Blog

Структури китайської військової сфери, уряду, бізнесу та освіти згуртувалися заради однієї мети. За останні десятки років вони активно крадуть секрети в західних країн. Комуністичний режим підживлює свою економіку і військові технології, викрадаючи інформацію. В одних тільки США щорічно крадуть інформацію на трильйони доларів.

#img_center_nostream#США почали реагувати на цю «гру» досить пізно. У травні 2014 року газети рясніли заголовками про те, що п’яти китайським військовим хакерам з Відділу 61398 пред’явлені звинувачення в імовірному викраданні економічних секретів. Ця інформація потрапила в ЗМІ через Міністерство юстиції США.

Однак крадіжки не закінчуються атаками військових хакерів. По всьому Китаю працюють так звані «центри обробки інформації», які направляють викрадену інформацію для подальшої обробки та використання. Офіційні програми сприяють цим крадіжкам. І вся система в цілому працює на основі корумпованих зв’язків державних чиновників, військових офіцерів, керівників бізнесу та вчених по всьому Китаю.

Потік новин із Заходу про кібератаки та крадіжки технологій шпигунами практично не переривається, але справжній масштаб цих злочинів виходить далеко за рамки того, що повідомляється.

Ця стаття є останньою в серії з чотирьох статей-досліджень (англ.) на цю тему, написаних за останні два роки Epoch Times. Завдяки інформації від розвідслужби та експертів з безпеки, вона розкриває внутрішній устрій санкціонованої Китаєм програми, яка націлена на те, щоб обкрадати Захід і підтримувати зростання китайської економіки та військової сили.

Кейсі Флемінг, голова правління і виконавчий директор BLACKOPS Partners Corporation, займає особливий пост. Його компанія відстежує кібершпигунів і людей, що проникають у найбільші компанії світу зі списку Fortune Global 500. Він сказав, що на додаток до того, про що повідомляють у пресі, «сотні інших компаній не повідомляють про витік інформації через [страх] негативних повідомлень у ЗМІ. Ще сумніше те, що більшість навіть і не виявила витоку інформації».

Лише торік, додав він, його компанія спостерігала 10-кратне посилення шпигунської діяльності і кібератак на компанії. Він очікує, що становище може погіршитися ще більше. «Останні оцінки нашої розвідслужби показують, що якщо враховувати повну вартість вкрадених інновацій, то американські компанії та економіка країни щорічно втрачають близько $5 трлн, або 30% ВВП США», — сказав Флемінг.

«Дуже скоро кожен американський громадянин відчує на собі розмах економічного шпигунства у формі втраченої роботи, більш високих цін і більш низької якості життя», — зазначив він.

Інфографіка від Epoch Times: військово-індустріальний комплекс Китаю (для перегляду в повному розмірі клікніть по картинці):

Безліч джерел

Великий обсяг крадіжок пов’язаний із тим, що комуністичний режим захопив владу майже на всіх рівнях суспільства, повідомляє Джош Вандер Він — директор відділу швидкого реагування в компанії SpearTip, що спеціалізується на кібернетичній розвідці.

Вандер Він — колишній спеціальний агент контррозвідки армії США, який працював більше ніж десять років над дослідженням іноземних шпигунських операцій.

«Китайський уряд прикладає руку до дуже багатьох вітчизняних галузей», — сказав Вандер Він.

Китайський режим не тільки використовує велику систему для крадіжок та обробки інтелектуальної власності, а й заробляє гроші шляхом розробки продукції, заснованої на вкраденій інформації. Часто китайські товари, створені на основі краденої американської інформації, перепродаються назад у США приблизно вдвічі дешевше, ніж оригінальні американські продукти.

«Вони дуже зайняті та дійсно вкладають у це багато часу і людських ресурсів», — каже Вандер Він.

Щоб спробувати зрозуміти, навіщо КНР займається економічними крадіжками, до яких залучені збройні сили, різні корпорації й університети, «ми повинні дивитися на все це через китайську призму», — говорить Річард Фішер, старший науковий співробітник Міжнародного центру оцінки та стратегії (IASC, International Assessment and Strategy Center).

#img_center_nostream#«Звичайно ж, всі все розуміють, але ми не хочемо визнавати той факт, що все це відбувається прямо перед нашими очима, — сказав Фішер, — будь-яка організація, в якій є осередок китайської комуністичної партії здатна проводити розвідувальні або військові операції».

Ідея офіційних «державних» китайських компаній також може бути оманлива, тому що майже всі підприємства зобов’язані мати посадових осіб від комуністичної партії. Про це на умовах анонімності повідомив клієнт компанії BLACKOPS Partners Corporation, що веде свій бізнес на високому рівні в Китаї.

Він сказав: «Будь-яка компанія, яка має в своєму штаті понад 50 осіб, зобов’язана співпрацювати з урядом. Такий закон».

У Китаї існують дуже розмиті межі, що відокремлюють уряд від приватної власності, приватну власність від армії та армію від уряду. Системи економічних крадіжок існують на всіх трьох секторах.

Історія копіювання

Поки всі обговорюють сам факт злодійства, мало хто розуміє, що відбувається після крадіжки інформації.

