Blog

Останнім часом лідери китайської компартії хочуть позбавити влади політико-юридичну комісію — організацію, подібну фашистському гестапо, яка стала другим центром впливу в країні.

#img_left#Політико-юридичною комісією (ПЮК) керує опальний Чжоу Юнкан, який представляє впливову фракцію колишнього диктатора Цзян Цземіня, що ворогує з фракцією чинного лідера партії Ху Цзіньтао і прем’єра Вень Цзябао.

Ця думка поширюється на тлі боротьби за владу, на яку пролив світло колишній начальник міліції міста Чунцін Ван Ліцзюнь, коли він 6 лютого відвідав американське консульство, сподіваючись отримати політичний притулок.

За останнє десятиліття влада ПЮК тільки розширювалася, оскільки Цзян Цземіню і його поплічникам, які контролюють цю структуру, необхідно було просувати свою кампанію придушення послідовників духовної практики Фалуньгун. Він одноосібно розв’язав репресії в липні 1999 року, коли угледів у великій популярності Фалуньгун загрозу для своєї влади. Вплив цієї комісії також не дозволяв Ху і Веню повною мірою доносити свою думку до широкого загалу.

ПЮК має право мобілізувати ресурси верховного суду і прокуратури, міністерств внутрішніх справ, юстиції і закордонних справ, служби безпеки, воєнізованої міліції та інших відомств на різних рівнях. Аналітики кажуть, що ПЮК контролює близько 1,5 млн воєнізованих міліціонерів, що зробило її другим центром впливу в партії, а також конкурентом армії.

26 березня прем’єр Вень Цзябао, виступаючи на щорічній конференції боротьби з корупцією, сказав, що корупція представляє найбільшу небезпеку для компартії.

«Якщо цю проблему не вирішити, то характер політичної влади може змінитися, і партія втратить контроль над країною», — сказав Вень, якого цитує державна пропагандистська «Народна газета».

Джерело з Пекіна, яке знайоме з історією заяв Веня, розповіло Великій Епосі, що прем’єр хотів повалити Чжоу Юнкана, оскільки завжди думав, що вплив ПЮК паралізував правову систему країни, і що це джерело корупції.

Стаття у гонконгському журналі Trend уточнює заяви китайського прем’єра про корупцію в ПЮК. За даними Trend, в 2010 році було зафіксовано 37240 випадків, в яких брали участь працівники міністерства внутрішніх справ, а в 2011 році їх було 32 933.

У середині березня прем’єр Вень також заявив, що разом із розвитком економіки, збільшуються такі проблеми, як нерівномірний розподіл національного багатства, втрата довіри і корупція.

«Я повністю впевнений, що для вирішення цих питань, нам потрібно провести не тільки економічні реформи, але і політичні, особливо реформи, пов’язані з системою влади, партією і державою», — сказав Вень.

Колишній професор Пекінського університету Юань Хунбінь каже, що висловлювання прем’єра було сприйнято громадськістю як ознака того, що керівництво партії планує скоротити повноваження політико-юридичної комісії.

Критику Веня щодо ПЮК підтримують ветерани компартії, багато з яких за лаштунками влади мають величезний вплив. Колишній голова ПЮК Цяо Ши (1985—1992) недавно порадив Ху Цзіньтао і Вень Цзябао позбавити влади цю комісію, згідно з інформацією джерела в Пекіні. Цяо входив до складу постійного комітету політбюро партії (орган з 9 чоловік, який керує країною) з 1987 по 1997 роки.

Цяо сказав, що відтоді, як Чжоу Юнкан став головою цієї комісії в 2007 році, її дії ще більше стали виходити з-під контролю партії. Цяо критикував ПЮК за постійне придушення незадоволених громадян, у яких насильно відбирали і руйнували житло, а також за відмову відновлювати ліцензії адвокатам, що захищають клієнтів, які судяться з чиновниками.

Джерело також відзначило, що вище керівництво Китаю (Ху і Вень) не хоче виділяти місце голові ПЮК у постійному комітеті політбюро партії на 18-му з’їзді компартії цієї осені. Зараз позбавити Чжоу Юнкана влади вони не можуть, оскільки він є членом цього потужного органу, що керує країною.



Написання статті сприяли Джейн Лінь і Шаньшань У.

