Blog

#img_left_nostream#Китай. Під час візиту в Китай Барака Обами, китайська влада проводила масові зачистки, обмежуючи свободу всім тим, хто міг би зіпсувати імідж правлячої компартії перед американським президентом. Одна з сорока двох апелянтів *, заарештованих у Пекіні в ці дні, розповіла про пережите нею в ув’язненні.

Увечері 16 листопада було заарештовано 42 апелянта, що приїхали із Шанхая в Пекін, щоб привітати Барака Обаму. 18 листопада, коли візит президента США завершився, їх усіх відправили назад в Шанхай. Однією з них була Ши Жуйсінь, яка розповіла кореспондентові The Epoch Times про пережите нею в ці дні.

У другій половині дня 18 листопада за нею і ще двома апеллянтками приїхали представники шанхайського району Луван. Троє чоловіків і троє жінок наказали їм завести руки за спину і грубо заштовхали їх в автобус. Ши привезли в район Хуайхай і помістили під варту на другому поверсі невідомої їй будівлі. Незабаром до неї в кімнату увійшли двоє чоловіків і стали її бити по обличчю і руках і ногах так, що вона ледь не втратила свідомість. Через кілька годин, вже під вечір, її відпустили, але сказали, щоб в найближчі кілька днів вона «ніде не фігурувала", у іншому випадку буде знову побита.

Від побиття у Ши сильно опухло праве око, ліве вухо стало погано чути, на всьому тілі численні синці та садна. Коли вона прийшла в поліцію, щоб написати заяву, чергова сказала, що вони не приймають скарги на тих, хто її побив: «У справи цієї групи людей ми не втручаємося і це наказ нашого начальника», – пояснила чергова.

«І ось це називається гармонійним суспільством?», – Звертається Ши до лідерів компартії, які в останні роки намагаються просувати в країні і за кордоном образ гармонійного китайського суспільства.

Ши висловила твердий намір не припиняти своїх зусиль і продовжувати домагатися справедливості, а також заявила, що знову поїде в Пекін до центрального уряду.

У 2007 році влада знесли будинок Ши без її згоди. З тих пір вона постійно переїжджає з місця на місце і звертається до чиновників з вимогою виплатити їй компенсацію за будинок або надати нове житло.

#img_center_nostream##img_center_nostream#

Довідка The Epoch Times:

* Китайські апелянти (скаржники) – це численні китайські громадяни, які зазнали несправедливого або незаконного ставлення до себе з боку місцевої влади, а також різних державних організацій. Ці люди подають апеляції у встановленій законодавством формі, у відповідні державні інстанції, звертаючись таким чином до уряду по допомогу і захист.

Однак, боячись втратити свої пости, місцеві чиновники різними способами намагаються перешкодити їм звернутися в інстанції провінційного або ж столичного рівня. Для цього перші мають штат агентів, завданням яких є за допомогою залякувань, побиття і навіть арештів та ув’язнень змусити апелянтів замовкнути.
 
Після дисидентів та інакодумців ця категорія людей є найпильнішим об’єктом «уваги» і контролю комуністичної влади. Чиновники суворо стежать, щоб з апелянтам не контактували іноземні репортери, а також блокують репортажі про них усередині країни.

#img_left_nostream#Китай. Мешканка міста Ухань, Пен Юнкан, яка зникла безвісти понад 600 днів тому, після поїздки в Пекін зі зверненням до уряду, виявилася в психіатричній лікарні, куди її таємно помістила влада на «лікування».

Після того, як 3 березня 2008  р. Пен поїхала в Пекін, щоб поскаржитися центральному уряду на корумпованість місцевих чиновників, її заарештували і повернули до міста Ухань провінції Хубей, де помістили до психіатричного відділення лікарні селища Хуашань. Про це знали її родичі та друзі. Однак, через чотири дні її таємно перевезли в іншу психіатричну лікарню. З того дня офіційно Пен вважалася зниклою без вісті.

Протягом цього часу її рідні та інші апелянти*, які її знали, робили численні спроби, щоб дізнатися про місцеперебування Пен. Вони навіть написали листа Ху Цзіньтао. Ніякої реакції з боку місцевої влади на всі їхні зусилля не було. Тільки на початку листопада  ц.р. вони отримали листа від Пен, в якому вона розповіла, де знаходилася весь цей час.

