Blog

Я не думаю, що Саддам Хусейн вивчав грецьку філософію. А жаль. Якби він знав її, то це могло б стати для нього свого роду розрадою. Дійсно, як сказав Сократ, тиран повинен зрадіти майбутній екзекуції. "Аморальна людина, котра скоїла огидні вчинки, є нещасною в будь-якому випадку. Але він буде ще більш нещасним, якщо не одержить розплату й не зазнає кари за свої злочини". Таким чином міркує філософ у "Горгіас", трактуючи своє шляхетне вчення. І його думку богобоязлива людина обов’язково схвалить.

#img_left#По суті, Сократ не був проти вищої міри покарання. Його власний смертний вирок, як результат сумнівних обвинувачень і неправдивих свідчень, він охоче прийняв, відмовившись від прохань друзів, які хотіли допомогти йому врятуватися. Я сумніваюся, що м’якотіла й небіблійна протидія Європейського Союзу смертному вирокові була б схвалена філософом. Фізична смерть для нього не була великим злом; якщо щось він і вважав злом, так це було саме життя. Його останні слова підтверджують це. "… не забудьте пожертвувати півня Ескулапові", – попросив він. Греки приносили жертву Ескулапові, богу-зцілителеві, при видужанні від хвороби – так от саме життя було тією хворобою, від якої у випадку своєї смерті виліковувався цей мудрець.

Звичайно, не може бути ніякого порівняння між Саддамом і Сократом, як не можна порівнювати жорстоке чудовисько й святу людину. Диктатор, безсумнівно, заслужив таку долю. Однак суд над Саддамом здивував мене.

Говорячи про цей суд, деякі люди порівнюють його з Нюрнберзьким процесом. І це воістину вражає. Оскільки головні обвинувачення, пред’явлені підсудним у Нюрнберзі, були "злочини проти людства". Обвинувачення юридично базувалося на нині забутій Паризькій угоді 1928 року, відповідно до якої війна, як інструмент зовнішньої політики, оголошувалася протизаконною. Природно, що жодна нація не звернула ні найменшої уваги на таку донкіхотську угоду. І все-таки, вона стала частиною міжнародного закону й обвинувачі успішно довели, що агресивні війни, які розв’язав Гітлер, підпадали під цю угоду.

Тоді чому ж злочини проти людства були відсутні у звинувачувальному акті, пред’явленому Саддамові? Для тирана, який несе відповідальність за вторгнення в Кувейт або за тривалу криваву війну проти Ірану, яка забрала більше мільйона життів, це виглядає дуже дивно. А насправді зовсім і не дивно. Адже тоді захист міг сказати, що вторгнення в Ірак у 2003 році також був злочином проти людства. Добре відомий вислів "tu quoque": "Ви також винні в тому, у чому обвинувачуєте мене!" Саме тому військовий злочинець Саддам не був обвинувачений у цих злочинах.

Але є інша, більш важлива причина, яка пояснює, чому не підходить Нюрнберзька аналогія – причина, для викладу якої потрібна значна хоробрість. Добре, непокірливий священик не відмовляється підставляти свою голову під сокиру. Убийте мене, якщо вам це потрібно. Хіба я не погоджуюсь із Сократом? Насправді, рішення Нюрнберзького процесу було несправедливим. Нюрнберг був злочином. Не тому, що обвинувачувані не були винні, ні, а тому, що їхні обвинувачі також були злочинцями. Я маю на увазі двох радянських суддів: генерала І.Т. Нікітченка й полковника А.Ф. Волчкова, сталінських прислужників. Вони сиділи на Нюрнберзькій лаві поруч з іншими суддями союзників. Їхня присутність заплямувала й позбавила сенсу всі засідання.

Гітлер убив більше дванадцяти мільйонів чоловік – більшість із них були безневинні євреї. Але Сталін убив більш ніж двадцять мільйонів своїх власних, безневинних російських людей – включаючи біля восьми мільйонів українців. Фактично, як уважає британський історик Роберт Конкест, загальна кількість жертв Сталіна становить 30 мільйонів чи навіть 40 мільйонів! Спробуйте, тільки спробуйте уявити 40 мільйонів живих істот із плоті й крові, і не самі цифри, а чоловіків, жінок, дітей, убитих, знищених за наказом цього нелюда. Подумайте про український геноцид, про Червоний терор "Дядька Джо", про масову різанину в балтійських країнах; про депортації й етнічні чистки мусульман, буддистів і християн, про масові переселення чеченців, татар, інгушів, калмиків, німців Поволжя; про поневолення Східної Європи … чи можна не звернути увагу на такі злодіяння? Навіть від спроби тільки уявити їх, чи не стає вам погано?