Щоб зрозуміти, як працює система і як вона розвивалася, нам потрібно трохи заглибитися в історію. Усе почалося ще з «Холодної війни» і відносин між китайським режимом і Радянським Союзом.

Людина, безпосередньо знайома з китайською системою копіювання проектів за краденими технологіями, пояснила Epoch Times, як усе розвивалося. Вона сказала, що Пекін взяв за основу методи, використовувані СРСР, але лідери КНР змінили їх для кращої відповідності тодішньому слабкому науково-технічному розвитку.

Якщо, наприклад, радянський шпигун крав проект американської шпигунської камери, то його передавали в науково-дослідний центр, де радянські інженери намагалися відтворити технологію «як є».

У Китаї підхід дуже відрізнявся. Джерело пояснило, що режим компартії мав мало ілюзій на рахунок своєї технічної відсталості в порівнянні з іншими країнами. І тоді як Радянський союз починав налагоджувати виробництво «зверху», Китай починав роботу «знизу».

Якби китайський шпигун вкрав шпигунську камеру, згадану вище, він би точно так само передав її в дослідницький центр. Але замість того, щоб просто її скопіювати, інженери спробували б знайти більш ранні покоління технології і спершу навчилися б створювати продукт за ними.

Вони засилали шпигунів для збору загальнодоступної інформації щодо технології більш ранніх її моделей. Потім купували наступне покоління продукту в магазині і відправляли своїх студентів на навчання і роботу за кордон в цільовій галузі.

Цей процес давав їм основу знань, і коли вони врешті-решт були готові перепроектувати гаджет сучасного покоління, вони легко могли побачити, які частини були модернізовані і які зміни були внесені в порівнянні з попереднім поколінням продукту.

За його словами, китайський підхід був значно швидшим і економічно ефективнішим, ніж радянський.

Центри обробки технологій

Наразі система китайського режиму з обробки та реверс-інжинірингу (зворотної розробки) крадених технологій стала набагато масштабнішою і сильнішою, ніж під час Холодної війни. Сьогодні зі строго військової структури вона перетворилася на систему, яка пронизує всю державу.

Після того, як хтось вкраде промисловий секрет для КНР, ця інформація не матиме користі, поки її не оброблять і піддадуть реверс-інжинірингу. Ця частина роботи виконується великою мережею «центрів обробки технологій».

«Ніде у світі немає нічого подібного», — пишуть у книзі «Промислове шпигунство Китаю» (China’s Industrial Espionage), опублікованій у 2013 році, автори Вільям С. Ханнас, Джеймс Мальвенон і Ганна Б. Паглісі.

«Це величезна система, що співвідноситься з нацією розміром 1,3 мільярда людей, і через свої масштаби вона уповільнює розвиток власних китайських підприємств у сфері науки і технологій, — вказується в книзі. — Тут ми говоримо про ретельно розроблену, всеосяжну систему вишукування чужих технологій, із подальшим їх отриманням будь-якими можливими засобами і перетворенням на зброю й конкурентні товари».

#img_center_nostream#Організації, що відповідають за реверс-інжиніринг, офіційно називаються «Національними китайськими центрами обробки технологій» або «Національними демонстраційними організаціями». У цій книзі зазначається, що ці підприємства почали діяти в Китаї у вересні 2001 року, а в грудні 2007 р. були легалізовані в «Національному плані реалізації процесів з просування обробки технологій».

Згідно з книгою, наразі в Китаї налічується 202 «демонстраційних центри». Фактичний масштаб може бути більшим, з урахуванням того, що ці 202 центри виступають у ролі моделі для інших підприємств з обробки технологій.

Назвемо лише кілька таких центрів: Державна адміністрація у справах іноземних експертів при Державній раді, Управління науки і технологій при Агентстві китайської діаспори і Національний центр обробки технологій при Східнокитайському університеті науки і техніки.

Ці організації не приховують рід своєї діяльності. Автори книги цитують навчальні матеріали китайських центрів обробки технологій, де заявляється, що ці центри ставлять своєю метою «перетворювати чужі просунуті технології в можливість розвитку вітчизняних інновацій».

«Їхні документи ясно вказують, що „вітчизняні та чужі технології“ служать для „комерціалізації“», — зазначають автори книги.

Центри обробки технологій виконують кілька функцій, які включають безпосередньо обробку вкраденої технології, розробку спільних науково-дослідних проектів між китайськими і зарубіжними науковими співробітниками і запуск програм заманювання китайських фахівців, що навчалися за кордоном.

Економічний підйом Китаю можна приписати цій системі, яка «вимагала мінімальних інвестицій у наукові розробки з використанням апарату обробки технологій, який виконував свою роботу на основі вивчення документації [за іноземними технологіями] і таким чином привласнював досягнення іноземців, у той час як весь світ лише спостерігав за цим і нічого не робив», — йдеться в книзі.

У книзі вказується, що китайський режим не зміг би здійснити економічні перетворення, свідком яких тепер є весь світ, і не зміг би підтримувати свій прогрес сьогодні без дешевого і необмеженого доступу до технологій інших країн.

Їхні висновки збігаються зі звітом Агентства з питань скорочення військової загрози США за 2010 рік, де мовиться, що модернізація китайських військових сил «великою мірою залежить від інвестицій у науково-технологічну інфраструктуру Китаю, реформу його оборонної галузі та закупівлю передової зброї за кордоном».