В даний час вона вже 607 днів перебуває  в ув’язненні в психіатричній лікарні. Харчування там дуже погане, іншим хворим дещо з їжі приносять родичі, а її ніхто не відвідує, оскільки її місцезнаходження знаходиться в секреті.

Отримавши листа, її друзі поїхали в лікарню, але їх туди не пустили, проте їм вдалося трохи поспілкуватися з Пен через загратоване вікно.

Використання психіатрії для придушення небажаних компартії людей вже давно широко поширене в Китаї.
 
В опублікованому на початку листопада звіті організації Civil Rights & Livelihood Watch, мовиться, що китайська влада використовує політику «заради стабільності придушити все і вся». Слідуючи цій політиці, вони приймають апелянтів, правозахисників, інакомислячих, а також послідовників духовної практики Фалуньгун, за «нестабільні елементи» і насильно поміщають їх у психлікарні.

У лютому цього року Civil Rights & Livelihood Watch спільно з Дослідницьким інститутом порівняння політики США, Японії і Китаю (CPRI), видали в США книгу під назвою «Записи про людей, які постраждали в китайських психіатричних клініках». У ній наводяться численні свідчення людей, що піддалися насильницькому «лікуванню» у психіатричних лікарнях у Китаї.

У грудні 2008 року численні ЗМІ повідомили про те, що влада східного китайського міста Сіньтай викрадаює громадян, які скаржаться у вищі інстанції, і насильно тримає їх в психіатричних лікарнях. Така доля спіткала в Сіньтай щонайменше 18 людей, які вирішили знайти управу на несправедливість і зловживання місцевих чиновників. Деяким з тих, хто намагався протестувати проти такого свавілля, у великих дозах давали транквілізатори. А відпускали тільки в обмін на зобов’язання відмовитися від будь-яких скарг.

Зникнення представників вищезазначених категорій громадян також нерідке явище в Китаї. Останнім часом особливо часто це відбувається з послідовниками духовної _{практики Фалуньгун}, яка вже 10 років перебуває під жорсткою забороною китайської компартії.

 

Довідка The Epoch Times:

* Китайські апелянти (скаржники, невдоволені) – це численні китайські громадяни, які зазнали несправедливого або незаконного ставлення до себе з боку місцевої влади, а також різних державних організацій. Ці люди подають апеляції у встановленій законодавством формі, у відповідні державні інстанції, звертаючись таким чином до уряду по допомогу і захист.

Однак, боячись втратити свої пости, місцеві чиновники різними способами намагаються перешкодити їм звернутися в інстанції провінційного або ж столичного рівня. Для цього вони тримають штат агентів, завданням яких є за допомогою залякувань, биття чи незаконного ув’язнення змусити апелянтів замовкнути.
 
Після дисидентів та інакодумців ця категорія людей є найпильнішим об’єктом «уваги» і контролю комуністичної влади. Чиновники суворо стежать, щоб з апелянти не контактували іноземні репортери, а також блокує репортажі про них усередині країни.
 

#img_left_nostream#Засновник сайту Chomei (Масляна лампа), що присвячений тибетській мові і культурі, співробітник відділу охорони навколишнього середовища влади повіту Мачу тибетського автономного округу (ТАО) Ганьнань провінції Ганьсу, Кунчок Цепхел (Kunchok Tsephel Gopey Tsang), засуджений до 15 років в’язниці за звинуваченням у розкритті державних таємниць. Його осуд, за даними Міжнародної кампанії за Тибет (International Campaign for Tibet), пов’язаний з контентом сайту спрямованого на збереження тибетської культури і поширення інформації про тибетські протести навесні 2008 року.

Ця новина прийшла саме в той момент, коли на зустрічі з китайською молоддю в Шанхаї 16 листопада президент Сполучених Штатів Барак Обама підкреслив: «Ми віримо, що свобода вираження поглядів та віросповідання, право на вільний доступ до інформації та участь у політичному житті – універсальні загальнолюдські права. Вони повинні бути доступні всім, у тому числі представникам етнічних і релігійних меншин».

39-річного Кунчок Цепхел був заарештований вранці 26 лютого . У нього забрали комп’ютер, камеру і мобільний телефон. Члени сім’ї не мали в своєму розпорядженні відомостей про його місцезнаходження, поки не були викликані 12 листопада в суд середнього ступеня ТАО  Ганьнань (Канлхо) провінції Ганьсу для оголошення вердикту, винесеного в результаті закритого засідання.