Звичайно, можна зрозуміти або навіть виправдати військовий союз Америки й Великобританії із грузинським убивцею, у сенсі політики з позиції сили. Черчілль сказав, що для боротьби з Гітлером він вступив би в союз із самим дияволом. Що він і зробив. Так побудований світ. (Диявол – князь світу цього, сказав нам Ісус.) Нічого нового в цьому немає. Що абсолютно огидно, так це те, що ініціатори цих огидних злочинів і їхні союзники сиділи, переконані в правоті своїх вироків, начебто вони самі теж не були винними в подібних або навіть гірших злочинах. Те ж  обвинувачення “tu quoque”. Адже союзники були повністю інформовані про їхнє лицемірство. Саме тому Нюрнберзький трибунал погодився розглядати злочини, скоєні тільки німцями. А також  не дозволив згадати про жахливу бійню в Катині, де «совєтами» було безжалісно знищено 4 443 польських військовополонених, незважаючи на офіційну стурбованість трибуналу правами військовополонених.

Однак Нюрнберг "став основою нової та мирної Німеччини", як запевняє Вільям Ріс-Могг у The Times. На жаль, після суду над Саддамом, нового й мирного Іраку ми так і не побачимо. Жителі Іраку й німці – це зовсім різні люди. Мені здається, що почуття провини, яке властиве християнам, не характерне для мусульман. Крім того, Німеччина була повністю переможена, деморалізована, обеззброєна й окупована; таким чином, навряд чи тут доречна аналогія з Іраком. Ще є іракське етнічне суперництво, послідовники ісламу, священні війни ісламу проти невіруючих і таке інше. У цілому це абсолютно інший випадок.

Проте, Саддам буде повішений. Це вже визначено. Цікаво, які картини будуть пробігати у свідомості тирана в міру того, як петля буде затягуватися все тугіше й тугіше навколо його шиї? Може, перед ним, як перед шекспірівським Ричардом III, повстануть його численні жертви й будуть проклинати його страшним "Впади у відчай і вмри"? Або, може, він стане каятися і щосили просити Творця про прощення? Але чи відповість йому жалісливий, милосердний Творець? Allahu a’alam. Бог знає.

Франк Джуліан Геллі – англіканський священик, котрий сприяє розвиткові мусульмано-християнської дружби й примиренню. Ви можете послати свої коментарі авторові  електронною поштою за адресою numapomp@talk21.com

Шановні читачі та колеги, хочемо поділитися своїм невеликим досвідом роботи за унікальною системою самовдосконалення Фалунь Дафа.

#img_right#Вичерпавши всі звичайні методи підготовки, ми вирішили у вигляді експерименту під наглядом психолога-практика спробувати систему самовдосконалення Фалунь Дафа (методика роботи над собою). Оскільки самі відчули благотворний вплив цієї системи протягом року, то восени 2003-го група спортсменів розпочала вивчення енергетичних вправ та принципів для самовдосконалення.

Спортсмени-підлітки розділилися на дві групи: перша група – займалася за новою методикою, а друга – продовжила заняття згідно із старим планом. Так склалося, що в першу групу потрапили спортсмени, що поступалися за результатами спортсменам з другої групи. Через рік картина різко змінилася, оскільки результати спортсменів, що займаються за Фалунь Дафа, різко почали покращуватися. Цьому сприяла поглиблена робота над собою за новою методикою (I місце на Олімпійських Днях Молоді; I місце на Спартакіаді школярів та Спартакіаді серед ДЮСШ, призові III місця на міжнародних турнірах).

Позитивний вплив також підтвердило повторне психологічне дослідження спортсменів, яке виявило, що рівень «невротизму» (нервової напруги) знизився в три рази, підвищився опір до стресів, спортсмени стали спокійнішими та більш врівноваженими, покращала поведінка (самодисципліна) та з’явилося відповідальне ставлення до тренувань. Дослідження показало більш швидкий ріст особистості підлітків першої групи на відміну від другої.

Результат у спорті залежить від багатьох чинників, ми не говоримо про базу та інвентар – це повинно бути на відповідному рівні, зупинимося на фізичній, технічній та психологічній підготовці, а також на відновленні та професійних захворюваннях спортсменів, що примушують ще в розквіті сил іти з великого спорту.

Багато сил витрачається на підведення спортсмена до найвищої спортивної форми і дуже шкода, коли на одному з етапів підготовки спортсмен захворів або отримав травму, для відновлення використовуються ліки, масажі і т.д. Після чого потрібно починати все з початку, і часто доводиться форсувати підготовку спортсмена. Чи можна скоротити кількість захворювань?

Виявляється можна. Люди, що практикують за системою Фалунь Дафа, виконуючи вправи і слідуючи принципам та вимогам даної методики, постійно очищають свій організм від шкідливих речовин, що з часом позбавляє тіло від хвороб (підвищується імунітет). Займаючись за цією системою понад чотири роки, я за цей час не вживав жодних ліків, те ж саме спостерігається у інших людей, що займаються за цією системою.

