Blog

Здійснюючи 30-й стрибок, Джерардо Флорес почував себе впевнено після двох років навчання в парашутній школі Монтерея. Проте після кількох секунд вільного падіння, він відчув ривок від парашута, який несподівано розкрився.

#img_right#«Мене смикнуло у бік. Щось пішло не так», ― сказав він у камеру, встановлену всередині вирізу його рукавички, повідомляє CBS.

Його парашут відкрився сам по собі на висоті 13000 футів (близько 4 км). Сотні думок пронеслися в той момент в голові у парашутиста-початківця. Одна з них: «Ви ніколи не повинні розкривати парашут вище 6000 футів! (1800 м)».

Промовляючи свої думки вголос відеокамері, він подумав «може обрізати» і вирішив почекати хвилинку. «А що, якщо запасний парашут не відкриється?» Потім він знепритомнів. Через 20 хвилин, після аварійного приземлення в робочій зоні, Флорес все ще знаходився без свідомості.

Учитель з колегами кинувся йому на допомогу. Для парашутиста викликали службу порятунку і доставили повітрям у госпіталь.

Житель Каліфорнії перебував у несвідомому стані два тижні і вижив. Медики констатували у нього всього лише переломи ребер і рвану рану язика.

«Ви найщасливіша людина, котру ми коли-небудь зустрічали», ― сказали у Федеральному агентстві повітряного транспорту (FAA). Однак Флорес не відчував себе таким щасливим, коли читав звіт FAA, яке розслідує нещасні випадки стрибків з парашутом.

У доповіді наголошується: відкидна створка застібки на липучці на кожусі парашута була повністю зношена, парашутні стропи ― зламані, а в снастях парашута малися вузли, які потребували заміни перед експлуатацією.

Флорес пережив страшні хвилини, коли, нарешті, почув висновок слідчих і побачив запис своєї відеокамери. Дивлячись відео, його переповнювали емоції. «Боже мій, я відчуваю задуху. Я міг померти в той день!», ― цитує його слова CBS.

У свою чергу фахівці FAA попереджають, що стрибки з парашутом ― екстремальний вид спорту, навіть якщо обладнання справно.

57-річного актора Брюса Вілліса вчора удостоїли звання командора і нагородили Орденом Мистецтв і літератури Франції за внесок у світовий кінематограф. Відомчу нагороду Франції вручила міністр культури Орелі Філіппеті.

#img_left#На церемонії у Парижі актор подякував за нагороду і сказав, що він вважає великою честю те, що його робота отримала визнання. Брюс Вілліс взяв участь у заході зі своєю дружиною Еммою Хемінг.

Вілліс розповів про те, що народився в Європі, а у Франції відчуває себе як вдома. У своєму виступі актор торкнувся і політичної теми: сказав, що виступає проти введення Франсуа Холландом 75% податку для багатих.

Командор — це вищий ступінь, після якого йдуть офіцер і кавалер. У 2005 році актор був також нагороджений Орденом, але отримав звання офіцера.

Орден був заснований в 1957 році, щоб відзначити діячів у художній, літературній області або за внесок, який вони внесли у поширення мистецтва і літератури у Франції і світі.

Фигурант трёх уголовных дел в России оппозиционер-активист Леонид Развозжаев допускает, что в тюрьме его могут убить, а смерть объяснить болезнью или суицидом. В связи с этим он попросил не верить официальной версии, что он болен гепатитом С.

#img_left#Весть от заключённого поступила в российские СМИ 11 февраля, вместе с сообщением о заболевании Развозжаева гепатитом С. В письме оппозиционер отметил, что чувствует себя удовлетворительно, поэтому отказался от лечения, пишет Newsru.

О заболевании Развозжаева гепатитом С заявил его адвокат Дмитрий Дмитриев в эфире радиостанции «Эхо Москвы». По его словам, диагноз был поставлен медиками, но он может быть ошибочным, так как его подзащитный никогда ранее не страдал от гепатита. Тем более, что до экстрадиции у Развозжаева брали анализы в московском СИЗО.