У 2005 році у співпраці з молодим тибетським поетом, відомим як Кьябчен Дедрол (Kyab-chen De-drol), Цепхел почав роботу над сайтом, що присвячувався тибетському мистецтву і літературі. На волі у нього залишилися хвора донька та дружина, яка також працює в державному закладі.

«Його сім’я провела дев’ять місяців у напруженому очікуванні після того, як Кунчок в лютому ц.р. зник. Тепер вони ще більш засмучені вироком на такий довгий термін. Оскільки саме звинувачення відносяться до державної таємниці, родицам навіть невідомо, за що він засуджений на 15 років, йому також було відмовлено в доступі до адвоката», – сказав 16 листопада, близький друг засужденного.

Кунчок Цепхел народився в 1970 році в родині скотарів повіту Мачу. Він вивчав тибетську і китайську мови в школі першого та середнього ступеня селища Ньїл-ра та повіту Мачу. У 1989 році він відправився до Індії, де вступив у засновану Урядом Тибету у вигнанні старшу школу Suja / Bir в 75 км від Дхарамсали, де протягом трьох років вивчав тибетську та англійську мови. Завершивши навчання, він у 1994-му повернувся до Тибету.

У 1996 році він вивчав англійську і китайську мови в Центральному університеті етнічних меншин у Пекіні, а в 1997-1999 роках продовжив вивчення англійської в Північно-Західному університеті етнічних меншин у Ланьчжоу. Через два роки Цепхел зайнявся викладацькою діяльністю, зокрема, у 2004 році був прийнятий в тибетську етнічну середню школу повіту Мачу викладачем тибетської та англійської мов. Після 8 років успішної викладацької діяльності з 2007-го працював у відділі охорони навколишнього середовища Мачу.

#img_left_nostream#Що  таке здоровий спосіб життя та як стати здоровим? На сьогодні існує багато відповідей на це питання,  їх можна знайти у джерелах, що збереглися від давніх цивілізацій. Згідно з ними, здоровий спосіб життя – поняття, що торкається абсолютно всіх сфер діяльності людини і визначається її станом свідомості.
          

Як свідчать деякі  останні дослідження, здоров’я людини на 60 % визначається її способом життя, на 20 % – станом довкілля і лише на 8 % – медициною. Схоже співвідношення  отримане  й експертами Всесівітньої організаціі охорони здоров`я. Такі дані свідчать на користь того, що здоровий спосіб життя людини є гарантією міцного здоров’я.
          

Але якщо здоровий спосіб життя такий важливий, то чому ж  йому приділяється так мало уваги? Чому в суспільстві зараз як ніколи поширені шкідливі звички і культура, що знищують правильний підхід до здоров’я? Чому поширені явища, що завдають прямої шкоди психічному і фізичному здоров’ю людства? Дуже багато людей своїм способом життя і поведінкою не тільки не сприяють підтримці здоров’я, а й навпаки, руйнують його.
          

Сучасна помилка
          

Причин як завжди багато, але ключовою, швидше за все, є відсутність розуміння причинно-наслідкових зв`язків. У сучасному суспільстві втрачено правильне розуміння причин хвороб і тому відсутні відповідні вимоги до способу життя. Існує необґрунтована віра в сучасну медицину і різні методи лікування, що заполонили екрани телевізорів та вітрин. Звичайно, важливість лікарської терапії в підтримці здоров’я ніхто не заперечує. Проте реальність полягає в тому, що «чудесних» пігулок не існує. Як немає й унікальних методів лікування, які можуть зробити людину здоровою. Медицина може лише допомогти людині, а основне залежить від її власних зусиль.
          

Збереження і відновлення  здоров’я – це активний процес, що вимагає від людини аналізу власної поведінки. Людина повинна усвідомлювати, що її здоров’я в її руках. На жаль, багато людей усвідомлюють цінність здоров’я лише тоді, коли виникає загроза здоров’ю або воно в значній мірі втрачене. Як правило, в цей час вже важко добитися корінних змін. Ось чому таким важливим є розуміння дотримання норм здорового способу життя, незважаючи на те, здорова людина чи хвора у цей час.
          

