Blog

Вашій увазі пропонується вибране з колекцій, представлених на Тижні моди у Йоханнесбургу (ЮАР), що почався 23 серпня.

#img_gallery#

#img_left_nostream#Популярне в Китаї ЗМІ «Південний тижневик» на першій сторінці опублікувало статтю під назвою «Китай закликає зупинити трансплантаційний туризм».

У статті мовилося про нещодавно введені обмеження для іноземних туристів, які приїздять до китайських лікарень для пересадки органів, а також про таємницю, що ховається за здійснюваними під контролем комуністичної партії трансплантаціями в континентальному Китаї.

Дуже прибутковий бізнес



Кількість проведених операцій з пересадки органів стрімко підскочила після 1999 року, і лікарні здобули з цього величезні прибутки.

«Південний тижневик» згадав про те, що кількість пересадок печінки збільшилась в шокуючих пропорціях: у 1999 році було виконано лише 24 операції, в 2000 році – 78 операцій, а в 2003 – 356. У 2004 році було зроблено 507 пересадок печінки, що перевищило світовий рекорд, встановлений до цього Центром трансплантації органів Пітсбургського університету в Сполучених Штатах.

Здійснивши 368 операцій з пересадки нирок в тому ж році, Східний центр трансплантації органів став найбільшим центром цієї галузі в Азії. А з 2005 по 2007 р. одних тільки операцій з трансплантації нирок було зроблено більше 600.

Отже, кількість операцій з пересадки печінки в цій лікарні різко зросла після 1999 року. З 1999 по 2006 р. вона виконала не менше 2000 операцій з пересадки печінки. Дані про трансплантації за 2001-2002 роки в статті не повідомляються.

За затвердженнями «Південного тижневика», величезна кількість пересадок принесла Східному центру трансплантації органів величезні прибутки.

Згідно з попередніми дослідженнями, «завдяки операціям з пересадки печінки Центр заробляв щонайменше 100 мільйонів юанів (13,2 мільйона доларів) на рік».

Джерело органів невідоме, розслідування заборонене

Відносно джерела органів «Південний тижневик» в своєму звіті наводить суперечливу інформацію.

У статті говориться, що «з початку цього року трансплантація органів для іноземців пережила різкий спад. У заступника директора Східного центру трансплантації органів Чжу Чжицзуня було взято інтерв’ю. Заступник директора, який займає кабінет на другому поверсі Центру, виглядав схвильованим. З часу китайського нового року пройшло вже більше 6 місяців, проте лікарня, котра прославилася як найбільший азіатський центр з пересадки органів, здійснила всього 15 пересадок печінки, що набагато відстає від 600 пересадок, зроблених в 2006 році».

«Чжу Чжицзунь також заявив, що різке падіння кількості пересадок викликане нестачею «забезпечення органами». Органи, які використовувалися при трансплантаціях в цьому році, поступили від живих донорів, тобто від членів сімей прооперованих людей».

Можна тільки дивуватися, як же цій лікарні вдалося провести більше 600 операцій з пересадки в 2006 році? Звідки узялися ці органи? За останні півроку було виконано всього 15 операцій з пересадки органів, донорами яких були члени сім’ї. Чому так різко все змінилося?

У звіті «Південного тижневика» згадується, що «не дивлячись на величезну кількість здійснених операцій, всесвітньо відомі медичні журнали так і не написали про клінічний досвід і результати досліджень Китаю у галузі трансплантації печінки.

Одна з основних причин цього полягає в тому, що автор дисертації не може пояснити, звідки взялися ці органи. Товариство трансплантації якось опублікувало документ на три сторінки, що відкрито заборонив китайським вченим подавати будь-які дисертації або звіти з питання пересадки органів на з’їздах Товариства трансплантації».

У звіті також мовиться, що «автор доповідей з клінічного досвіду Китаю не може пояснити, звідки поступають органи. Якщо від злочинців, засуджених до смерті, з відома членів їх сімей або від живих донорів, чому він не може сказати, звідки вони беруться? У липні 2005 року на Міжнародній конференції з питань пересадки печінки заступник міністра охорони здоров’я Хуан Цзефу вперше заявив, що більшість органів у Китаї вилучаються у страчених в’язнів».