Сейчас московский арестант содержится в больнице №1 иркутского СИЗО. Главное управление ФСИН по Иркутской области опровергает информацию о наличии у него каких-либо инфекционных заболеваний, сообщает русская служба Би-би-си.

Напомним, активиста «Левого фронта» обвиняют в подготовке организации массовых беспорядков в России, незаконном пересечении российско-украинской границы, заведомо ложном доносе и в разбое с хищением 500 меховых шапок.

Фігурант трьох кримінальних справ у Росії, опозиціонер-активіст Леонід Развозжаев допускає, що у в’язниці його можуть вбити, а смерть пояснити хворобою або суїцидом. У зв’язку з цим він попросив не вірити офіційній версії, що він хворий на гепатит С.

#img_left#Звістка від ув’язненого надійшла в російські ЗМІ 11 лютого, разом з повідомленням про захворювання Развозжаєва на гепатит С. У листі опозиціонер зазначив, що почуває себе задовільно, тому відмовився від лікування, пише Newsru.

Про захворювання Развозжаєва гепатитом С заявив його адвокат Дмитро Дмитрієв в ефірі радіостанції «Ехо Москви». За його словами, діагноз був поставлений медиками, але він може бути помилковим, оскільки його підзахисний ніколи раніше не страждав від гепатиту. Тим більше, що до екстрадиції у Развозжаєва брали аналізи в московському СІЗО.

Зараз московський арештант міститься в лікарні №1 іркутського СІЗО. Головне управління ФСВП по Іркутській області пізніше (після листа Развозжаєва) спростувала інформацію про наявність у нього будь-яких інфекційних захворювань, повідомляє російська служба Бі-бі-сі.

Нагадаємо, активіста «Лівого фронту» звинувачують в підготовці організації масових заворушень у Росії, незаконному перетині російсько-українського кордону, свідомо помилковому доносі й розбої з розкраданням 500 хутряних шапок.

Північна Корея успішно підірвала ядерний боєзаряд у північно-східній провінції Хамкюн, викликавши підземні поштовхи магнітудою 5,1. Їх зафіксували Геологічні служби Китаю та США.

#img_left#Випробування було здійснено 12 лютого на глибині близько 1 км поблизу міста Кільчу провінції Хамген-Пукто, на відстані 378 км на північний схід від Пхеньяна, повідомляє NkNews.

«Ми можемо підтвердити, що випробування було успішне, безпечне і на високому рівні. Воно не вплине негативно на навколишнє середовище. Атомний пристрій на цей раз був менше і легше», ― офіційно заявив рупор Північної Кореї KCNA.

Перед випробуванням Пхеньян попередньо повідомив про це США і Китай через південнокорейське агентство Yonhap.

Науковий співробітник Кембриджського університету Джон Свенсон-Райт сказав: «Не дивно, що КНДР провела третє випробування, хоча її офіційне попередження США і Китаю за день до вибуху незвичне. Це може вказувати на бажання Пхеньяна мінімізувати політичні наслідки в результаті цього випробування».

За оцінками фахівців бомба важила від 6 до 7 кілотонн.

«Цілком можливо, що КНДР таємно розчарована результатами і тому роздула галас щодо «успішного» випробування, стверджуючи про зменшення потужності пристрою. У це важко повірити. Зараз ми можемо тільки припускати, наскільки сильно КНДР збільшила свій ядерний потенціал», ― цитує NkNews думку д-ра Свенсона-Райта.

Нагадаємо, перше випробування КНДР (у жовтні 2006 року) справило ефект вибухової потужності від бомби вагою до 1 кілотонни в тротиловому еквіваленті. Потужність другого випробування (у травні 2009 року) оцінюється фахівцями в діапазоні від 2 до 4 кілотонн.

Северная Корея успешно взорвала ядерный боезаряд в северо-восточной провинции Хамкюн, вызвав подземные толчки магнитудой 5,1. Их зафиксировали Геологические службы Китая и США.



#img_left#Испытание было осуществлено 12 февраля на глубине около 1 км близ города Кильчу провинции Хамген-Пукто, на расстоянии 378 км к северо-востоку от Пхеньяна, сообщает NkNews.

