Blog

Ми були в горах Еквадору у складі групи школярів із Північної Америки, допомагаючи будувати школу для місцевих жителів. Усі працювалися два тижні, але все більше наростала тривога, що не зможемо закінчити. Велику частину часу з’їдало перевезення колод і цементу на мулах важкими гірськими дорогами, і через кілька днів нам уже треба було повертатися до Канади.

#img_left#У дуже засмучені ми прийшли з сумною звісткою до старійшини села. Ця невисока жінка, наймолодша в селі, сиділа одна у своїй простенькій хатині. Ми пояснили їй проблему за допомогою перекладача, і вона спокійно сказала нам: «Не біда, я просто скличу мінга».

Це нас збентежило. Мінга, це як? Раптово вона встала, вийшла за двері своєї хатини і голосно прокричала: «Завтра… буде… мінга!» І все. Ніхто з нас так і не зрозумів, що сталося. Після повернення, повідомивши нашим хлопцям погану новину, лягли спати в пригніченому стані – ми програли.

На наступний ранок сталося диво. Сотні чоловік заповнили село. Чоловіки, жінки, діти прийшли за кілька миль із навколишніх місць, щоб допомогти нам добудувати школу. Вони нічого не просили натомість і навіть принесли на всіх їжу. Разом за кілька годин ми зробили те, на що зазвичай ішли тижні. До кінця дня будова школи була закінчена. Усі були в захопленні. Це, дійсно, був найприголомшливіший проект, в якому ми коли-небудь брали участь.

Увечері ми запитали старійшину села, що сталося. Вона пояснила, що мінга – це коли всі стараються заради загального блага. Наш перекладач запитав, як це сказати англійською? Робота добровольців? Не зовсім. Добродійна робота? Теж не точно. Ми подумали, що це щось подібне до того, коли всі разом зводять загальне сховище, але, звичайно, Ви не побачите такого в діловій частині Манхеттена. Після багатьох сумнівів дійшли висновку, що мінга, це щось схоже на масове повстання, але з доброю метою. Це краще, що прийшло в голову.

У ході десяти років нашої добродійної діяльності ми багато чого навчилися, здобувши незабутній досвід від конференцій за участю голів держав і високопоставлених осіб до випадків, коли ділили їжу з бідняками в країнах, які розвивалися. Але ніщо так не запам’яталося, як мінга. Насправді, ідея коли «всі стараються заради загального блага» стала головною в нашому житті.

Ми заснували добродійну організацію ”Free The Children”, в якій діти допомагають іншим дітям здобути освіту. У рамках наших молодіжних програм побудовано більше 450 шкіл у 16 країнах, які розвиваються. 40 000 молодих людей знайшли шанс здобути освіту і краще майбутнє. Наша організація також надає медикаменти, забезпечує очищення води і реалізує програми альтернативного заробітку для сотень тисяч потребуючих.

Завдяки цій роботі ми зрозуміли, що давати іншим – це справді шлях до щастя. Звичайно ж, це зовсім не означає, що ми всі повинні кинути свою роботу заради добродійної роботи у світі. Це може бути просто прояв доброти й співучасті до своїх ближніх. Допомагаючи іншим, ми можемо змінити на краще власне життя.

#img_right#Ми назвали це ”Я для Нас” (Me to We).

По суті, ”Я для Нас” – це спосіб життя, коли заново переглядаються поняття щастя й успіху. Коли розумієш, що щастя приходить не від дорогих машин і шикарних вілл, а від доброти, духовного єднання, подяки та співпереживання. Він закликає нас менше зосереджуватися на власному «я» і більше на «нас» – на тих, хто живе в нашому районі, нашій країні і нашому світі.

Настав час «моєму» поколінню поступитися місцем «нашому» поколінню. Кожна людина на цій планеті є частиною чогось набагато більшого, ніж просто він сам. Нам необхідно корінним чином змінити свої погляди на себе і те, як ми ставимося до людей навколо нас. Присвятивши себе здійсненню добра в цьому крихкому світі, ми знов навчимося довіряти одне одному.

У сучасному швидко змінному світі багато людей не відчувають щастя, і програма ”Я для Нас” пропонує їм шлях до його отримання. Звичайно, навряд чи це допоможе нам провести свої пенсійні роки на віллі на Гаваях, але це додає новий, глибший сенс нашому існуванню.

Хіба це не те, чого шукає кожен?

Крейг і Марк Кільбергер є співавторами проекту ”Я для Нас”: пошук сенсу в матеріальному світі. Вони також є співзасновниками добродійних організацій ”Free The Children” (Вільні діти) і ”Leaders Today” (Сьогоднішні лідери), що захищають інтереси дітей.