Відомий той факт, що при вітамінізації спортсменів, яку використовують для досягнення найвищих результатів, після змагань необхідний відпочинок для відновлення організму 10-14 днів, інакше організм отримає шкоду від тренувального процесу. Але, на жаль, календар змагань, не завжди може дозволити такий відпочинок. Відновлення – один з найважливіших компонентів в житті людини. Тренувальний процес віднімає багато сил у спортсменів, від відновлення залежить, як засвоїться наступний етап підготовки та подальше зростання спортивних результатів.

Відсутність відновного процесу приводить до травм, депресій та стресів, а також до небажання тренуватися. У книзі «Чжуань Фалунь» майстра Лі Хунчжі написано про те, що «від спортсменів вимагається збільшення тренувального навантаження, особливо від сучасних спортсменів. Щоб пристосувати себе фізично до рівнів сучасної спортивної форми і відповідати високим нормам, спортсмени повинні постійно тримати свій організм у найкращому стані. Задля досягнення такої мети необхідно збільшувати тренувальне навантаження, стимулювати кровообіг і тим самим підсилювати обмін речовин у клітині підтримувати активний стан організму».

За зовнішнім виглядом спортсмену, якому більше десяти років, можна дати п’ятнадцять з лишком років, а спортсмену, якому більше двадцяти, можна дати тридцять з лишком років. У більшості випадків спортсмени виглядають передчасно зрілими і старшими своїх років. У цьому є й позитивне і негативне… Спортсмени йдуть саме таким шляхом». «Як ми знаємо, медитація, як один із методів самовдосконалення, надає перевагу нерухомому стану. При ньому уповільнюється серцебиття, кровообіг та інші фізіологічні процеси».

«Якщо клітини у людини діляться один раз на день, то ті, хто самовдосконалюються змушують ділитися свої клітини один раз протягом двох днів, цілого тижня, півмісяця або ще довше, цим самим вони вже продовжують своє життя».

Завдяки методу самовдосконалення Фалунь Дафа, клітини організму наповнюються високоенергетичною речовиною (енергією), яка сприяє продовженню активної форми життя клітини. Інакше кажучи, немає необхідності використовувати життєві ресурси клітин та швидко замінювати їх новими.

Спостерігаючи за спортсменами, що займаються за цією системою, ми відзначили підвищення працездатності під час тренувального процесу і швидке відновлення після виконання вправ. Хлопчики не відчувають великої втоми, пригніченості та перебувають у відмінному настрої.

Мрія будь-якого тренера – хороше виконання спортсменом тренерських установок та взаєморозуміння для досягнення вищих результатів. Кожен хотів би мати високотехнічного і психологічно підготовленого учня, такого легше навчати. Щоб знайти такого «здібного» учня потрібно перебрати, деколи, не одну сотню дітей, проте, це не дає гарантії, що цей «здібний» обов’язково стане чемпіоном.

Нова методика сприяє поліпшенню взаємодії між мозком та тілом людини, покращує координацію і сприйняття (чутливість). Такій людині набагато легше освоїти технічні прийоми і вдосконалити їх. Знання, отримані під час самовдосконалення, роблять людину спокійною та раціональною. Об’єднання технічних прийомів з психологічними елементами можливі для людини, що володіє хорошим самоконтролем (фізичним і психологічним). І це тільки перші кроки у вдосконаленні техніки.

Відомо, що результат будь-якої справи залежить не тільки від вчинків людини, але і від кожної її думки. Хто може контролювати всі свої думки? Цьому потрібно вчитися. Адже всім відомо, що негативні думки приведуть до негативного результату в будь-якій справі. У спорті вищих досягнень важливу роль грає гармонійний розвиток особи. Щоб стати чемпіоном потрібно бути особистістю, а виховати особистість справа найважча.

Деколи тренер вкладає душу в спортсмена, витрачає на це роки. Випадків дуже багато, коли незважаючи на тренерські зусилля спортсмени їх зраджують, йдучи до інших або виїжджаючи за кордон. Часто в багатьох командах між спортсменами і тренерами виникають тертя та конфлікти, викликані непорядністю і недоліком моральності, що приводить роботу цілого колективу або команди до нуля. Удосконалюючись за принципами: «Істина, Доброта, Терпіння», викладеними в книзі майстра Лі Хунчжі «Чжуань Фалунь», підвищується моральність, встановлюються гармонійні стосунки з навколишніми людьми та природою, відбувається природна відмова від шкідливих звичок, з’являється можливість продовжити свою спортивну кар’єру, уникнувши професійних захворювань.

Багато спортсменів йдуть з великого спорту зовсім молодими, попри те, що віддали спорту все своє дитинство і юність. Багато хто міг би виступати і приносити славу своїй країні ще багато років. Ми не одразу зрозуміли сенс цієї системи самовдосконалення для людини, для цього знадобились роки. Розуміючи, що перед нами найдавніша глибока наука, яка об’єднує в собі знання про людське тіло та навколишній світ, ми знаємо, що знаходимося лише на початку, тому із задоволенням продовжуємо її вивчати, отримуючи величезний позитивний досвід, постійно підвищуючи свої знання.