«Мы можем подтвердить, что испытание было успешное, безопасное и на высоком уровне. Оно не повлияет негативно на окружающую среду. Атомное устройство на этот раз было меньше и легче», ― официально заявил рупор Северной Кореи KCNA.

Перед испытанием Пхеньян предварительно уведомил об этом США и Китай через южнокорейское агентство Yonhap.

Научный сотрудник Кембриджского университета Джон Свенсон-Райт сказал: «Не удивительно, что КНДР провела третье испытание, хотя её официальное предупреждение США и Китая за день до взрыва необычно. Это может указывать на желание Пхеньяна минимизировать политические последствия в результате этого испытания».

По оценкам специалистов бомба весила от 6 до 7 килотонн.

«Вполне возможно, что КНДР тайно разочарована результатами и поэтому раздула шумиху относительно «успешного» испытания, утверждая об уменьшении мощности устройства. В это трудно поверить. Сейчас мы можем только предполагать, насколько сильно КНДР увеличила свой ядерный потенциал», ― цитирует NkNews мнение д-ра Свенсона-Райта.

Напомним, первое испытание КНДР (в октябре 2006 года) произвело эффект взрывной мощности от бомбы весом до 1 килотонны в тротиловом эквиваленте. Мощность второго испытания (в мае 2009 года) оценивается специалистами в диапазоне от 2 до 4 килотонн.

Мабуть, кожен у дитинстві мріяв жити в палаці, — великому палаці з просторими кімнатами, розкішними килимами і численними балконами. Й хоча зазвичай вдовольняємося простим житлом, коли бачимо палаци, знову поринаємо у свою чарівну країну мрій.

12 палаців Великої Ялти. Такі різні і водночас величні, ошатні і благородні. Схожий на рицарський замок Масандрівський палац, білосніжний Лівадійський палац, чарівний палац «Дюльбер» зі східними мотивами…

Ми пропонуємо здійснити мандрівку дивовижними палацами Ялти. Поринути у блиск тих часів, пройтися стежками і сходами, якими ходили їх знатні господарі, помилуватися внутрішнім оздобленням, дізнатися багато цікавого з історії, що творилася тут.

Палаци Ялти: Алупкінський

Алупкінський палац-музей графа М. С. Воронцова — справжній витвір мистецтва.

На відміну від білосніжних і нарядних замків тогочасної Ялти, Алупкінський палац виділяється строгістю, монументальністю і своїм розкішним сіро-зеленим відтінком. Складений він з діабазу — каменю, який удвічі міцніший за граніт.

Вражає архітектура палацу. Кожна сторона палацу виконана у своєму стилі: південний — у мавританському стилі з елементами індійської архітектури, північний фасад — то англійський тюдорівський стиль, західний фасад схожий на європейський середньовічний замок. Поєднання різних стилів в одній будівлі — дійсно, геніальність митця, який його намалював у своїй уяві і втілив у життя.

20 років (1828—1848) архітектори Е. Блор (один із творців Букінгемського палацу) та В. Гунт створювали цей витвір мистецтва.

Всього в палаці близько 150-ти розкішно оздоблених кімнат. Вітальню продовжує Зимовий сад, прикрашений декоративними мармуровими скульптурами італійських, англійських і французьких майстрів.

Левова тераса. Воронцовський палац. Алупка.

Фото: Ірина Новицька/vk.com

Від центрального входу південного фасаду, з так званої «Альгамбри», ведуть до моря монументальні сходи з шістьма мармуровими левами: сплячих, тих, що прокидаються, і розлючених (у виконанні італійського скульптора В. Бонанні).

Південь палацу прикрашає парк в італійському стилі, створений відомим німецьким садівником Карлом Кебахом. Парк уступами-терасами спускається до самого моря.

Палаци Ялти: Масандрівський

Масандрівський палац нагадує французький замок часів Людовика ІІI і схожий на рицарський замок. Оточує палац прекрасний парк, що переходить у ліс.