———————————-

Читайте інші статті про останні доленосні події в Китаї у спецрубриці Великої Епохи «Китайський режим переживає кризу». Оглядачі Китаю відзначають, що розпалена боротьба за владу, ймовірно, призведе до реформування політичної системи країни. Прослідкуйте, як розвивалася ця боротьба в хронологічному порядку. Дізнайтеся в обличчя головних фігурантів боротьби за владу в правлячій верхівці Китаю.

У центральному матчі 32-го туру чемпіонату Англії лондонський «Арсенал» завдав поразки «Манчестер Сіті».

«Каноніри» за весь матч мали багато шансів вразити ворота суперника, але домоглися свого лише на 87-й хвилині.

Мікель Артета потужним ударом метрів з 30-ти вразив нижній кут воріт.

«Ман Сіті» закінчував матч у меншості, на 90-й хвилині Балотеллі був вилученый з поля.

«Арсенал» – «Манчестер Сіті» 1:0

Гол: Артета, 87

«Арсенал»: Щесни, Косельні, Санья (Сантос, 56), Вермален, Гіббз, Уолкотт, Артета, Сонг, Росіцкі (Окслейд-Чемберлейн, 85), Ван Персі (Ремсі, 78), Бенаюн

«Манчестер Сіті»: Харт, Компані, Сабалета, Лескотт (Пісарро, 17), Кліши, Яя Туре (Коларов, 79), Баррі, Балотеллі, Мілнер (Тевес, 83), Агуеро, Насрі

Попередження: Сантос, Косельні – Сабалета, Мілнер, Яя Туре, Балотеллі #img_gallery#

В центральном матче 32-го тура чемпионата Англии лондонский «Арсенал» нанес поражение «Манчестер Сити».

«Канониры» за весь матч имели много шансов поразить ворота соперника, но добились своего лишь на 87-й минуте.

Микель Артета мощным ударом метров с 30-ти поразил нижний угол ворот.

«Ман Сити» заканчивал матч в меньшинстве, на 90-й минуте Балотелли был удален с поля.

«Арсенал» – «Манчестер Сити» 1:0

Гол: Артета, 87

«Арсенал»: Щесны, Косельни, Санья (Сантос, 56), Вермален, Гиббз, Уолкотт, Артета, Сонг, Росицки (Окслейд-Чемберлейн, 85), Ван Перси (Рэмси, 78), Бенаюн

«Манчестер Сити»: Харт, Компани, Сабалета, Лескотт (Писарро, 17), Клиши, Яя Туре (Коларов, 79), Барри, Балотелли, Милнер (Тевес, 83), Агуэро, Насри

Предупреждения: Сантос, Косельни – Сабалета, Милнер, Яя Туре, Балотелли #img_gallery#

В отношении крупного контрабандиста Лай Чансина 6 апреля началось судебное слушание, проходящее в условиях тяжёлого политического климата, созданного разгорающейся внутрипартийной борьбой за власть.

#img_left#Китайская государственная пропаганда называет это судебное разбирательство самым крупным после прихода к власти компартии, а также «судебным разбирательством века».

По данным китайских СМИ, Лай Чансина обвиняют в контрабанде машин, сигарет, нефти, промышленных химикатов и других товаров на сумму $10 млрд, а также в даче крупных взяток чиновникам. Ему также вменяют уклонение от уплаты налогов на сумму $3,6 млрд.

В корпорацию Лай Чансина «Юаньхуа» были вовлечены свыше 600 человек, среди которых чиновники разных рангов, люди искусства, а также сотрудники спецслужб. 300 человек уже были признаны виновными, из них 21-го казнили.

Лай Чансина выслали из Канады в июле прошлого года, куда он перебрался с семьёй в 1999 году. Экстрадиция Лая стала финалом дипломатических переговоров между Китаем и Канадой, которая все эти годы сомневалась, что в отношении контрабандиста проведут справедливое расследование.

Аналитики считают, что делу Лай Чансина дали ход, так как оно играет на руку негласной фракции действующего лидера партии Ху Цзиньтао и премьера Вэнь Цзябао, которая противостоит влиятельному клану внутри партии бывшего диктатора Цзян Цзэминя.