Далі в книзі вказується, що викрадання китайським режимом технологій унікальне тим, що в рамках системи він наділяє «науково-дослідні інститути, корпорації та інші структури повноваженнями розробляти схеми викрадання [технологій] відповідно до їх конкретних потреб».

Ненаситні військові

Народно-визвольна армія Китаю (НВАК) відіграє особливу роль у викраденні інформації. Військовим необхідно покривати частину своїх власних витрат. Протягом десятиліть зосередженість на створенні джерел зовнішнього фінансування дозволила вищим військовим чиновникам стати одними з найвпливовіших людей у Китаї.

Як вказується у книзі «Економічні дилеми Китаю в 1990-х: проблеми реформ, модернізації та взаємозалежності», НВАК дуже покладається на зовнішні джерела фінансування для своїх програм наукових досліджень.

«Тільки 70% операційних витрат на утримання армії покриваються державним бюджетом, — йдеться в книзі. — Решту витрат НВАК повинна покривати самостійно і до того ж ще зобов’язана шукати додаткові фонди для модернізації».

Як зв’язок уряду з приватним бізнесом у Китаї, так і зв’язок між армією і державою, між армією і приватними особами дуже розмитий.

У НВАК є багато високопоставлених посадових осіб, які також займають високі пости в державних компаніях, і багато з цих осіб також займають найвищі посади в структурі компартії Китаю, що править країною.

Під керівництвом нинішнього лідера китайського режиму Сі Цзіньпіна «безпрецедентну кількість високопоставлених кадрів з комплексу „цзюньгун хантянь“ (військово-промислових і космічних технологій) отримують високі державні пости в партійних органах або переводяться в регіональні адміністрації», — вказується в звіті Фонду Джеймстауна (Jamestown Foundation) від 25 вересня 2014 р.

Колишній керівник китайської компартії Цзян Цземінь реформував цю систему в кінці 1990-х рр., коли більша частина великих компаній у Китаї майже повністю була під контролем військових. Згідно з думкою кількох фахівців, реформи, які впровадив Цзян, тільки передали управління від військових в руки інших людей.

Вони розсілися, як у «Хрещеному батьку»: «Ти відповідаєш за порти, а я — за надприбуткові кредити», — зазначив Вільям Триплет, колишній головний радник Комітету закордонних справ при Сенаті США в телефонному інтерв’ю.

Завдяки цим «реформам», система перейшла під державний контроль. У той же час, це дозволило вищому командному складу і високопосадовцям компартії утримувати великі частки акцій цих компаній, а також не втратити ці частки після закінчення їхньої військової кар’єри.

Військові КНР підтримують «близько 2—3 тис. підставних компаній у США, і єдина причина існування таких компаній — це злодійство і використання американських технологій», — вказала Ліза Бронсон, помічник заступника міністра оборони США, яка курирує питання безпеки технологій і зростання озброєння, у своєму виступі в 2005 році.

Колишній заступник голови відділу контррозвідки ФБР пізніше заявив, що китайський режим використовує більш 3200 військових підставних компаній у Сполучених Штатах, які мають мету викрадати інтелектуальну власність. Ця цифра названа в звіті Агентства зі скорочення військової загрози при Міністерстві оборони США за 2010 р.

Державне керівництво

У той час як система спонсорованих державою крадіжок розкриває ініціативу окремих осіб, режим також надає стратегічне керівництво установам, які намагаються вкрасти інформацію, щоб перетворити її на прибуток.

Проект 863 (або Програма 863) був розпочатий колишнім лідером китайської комуністичної партії Ден Сяопіном у березні 1986 року. Згідно зі звітом Національного управління з контррозвідки США від 2011 року, цей проект «забезпечує фінансування та керівництво таємних придбань технологій та конфіденційної економічної інформації США».

У своєму первісному стані Проект 863 націлювався на сім секторів: біотехнології, космос, інформаційні технології, лазерні технології, нові матеріали й енергія. У 1992 році до нього були включені телекомунікації, а в 1996 році — морські технології.

#img_center_nostream#Проте офіційні програми КНР, які сприяють крадіжкам інформації за кордоном, не обмежуються Проектом 863. Вони також включають «Програму факела», яка призначена для того, аби розвивати високотехнологічні комерційні галузі, Програму 973 для досліджень, Програму 211 для «реформування» університетів і «незліченну кількість програм, що мають на меті приманити фахівців, які отримали освіту або досвід роботи на Заході, „назад“ до Китаю», згідно з книгою «Промислове шпигунство Китаю».

«Кожна з цих програм підлаштовується під іноземну співпрацю та технологічні розробки, щоб приховати ключові лазівки», — зазначають автори, додаючи, що вони спонукають експертів, які здобули західну освіту, допомагати технологічному розвитку КНР шляхом повернення до Китаю, або шляхом «віддаленої роботи», коли систему забезпечують потрібною інформацією під час роботи китайців на своїх західних роботодавців.