Архітектор Максиміліан Месмехер додав багато барочних елементів. Тераси та відкриті галереї, виті сходи з ажурними ґратами, балкони прикрашають західний фасад. Фігурні крівлі різної висоти, красиво оформлена мансарда, наличники додають нарядності. На стінах, облицьованих жовтою метлахською плиткою, добре виділяються кам’яні прикраси: вази, різьблені з каменю фронтони. Багате і його внутрішнє оздоблення.

Масандрівський палац імператора Олександра III, Ялта.

Фото: archiportal.crimea.ua

Масандрівський палац зводився багато років.

Будівництво розпочалося у 1881 році на замовлення князя Воронцова. Розробник проекту — французький архітектор Етьєн Бушар. В його задумі палац ніс романтичний дух, подих Середньовіччя та елементи раннього французького Ренесансу.

У 1889 році господарем маєтку став Імператор Олександр III (1845—1894). Він і доручив добудувати палац відомому архітектору Максиміліану Месмехеру. Той додав до первинного архітектурного задуму Бушара декоративність.

Пізніше палац став належати імператорові Миколі II, який улітку приїздив сюди з родиною.

Масандрівський палац.

Фото: Vladimir/clubs.ya.ru

За палацом розкинувся на 42 га прекрасний парк в англійському стилі, закладений знаменитим німецьким садівником Карлом Кебахом.

Масандрівський палац-музей. Квітники перед Східним фасадом палацу.

Фото: Клименко Сергій/klymenko.data-tec.net

Лівадійський палац, Ялта.

Фото: Клименко Сергій/klymenko.data-tec.net

Палаци Ялти: Лівадійський

Лівадійський палац вирізняється надзвичайно гармонійним поєднанням двох стилів: історизму і модернізму. Облицьований палац інкерманським вапняком світло-палевого кольору. Палац відрізняється вишуканістю та нарядністю зовнішньої обробки і розкішшю внутрішньої оздоби. Квіти, грифони, дельфіни і медальйони, різьблені з мармуру, прикрашають палац. Над парадним входом вміщено герб роду Романових, а на численних арках вирізьблені імена членів імператорської сім’ї.

Лівадійський палац, Ялта. Арабський дворик.

Фото: thisisukraine.org

Російські та італійські майстри доповнили головний вхід колонами з блакитно-білого мармуру і прикрасили різьбленням. Обабіч входу стоять великі вази з уральської яшми. У палаці 58 кімнат, і кожна має свій неповторний стиль.

До палацово-паркового ансамблю входить палац міністра двору, Великий палац, світський корпус, церква та чудовий парк.

Маєток у Лівадії переходив від сім’ї до сім’ї.

На початку XIX ст. землі в Лівадії належали генералові Ф. Ревеліоті. У 1834 році землі придбав польський магнат Потоцький. Він і побудував перший палац. А в 1860 році Лівадію купив Олександр II для своєї дружини. Складання проекту нового царського маєтку доручено архітектору Іполиту Монігетті. Одночасно зводяться палаци для міністра двору і поштовий корпус, побудовано зимовий театр, завод з виробництва льоду, електростанція. Великий білий палац зводився під керівництвом іншого архітектора — М. П. Краснова.

Розкішний парк з численними фонтанами і альтанками оточує Лівадійський палац. Це найбільший і найдавніший у Криму парк (віком 160 років). Саме з парку починається Царська (Сонячна) стежка, що простягається на 7 кілометрів. Раніше по ній гуляла царська сім’я, а сьогодні — усі охочі.

Палац «Ластівчине гніздо».

Фото: tat80805993/fotki.yandex.ru

Палаци Ялти: «Ластівчине гніздо»

На 40-каметровій скелі мису Ай-Тодор причаївся палац «Ластівчине гніздо». 40-каметрова скеля підіймає його над морем, і численні ластівки шугають тут.

Існує легенда про те, як, повертаючись з війни, російський генерал привіз із собою красуню-полонянку. Для неї він звів прекрасний замок біля самого моря і назвав його «Замок любові».

Назву «Ластівчине гніздо» дала йому московська купчиха Рахманінова.