На відміну від сучасних підходів до розуміння причинних  зв’язків захворювань, ескулапи і  мудреці старовини віддавали «пальму першості»  у запобіганні захворюванням, збереженні здоров’я і веденні здорового способу життя не зовнішнім діям, а зовсім іншим аспектам. У цих питаннях нам ще багато чому варто повчитися.
          

#img_right#Здоровий  спосіб життя з  точки зору стародавніх цілителів
      

Поняття здорового способу  життя і поведінки, що відповідають принципам природи, були предметом постійного вивчення давніх людей. Своє розуміння здорового способу життя існувало в культурах усіх великих цивілізацій. Багатьом добре відомо, що в давніх західних культурах (Стародавній Греції та Стародавньому Римі) існував культ тіла, правильного гармонійного розвитку людини. Там виникли Олімпійські ігри і всі погляди на фізичне вдосконалення, відомі як фізична культура. Але мало кому відомо, що первинне значення в отриманні здоров’я давні греки приділяли зовсім не фізичній культурі, а душевному стану.
          

Наприклад, Демокріт  детально описував аспекти психічного здоров’я, називаючи його “благий стан духу”, за якого душа перебуває у спокої та рівновазі, вона не схвильована жодними пристрастями, страхами та іншими переживаннями. Цицерон охарактеризував  здоров’я як правильне співвідношення різних душевних станів. Широко відомі й інші вислови великих давніх мудреців «пізнай самого себе» і «піклуйся про себе самого». Останній вислів має на увазі, що у кожної людини має бути певний спосіб дій, що включає турботу про себе і вдосконалення себе. Приділяючи таку велику увагу у веденні здорового способу життя стану духу, греки не могли не відмітити схильність певних душевних якостей до виникнення деяких типів хвороб, особливостей їх протікання, а, отже, і відмінностей у підході до лікування.
          

Пізніше на основі старогрецького розуміння цих закономірностей, які називали вченням про чотири тілесні соки, сформувалася нинішня концепція про чотири різні темпераменти. Кожен такий тип пов’язаний  з переважанням в організмі одного  з чотирьох тілесних соків. Якщо крові (лат. sanguis), то це сангвінічний тип; слизу (греч. phlegma) – флегматичний; жовтої жовчі (греч. chole) – холеричний; чорної жовчі (греч. melaine chole) – меланхолійний. На сьогодні в сучасній медицині добре вивчені  ці типи, але принципи лікування не враховують, а шкода.
          

У стародавніх культурах Сходу (Китаю, Індії, Тибету) також вказувалося на існування нерозривного зв’язку між духовним і фізичним станом людини. Здоровий спосіб життя на Сході в першу чергу означав звільнення від надмірних емоцій і пристрастей, для того щоб досягти стану душевного спокою, гармонії  з навколишнім світом. Наприклад, у Ведах (Давня Індія VI століття до н.е.) містилися основні принципи ведення здорового способу життя. Один із них – отримання стійкої рівноваги психіки. Така рівновага досягалася повною внутрішньою свободою, відсутністю залежності свідомості людини від навколишніх фізичних і психологічних чинників. 
          

#img_left_nostream#Такий підхід заснований на розумінні, що хвороби мають глибокі причини, їх прояви є наслідком емоційних і душевних проблем. Якщо людина не хоче виправити себе, то такі глибокі проблеми не під силу вирішити й лікарю, навіть із використанням досконалих технічних засобів діагностики і лікування. До них слід приступати з врахуванням індивідуального ставлення до здоров’я, що є розумінням «здорового способу життя» в новому світлі.
          

Сувора  умова природи
          

На прикладі давніх культур, легко помітити яке велике значення у формуванні здорового способу життя має усвідомлення гармонії внутрішнього світу людини. У наше століття ми живемо в умовах  глибокого дисбалансу природних, соціальних і духовних основ  людини і середовища. Сталися істотні зміни в свідомості людини. Здоровий спосіб життя в розумінні сучасної людини, в основному, обмежується дотримання певних норм харчування або підтримкою хорошої фізичної форми. Звичайно, це важливо. Але без внутрішнього вдосконалення  не можна досягти максимальної ефективності.
          

Таким чином, здоровий спосіб життя складається з постійного дотримання певних норм, норм, які вимагає природа від психічного стану людини. Якщо вона відповідає їм – то буде здоровою, якщо вона суперечить їм – хворітиме.