Вони посилаються на документ китайської компартії, який стверджує, що Проект 863 містить бібліотеку з 38 мільйонів статей у відкритому доступі, приблизно у 80 базах даних, які вміщають «більше чотирьох терабайт інформації, зібраної з американських, японських, російських і британських публікацій, військових звітів і стандартів».

Центральний стрижень

Існує певний центральний стрижень, на якому заснована вся злодійська система. Кілька джерел вказують на скромну організацію, заховану глибоко всередині китайського військового режиму.

Одна з найпотужніших організацій, що відповідають за економічні крадіжки, — це 61-й науково-дослідний інститут при Третьому відділі Департаменту генерального штабу китайських збройних сил. Про це на умовах анонімності повідомило джерело, яке раніше працювало в одному з головних шпигунських агентств КНР.

Вплив і зв’язки — ключ для приходу до влади в Китаї. Чоловік каже, що завдяки потужним зв’язкам Ван Цзяньсінь зміг приєднатися до команди 61-го науково-дослідного інституту.

Ван Цзяньсінь — це син Ван Чжена, який був одним із головних шпигунів за Мао Цзедуна, засновника Китайської Народної Республіки. У Ван Чжена було три сини, кожен з яких займає зараз високу посаду в Китаї.

Інший син імовірно є віце-президентом «Царської армії», яка охороняє вищих керівників режиму в центральній резиденції китайської влади — Чжуннаньхай. Племінник Ван Чжена — Ван Лейлей — є генеральним директором однієї з найбільших фінансових компаній у Китаї.

«Ця родина управляє всіма комунікаціями», — повідомило джерело, відзначивши, що, поряд з іншими родинними зв’язками, це дає їм значну владу над китайськими збройними силами.

Він також повідомив, що Ван Цзяньсінь управляє військовими хакерами Китаю, працюючими при Департаменті генерального штабу. Чоловік сказав, що число «61» на початку назв багатьох хакерських відділень — це код, що означає зв’язок із 61-м науково-дослідним інститутом.

Імена багатьох відомих військово-хакерських підрозділів дійсно починаються з числа «61». Згідно з доповіддю Інституту за проектом 2049, існує як мінімум 11 підрозділів при Третьому відділі Генерального штабу, що в своєму позначенні мають цифру «61». Серед них — «Відділ 61398», де значилися п’ять військових хакерів, яким у 2014 році висунуло обвинувачення Міністерство юстиції США.

Твердження джерела не можуть бути перевірені незалежною експертизою. Розслідування цих підозр навело страх перед цією таємничою організацією. Чоловік просив не згадувати його ім’я поруч із інформацією про 61-й дослідний інститут, оскільки боявся, що якщо його ім’я буде розголошено, то його можуть «вбити протягом тижня».

Інше джерело — фахівець високого рівня з аналізу розвідданих — перервав телефонне інтерв’ю, щойно мова зайшла за 61-й науково-дослідний інститут. Від коментарів він відмовився.

Клієнт компанії BLACKOPS Partners Corporation також сказав, що його особиста безпека може опинитися під загрозою, якщо він розповість про цю організацію, хоча йому про неї дещо відомо. За його словами, 61-й науково-дослідний інститут базується в районі Хайдянь на північному заході Пекіна. «Оскільки вони — уряд, у них є свої будинки в районі Чаоян біля парку Чаоян», — сказав він.

Він підтвердив, що цей дослідницький інститут є одним із основних центрів влади всередині китайського режиму.

Триплет сказав, що структура влади КНР відокремлена від її організаційної структури. Іншими словами, низькі за рівнем військові відділи іноді можуть мати більшу владу, ніж вищі структури.

«Зазвичай, коли ви дивитеся на них, то думаєте, що це одна організація, але це не так», — сказав Триплет.

Він додав, що протягом 1980-х і 1990-х, одним із найвпливовіших відділень у китайських збройних силах було Друге відділення Департаменту генерального Штабу, яке займалося шпигунськими операціями шляхом безпосередніх контактів з джерелами інформації.

За його словами, у зв’язку з розвитком інформаційних технологій і великою увагою, яка сьогодні приділяється кібернетиці, влада, швидше за все, перейшла до Третього відділу, який управляє операціями радіоелектронної розвідки і включає в себе також і військових хакерів.

Кінець гри

Широке використання китайським режимом крадіжок, щоб підтримати свою економіку, є знаком того, що він рухається до заключної стадії будь-якого комуністичного ладу — ослаблення ідеології. Про це повідомив Едвард Лютвак, старший науковий співробітник Центру стратегічних і міжнародних досліджень.

Лютвак каже, що ця остання стадія характеризується тим, що в ній «надпрагматизм» замінює ідеологію. Це стадія в комуністичному суспільстві, коли люди припиняють вірити в «глобальну рівність» і починають думати про важливість руху вперед будь-якою ціною.

Він провів аналогію, що якщо запропонувати людині, прихильникові ідеології, взяти морозиво, то він від нього відвернеться. Прагматик візьме його. А «надпрагматик» візьме морозиво, навіть якщо йому і не запропонувати.

«Китайська комуністична партія спочатку виникла як ідеологічна партія. Проблема полягає в тому, що коли ідейні люди перестають бути прихильними ідеології, вони стають не просто прагматиками — вони стають надпрагматиками», — зазначає Лютвак.