25 листопада. Малайзія. У Куала-Лумпурі третій день демонстрації високої Моди. Моделі демонструють роботи Jimmy Choo у будівлі Центру Конвенції.

Міністр культури та мистецтв Малайзії нагородив Jimmy Choo за досягнення, які він вніс упродовж свого життя в розвиток мистецтва.

#img_gallery#

Ексклюзивне інтерв’ю із засновником Вікіпедії Джиммі Уейлсом

#img_right#На перший погляд Вікіпедія може здатися дуже схожою на інші досягнення світу інтернет останнього часу. Але її засновник запевняє, що різниця є: цей сайт не підкориться китайській цензурі.

За рейтингом Alexa Вікіпедія, популярна онлайн-енциклопедія, сьогодні один з 20 найбільш відвідуваних сайтів в інтернеті.

Відкрита в січні 2001 р., як доповнення до нині вже неіснуючого проекту Nupedia, і побудована за принципом «вікісистеми», яка дозволяє кожній людині редагувати її зміст, Вікіпедія постійно збільшується в обсязі. Величезна кількість розміщеної там безкоштовної інформації робить цю електронну енциклопедію все популярнішою.

Однак, коли сайт привернув увагу китайських органів цензури, він викликав передбачувану реакцію: доступ китайців до неї був заблокований. Але в той час як кілька гігантів інтернету раніше погодилися на співробітництво із цензурою комуністичної партії Китаю (КПК), позиція Вікіпедії залишилася твердою в цьому питанні. У серпні її засновник Джиммі Уейлс відкрито заявив, що «цензура суперечить основним принципам Вікіпедії» і що «ми займаємо місце в культурі, котре я б хотів, щоб займав і Google».

Раніше цього року Google піддали різкій критиці, коли компанія оголосила, що піддасть свій китайський сайт цензурі правлячого комуністичного режиму. Критики говорили, що Google порушив свій корпоративний слоган: «Don’t be evil» («Не будьте поганими»).

Уейлс став коментувати це після того, як Пекін заблокував Вікіпедію на найдовший  термін – десять місяців. Нарешті, 10 жовтня, через майже рік після того, як почалася блокада, був таємно відкритий доступ до англомовної версії сайту Вікіпедія, можливо, через тиск із боку академіків і дослідників, які бояться, що його блокада завдасть шкоди середовищу дослідників.

Версію Вікіпедії китайською мовою продовжують блокувати.

«Великій Епосі» удалося взяти інтерв’ю в Уейлса, людини, яку журналу Time нещодавно назвав однією з 100 найвпливовіших людей у світі.



ВЕ: І Google, і Yahoo, і Майкрософт капітулювали перед вимогами КПК щодо самоцензури. Як Ви думаєте, у якому напрямку буде рухатися Вікіпедія в майбутньому?

Дж.У.: Вікіпедія ніколи не піде таким шляхом, доки я в силах перешкодити цьому. Наше співтовариство користувачів, поборників волі, ніколи не допустить цього. Я підтримую важливе й етичне: права особистості.



ВЕ: Фірми-виробники з великим ім’ям уважають, що краще працювати з деякою самоцензурою, аргументуючи це тим, що це допоможе принести в Китай хоч якусь свободу слова, ніж взагалі ніякої. Що Ви думаєте із цього приводу?

Дж.У.: Я думаю, що такий аргумент іноді може мати певний сенс, але це легко може перетворитися у виправдання. Ми зіштовхнулися з такого ж роду питаннями щодо апартеїду (порушення прав чорних людей білими в африканських країнах – прим. пер.) у Південній Африці… – краще приймати участь у цьому продуктивно, або відмовитися співробітничати взагалі?

Важливим моментом є те, що громадськість повинна сказати компаніям, які пішли на компроміс: доведіть нам, що ви робите там щось гарне; ми не погодимося, якщо це тільки виправдання для того, щоб наживати гроші.

ВЕ: Як Ви думаєте, що могло б статися якби Вікіпедія була комерційною структурою? Чи вважаєте Ви, що якби був отриманий доступ до нового комерційного ринку, то самоцензура почалася б і у Вікіпедії?

Дж.У.: Якби я мав до цього відношення, то ні. Моя комерційна компанія Wikia також не буде співробітничати із цензорами. Для мене це питання особистої етики.

ВЕ: Як Ви думаєте, чи може комуністична партія Китаю вкладати грошові кошти в маніпулювання статтями Вікіпедії, які представляють її в поганому світлі? Як би Ви зупинили це?

Дж.У.: Це дійсно не є проблемою. Є ревне співтовариство, яке твердо вірить у нейтральність, прозорість і відкритість. Уряд Китаю має право вносити свій внесок у Вікіпедію… на тих самих засадах, що й інші.