Сьогодні понад сто мільйонів чоловік у 80 країнах світу займаються самовдосконаленням за системою Фалунь Дафа, таку популярність не можна пояснити лише бажанням бути здоровим. Людей привертає доступність і глибина цих знань. Кожен може переконатися в цьому сам, прочитавши книгу «Чжуань Фалунь», в якій викладені принципи самовдосконалення. Ця книга перекладена багатьма мовами світу.

Автори: тренер Шумейко І.М., психолог Буча К.О.

#img_right#1 грудня в Будинку Кіно Союзу кінематографістів відбулася прес-конференція, присвячена ХІІ Міжнародному кінофестивалю «Сталкер».

Конференцію провели організатори фестивалю «Сталкер» – Гільдія кінорежисерів Росії в особі членів жюрі: кінорежисерів Олексія Мурадова, Валерія Ахадова, Катерини Шагалової, кінознавця Ірини Рубанової, правозахисника Сергія Ковальова, дистриб’ютора Раїси Фоміної;

за підтримки

 

– Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ)

– Управління Верховного Комісара ООН у справах Біженців (УВКБ ООН)

– Московського представництва Фонду Макартурів

– Канадського фонду «Громадське суспільство»

– Об’єднаної програми ООН із ВІЛ/СНІДУ (ЮНЕЙДС).

Головою на конференції виступив Президент кінофестивалю «Сталкер», Президент Гільдії кінорежисерів Росії, Народний артист СРСР Марлен Хуцієв.

Ведучий прес-конференції і генеральний продюсер кінофестивалю Ігор Юрійович Степанов прокоментував, що кінофестиваль проходить вже дванадцятий раз протягом дванадцяти років.

Визначено п’ять жюрі в номінаціях: 1. Ігрового кіно. 2. Неігрового кіно. 3. Гільдії кінознавців і кінокритиків Росії. 4. Правозахисних організацій Росії. 5. Молодіжного форуму «Право на кіно».

На фестивалі будуть присуджені почесні звання «Сталкер» за досягнення в області захисту прав людини Ковальову Сергію Адамовичу – Президентові Інституту прав людини; письменникові Приставкіну Анатолію Ігнатовичу.

Приз «Сталкер» буде вручений  Волчек Галині Борисівні – художньому керівникові театру «Сучасник», а Приз героєві кінороку «Сталкер – за права людини» – ієромонахові Анатолію (Берестову).

Вперше буде вручений Приз імені Георгія Жженова. Всі прем’єри фільмів пройдуть «першим екраном» у Будинку Кіно. Вхід на всі заходи і проглядання фестивалю безкоштовний за квитками. Майбутній кінофестиваль – не політичний і не комерційний захід. Вже отримано офіційне вітання від Президента РФ В.В. Путіна.

ЮНЕЙДС представила в.о. постійного координатора системи ООН в РФ пані Сітське Стенікер. Вона відзначила, що прес-конференція проводиться в день боротьби зі СНІДом.

Дані про інфікованих цією недугою, які ми маємо на сьогоднішній день, невтішні: у Росії ВІЛ-інфікованих, за офіційними даними, 350 тисяч, за неофіційними – близько мільйона. Щодня СНІД в Росії виявляють у 100 чоловік.

Пані Стенікер охарактеризувала кіно як форму мистецтва, могутній інструмент, що закликає людей боротися проти СНІДу. ООН вже 2-ий рік підтримує програму «Кіно проти СНІДу». У програмі кінофестивалю представлено 5 фільмів із проблем СНІДу.

Олена Харитонова (ЮНІСЕФ) відзначила, що цього року організація відзначає своє 60-річчя і дев’ять років співробітничає з Гільдією кінорежисерів Росії. В даний час ще, на жаль, є випадки порушення прав дітей не тільки в дитячих колективах, але і в їх сім’ях. ЮНІСЕФ допомагає дітям повернутися до дитинства, залікувати рани.

У 2006 році був проведений Конкурс фільмів на тему «Права дитини», оголошений серед дитячих і юнацьких студій Росії. З 250 фільмів, що поступили на конкурс, було відібрано кращі, які увійшли до офіційного Каталогу «Права дитини». 11 грудня юні учасники з регіонів країни приїдуть до Москви для отримання призів конкурсу «Права дитини». Їм будуть вручені пам’ятні призи ЮНІСЕФ і дипломи Гільдії кінорежисерів Росії.

Євгенія Ісраелян представила Канадський фонд «Громадське суспільство». Це державна програма, яка підтримує правозахисні заходи, приділяючи увагу людям з обмеженими можливостями, біженцям, іншим малозахищеним категоріям громадян; фінансує право на кіно; підтримує прогресивні проекти молоді. 14 грудня в рамках кінофестивалю пройде молодіжний форум «Право на кіно!».