Він сказав: «Будь-яка диктатура — це царство брехні. Без сумнівів, ця подія свідчить про те, що люди, наділені владою, — надпрагматики».

За його словами, на цьому етапі все, чого вони хочуть, — вони отримують.

Джошуа Філіп, Велика Епоха

За матеріалами англомовної версії Epoch Times.

Структуры китайской военной сферы, правительства, бизнеса и образования сплотились для одной цели. За последние десятки лет они активно крадут секреты у Запада. Коммунистический режим подпитывает свою экономику и военные технологии, воруя информацию. У одних только США ежегодно крадут информацию на триллионы долларов.

#img_center_nostream#США начали реагировать на эту «игру» достаточно поздно. В мае 2014 года газеты пестрели заголовками о том, что пяти китайским военным хакерам из Отдела 61398 предъявлены обвинения в предполагаемой краже экономических секретов. Эта информация попала в СМИ из Министерства юстиции США.

Однако кражи не заканчиваются атаками военных хакеров. По всему Китаю работают так называемые «центры обработки информации», которые направляют украденную информацию для дальнейшей обработки и использования. Официальные программы содействуют этим кражам. И вся система в целом работает на основе коррумпированных связей государственных чиновников, военных офицеров, руководителей бизнеса и учёных по всему Китаю.

Поток новостей с Запада о кибератаках и краже технологий шпионами практически не прерывается, но истинный масштаб кибератак и нарушений со стороны шпионов выходит далеко за рамки того, что сообщается.

Эта статья является последней в серии из четырёх статей-исследований (англ.) на эту тему, написанных за последние два года Epoch Times. Благодаря информации от разведслужбы и экспертов по безопасности, она раскрывает внутреннее устройство санкционированной Китаем программы, которая нацелена на то, чтобы обворовывать Запад и поддерживать рост китайской экономики и военной силы.

Кейси Флеминг, председатель правления и исполнительный директор BLACKOPS Partners Corporation, занимает особый пост. Его компания отслеживает кибершпионов и людей, проникающих в крупнейшие компании мира из списка Fortune Global 500. Он сказал, что в дополнение к тому, о чём сообщают в прессе, «сотни других компаний не сообщают об утечке информации из-за [страха] негативных сообщений в СМИ. А что ещё печальней, большинство даже и не обнаруживало утечки информации».

В одном только прошлом году, добавил он, его компания наблюдала 10-кратное увеличение «агрессивности, глубины и частоты» инсайдерской деятельности шпионов и кибератак на компании. Он ожидает, что проблема может усугубиться ещё больше.

«Последние оценки нашей разведслужбы показывают, что если учитывать полную стоимость украденных инноваций, то американские компании и экономика страны ежегодно теряют около $5 трлн, или 30% ВВП США», — сказал Флеминг.

«Очень скоро каждый американский гражданин ощутит на себе размах экономического шпионажа в форме потерянной работы, более высоких цен и более низкого качества жизни», — отметил он.

Инфографика от Epoch Times: военно-индустриальный комплекс Китая (для просмотра в полном размере кликните по картинке):

Множество источников

Большой объём воровства связан с тем, что коммунистический режим захватил власть почти на всех уровнях общества, сообщает Джош Вандер Вин — директор отдела быстрого реагирования в компании SpearTip, специализирующейся на кибернетической разведке.

Вандер Вин — бывший специальный агент контрразведки армии США, который работал более десяти лет над исследованием иностранных шпионских операций.

«Китайское правительство прикладывает руку к очень многим отечественным отраслям», — сказал Вандер Веи, добавив, что платформой для экономических краж являются упомянутые центры обработки данных, кибератаки и научные исследования в университетах США.

Китайский режим не только использует обширную систему для кражи и обработки интеллектуальной собственности, но и зарабатывает деньги путём разработки продукции, основанной на украденной информации. Часто китайские товары, созданные на основе краденой американской информации, перепродаются обратно в США примерно вдвое дешевле, чем оригинальные американские продукты.

«Они очень заняты и действительно вкладывают в это много времени и человеческих ресурсов», — говорит Вандер Вин.

Чтобы попытаться понять, зачем китайский режим занимается экономическими кражами, в которые вовлечены вооружённые силы, различные корпорации и университеты, «мы должны смотреть на всё это через китайскую призму», — говорит Ричард Фишер, старший научный сотрудник Международного центра оценки и стратегии (IASC, International Assessment and Strategy Center).

«Конечно же, все всё понимают, но мы не хотим признавать тот факт, что всё это происходит прямо перед нашими глазами, — сказал Фишер, — любая организация, в которой есть ячейка китайской коммунистической партии способна проводить разведывательные или военные операции».

Идея официальных «государственных» китайских компаний также может быть обманчива, т.к. почти все предприятия обязаны иметь должностных лиц от коммунистической партии. Об этом на условиях анонимности сообщил клиент компании BLACKOPS Partners Corporation, ведущий свой бизнес на высоком уровне в Китае.

Он сказал: «Любая компания, которая имеет в своём штате более 50 человек, обязана сотрудничать с правительством. Таков закон».

В Китае существуют очень размытые границы, отделяющие правительство от частной собственности, частную собственность от армии и армию от правительства. Системы экономических краж существуют на всех трёх секторах.