«После экстрадиции Лая в прошлом году, на поверхности не было заметно никаких движений в отношении этого дела, но после известного инцидента с Ван Лицзюнем и отставки Бо Силая стало понятно, что у Ху Цзиньтао есть свои планы на этот счёт», — говорит аналитик Вэнь Чжао.

Преступная деятельность Лая, которая управлялась из города Сямэнь провинции Фуцзянь, расцветала с 1996 по 1999 годы. В то время Цзя Цинлинь, нынешний глава консультативного органа партии, занимал пост председателя компартии провинции Фуцзянь. Тогда действующий вице-председатель партии Си Цзиньпин был его заместителем, а нынешний глава дисциплинарной комиссии партии Хэ Гоцян был губернатором этой провинции.

Эти три чиновника являются членами постоянного комитета политбюро партии — могущественного органа из 9 человек, который управляет страной. Ранее они принадлежали фракции Цзян Цзэминя, которую обвиняют в осуществлении крупномасштабных репрессий против китайского народа, в частности подавления последователей духовной практики Фалуньгун с 1999 года.

В настоящее время среди людей Цзяна, занимающих высшие посты в китайском руководстве, Хэ Гоцян уже перешёл в лагерь Ху Цзиньтао, а Си Цзиньпин, которого считают преемником Ху, сыграл ключевую роль в устранении опального Бо Силая, метившего в члены постоянного комитета политбюро партии, по данным источников, близких к руководству партии.

Экс-глава крупного мегаполиса Чунцин Бо Силай, принадлежащий фракции Цзяна, в настоящее время арестован, а под его покровителем Чжоу Юнканом, который фактически возглавляет эту фракцию, шатается кресло.

Все эти чиновники пробрались в высшие эшелоны власти благодаря поддержке политики подавления Фалуньгун, которую единолично развязал Цзян Цзэминь, будучи лидером компартии. Сейчас вопрос Фалуньгун играет ключевую роль в борьбе за власть внутри партии.

Вид із гори Кішка на Сімеїз.

Фото: Алла Лавриненко/The Epoch Times Україна

Невелике селище Сімеїз притулилося на узбережжі Чорного моря за 18 км від Ялти по трасі Ялта — Севастополь. Це невелике містечко відрізняється багатим набором пам’яток, які притягують вашу увагу своєю оригінальністю і змушують повертатися сюди знову і знову для того, щоб розглядати ці скарби більш детально, як коштовності в різьбленій скриньці.

На цей раз наша подорож випала на лютий, коли немає скупчення людей і природа дихає насиченими вологими ароматами ялівцю, сосни і запашного зимоцвіту. Одна з найпривабливіших екскурсій по Сімеїзу починається на окраїні селища прямо біля траси Ялта — Севастополь і веде на гору Кішка. Обрис цієї гори дійсно нагадує вигнуту, готову до стрибка в безодню моря величезну кішку. Туристична стежка добре проглядається і нагадує дорогу — і це не дивно, адже нею ходили ще древні таври. Руїни їхнього поселення часів IV—V століть н.е. донині збереглися на схилі гори.

З гори Кішка відкривається захоплюючий вид на Сімеїз і на селище Понизівка, розташоване за 5 км на захід у серпоподібній бухті Блакитної затоки. Наша стежка спускається до підніжжя гори Кішка і виходить на дорогу, що веде в Сімеїз. Стрімкі скельні схили вздовж дороги і нагромадження кам’яних брил на березі говорять про тектонічні перетворення минулих років. Так утворилася гора Дива та скеля Чернець.

Пляж Сімеїзу.

Фото: Алла Лавриненко/The Epoch Times Україна

Піднявшись по 60 вирізаним у камені сходам на вершину Діви, можна насолодитися прекрасними пейзажами околицями. Бухта біля підніжжя Діви в будь-який сезон вражає чистим бірюзовим відтінком. Як і всі південнобережні містечка, Сімеїз має в своєму арсеналі таємничі перекази: про бірюзову бухту і скелі Чернець, Діва і гору Кішка.

«Сімеїз» у перекладі з грецького означає «знак», «прикмета». Особливі обриси сімеїзьких скель служили навігаційним орієнтиром для мореплавців минулих років.

Його унікальне розташування на березі бірюзової бухти біля підніжжя гори Кішка визначило його енергійний розвиток як курортного містечка ще в дореволюційний час.

Скелі на узбережжі Сімеїзу.