Віра Василівна Собольова представляє Управління Верховного комісара ООН у справах біженців в рамках ХІІ Міжнародного фестивалю фільмів з прав людини «Сталкер» з метою: – засобами кіно привернути увагу громадськості до проблем біженців; – залучити кінематографістів до розробки теми біженців. Ця співпраця триває  вже 9 років.

У 2006 році в рамках кінофестивалю «Сталкер» був проведений Конкурс творчих робіт на тему «Права біженців». На конкурс було прислано понад 150 робіт дитячих і юнацьких творчих студій різних міст країни. З них Відбіркова комісія вибрала понад 35 фільмів, які увійшли до каталогу фільмів «Права біженців». Конкурсні роботи оцінювалися членами Жюрі. 13 грудня приїдуть юні учасники з різних регіонів країни. Призери отримають пам’ятні призи УВКБ ООН і дипломи Гільдії кінорежисерів Росії.

Агентство ставить завданням правовий захист в 116 країнах найбільш ущемлених груп громадян, таких, як іноземні громадяни, що переслідуються в своїх країнах з політичних або інших причин, біженці з південних регіонів, турки-месхетинці. Ці люди не із власної волі опинилися далеко від батьківщини.

Історик кіномистецтва Ірина Рубанова відзначила: «Будинок Кіно – це місце, куди люди повинні приходити дивитися кіно. Якщо в світовому кіно працюють люди з різних куточків планети, то документалісти є громадянами тієї країни, про яку ставлять фільми. Вони здобувають правду, деколи дорогою ціною, про людей, що потрапили в біду… Поки є документальне кіно – доти у країни є надія на висвітлення істини. Кожна людина живе сама собою, і ні держава, ні окремі люди їй не допоможуть, а допоможуть їй її воля, ідея, справи».

Учасники кінофестивалю відповіли на запитання журналістів.

На запитання журналіста Сергію Ковальову:  «Ви будете удостоєні нагороди «Сталкер». Ваше ставлення до фестивалю?», – правозахисник відповів: «Я беру участь в цьому фестивалі з найпершого дня. Тут робляться дуже важливі справи у вирішенні проблем інвалідів, хворих на СНІД, біженців, відстоюється в сукупності право суспільства на незалежність. Що таке сталкер? Якщо спростити ідею Стругацьких, сталкер – дослідник, який займається тим, чим займається наука, – безстрашним, неупередженим безкорисливим дослідженням правди».

Запитання журналіста: «Розмов про права все більше, а прав у громадян все менше. Ставлення до правозахисників все гіршає», – викликало бурхливу дискусію, в результаті якої висловлювалися думки учасниками конференції, що справи з правами людини в країні дійсно погіршуються і влада ці права підминає, а виступи правозахисників сприймаються як лайки. Проблеми в суспільстві завжди були і будуть, але треба робити те, що повинно, а буде те, що буде.

Організатори ХІІ Міжнародного кінофестивалю «Сталкер» запрошують москвичів і гостей столиці до перегляду фільмів виставки на відповідні теми. Після закінчення фестивалю в Москві його організатори повезуть матеріали по 14 російських містах.

Олена Захарова. Велика Епоха

#img_left#Коли я був дитиною, я прочитав історію про чоловіка, який торгував старовинними  картинами. На одній із картин, що продавалися, був зображений хлопчик-пастух, який тягнув буйвола через міст.

Хлопчик стояв лицем до буйвола, усім тілом відкинувшись назад, щоб зрушити  тварину з місця. Відображена поза хлопчика наочно зображала його зусилля. Одному перехожому картина дуже сподобалася,  але її ціна була зависокою. Оскільки у нього із собою не було достатньо грошей, він попросив, щоб продавець відклав картину, поки він сходить додому за грошима.

Після того як продавець  повісив картину і  ретельніше її розглянув, він  виявив, що на картині  бракує  мотузки, за яку хлопчик мав би тягнути бика. Він розцінив це як дефект і, поспішно знайшовши пензлик, намалював мотузок.

Повернувшись, покупець  помітив мотузок, намальований  продавцем, і не захотів купувати картину. Він сказав продавцеві: " Я хотів купити картину саме тому, що відчував існування мотузка, не зважаючи на те, що його не була зображено на картині».

Приблизно рік тому я відвідав виставку "Колекція відомих сучасних китайських живописців і  каліграфії", організовану  пані Дай Мейлін та її сином Дай Дуні.

На виставці я був дуже вражений  роботою  Лі Керана, який зобразив  буйвола. Хлопчик-пастух, що їде на спині бика, був чітко зображений за допомогою всього лише кількох штрихів. Не зважаючи на те, що художник не зробив жодного мазка для  зображення   води, глядачі дійсно відчували, що буйвіл перетинає струмок і прямо зараз виходить із води.

Я почав розуміти, що китайці мають унікальний спосіб мислення, який привів до великих  відмінностей між східним  і західним мисленням  і логікою.