История копирования

Пока все сосредотачивают своё внимание на самом факте воровства, мало кто понимает, что происходит после кражи информации.

Чтобы понять, как работает система и как она развивалась, нам потребуется немного углубиться в историю. Всё началось ещё с «Холодной войны» и отношений между китайским режимом и Советским Союзом.

Человек, непосредственно знакомый с китайской системой копирования проектов по краденым технологиям, объяснил Epoch Times, как всё развивалось. Он сказал, что китайский режим взял за основу методы, используемые СССР, но лидеры КНР изменили их для лучшего соответствия тогдашнему слабому научно-техническому развитию.

Если, например, советский шпион крал проект американской шпионской камеры, то его передавали в научно-исследовательский центр, где советские инженеры пытались воспроизвести технологию «как есть».

В Китае подход очень отличался. Источник объяснил, что китайский режим имел мало иллюзий на счёт своей технической отсталости по сравнению с другими странами. И тогда как Советы начинали налаживать производство «сверху», Китай начинал работу «снизу».

Если бы китайский шпион украл шпионскую камеру, упомянутую выше, он бы точно также передал бы её в исследовательский центр. Но вместо того, чтобы просто скопировать её, инженеры попытались бы найти более ранние поколения технологии и сперва обучились бы создавать продукт по ним.

Они засылали шпионов для сбора общедоступной информации по технологии самых ранних её моделей. Затем покупали следующее поколение продукта в магазине и отправляли своих студентов на учёбу и работу за рубеж в целевой отрасли.

#img_center_nostream#Этот процесс давал им основу знаний, и когда они, наконец, были готовы перепроектировать гаджет современного поколения, они легко могли увидеть, какие части были модернизированы и какие изменения были внесены по сравнению с предыдущим поколением продукта.

По его словам, китайский подход был значительно быстрее и экономически эффективнее, чем советский.

Центры обработки технологий

В настоящее время система китайского режима по обработке и реверс-инжинирингу (обратной разработке) ворованных технологий стала намного масштабнее и сильнее, чем во время Холодной войны. Сегодня из строго военной структуры она превратилась в систему, которая пронизывает всё государство.

После того, как кто-то украдет промышленный секрет для КНР, эта информация не будет иметь пользы, пока её не обработают и подвергнут реверс-инжинирингу. Эта часть работы выполняется большой сетью «центров обработки технологий».

«Нигде в мире нет ничего подобного», — пишут в книге «Промышленный шпионаж Китая» (China’s Industrial Espionage), опубликованной в 2013 году, авторы Вильям С. Ханнас, Джеймс Мальвенон и Анна Б. Паглиси.

«Это огромная система, соотносящаяся с нацией в 1,3 миллиарда людей, и из-за своих масштабов она замедляет развитие собственных китайских предприятий в сфере науки и технологий, — указывается в книге. — Здесь мы говорим о тщательно разработанной, всеобъемлющей системе выискивания чужих технологий, с последующим их получением любыми возможными способами и преобразованием в оружие и конкурентные товары».

Организации, отвечающие за реверс-инжиниринг, официально называются «Национальными китайскими центрами обработки технологий» или «Национальными демонстрационными организациями». В этой книге отмечается, что эти предприятия начали действовать в Китае в сентябре 2001 года, а в декабре 2007 г. были легализованы в «Национальном плане реализации процессов по продвижению обработки технологий».

Согласно книге, в настоящее время в Китае насчитывается 202 «демонстрационных центра». Фактический масштаб может быть больше, с учетом того, что эти 202 центра выступают в роли модели для других предприятий по обработке технологий.

Назовем лишь несколько таких центров: Государственная администрация по делам иностранных экспертов при Государственном совете, Управление науки и технологий при Агентстве китайской диаспоры и Национальный центр обработки технологий при Восточнокитайском университете науки и техники.

Эти организации не скрывают род своей деятельности. Авторы книги цитируют обучающие материалы китайских центров обработки технологий, где заявляется, что эти центры ставят своей целью «преобразовывать чужие продвинутые технологии в возможность развития отечественных инноваций».

«Их документы ясно указывают, что „отечественные и чужие технологии“ служат для „коммерциализации“», — отмечают авторы книги.

Центры обработки технологий выполняют несколько функций, которые включают непосредственно обработку украденной технологии, разработку совместных научно-исследовательских проектов между китайскими и зарубежными научными сотрудниками и запуск программ завлечения китайских специалистов, обучавшихся за рубежом.

Экономический подъём Китая можно приписать этой системе, «требующей минимальных инвестиций в научные разработки при использовании аппарата обработки технологий, который выполнял свою работу на основе изучения документации [по иностранным технологиям] и таким образом присваивал достижения иностранцев, в то время как весь мир лишь наблюдал за этим и ничего не предпринимал», — говорится в книге.

В книге указывается, что китайский режим не смог бы осуществить экономические преобразования, свидетелем которых теперь является весь мир, и не смог бы поддерживать свой прогресс сегодня без дешевого и неограниченного доступа к технологиям других стран.