Фото: Алла Лавриненко/The Epoch Times Україна

Існує версія, що коли землі Сімеїзу розподілялися серед російської знаті, було висунуто умову: кожен проект літньої резиденції повинен бути оригінальний і неповторний. Завдяки цьому містечко стало одним із кращих європейських курортів того часу. З безлічі чудових будівель збереглися лише деякі. Втративши свій первинний лиск, вони, однак, зберегли свої назви: «Миро-Мале», «Сольбі», «Мрія», готична вілла «Ксенія».

Більшість уцілілих резиденцій є історико-архітектурними пам’ятками і зберігають немало таємниць під своїми склепіннями. Наприклад, віллу «Ксенія» місцеві жителі називають «будинком із привидами» — можливо, там деколи миготять прозорі тіні в отворах вузьких витягнутих вікон? Конусоподібні покриття та шпилі будівлі, схожі на елементи середньовічного замку, гармонійно вписуються в гірський ландшафт. Кипарисова алея з римськими статуями з’єднує в єдину мальовничу композицію віллу «Ксенія» та скельний масив гори Кішка.

Ще один символ Сімеїзу — побудована в псевдомавританському стилі дача «Мрія». Східні елементи архітектури у вигляді башточок, різьблених прикрас, кілеподібних склепінь надають поетичності мальовничому пейзажу. Завдяки унікальному розташуванню оригінальні деталі вілли добре проглядаються з усіх сторін. Коли ясний місяць запановує над казковими куполами, здається, що вітер, граючи з верхівками кипарисів, ласкаво шепоче: «Шагане ти моя, Шагане…»

#img_center_nostream#

Небольшой посёлок Симеиз приютился на побережье Чёрного моря в 18 км от Ялты по трассе Ялта — Севастополь. Это небольшое местечко отличается богатым набором достопримечательностей, которые притягивают ваше внимание своей оригинальностью и заставляют возвращаться сюда вновь и вновь для того, чтобы рассматривать эти сокровища более детально, как драгоценности в резной шкатулке.

На этот раз наше путешествие выпало на февраль, когда нет скопления людей и природа дышит насыщенными влажными ароматами можжевельника, сосны и душистого зимоцвета. Одна из привлекательнейших экскурсий по окрестностям Симеиза начинается у окраины посёлка прямо у трассы Ялта — Севастополь и ведёт на гору Кошка. Очертание этой горы действительно напоминает изогнутую, готовую к прыжку в пучины моря огромную кошку. Туристическая тропа хорошо просматривается и напоминает дорогу — и это не удивительно, ведь по ней ходили ещё древние тавры. Развалины их поселения времён IV—V веков н.э. до сих пор сохранились на склоне горы.

С горы Кошка открывается захватывающий вид на Симеиз и на посёлок Понизовка, расположенный в 5 км на запад в серповидной бухте Голубого залива. Наша тропа спускается к подножию горы Кошка и выходит на дорогу, ведущую в Симеиз. Отвесные скальные склоны вдоль дороги и нагромождение каменных глыб на берегу говорят о тектонических преобразованиях прошлых лет. Так образовались гора Дива и скала Монах.

Пляж Симеиза.
Фото: Алла Лавриненко/The Epoch Times Украина

Поднявшись по 60 вырезанным в камне ступеням на вершину Дивы, можно насладиться прекрасными пейзажами окрестностей. Бухта у подножия Дивы в любой сезон поражает чистым бирюзовым оттенком. Как и все южнобережные городки, Симеиз имеет в своём арсенале таинственные предания: о бирюзовой бухте и скалах Монах, Дива и горе Кошка.

«Симеиз» в переводе с греческого означает «знак», «примета». Особенные очертания симеизских скал служили навигационным ориентиром для мореплавателей прошлых лет.

Его уникальное местоположение на берегу бирюзовой бухты у подножия горы Кошка определило его энергичное развитие как курортного местечка ещё в дореволюционное время.

Существует версия, что когда земли Симеиза распределялись среди российской знати, было выдвинуто условие: каждый проект летней резиденции должен быть оригинален и неповторим. Благодаря этому городок стал одним из лучших европейских курортов того времени. Из множества великолепных строений сохранились лишь немногие. Утратив свой первоначальный лоск, они, однако, сохранили свои названия: «Миро-Мале», «Сольби», «Мечта», готическая вилла «Ксения».