«Він підкреслив, що органи витягувалися тільки з мертвих ув’язнених після отримання дозволу від них або членів їх сімей, і це здійснювалося відповідно до загальних принципів медичної етики. Він також сказав, що уряд Китаю має намір стимулювати ще більше людей до пожертвування своїми органами».

Якщо органи, використовувані при трансплантаціях, вилучали в ув’язнених після отримання від них згоди або від родичів, і якщо все відповідало принципам медичної етики, тоді чому в 2007 році кількість донорів так різко зменшилася?

Так сталося тому, що страчених ув’язнених стало значно менше? Чи Китай скасував смертну кару? А як щодо 600 операцій з пересадки печінки в 2006 році, які, як вважається, забезпечувалися живими донорами?

Виникає ще одне питання: «Як це здійснювалося? Органи були вилучені до приведення у виконання смертного вироку?» Якщо так, то чи відповідає це принципам медичної етики?

«Південний тижневик» також повідомив про популярність і масштаби цього прибуткового бізнесу в країні: «У Китаї більше 600 госпіталів і 1700 докторів, які виконують операції з пересадки органів. Для порівняння, в США є близько 100 лікарень, які спеціалізуються на пересадці печінки, і до 200 – на пересадці нирок».

У статті говориться, що «частка живих донорів у Китаї становить менше 2% від загальної кількості, що набагато поступається частці живих донорів в Сполучених Штатах (35%)».

Слід зазначити, що за кількістю трансплантацій органів Китай більш ніж у три рази перевершує США. Якщо взяти за приклад пересадки нирок, то з 1993 по 2002 р. середньорічне зростання в Китаї становило 14%, тоді як у США – всього лише 4%.

Викликає здивування, як вони змогли здійснити таку велику кількість операцій з трансплантації органів за наявності такої маленької групи живих донорів. Це наштовхує на думку про існування ринку органів. А чиї органи надходять на цей ринок?

У незалежному дослідницькому звіті Девіда Кілгура і Девіда Мейтаса, котрий підтвердив, що вилучення органів у Китаї дійсно вчиняється, автори ясно вказують на те, що «різке збільшення кількості пересадок відбулося одночасно з початком репресій Фалуньгун».

Як ми вже відзначали вище, кількість донорів в 2007 році різко скоротилася. Це може бути ознакою того, що режим почав знищувати докази і підсилювати контроль над лікарнями внаслідок викриття злочинів КПК і тиску, що чинила на Китай міжнародна громадськість в 2006 році.

Східний центр трансплантації є лише верхівкою айсберга. Завдяки пересадкам органів протягом останніх шести років більше 1700 докторів з близько 600 лікарень по всьому Китаю сколотили собі величезні капітали.

Термін «клон» – грецьке слово (klon), що означає гілочку, пагін, черешок. Вже більше 4 тисяч років людству відомий такий спосіб вегетативного розмноження рослин.

#img_right#Про безстатеве розмноження, тобто клонування ссавців, стало відомо не так давно.

Народження в 1997 році клону ягнички Доллі в Рослінському інституті, Шотландія, в результаті використання донорського ядра клітини молочної залози дорослої вівці стало сенсацією.

А незабаром заговорили й про клонування людини.

Що потрібно для клонування людини:

– жіноча яйцеклітина, з якої видаляється власне ядро;

– клітина донора, що підлягає клонуванню. Ядро цієї клітини трансплантується в яйцеклітину;

– отриманий у такий спосіб зародок проникає в матку сурогатної матері, тобто жінки, яка погодилася виносити цю вагітність.

Народжена таким чином людина і є клоном. Вона успадковує в повному обсязі генетичний код донора (генотип). Але справа у тому, що далеко не з першої спроби вдається одержати зародок клону. Наприклад, у випадку з ягничкою Доллі це вийшло з 277 спроби. Виходить, заради цього загинуло 276 яйцеклітин. При клонуванні людини передбачається, що таких втрат буде набагато більше.

Свого часу Папа Римський Іоанн Павло II був дуже стурбований проблемою клонування людини, висловлювався проти цієї ідеї. За його переконаннями, наукові дослідження в цій галузі повинні бути обмежені базовими нормами етики.

 

Прихильники клонування людини вважають, що при розумному законодавчому регулюванні переваги клонування перевищили б його недоліки. Клонування може вирішити проблему дітонародження в безплідних пар, а найголовніше, що їх надихає, це те, що можна покращити людське суспільство клонами видатних людей, таких як Ньютон, Ейнштейн, Рузвельт, Черчілль, Наполеон, видатними спортсменами, художниками і артистами.