ВЕ: Кілька журналістів «Великої Епохи» були арештовані в Китаї за викриття справжньої  природи комуністичного режиму й порушень там прав людини, Пекін якраз посилює контроль над іншими ЗМІ. Чи вважаєте Ви, що ми незабаром побачимо в Китаї зміни?

Дж.У.: Так, я так уважаю. Я думаю, що свобода, зрештою, переможе, тому що мораль – річ практична. Уряд Китаю, зрештою, усвідомить, що своєю дикою й непрактичною політикою цензури вони шкодять самі собі й своєму народові.

Стівен Саммер. Велика Епоха

#img_left_nostream#Агресивні плани Північної Кореї можуть бути ліквідовані

За твердженням командувача військ США в Південній Кореї, північнокорейський режим, швидше за все, не стане відмовлятися від проведення в майбутньому випробувань ядерної зброї. Проте агресивних дій Північної Кореї побоюватися не варто, оскільки союз між Вашингтоном і Сеулом настільки міцний і могутній, що в змозі охолодити запал агресора.

Минулого місяця генерал армії США Барвел Белл заявив на прес-конференції у Сеулі, що випробування ядерної зброї Північною Кореєю, здійснене 9 жовтня цього року, видно, не буде останнім.

"Північнокорейський режим уже провів випробування ядерної зброї, і скоро ми знов зможемо стати свідками ще одних випробувань, такі мої припущення, – сказав Белл. – Було б добре, якби цього не сталося".
 
Белл займає пост командувача угрупування військ чисельністю приблизно 28 000 військовослужбовців США в Південній Кореї згідно з угодою про взаємну оборону, укладеною після завершення війни в Кореї 1950-1953 рр. Він також проінформував кореспондентів ЗМІ про проведені недавно переговори на вищому рівні між США і Південною Кореєю.

За твердженням північнокорейського режиму, потреба в ядерній зброї викликана необхідністю втримати США від агресивних дій стосовно цієї країни. Вашингтон заявляє про відсутність якого-небудь наміру нападати на Північну Корею. На думку Белла, озвучену на прес-конференції, військовий союз між США і Південною Кореєю необхідний для стримування агресивних намірів Північної Кореї (а якщо таке стримування все ж таки не вдасться, то союзу доведеться ліквідовувати агресію), але ніяк не для підготовки до нападу.

"У повідомленнях низки ЗМІ командування об’єднаних збройних сил представляється як структура, яка розробляє плани попереджуючого удару, проте такі думки абсолютно безпідставні", – заявив Белл.

Відповідно до нинішніх умов договору між США і Південною Кореєю, у разі виникнення війни командування південнокорейських збройних сил приймають на себе військовослужбовці США. За словами генерала Белла, на переговорах президентів у Вашингтоні в жовтні була досягнута домовленість про передачу Південній Кореї функцій управління збройними силами країни протягом 2009-2012 рр.; подробиці повернення командування південнокорейськими військами обговорюватимуться додатково.

Повернення пріоритету оперативного управління військами у військовий час розглядається адміністрацією південнокорейського президента Но Му Хьона як складова частина політики виходу з під впливу США у вирішеннях стратегічних питань.

На думку Белла, роль США в захисті Південної Кореї поступово еволюціонує у напрямі оборони країни в повітрі і на морі, із покладанням відповідальності за військові дії на південнокорейську армію чисельністю більше півмільйона чоловік.

Генерал Белл закликав Північну Корею припинити розробки ядерної зброї і відновити шестисторонні переговори про припинення північнокорейських ядерних програм. За твердженням США, Південної Кореї, Японії, Росії та Китаю, ліквідація програми створення ядерної зброї може обернутися для Північної Кореї економічними й дипломатичними перевагами.

Авторські права належать Андре Паште. Публікується з дозволу автора. З блогом Андре Паште China Confidential можна ознайомитися за адресою: chinaconfidential.

Версія англійською The Epoch Times

Молодь і антиамериканські країни часто бачать в Уго Чавесі кумира, державного лідера, що доводить, що протистояти США можливо. Проте наслідування йому з ряду причин може виявитися небезпечним. Будь-хто, хто спробує проаналізувати політичний, суспільний і економічний стан Венесуели, відзначить політику Чавеса з обмеження свободи преси, промови в комуністичному дусі, величезні особисті амбіції та непослідовність у відносинах з Америкою.

#img_left#Відтоді як він прийшов до влади в 1999 році, для посилення цензури було прийнято кілька заходів, таких як закон про громадську відповідальність для радіо і телебачення, а також реформа кримінального кодексу, проведена в 2004 році. Обмеження свободи слова спричинили певну кількість погроз, залякувань і арештів як місцевих, так й іноземних журналістів. На думку організації «Репортери без кордонів», ці заходи вимушують ЗМІ  до самоцензури через страх до репресій.

