-ті роки зменшилося з 1200 до 530 кв. км, рослинність загинула, місцевість занесло піском. Пісок, перемішавшись із сіллю, загубив 60% лісів. Наказ Мао «Боротьба проти Неба і Землі – це високе задоволення» було виконано, але його інший вислів «Людина переможе Небо» у результаті виглядав, як знущання.

Ще більш катастрофічними стали наслідки народної кампанії 1966 року, організованої КПК. Було вирішено створити на гірських масивах поля, зрівняти гори із землею, збільшити посівні площі за рахунок осушення озер; греблі, перекривши річки, повинні були контролювати тік води. Ця боротьба закінчилася лише у 1980 році – за декілька років після смерті Мао. Наслідки цієї боротьби – зпустелювання, наноси піску і брак води. Ці наслідки відчуваються й досі.

Повені на півдні

З початку червня одна з найбільших країн світу страждає від посух і повеней: на півночі – посуха, на півдні з берегів виходять річки. Дві третини із 28 провінцій Китаю повідомляли про природні лиха. Мешканець села неподалік від Пекіна, протягуючи репортерові висохлу рибу із сухого русла річки, скаржиться, що з початку весни не випало ще ані краплі води. «Що ж мені вирощувати», – каже він, указуючи на висохлу річку. Цього дня стояла незвично сильна для початку літа спека.

Мешканці південних районів Китаю з початку місяця страждають від проливних дощів і зсувів. Спочатку агентства новин повідомили про 200 загиблих. За повідомленнями Міністерства внутрішніх справ Китаю, 10 червня загинуло ще 66 чоловік, відомо також про зниклих без вісти. Близько 140 тисяч будинків було зруйновано. Багатьох людей повінь застала під час сну. У багатьох місцях повністю знищена інфраструктура, провінція Хунань залишилася без електрики, часто не вистачає медикаментів і питної води. В цілому, за оцінками Міністерства внутрішніх справ Китаю, від наслідків повені постраждало близько 16 мільйонів людей.

Засуха на півночі

У той же час на півночі Китаю стоїть спека, і температура піднімається від 36 до 40°. Міністерство сільського господарства повідомляло про 12 провінцій, яких торкнулася посуха. Уряд для вирішення проблеми закликав до збору пожертвувань і ставив у приклад самовіддані дії народної армії. Про конкретні дії з надання допомоги не повідомлялося – Пекін зберігає мовчання.

Тільки у провінції Сичуань від нестачі питної води страждає 4 мільйони людей.

Не вистачає води і для 4,5 мільйона великої рогатої худоби. Через дефіцит води неможливо обробляти поля. За прогнозами, збитки обчислюються мільйонами. У багатьох селах вже зараз не вистачає продовольства.

Проте на сайті адміністрації однієї з провінцій, яких торкнулася посуха, повідомляється, що восени ціни на продукти харчування не підвищаться.

Китайські урядові кола пояснюють природні катастрофи, що почастішали, глобальною зміною клімату. Закордонні ЗМІ, навпаки, вже давно із тривогою повідомляють про забруднення навколишнього середовища і про варварське відношення до природних ресурсів у Китаї, що і є причиною подібних природних катастроф.

Обов’язки імператорів у Стародавньому Китаї

У Стародавньому Китаї люди шанували Небо і Землю. Імператори називалися «синами Неба» і були зобов’язані піклуватися про долю свого народу. За легендою, юний імператор Женьцзун (династія Сун [960-1279 рр.]) почувши від свого радника про посуху, сказав: «За календарем скоро повинні початися дощі. Зачекаємо». Радник, незадоволений відповіддю, заперечив: «Я не прогнозую погоду, але мені здається, що якщо у серці його величності немає віри, то дощу не буде». Тоді імператор вирішив відслужити службу в одному із храмів неподалік від палацу. Радник знову був незадоволений: «Його величність боїться довгого шляху у спеку?». Імператор почервонів від сорому й відправився разом із радником і наближеними у далекий шлях до храму Тайюй. У дорозі вони страждали від спеки та пилу. Після завершення церемонії по дорозі назад імператор поглянув на небо. Небо вкрилося хмарами, і невдовзі висушена земля була рясно полита дощем. Наступного дня імператор на знак подяки Небу і Землі запалив пахощі у відведеному для цього місці.

Моніка Вайс. Велика Епоха

Електричні автомобілі, фотогальванічні панелі з вбудованими сонячними елементами для перетворення сонячної енергії в електрику, електричні лампочки й кухонні прилади з низьким енергоспоживанням вже формують майбутнє каліфорнійського містечка Берклі. Це місто вживає чимало серйозних заходів щодо зменшення викидів парникових газів.

#img_left#Нові екологічно стратегії справді демонструють рішучість Берклі зайняти лідируючу позицію по зниженню в місті викидів парникових газів на 80 % до 2050 року.  Нова політика починає втілюватися через шість місяців після того, як жителі міста більшістю голосів проголосували за «Міри G» (назва законопроекту по зниженню викидів парникового газу – прим. пер.).

«Ситуація не терпить зволікань», – говорить професор групи по енергетиці й ресурсам з Берклі Річард Норгард, – «Так чи інакше, нам доведеться заплатити…якщо ми руйнуємо нашу планету – ми платимо ціну зруйнованого сільського господарства й т.п. Особисто я б зволів платити ціну податків».

Вимоги по раціональному використанню електроенергії торкнуться дозволу на будівлю всіх нових будинків, перепродаж і реконструкцію будинків. Дозволи будуть видані після того, як бізнесмени або жителі замінять застарілі електричні побутові прилади, підвищать теплоізоляцію стін і вікон і встановлять у своїх гаражах устаткування для зарядки електричних автомобілів. Заохочувальні міри чекатимуть на жителів, що встановлять на своїх будинках сонячні батареї й інші пристрої, що дозволяють заощаджувати електроенергію.

Деякі експерти з Берклі надаватимуть значення індивідуальному внеску кожного в справу по экологізації навколишнього середовища.  «Для цього потрібно буде виконати багато дій, і це не тільки кілька великих показових заходів, – говорить Сіско де Врайєс, керівник апарата мера Тома Бейтса, – Однієї з головних складових плану є те, щоб кожний житель Беркелі взяв на себе відповідальність по усуненню свого негативного сліду на цій планеті».

Однак деякі жителі мають неоднозначну реакцію у відповідь на ці нові заходи.

Пропозиції, подібні до установки сонячних батарей для нагрівання води, є ефективними й раціональними, але багато хто вважають цю ідею занадто дорогою. Заохочувальні міри, такі як безкоштовні проїзні на автобуси для людей, що знімають житло, найімовірніше, будуть популярні, у той час як більше тверді заходи, такі як заміна застарілих  побутових приладів або вимоги до будівельних матеріалів, можуть зустріти несхвалення.

У минулому Берклі став першим містом у США, що перевів всі дизельні автомобілі на  біодизельное паливо. Сьогодні Берклі першим розробив план конкретних довгострокових дій, відповідно до якого місцеві жителі повинні керуватися з метою зниження викидів парникових газів.

Відповідно до звітів міста, у  період з 2000 по 2005 р.м.  Берклі зменшив викиди парникових газів на 9 %. По вимірах, починаючи  з 2005р., ці викиди на 17 % склали викиди дизельних автомобілів, на 29 % -автомобілів, що працюють на бензині, на 36 % викиди газової промисловості, і 18 % викиди електроенергетичної промисловості.

Фактичний план дій усе ще перебуває в стадії твердження, і буде поданий на схвалення в міську адміністрацію в грудні цього року.

Мішель Мі. Велика Епоха