Большинство уцелевших резиденций являются историко-архитектурными памятниками и таят немало тайн под своими сводами. Например, виллу «Ксения» местные жители называют «домом с привидениями» — может быть, там порой мелькают прозрачные тени в проёмах узких вытянутых окон? Конусообразные покрытия и шпили здания, похожие на элементы средневекового замка, гармонично вписываются в горный ландшафт. Кипарисовая аллея с римскими статуями соединяет в единую живописную композицию виллу «Ксения» и скальный массив горы Кошка.

Скалы на побережье Симеиза.
Фото: Алла Лавриненко/The Epoch Times Украина

Ещё один символ Симеиза — построенная в псевдомавританском стиле дача «Мечта». Восточные элементы архитектуры в виде башенок, резных украшений, килевидных сводов придают поэтичность живописному пейзажу. Благодаря уникальному местоположению оригинальные детали виллы хорошо просматриваются со всех сторон. Когда ясный месяц воцаряется над сказочными куполами, кажется, что ветер, играя с верхушками кипарисов, ласково шепчет: «Шаганэ ты моя, Шаганэ…»

#img_center_nostream#

Традиционно родиной акупунктуры считается Китай, но нельзя отрицать тот факт, что иглотерапия существовала и у других народов. Пример тому — хранящийся в лондонском музее египетский папирус, датированный 1550 г. до н. э. Этот древний манускрипт содержит обозначения акупунктурных точек.

#img_left#В Тибете, Непале и Индии, где наука находилась на более высоком уровне, акупунктура могла зародиться немного раньше и со временем распространиться на страны Востока. Как уже говорилось ранее, в Китае акупунктура получила своё название — Чжень-Цзю терапия (от кит. Чжень — «укол золотой иглой»; Цзю — «прижигание»).

В течение всего первого тысячелетия нашей эры развитие акупунктуры было наиболее продуктивным и широкомасштабным, благодаря этому она получила своё распространение в Индии, Японии, Корее и Монголии.

«Хуандинэй-цзин» («Трактат Жёлтого Императора о внутреннем»), написанный в 221 г. до н. э., считается одним из первых письменных документов, посвящённых акупунктуре. Этот трактат — самый древний из сохранившихся до наших дней труд по вопросам китайской медицины, заложивший основу дальнейшего развития традиционной китайской медицины.

В этой книге изложены основные принципы акупунктуры и прижигания, рассмотрены 9 форм металлических игл, приведена топография 295 точек. Данный трактат содержит правила проведения акупунктуры, её показания и противопоказания в лечении различных болезней.

В традиционной китайской медицине, наряду с применением в хирургии обезболивающих средств (препаратов опия, корня аконита и др.), получила распространение и пульсодиагностика. Хуа То, известный древнекитайский лекарь, дал практические рекомендации по Чжень-Цзю терапии, разработал «игру пяти зверей» — комплекс гимнастических упражнений на основе естественных движений пяти животных.

Немного позже была написана книга о Чжень-Цзю терапии — «Цзя-и-Цзин». В этой книге был впервые применён термин «Чжень-Цзю» и описаны 300 парных и 49 непарных акупунктурных точек на теле человека. В 265 г. н. э. эта книга распространяется в Японии, где акупунктуру применяют в сочетании с моксой — прижиганием с помощью трав.

Вследствие всё возрастающей популярности акупунктуры и прижигания как в Китае, так и в других странах, открываются первые медицинские школы и высшая медицинская школа. Ранее, до создания школ, готовивших специалистов по Чжень-Цзю терапии, обучение этим традиционным методикам оздоровления было исключительно семейным делом.

С созданием медицинских школ, лечение акупунктурой и прижиганием получило своё дальнейшее развитие. Некто Ван Вейи, основываясь на древнем учении о 12 каналах, пронизывающих тело вдоль и поперёк, изготовил два бронзовых манекена с отверстиями для введения игл. На самом манекене (его каналах) он расположил известные на то время 657 точек.

Ван Вейи составил и атлас «Правила к иголкам, моксе и точкам бронзового человека», помогающий ученикам в использовании манекена и изучения акупунктурных точек и энергетических каналов. В начале XX века к 12 линиям энергетических каналов были добавлены ещё 2 линии и 40 точек, всего стали насчитывать 14 линий и около 700 точек.