У січні 2006 року в Каракасі, столиці Венесуели, відбувся Всесвітній соціальний форум (ВСФ). Цей саміт, проведений у 2001 році, поставив собі за мету стати альтернативою іншим найбільшим економічним зустрічам, наприклад, саміту в Давосі. Проте, за словами Луіса де Сілви, який сам є організатором альтернативного суспільного форуму з подібним напрямом, але позбавленого авторитарних тенденцій, що спостерігаються у Венесуелі,  ВСФ відійшов від своїх цілей, зазнавши тиску політичних партій і урядів*.  

Насправді, судячи з усього, ВСФ перетворився на платформу для підтримки Чавеса. Це проявилося у великій кількості статуеток, кіосків, браслетів, рекламних оголошень та інших товарів із його зображенням, що продавалися під час заходу.

Офіційно не будучи комуністом і не виражаючи бажання встановити марксистко-ленінський режим, Чавес, проте, черпає натхнення для своїх промов із сказаного основоположниками або послідовниками комунізму. Цитати Маркса, Че Гевари, Кастро, Рози Люксембург наповнюють його нескінченні промови, під час яких, на думку молодої мешканки Квебеку, присутньої на ВСФ минулого року, публіка повністю опиняється у владі харизми Команданте. У венесуельських містах плакати й афіші з його зображенням розміщені поруч із портретами Кастро, Че, Каддафі * та інших відомих авторитарних діячів.

Систематично посилаючись на цих соціалістичних мислителів, Чавес створив політичну ідеологію, що має зв’язок із диктаторськими й авторитарними тенденціями. Утілення на практиці цієї ідеології кінець кінцем призводить до обмеження свобод, репресій, бюрократії, депортацій, трудових таборів, корупції, плачевного стану економіки і т. ін.

Крім культу особи, до якого вдається Чавес, він висловив відкрите бажання стати довічним президентом і заснувати соціалістичну республіку. Початок цьому планові може покласти його неминуче переобрання головою держави в наступному грудні. За повідомленням французької газети Le Nouvel Observateur новий президент задіє 14-річний план із перетворення Венесуели на соціалістичну республіку до 2021 року. Тінь особистої диктатури нависнула над Венесуелою у зв’язку із запланованим у 2010 році референдумом, який би дозволив Чавесу стати довічно вибраним президентом і змінити конституцію.

Крім того, Чавес має гарні відносини з найбільшими світовими диктаторами, такими як Кастро, Каддафі, Ахмадінеджад, з урядами Сирії, Північної Кореї, Китаю. Яскравим  прикладом служить його поїздка до Білорусії. Він охарактеризував президента Лукашенка, як свого нового друга,  якого інші називають останнім диктатором Європи, і чий режим придушує кожного, хто чинить опір. Так молодий журналіст La Presse, що освітлював виборчу кампанію білоруського президента в березні 2006 року, був арештований.

Голосно й відкрито висловлюючи свою неприязнь до США, якими за його словами управляють божевільні, охочі його змістити або навіть убити, Чавес у зв’язку з цим підвищує боєздатність своєї армії. За повідомленням радіо «Radio France Internationale», під час візиту до Росії минулого літа, він придбав більше 100 000 автоматів Калашникова. Лідер Венесуели також висловив бажання побудувати у своїй країні завод із виробництва цієї знаменитої марки зброї.

Не зважаючи на постійну критику кабінету Буша, Венесуела, проте, залишається важливим економічним партнером Вашингтона, поставляючи до США великі об’єми нафти. Венесуела також є все більшим споживачем автомобільних компаній «Ford», «General Motors» та інших американських виробників. У результаті у вересні 2006 року торговий обіг між двома країнами зріс на 35 %.

Підтримуючи Чавеса в його прагненні дискредитувати США і перетворюючи його на ікону антиамериканізму, багато хто забуває про те, який насправді із себе політичний устрій Венесуели. Забувають про його цілі, мілітаризм, культ особи і зв’язки зі світовими диктаторами. Таким чином, тим, хто шукає альтернативу американської моделі, перш ніж підтримувати й наводити як приклад якого-небудь політичного лідера, необхідно ретельно проаналізувати його цілі та дії.

* Цитата AFP. Каддафі – один з головних організаторів соціалістичної революції у Лівії. Ніколи не встановлюючи типову диктатуру марксистко-ленінського типу, він є прихильником  державного соціалізму і панарабизма. Проте, Каддафі все-таки можна розглядати як диктатора через неодноразове нехтування правами людини.