У 1912 році барон Штейнгель, придбавши цей клапоть землі, побудував тут кам’яний палац, що нагадував готичні замки його батьківщини, та заклав навколо нього сад.

У 1927 році від землетрусу частина скелі разом із садом відкололася, і палац став нависати над безоднею моря. До того ж фундамент дав тріщини.

Його відновили: спочатку в «Ластівчиному гнізді» відкрився читальний зал будинку відпочинку, пізніше — ресторан, а в 2011 році — виставковий зал. Сьогодні тут експонується оригінал Куїнджі «Місячна ніч на Дніпрі».

Петриківський розпис є визнаним українським брендом. Він має власний стиль з лише йому притаманними формами орнаменту, ажурною плавністю ліній та соковитістю кольорів. Характерний візерунок петриківського розпису стає оздобою на одязі, декоративних тарілках та яскравих сувенірах, які дарують іноземцям часточку української душі.

#img_left#Україна завжди славилась народним мистецтвом. Людина художньо прикрашала буденне життя, оточувала себе красою і знала в ній смак, у творчості проявляла себе. Селяни оздоблювали свої хати-мазанки півниками та квітами, які тішитимуть очі, аж поки знову не настане час білити.

Розпис в оселі був своєрідним оберегом. Люди вірили, що в ньому міститься духовна сила, тому піч, вікна і двері обрамляли магічним орнаментом. На стінах найчастіше зображувалося дерево життя з міфічними птахами (птахи символізували зв’язок з потойбічним світом). Цей символ мав охороняти господарів.

Славетний петриківський розпис має власний стиль з лише йому притаманними формами орнаменту, ажурною плавністю ліній та соковитістю кольорів. Назва його походить від старовинного козацького села Петриківка, що на Дніпропетровщині, де поколіннями передавалися традиції розпису. Тож природно з’явилася група майстрів, які оздоблювали стіни хат, сани, народні музичні інструменти, посуд, скрині… Ще у XVІІІ столітті такі оздоблені розписом речі продавалися на місцевих ярмарках і користувалися великим попитом.

#img_right#У 1991 році народні майстри, об’єднавшись, утворили центр народного мистецтва «Петриківка», який працює до сьогодні і об’єднує 40 провідних майстрів. Тут усі роботи виготовляються в авторських серіях. Розмальовуються і дерев’яні вироби, і кераміка, і порцеляна. Самобутні і колоритні вироби потрапляють до художніх галерей, подарункових магазинів, до приватних колекцій, подорожують за кордон. Наприклад, ваза, яку розписала відома майстриня Марфа Тимченко, була подарована Організації Об’єднаних Націй.

Петриківський орнамент — це, насамперед, орнамент рослинний. Жоржини, айстри, троянди, волошки буяють на виробах майстрів. Створюються навіть фантастичні форми квітів: «цибульки» або «кучерявки». Дивовижна витонченість, віртуозність і точність малюнка — це унікальний стиль петриківського художника, який досягається невтомною практикою. Окрім пензля, застосовують сухі стеблини, трісочки, власні пальці (ними зручно зображати ягоди).

Активну участь у розвитку промислу беруть, крім самих петриківців, і їхні кішки. Справа в тому, що саморобні пензлики, зроблені з котячої шерсті, малюють не гірше професійних. Використовують шерсть звичайнісінької сільської кішки: на животику або з бочків у неї відрізають пучечок, намотують на відточений держак, і пензлик для найскладніших візерунків готовий! Тому не дивуйтеся побаченій на вулицях Петриківки стриженій киці, адже мистецтво вимагає жертв.

25 вересня 2012 року сучасні майстри села Петриківки увічнили своє мистецтво 120-метровим вуличним розписом, який увійшов до Книги рекордів Гіннеса. Це автентичний кольоровий малюнок із традиційною символікою із квітів. Усі жителі села, навіть маленькі, долучилися до цього дійства: вони старанно малювали 3 дні, витративши 30 кілограмів емалевої фарби.

Дніпропетровщина подала заявку до ЮНЕСКО, аби надати петриківському розпису статусу всесвітньої нематеріальної спадщини.