Міста, як дерева, своїм корінням вросли в береги Боденського озера. Кожне має свою унікальну стародавню історію.
Є серед них міста з казковим минулим – з давнім замком, зворушливими романтичними історіями, ландшафтами, повними квітів і тропічних дерев. Це Мейєрсбург, Ліндау та маленький острів Майнау, на якому цілком могли б мешкати чарівні феї та ельфи. Славний Дух Боденського озера вже багато століть дбайливо зберігає ці місця, живлячи їх своєю добротою та любов’ю.
Мейєрсбург – казки старого замку
Пройшовшись брущатими доріжками старовинної частини Констанцу і дійшовши до пристані, можна сісти на теплохід і відправитися на протилежний берег. Усього півгодини – і ви вже в місті Мейєрсбург, що носить ім’я найдавнішого замку Німеччини.
#img_gallery#
За переказом, старий замок виник у VII столітті. Нині тут розташувався музей. Біля входу в замок вас неодмінно зустріне добрий жандарм і розповість історії, пов’язані з цим стародавнім місцем, а середньовічний інтер’єр замку доповнить цю розповідь. Старовинні скрині, масивні шафи, довгі дерев’яні столи, лицарська зброя, холодні кам’яні стіни дають уявлення про життя мешканців замку в колишні часи.
Поруч зі старим замком розкинувся широкий фасад Нового замку, зведеного в 1740 році. По сусідству з ним є просторий оглядовий майданчик, звідки відкривається вид на озеро і нижнє місто. Черги різнобарвних старовинних будиночків, що здаються з висоти іграшковими, черепичні дахи, старовинний замок, що височить над ними, синій простір неба та озера – все це додає маленькій території казкову атмосферу. Здається цілком імовірним, що саме в цьому місті народжуються і живуть казки.
Внизу, поблизу з озером, колись жили рибалки і моряки, а вгорі – дворяни, ремісники. Там, де зараз на пристані продають квитки на теплохід, в стародавні часи зберігали борошно та сіль.
Буде великим упущенням, розповідаючи про Мейєрсбург, не згадати про німецьку поетесу Аннетту (Ганна Елізабет) Дросте-Хюльсхофф (1797-1848), яка знайшла тут притулок в кінці свого життя. Скромна, самотня, любляча спокій і природу, ця талановита жінка подарувала світові воістину душевні, зворушливі вірші.
У Мейєрсбурзі вона придбала скромний будиночок нагорі пагорба, а до цього, в перші десять місяців свого перебування тут, вона жила в старовинному замку. Саме тут поетеса зустріла свою, мабуть, першу та останню любов.
Свою любов вона зберігала глибоко в серці, і була для 17-річного письменника Левіна Шукінга добрим другом. Він також жив в замку і складав каталог для хазяйської бібліотеки. Вони проводили багато часу вдвох, після спільної роботи разом відправляючись на прогулянку. Любов і Боденське озеро надихали поетесу на створення її найкращих віршів.
Увечері, коли небо й озеро забарвлюються в ніжні тони, присядьте за столик маленького затишного ресторанчика, помилуйтеся видами і прислухайтеся – можливо, місто і вам розповість свою казку …
Майнау – «корабель квітів»
Цвітуть лимони, палають серед смарагдового листя помаранчеві апельсини, пальми шелестять м’якими гілками, пахнуть троянди. Ви здивовані? І думаєте, що корабель збився з маршруту та підійшов до пристані якого-небудь тропічного містечка? О, ні! Ви все ще подорожуєте Боденським озером, і це – острів Майнау.
Пагорби Бондарюку затримують холодні вітри, і завдяки цьому тут прижилися тропічні рослини, які ніде більше в Німеччині не ростуть.
Колись острів носив назву «Магінове», на ім’я одного з його власників – Маго. Інші джерела припускають, що його назва виникла від «Маіенове» (Маєн-Ау) – красивий ландшафт. Господарі острова змінювались постійно. Спочатку тут знайшли притулок жителі пальових споруд, потім тут оселилися римляни, з 724 р. острів став володінням абатства Райнау, а в 1272 лицарі фон Лангенштайн заповіли острів Тевтонського ордену.
Після секуляризації майна Тевтонського ордену в 1806 році острів знаходився у приватному володінні різних аристократичних родів, поки в 1853 році не став літньою резиденцією герцога Фрідріха I. Саме йому і його придворному садівникові Еберлінгу острів Майнау зобов’язаний перетворенням у «острів квітів».
Парк засадили екзотичними деревами, більшість з яких герцог привіз зі своїх подорожей. Граф Леннарт Бернадотт перейняв традицію старого господаря острова, і в 1932 році створив «маленький райський куточок у мініатюрі». Свій улюблений острів він називав «кораблем квітів».
Ліндау – історія одного кохання
Пасажирів, які прибувають в гавань Ліндау, зустрічають білосніжні на тлі синього неба та озера вартові міста – шестиметровий Баварський лев (1854 р.) та Новий маяк (1856 р.) Урочистість прибуттю надають суворі гірські пейзажі і звучна музика з прибережних ресторанів. Якщо ж раптом повз пройде маленьке суденце і розвіє атмосферу урочистості, не дивуйтеся – це курсує туристичний пароплав.
Місто названо так завдяки липам (Linde), улюбленим деревам давніх германців. У дев’ятому столітті Адальберт, граф фон Раціен, потрапивши в лютий шторм, знайшов в цих краях у місцевих рибалок притулок та заклав місто. З XI століття місто стало центром торгівлі з Італією.
Як і кожне місто Боденського озера, Ліндау зберігає стародавню романтичну історію. Пам’ятайте одну милу німецьку пісеньку «Ах, мій милий Августин»? Вона народилася саме в цьому затишному містечку.
Письменник Хорст Вольфрам Гейсслер написав книгу «Милий Августин. Історія легкого життя». Головний герой Августин Зумзер – веселий, привабливий юнак – переїжджає з Мейєрсбургу, де він відвідував семінарію, до Ліндау. Оселившись у невеликому будиночку, він співає в місцевих шинках. Незабаром його пісня «Милий Августин» припала до душі місцевим жителям і стала популярною. Одного разу побачивши 17-річну красуню абатису Фрідеріке, романтичний Августин тут же закохується в неї …
Старенький будиночок № 4 на вулиці Даммгассе, названий місцевими жителями «Будинком Весілля Августа та Фрідеріке», дбайливо зберігає цю зворушливу історію. А в порту стоять тоненькі «Спаржеві чоловічки» – пам’ятник двом закоханим.
Така історія кохання, що була одного разу придумана письменником і що так полюбилася городянам, яка надовго залишилася в Ліндау як добра, романтична казка.
На завершення поїздки давайте піднімемося 139 ступенями Нового Маяка, щоб з його наглядового майданчика помилуватися чарівним видом на місто, озеро та широку панораму Альпійських гір…
Катерина Кравцова. Велика Епоха