Вивчаючи тригонометрію в школі, я дізнався, що не потрібно малювати  кожну крапку на синусоїді.

Використовуючи  "п’ятикрапковий метод побудови", можна просто використовувати всього п’ять крапок для побудови кривої.  У коледжі, вивчаючи  обробку сигналів, я дізнався про теорему Найквіста, яка свідчить, що необхідно мати тільки дві крапки й частоту для того, щоб відтворити синусоїду. Ця теорія є  основою для перетворення даних у цифрову форму, а також для  телекомунікації у телефонах і мобільних телефонах у наш час.

З давніх часів у  китайців було  "дискретне" (уривчасте) мислення. Структура китайської мови й мислення не схожі на  західну  формальну логіку. Натомість просто описуються кілька крапок. Щодо того, як сполучати крапки, щоб сформувати криву – це справа читача. Як свідчить стара китайська ідіома: "Потрібно говорити, лише злегка стосуючись теми, і натякаючи".

Тому, кажучи на мові теорії інформації або комп’ютерного жаргону, можна сказати, що структура китайської мови й мислення належить до категорії "стислих кодів". У результаті специфіки китайської мови серед документів, надрукованих Організацією Об’єднаних Націй п’ятьма офіційними мовами, китайська версія завжди буває найкоротшою.

Ті, хто вивчає сучасну науку, знають, що, чим конкретніше  описано яке-небудь явище, тим вужчими стають його границі.

Наприклад, описуючи "гарячу воду", на додаток до  слова "вода" додається інше слово, щоб змінити її характерну властивість. У результаті словосполучення "гаряча вода" є більш специфічним, ніж "вода", але границя, яка визначає цю властивість води, є вужчою, і, таким чином, виключає "теплу водну" і "холодну воду".

Книга «Шляхи та чесноти» ( «Дао Де Цзін»), основна праця даоської релігії, складається з 81 вірша, у кожному з яких мовиться тільки на одну тему. На перший погляд, здається, що  немає ніякого зв’язку між темами кожного розділу.  Читачі, таким чином, повинні самі збудувати безперервність смислу шляхом їхніх власних роздумів. Те ж саме можна сказати і про праці  Конфуція «Аналекти».

Виходячи з цих прикладів, можна простежити таку концепцію й у традиційному китайському живописі,  в якому  деякі місця  залишаються порожніми, таким чином дозволяючи глядачеві самому створити цілісну картину у  своїй уяві, ґрунтуючись на власному розумінні. У західних картинах, написаних масляними фарбами, дуже рідко можна побачити порожні не зафарбовані місця.

Якщо ми не зрозуміємо, що особливість китайського мислення  заснована на традиції  духовного вдосконалення, то божественна краса китайської культури ніколи не буде  розкрита.

Інакше кажучи, досліджуючи суть китайської культури, яка містить у собі безліч міфів і легенд, ми не можемо тільки ґрунтуватися на поверховому поліпшенні техніки. Ми повинні глибше  зрозуміти мислення того, хто самовдосконалюється, і зміст духовної досконалості, що переплітається з культурою.

Традиційні китайські картини написані   штрихами, тоді як картини, написані масляними фарбами, ґрунтуються на контрасті в яскравості. У зображенні одного і того ж люди Сходу зосереджуються на виразі асоціативного значення, тоді як західні люди приділяють більше уваги зовнішній красі й технічній майстерності.

Західний танець вимагає строгої точності рухів, тоді як традиційний китайський танець фактично вимагає чогось іншого, що важко висловити. Вимоги до рухів у традиційному китайському танці, можливо, не такі високі, як у західних танцях, але, мабуть, саме це залишає  більше місця для уяви. З іншого боку, настрій і емоції виконавця виражаються через його манеру поводитися, рухи тіла й міміку.

Подивившись святковий новорічний концерт телебачення НТДТВ, я був зачарований пишністю декорацій, блиском  костюмів і високою майстерністю акторів. У мене постійно виникали асоціації з  китайською національною 5 000-річною цивілізацією та її традиційною культурою, – культурою, яка сповнена міфами і легендами, яка заснована на етиці й співчутті.

Безмежна уява, дивовижна музика, разом із  зведеними на сцені декораціями привели до того, що я ніби  загубився у часі і просторі, неначе я повернувся у часи прекрасної династії Тан і  злетів на небеса, щоб поклонитися Будді у величному божественному світі.

Дія концерту не просто проникла в мої почуття, його вплив виявився набагато глибшим, знайшовши резонанс у моїй душі.  Театральна вистава відновлює властиву нам людську природу – це дуже  важко описати  словами. Окрім акторів новорічного концерту Телебачення династії Тан (NTDTV), я ніколи не спостерігав ні в якої іншої артистичної групи такого глибокого і живого розуміння та інтерпретації традиційної китайської культури.

Тому я вважаю, що новорічний святковий концерт NTDTV  є унікальною можливістю пізнати китайську культуру.