 

Вони цілком допускають клонування з тканин давно померлих людей, навіть фараона Єгипту Рамзеса II. Такий безглуздий оптимізм дивує. Де гарантія того, що клони успадкують духовні цінності цих людей? У релігії вважають, що в момент злиття яйцеклітини зі сперматозоїдом Бог дає душу майбутній живій істоті.

 

А при клонуванні навіть немає сперматозоїдів. А що, як клон буде мати тільки тіло без думок та інших ознак людини, що відрізняють її від тварини. Ця людиноподібна істота буде в кращому випадку нагадувати оболонку людини.

Прийняти клонування людини важко не тільки з погляду етики, хоча це основна проблема. Є серйозне занепокоєння і з технічної точки зору. При клонуванні тварин (пацюків, овець, свиней) було виявлено, що в них часто розвиваються фізичні дефекти або їх спіткає передчасна смерть.

Професор Ян Вілмут, «батько» клонованої ягнички Доллі, попереджає, що при клонуванні людини «існує ризик, що на пізній стадії вагітності в багатьох випадках станеться викидень, або діти народяться з фізичними вадами, або мертвими, перш ніж вийде вдалий клон».

Він підрахував, що 50% клонів помирає ще в утробі, ще 20% народжених помирають в ранньому дитинстві. З огляду на все це, клонування людей слід вважати злочином. На сьогоднішній день так думає більшість прогресивних вчених усього світу.

Більше того, діти, породжені шляхом цих технологій, після народження можуть зіткнутися з багатьма страхіттями, такими як інформаційні перешкоди, різного роду деформації, та нестерпним психологічним тиском суспільства.

Штовхнути людство до такого ризику буде найбільш неетичною справою в історії медицини. Саме тому в 1997 році ЮНЕСКО прийняла Загальну декларацію, що забороняє клонування людини й пропонує суворий контроль держави над всіма дослідженнями в цьому напрямку.

На сьогоднішній день лише декілька країн прийняли закони, які забороняють дублювання людини, включаючи Англію, Німеччину та Ізраїль. Разом з тим, є чимало прихильників так званого «терапевтичного» клонування людей. Мова йде про культивування ранніх ембріонів для одержання донорських тканин, призначених для лікування певних хворих людей.

Для цього використовуються стовбурні клітини, тобто клітини людських ембріонів раннього періоду розвитку. Здатність росту стовбурних клітин просто фантастична: тримільйонноклітинний організм новонародженої людини утворюється з однієї єдиної клітини всього за дев’ять місяців.

Але ще більш вражає здатність диференціації: та ж сама стовбурна клітина може перетворюватися в будь-яку клітину будь-якого людського органу: нервову, печінкову, серцеву, імунну і т.д. Для медицини це безцінний матеріал.

Це означає, що можна в лабораторних умовах вирощувати попередників найрізноманітніших клітин і потім трансплантувати їх важкохворим людям замість донорських органів. Але й у цьому випадку існує ключова морально-етична проблема – статус ембріона. З якого моменту його слід розглядати як істоту, котра має право на життя. Чи правомірна загибель однієї істоти заради життя іншої?

Ватикан знову засудив клонування людини в медичних цілях. Однак багато вчених вважають, що можна вирішити ці проблеми законодавчим шляхом. Але, разом з тим, життя показує, що для аморальних людей закон не є указом, як у бразильському телесеріалі «Клон». Це, звичайно вигаданий герой, але на сьогоднішній день дуже активно діє, фінансуючи клонування, секта «Раелітів».

Засновник і голова цієї секти, канадець Клод Ворільйон, у минулому спортивний репортер, нині відомий як Раель, у лютому 2002 року повідомив, що дослідження компанії «Клонейд» тривають у секретних лабораторіях. І на початку 2003 Раель заявив, що перший клон людини з’явився на світ. Але більше ніяких подробиць та звісток до засобів масової інформації не надходило.

Отже, клонування – це добре чи погано? Давньоіндійська мудрість гласить: «З великими зусиллями піднімаємо ми камінь на гору, а донизу він падає миттєво, так само тягнуть нас вгору чесноти, а донизу – пороки».