#img_left_nostream#Коли іноземці відвідують Китай, вони можуть побачити, як перед ними, в буквальному сенсі слова, вистилають червону килимову доріжку. За утішною увагою і добре організованною гостинністю ховаються роки ретельних досліджень, мета яких – справити вплив на конкретних гостей, а згодом і на політику країни, з якої прибув гість.
«При веденні бізнесу в Китаї я удостоївся найбільших почестей в моєму житті, – повідомив Стівен Міллер, директор приватної страхової компанії, журналісту New Epoch Magazine. Він був запрошений до Китаю з іншими бізнесменами. – Ставлення до мене було як до царя: червона килимова доріжка, і відмінне харчування, і місцеві чиновники, які були дуже чуйними».
Сем Салліван, колишній мер Ванкувера, Канада, був зворушений увагою, – прийом справив велике враження на нього під час його перебування в Китаї. «Коли я їду в Китай, вони ставляться до мене, як до імператора. Так як у нас немає цієї традиції з червоною килимовою доріжкою, я відчуваю себе трохи ніяково», – сказав він в інтерв’ю газеті Vancouver Sun.
Салліван згадує про те, що під час поїздки в Китай в якості члена міської ради, він виявив, що майже кожен великий китайський чиновник в кожному місті мав особистий обідній зал і свого кухаря для прийому гостей.
Джо Тразоліні, мер міста Порт-Муді, Канада, відвідав Пекін кілька років тому і до нього було виявлено стільки ж уваги. Він зустрівся з мером Пекіна, і місто покрило витрати за його візит. Наступного разу, коли він відвідав Китай, хоча він заплатив за свою подорож, його розважали муніципальні посадові особи. Після декількох годин ранкових екскурсій він насолоджувався екстравагантними банкетами у вечірній час.
Більшість китайців, що живуть за межею бідності, ніколи не зможуть випробувати щось подібне. Однак для комуністичних чиновників стало нормою витрачати кошти платників податків на розкішні прийоми західних високопоставлених осіб, підприємців, а також делегатів, які мимоволі відчувають, що їм лестять.
Переміна у ставленні
Після таких королівських прийомів західні політики змінюють своє ставлення до таких тем, як китайські дисиденти та переслідування стосовно духовної практики Фалуньгун (Фалунь Дафа). Деякі з них перейшли від засудження порушень прав людини компартією Китаю на хвалу Китаю, що розвивається.
Колишні мери Оттави протягом багатьох років публікували прокламації Дня Фалунь Дафа, що означало вираз визнання послідовникам Фалунь Дафа «за внесок у розвиток канадського суспільства». Але нинішній мер Ларрі О’Браєн змінив цей підхід у цьому році незабаром після повернення з недавньої ділової поїздки в Китай. Він пояснив, що він «взяв на себе зобов’язання» – перед ким, він не сказав – тому не буде видавати прокламації.
Фалунь Дафа – це духовна практика, що включає медитацію і самоаналіз на основі принципів "Істина Доброта Терпіння". Незважаючи на відмову пана О’брайен, міська рада одноголосно видала прокламацію 9 червня.
Дослідження та цілі
Червоний килим є одним з найбільш м’яких методів, що використовуються режимом для посилення впливу на бізнесменів, дипломатів і політиків.
"Розвідка китайського комуністичного режиму дуже ретельно виявляє людські слабкості того чи іншого об’єкта, в якому зацікавлена китайська влада, і потім вони посилено експлуатуються, – повідомляє джерело з Пекіна. В основі роботи розвідувальних органів лежить теорія, що у людської натури є чотири слабких місця: слава, користь, жадібність та гнів. Розвідслужби компартії Китаю намагаються виявити ці недоліки в індивідуума і знайти до нього особливий підхід.
Пихатих людей будуть зустрічати китайські чиновники та вчені, що скромно прагнуть отримати у них консультації. Вони будуть отримувати запрошення до університетів, щоб виступити з промовами і удостоюватися втішних відгуків про свої досягнення в офіційних засобах масової інформації.
Корисливим людям китайська розвідка надасть можливості для ділового співробітництва, інвестування або швидкий доступ до ринку. До тих, чия слабкість – хтивість, направлять гарненьких дівчат.
Обізнане джерело розповіло New Epoch Magazin, що відділ об’єднаного фронту компартії, відділ міжнародних зв’язків ЦК, управління справами китайців, що проживають за кордоном, Міністерство закордонних справ і військове відомство Народно-визвольної армії – всі мають велику кількість агентів, які ведуть пошук і збір інформації, в тому числі про західних урядових чиновників, бізнесменів, відомих вчених, керівників зарубіжних китайських громад і їх родичів.
Залежно від ступеня корисності конкретних осіб, компартійний режим (КПК) встановлює контакт і запрошує їх до Китаю. Масштаби прийому визначаються відповідно з кожним конкретним випадком. До таких осіб можуть бути застосовані м’які або жорсткі методи, щоб переконати їх діяти на користь партії.
Скандали
У березні 2009 року австралійські ЗМІ повідомили, що міністр оборони Австралії Джоел Фіцгіббон раніше мав таємні тісні відносини з австралійською підприємницею китайського походження Лю Хайань.
Лю була тісно пов’язана з розвідувальним управлінням Народно-визвольної армії, з відділом збору та аналізу інформації. Фіцгіббон відвідав Китай на початку 1993 р., і відтого китайська розвідка стежила за ними.
Викриття стало сенсацією в Австралії, і Фіцгіббон пішов у відставку. Незабаром було розкрито ще більш темну справу: Фіцдгіббон отримав великі суми від Лю, і вони створили спільне підприємство в Китаї. Цей інцидент пролив світло на те, що компартія Китаю всіма способами намагається чинити вплив на впливові фігури в західних політичних колах.
Співробітникам консульств іноземних держав в Китаї також не вдається уникнути цього впливу. У травні 2004 року дипломат з Генерального консульства Японії в Шанхаї наклав на себе руки. Два роки опісля було оприлюднено його заяву.
Розслідування показало, що причиною його самогубства став шантаж і погрози з боку китайських спецслужб. Японський прем’єр-міністр вказав, що компартія Китаю порушила Віденську конвенцію про консульські відносини.
Не всі підкоряються владі і корупції, багато хто насмілюється відповідати «ні» на наполегливі пропозиції компартії Китаю. Однак корисливість, слава, хтивість, гнів – це слабкі місця, властиві людській природі, і китайська компартія навчилася вправно їх використовувати.
Хуа Мин. Велика Епоха