Чжан Тяньлян. Велика Епоха

#img_left_nostream#6 грудня москвичі і жителі всієї Росії відзначають 65-річчя Битви під Москвою. Знаменному ювілею присвячується масштабний виставковий проект в ЦВЗ «Манеж». Він складається з двох основних розділів: «Пам’ять поколінь. Битва під Москвою в художній творчості» та «Сторінки історії, що ожили».

За дорученням Уряду Москви і Московської міської Думи реалізація проекту доручена Комітету з культури міста Москви і МУК «Музейне об’єднання «Музей історії Москви».

29 листопада відбулося відкриття першої виставки – «Пам’ять поколінь. Московська битва в художній творчості». На виставці представлено понад 300 творів, які належать представникам різних поколінь художників, зокрема, учасникам подій Московської битви.

Значна частина творів із збірки Музею історії Москви. Особливе місце на виставці займає художня реконструкція станції метро «Маяковська», де 6 листопада 1941 року проходило урочисте засідання Московської Ради. Виставка працювала до 20 грудня.

2 грудня 2006 р. там же відбулося урочисте відкриття виставки «Сторінки історії, що ожили». Образно-сюжетні композиції виставки відтворюють Москву військову, розкривають життя міста і його жителів в  перші, найважчі місяці війни.

Виставка представлена сюжетами: «Довоєнною столицею», «Призовним пунктом», «Першими битвами Великої Вітчизняної війни», «Евакуацією заводів і переходом московських підприємств на випуск військової продукції», «Кабінетом керівника», «Зруйнованим будинком», «Землянкою».

Відвідувачі мають можливість побачити московську квартиру воєнного часу, можуть побувати в бомбосховищі, госпіталі, побачити Парад 7 листопада 1941 року.

У експозиції виставки 1000 предметів воєнного часу, зокрема понад 20 великогабаритних експонатів: аеростати повітряної загороди у натуральну величину, авіаційні бомби, «Катюша», снаряди, човен-волок для евакуації поранених з передової, медичний хірургічний стіл, військовий автотранспорт та ін., велика кількість хронікально-документальних матеріалів.

4 грудня 2006 р. відбулася урочиста акція, присвячена історичній даті, – 5 грудня – початку контрнаступу радянських військ під Москвою.

Щодня, з 5 по 13 грудня, відвідувачі виставки зможуть побачити у виставковому просторі не тільки історичні реліквії, але й тематичні концертні програми (з 13.00 до 14.00 години) та театралізоване історичне дійство «Сторінки історії, що ожили» (о 16.00).

Виставка «Сторінки історії, що ожили» триватиме до 13 грудня 2006 року.

День Покрови Пресвятої Богородиці

22 червня 1941 року о 4 годині ранку фашистська Німеччина віроломно без оголошення війни напала на нашу Батьківщину. Цей день став початком іншого відліку часу. У ніч на 5 жовтня 1941 року створилося критичне тановище на напрямі Малоярославець – Москва.

Комітет Оборони приймає рішення – послати в бій курсантів Подільських військових училищ (піхотного та артилерійського). Поставлене завдання курсанти виконали з честю, затримавши супротивника на 12 днів, вигравши час для організації оборонних укріплень.

«З 13 жовтня розгорілися запеклі бої на всіх головних оперативних напрямах, що вели до Москви. Це були грізні дні…». У зв’язку із загостренням воєнної обстановки 13-16 жовтня були сформовані робочі батальйони, по одному від кожного району столиці, всього 11 тисяч чоловік.

Вже 21 жовтня ці частини зайняли бойові позиції. Пізніше з них сформували 129-у та 130-у стрілецькі дивізії. Разом з цим були сформовані й оснащені винищувальні батальйони.

Вони комплектувалися з підготовлених у військовому відношенні москвичів, що не підлягали призову до армії. Сформовані з їх числа 155 і 158 стрілецькі дивізії будували укріплення на ближніх підступах до Москви.

Ворог зустрів на своєму шляху непереборну перешкоду. Використовуючи оборонні укріплення, створені руками москвичів, частини Західного фронту героїчно відстоювали кожну п’ядь рідної землі.

«За місяць запеклих, кривавих боїв німецько-фашистським військам вдалося в цілому просунутися на 230-250 км. Проте план гітлерівського командування, що розраховувало взяти Москву до середини жовтня, був зірваний, сили ворога були серйозно виснажені, його ударні угрупування розтягнуті».

6 грудня 1941 року десятки тисяч радянських воїнів кинулися на ворога, знищуючи його піхоту, танки, артилерію, міномети. Так почався контрнаступ армії визволителів.

Успіх цього наступу мав величезне значення. Ударні угрупування німецької групи армій «Центр» потерпіли важку поразку і відступили. Це було вже початком Перемоги, такої ще далекої, але такої бажаної.