Их выводы совпадают с отчетом Агентства по сокращению военной угрозы США за 2010 год, где говорится, что модернизация китайских военных сил «в большой степени зависит от инвестиций в научно-технологическую инфраструктуру Китая, реформы его оборонной отрасли и закупку передового оружия за рубежом».

Далее в книге указывается, что воровство китайским режимом технологий уникально тем, что в рамках системы оно наделяет «научно-исследовательские институты, корпорации и другие структуры полномочиями разрабатывать схемы сбора [технологий] в соответствии с их конкретными потребностями».

Ненасытные военные

Народно-освободительная армия Китая (НОАК) играет особую роль в похищении информации. Военным необходимо покрывать часть своих собственных расходов. На протяжении десятилетий сосредоточенность на создании источников внешнего финансирования позволила высшим военным чиновникам стать одними из самых влиятельных людей в Китае.

Как указывается в книге «Экономические дилеммы Китая в 1990-х: проблемы реформ, модернизации и взаимозависимости», НОАК очень полагается на внешние источники финансирования для своих программ научных исследований.

«Только 70% операционных расходов на содержание армии покрываются государственным бюджетом, — говорится в книге. — Остальные расходы НОАК должна покрывать самостоятельно и к тому же еще обязана искать дополнительные фонды для модернизации».

Как связь правительства с частным бизнесом в Китае, так и связь между армией и государством, а также армией и частными лицами очень размыта.

В НОАК есть много высокопоставленных должностных лиц, которые также занимают высокие посты в государственных компаниях, и многие из этих лиц также занимают наивысшие посты в структуре правящей компартии Китая.

#img_center_nostream#Под руководством нынешнего лидера китайского режима Си Цзиньпина «беспрецедентное количество высокопоставленных кадров из комплекса „цзюньгун хантянь“ (военно-промышленных и космических технологий) получают высокие государственные посты в партийных органах или переводятся в региональные администрации», — указывается в отчете Фонда Джеймстауна (Jamestown Foundation) от 25 сентября 2014 г.

Бывший руководитель китайской компартии Цзян Цзэминь реформировал эту систему в конце 1990-х гг., когда большая часть крупных компаний в Китае почти полностью была под контролем военных. Однако, согласно мнению нескольких специалистов, реформы, которые внедрил Цзян, только передали управление от военных в руки тех, кто потом стал руководить этими компаниями.

Они расселись, как в «Крёстном отце»: «Ты отвечаешь за порты, а я за сверхприбыльные кредиты», — отметил Вильям Триплет, бывший главный советник Комитета иностранных дел при Сенате США в телефонном интервью.

Благодаря этим «реформам», система перешла под государственный контроль. В то же время, это позволило высшему командному составу и высокопоставленным должностным лицам компартии удерживать крупные доли акций этих компаний, а также не потерять эти доли после окончания их военной карьеры.

Военные китайского режима поддерживают «около 2—3 тыс. подставных компаний в США, и единственная причина существования таких компаний — это воровство и использование американских технологий», — указала Лиза Бронсон, помощник заместителя министра обороны США, которая курирует вопросы безопасности технологий и роста вооружения, в своём выступлении в 2005 году.

Бывший заместитель главы отдела контрразведки ФБР позднее заявил, что китайский режим использует более 3200 военных подставных компаний в Соединенных Штатах, которые имеют цель похищать интеллектуальную собственность. Эта цифра названа в отчёте Агентства по сокращению военной угрозы при Министерстве обороны США за 2010 г.

Государственное руководство

В то время как система спонсируемых государством краж раскрывает инициативу отдельных лиц, режим также предоставляет стратегическое руководство и учреждениям, которые пытаются украсть информацию, чтобы превратить её в прибыль.

Проект 863 (или «Программа 863») был начат бывшим лидером китайской коммунистической партии Дэн Сяопином в марте 1986 года. Согласно отчёту Национального управления по контрразведке США от 2011 года, этот проект «обеспечивает финансирование и руководство тайным приобретениям технологий и конфиденциальной экономической информации США».

В своём первоначальном состоянии Проект 863 нацеливался на семь секторов: биотехнологии, космос, информационные технологии, лазерные технологии, новые материалы и энергия. В 1992 году в него были включены телекоммуникации, а в 1996 году — морские технологии.

Однако официальные программы китайского режима, которые помогают содействовать кражам информации за рубежом, не ограничиваются Проектом 863. Они также включают «Программу факела», которая предназначена для того, чтобы развивать высокотехнологические коммерческие отрасли, Программу 973 для исследований, Программу 211 для «реформирования» университетов и «бесчисленное количество программ, имеющих целью привлечь специалистов, получивших образование или опыт работы на Западе, „назад“ в Китай», согласно книге «Промышленный шпионаж Китая».

«Каждая из этих программ подстраивается под иностранное сотрудничество и технологические разработки, чтобы скрыть ключевые лазейки», — отмечают авторы, добавляя, что они побуждают экспертов, получивших западное образование, помогать технологическому развитию КНР путём возвращения в Китай, или путём «удалённой работы», когда систему обеспечивают нужной информацией во время работы китайцев на своих западных работодателей.

Они ссылаются на документ китайской компартии, который утверждает, что Проект 863 содержит библиотеку из 38 миллионов статей в открытом доступе приблизительно в 80 базах данных, которые вмещают «более четырёх терабайтов информации, собранной из американских, японских, российских и британских публикаций, военных отчётов и стандартов».