С созданием в 1949 году КНР был принят ряд решений по развитию метода Чжэнь-Цзю терапии, в Пекине был создан Экспериментальный институт по методам Чжэнь-Цзю терапии, немного позже реорганизованный в научно-исследовательский. В наше время исследования по акупунктуре ведутся в Пекине (Академия китайской медицины), Шанхае (Институт физиологии) и Ухане (Китайская академия).

Традиційно батьківщиною акупунктури вважається Китай, але не можна заперечувати той факт, що голкотерапія існувала й в інших народів. Приклад тому — єгипетський папірус, що зберігається в лондонському музеї, датований 1550 р. до н. е. Цей стародавній манускрипт містить позначення акупунктурних точок.

#img_left#

В Тибеті, Непалі та Індії, де наука перебувала на більш високому рівні, акупунктура могла зародитися трохи раніше і з часом поширитися на країни Сходу. Як уже говорилося раніше, в Китаї акупунктура отримала свою назву — Чжень-Цзю терапія (від кит. Чжень — «укол золотою голкою»; Цзю — «припікання»).

Протягом усього першого тисячоліття нашої ери розвиток акупунктури був найбільш продуктивним і широкомасштабним, завдяки цьому вона отримала своє поширення в Індії, Японії, Кореї та Монголії.

«Хуандіней-цзин» («Трактат Жовтого Імператора про внутрішнє»), написаний в 221 р. до н. е., вважається одним з перших письмових документів, присвячених акупунктурі. Цей трактат — найдавніша зі збережених до наших днів праць з питань китайської медицини, заклала основу подальшого розвитку традиційної китайської медицини.

У цій книзі викладені основні принципи акупунктури та припікання, розглянуто 9 форм металевих голок, наведена топографія 295 точок. Даний трактат містить правила проведення акупунктури, її показання та протипоказання в лікуванні різних хвороб.

У традиційній китайській медицині, поряд із застосуванням в хірургії знеболюючих засобів (препаратів опію, кореня аконіту та ін), набула поширення й пульсодіагностіка. Хуа То, відомий давньокитайський лікар, надав практичні рекомендації з Чжень-Цзю терапії, розробив «гру п’яти звірів» — комплекс гімнастичних вправ на основі природних рухів п’яти тварин.

Трохи пізніше була написана книга про Чжень-Цзю терапії — «Цзя-і-Цзин». У цій книзі був вперше застосований термін «Чжень-Цзю» і описані 300 парних і 49 непарних акупунктурних точок на тілі людини. У 265 р. н. е. ця книга поширюється в Японії, де акупунктуру застосовують у поєднанні з моксою — припіканням за допомогою трав.

Внаслідок все зростаючої популярності акупунктури і припікання як в Китаї, так і в інших країнах, відкриваються перші медичні школи і вища медична школа. Раніше, до створення шкіл, що готували фахівців з Чжень-Цзю терапії, навчання цим традиційним методикам оздоровлення було виключно сімейною справою.

Зі створенням медичних шкіл, лікування акупунктурою та припіканням отримало свій подальший розвиток. Деякий Ван Вейі, ґрунтуючись на стародавньому вченні про 12 канали, що пронизують тіло вздовж і поперек, виготовив два бронзові манекена з отворами для введення голок.На самому манекені (його каналах) він розташував відомі на той час 657 точок.

Ван Вейі склав і атлас «Правила з голок, мокси і точок бронзової людини», що допомагає учням у використанні манекена і вивчення акупунктурних точок і енергетичних каналів. На початку XX століття до 12 ліній енергетичних каналів були додані ще 2 лінії та 40 точок, всього стали нараховувати 14 ліній і близько 700 точок.

Зі створенням в 1949 році КНР був прийнятий ряд рішень щодо розвитку методу Чжень-Цзю терапії, в Пекіні був створений Експериментальний інститут по методах Чжень-Цзю терапії, трохи пізніше реорганізований у науково-дослідний. У наш час дослідження з акупунктури ведуться в Пекіні (Академія китайської медицини), Шанхаї (Інститут фізіології) та Ухані (Китайська академія).

Далі буде…

Частина 1. Акупунктура та знання стародавніх східних методик оздоровлення