Олена Захарова. Велика Епоха

Ми були в горах Еквадору у складі групи школярів із Північної Америки, допомагаючи будувати школу для місцевих жителів. Усі працювалися два тижні, але все більше наростала тривога, що не зможемо закінчити. Велику частину часу з’їдало перевезення колод і цементу на мулах важкими гірськими дорогами, і через кілька днів нам уже треба було повертатися до Канади.

#img_left#У дуже засмучені ми прийшли з сумною звісткою до старійшини села. Ця невисока жінка, наймолодша в селі, сиділа одна у своїй простенькій хатині. Ми пояснили їй проблему за допомогою перекладача, і вона спокійно сказала нам: «Не біда, я просто скличу мінга».

Це нас збентежило. Мінга, це як? Раптово вона встала, вийшла за двері своєї хатини і голосно прокричала: «Завтра… буде… мінга!» І все. Ніхто з нас так і не зрозумів, що сталося. Після повернення, повідомивши нашим хлопцям погану новину, лягли спати в пригніченому стані – ми програли.

На наступний ранок сталося диво. Сотні чоловік заповнили село. Чоловіки, жінки, діти прийшли за кілька миль із навколишніх місць, щоб допомогти нам добудувати школу. Вони нічого не просили натомість і навіть принесли на всіх їжу. Разом за кілька годин ми зробили те, на що зазвичай ішли тижні. До кінця дня будова школи була закінчена. Усі були в захопленні. Це, дійсно, був найприголомшливіший проект, в якому ми коли-небудь брали участь.

Увечері ми запитали старійшину села, що сталося. Вона пояснила, що мінга – це коли всі стараються заради загального блага. Наш перекладач запитав, як це сказати англійською? Робота добровольців? Не зовсім. Добродійна робота? Теж не точно. Ми подумали, що це щось подібне до того, коли всі разом зводять загальне сховище, але, звичайно, Ви не побачите такого в діловій частині Манхеттена. Після багатьох сумнівів дійшли висновку, що мінга, це щось схоже на масове повстання, але з доброю метою. Це краще, що прийшло в голову.

У ході десяти років нашої добродійної діяльності ми багато чого навчилися, здобувши незабутній досвід від конференцій за участю голів держав і високопоставлених осіб до випадків, коли ділили їжу з бідняками в країнах, які розвивалися. Але ніщо так не запам’яталося, як мінга. Насправді, ідея коли «всі стараються заради загального блага» стала головною в нашому житті.

Ми заснували добродійну організацію ”Free The Children”, в якій діти допомагають іншим дітям здобути освіту. У рамках наших молодіжних програм побудовано більше 450 шкіл у 16 країнах, які розвиваються. 40 000 молодих людей знайшли шанс здобути освіту і краще майбутнє. Наша організація також надає медикаменти, забезпечує очищення води і реалізує програми альтернативного заробітку для сотень тисяч потребуючих.

Завдяки цій роботі ми зрозуміли, що давати іншим – це справді шлях до щастя. Звичайно ж, це зовсім не означає, що ми всі повинні кинути свою роботу заради добродійної роботи у світі. Це може бути просто прояв доброти й співучасті до своїх ближніх. Допомагаючи іншим, ми можемо змінити на краще власне життя.

#img_right#Ми назвали це ”Я для Нас” (Me to We).

По суті, ”Я для Нас” – це спосіб життя, коли заново переглядаються поняття щастя й успіху. Коли розумієш, що щастя приходить не від дорогих машин і шикарних вілл, а від доброти, духовного єднання, подяки та співпереживання. Він закликає нас менше зосереджуватися на власному «я» і більше на «нас» – на тих, хто живе в нашому районі, нашій країні і нашому світі.

Настав час «моєму» поколінню поступитися місцем «нашому» поколінню. Кожна людина на цій планеті є частиною чогось набагато більшого, ніж просто він сам. Нам необхідно корінним чином змінити свої погляди на себе і те, як ми ставимося до людей навколо нас. Присвятивши себе здійсненню добра в цьому крихкому світі, ми знов навчимося довіряти одне одному.

У сучасному швидко змінному світі багато людей не відчувають щастя, і програма ”Я для Нас” пропонує їм шлях до його отримання. Звичайно, навряд чи це допоможе нам провести свої пенсійні роки на віллі на Гаваях, але це додає новий, глибший сенс нашому існуванню.

Хіба це не те, чого шукає кожен?

Крейг і Марк Кільбергер є співавторами проекту ”Я для Нас”: пошук сенсу в матеріальному світі. Вони також є співзасновниками добродійних організацій ”Free The Children” (Вільні діти) і ”Leaders Today” (Сьогоднішні лідери), що захищають інтереси дітей.

25 листопада. Малайзія. У Куала-Лумпурі третій день демонстрації високої Моди. Моделі демонструють роботи Jimmy Choo у будівлі Центру Конвенції.

Міністр культури та мистецтв Малайзії нагородив Jimmy Choo за досягнення, які він вніс упродовж свого життя в розвиток мистецтва.

#img_gallery#