Центральный стержень

Существует некий центральный стержень, на котором основана вся воровская система. Несколько источников указывают на скромную организацию, спрятанную глубоко внутри китайского военного режима.

Одна из самых мощных организаций, отвечающих за экономические кражи, — это 61-й научно-исследовательский институт при Третьем отделе Департамента генерального штаба китайских вооруженных сил. Об этом на условиях анонимности сообщил источник, ранее работавший в одном из главных шпионских агентств КНР.

Влияние и связи — ключ для прихода к власти в Китае. Мужчина говорит, что благодаря мощным связям Ван Цзяньсинь смог присоединиться к команде 61-го научно-исследовательского института.

Ван Цзяньсинь — это сын Ван Чжэня, который был одним из главных шпионов при Мао Цзэдуне, основателе Китайской Народной Республики. У Ван Чжэня было три сына, все они занимают высокие должности в Китае.

Другой сын предположительно является вице-президентом «Царской армии», которая охраняет высших руководителей режима в центральном партийном составе Чжуннаньхай. Племянник Ван Чжэня — Ван Лэйлэй является генеральным директором одной из крупнейших финансовых компаний в Китае.

«Эта семья управляет всеми коммуникациями», — сообщил источник, отметив, что, наряду с другими родственными связями, это даёт им значительную власть над китайскими вооруженными силами.

Он также сообщил, что Ван Цзяньсинь управляет военными хакерами Китая, работающими при Департаменте генерального штаба. Мужчина сказал, что число «61» в начале названий многих хакерских отделений — это код, означающий связь с 61-м научно-исследовательским институтом.

#img_center_nostream#Имена многих известных военно-хакерских подразделений действительно начинаются с числа «61». Согласно докладу Института по проекту 2049, существует как минимум 11 отделов при Генеральном штабе, Третьем отделе, которые в своем обозначении имеют цифру «61». Среди них — «Отдел 61398», где числились пять военных хакеров, которым в 2014 году предъявило обвинение Министерство юстиции США.

Утверждения источника не могут быть проверены независимой экспертизой. Расследование этих подозрений навело страх перед этой таинственной организацией. Мужчина просил не упоминать его имя рядом с информацией о 61-м исследовательском институте, так как боялся, что если его имя будет разглашено, то его могут «убить в течении недели».

Другой источник — специалист высокого уровня по анализу разведданных — прервал телефонное интервью, как только услышал упоминание о 61-м научно-исследовательском институте. От комментариев он отказался.

Клиент компании BLACKOPS Partners Corporation также сказал, что его личная безопасность может оказаться под угрозой, если он расскажет про эту организацию, хотя ему о ней кое-что известно. По его словам, 61-й научно-исследовательский институт базируется в районе Хайдянь на северо-западе Пекина. «Поскольку они — правительство, у них есть свои дома в районе Чаояна около парка Чаояна», — сказал он.

Он подтвердил, что этот исследовательский институт является одним из основных центров власти внутри китайского режима.

Триплет сказал, что структура власти КНР отделена от её организационной структуры. Иными словами, низкие по уровню военные отделы иногда могут иметь большую власть, чем вышестоящие структуры.

«Обычно, когда вы смотрите на них, то думаете, что это одна организация, но это не так», — сказал Триплет.

Он добавил, что в течение 1980-х и 1990-х, одним из самых влиятельных отделений в китайских вооруженных силах было Второе отделение Департамента генерального Штаба, которое занималось шпионскими операциями путем непосредственных контактов с источниками информации.

По его словам, в связи с развитием информационных технологий и большим вниманием, которое сегодня уделяется кибернетике, власть, скорее всего, перешла к Третьему отделу, который управляет операциями радиоэлектронной разведки и включает в себя также и военных хакеров.

Конец игры

Широкое использование китайским режимом воровства, чтобы поддержать свою экономику, является знаком того, что он движется к заключительной стадии любого коммунистического строя — ослаблению идеологии. Об этом сообщил Эдвард Люттвак, старший научный сотрудник Центра стратегических и международных исследований.

Люттвак говорит, что эта последняя стадия характеризуется тем, что в ней «сверхпрагматизм» заменяет идеологию. Это стадия в коммунистическом обществе, когда люди прекращают верить в «глобальное равенство» и начинают думать о важности движения вперёд любой ценой.

Он провел аналогию, что если предложить человеку, приверженцу идеологии, взять мороженое, то он отвернётся от него. Прагматик возьмёт его. А «сверхпрагматик» возьмёт мороженое, даже если ему и не предложить.

«Китайская коммунистическая партия изначально возникла как идеологическая партия. Проблема состоит в том, что когда идейные люди перестают быть привержены идеологии, они становятся не просто прагматиками — они становятся сверхпрагматиками», — говорит Люттвак.

Он сказал: «Любая диктатура — это царство лжи. Без сомнений, произошедшее свидетельствует о том, что люди, наделённые властью, — сверхпрагматики».

По его словам, на данном этапе всё, чего они хотят, — они получают.

Джошуа Филипп, Великая Эпоха

По материалам англоязычной версии Epoch Times.