Blog

Учені виявили, що малі фламінго (Phoeniconaias minor) Кенії погано харчуються й гинуть від голоду. За підтримкою інституту Earthwatch, дослідники з’ясували, що вага знайдених мертвих фламінго становить лише 63% від їхньої нормальної маси тіла.

#img_left#Унаслідок нещодавніх масштабних випадків смертності цих птахів у Кенії за минулий рік загинули тисячі малих фламінго, а за 1990-ті роки – більше півмільйона. Аналіз води в озері підтвердив низький рівень спіруліни, синьо-зелених водоростей*, що є основним джерелом корму для фламінго. Через обмежену кількість поживних речовин, фламінго залишалося менш 10% від їхніх мінімальних щоденних потреб у їжі.

Доктор Девід Харпер із Лестерського університету, науковий керівник проекту Flamingos of the Rift Valley інституту Earthwatch, у прес-релізі повідомив: «Отримані дані вказують на те, що в список можливих причин смертності фламінго необхідно включити голод».

Харпер також відзначив, що в більшості фламінго відтінок рожевого став біль блідим. Це вказує на те, що вони перебувають у поганому стані для розмноження. Яскраво-рожевого забарвлення фламінго набувають завдяки альфа- і бета-каротину за умови нормального харчуванні. З 15 тисяч фламінго вчені виявили менше сотні з яскраво-рожевим забарвленням.

Голодні птахи, які зазвичай збираються зграями на узбережжі для пошуків їжі, почали розбрідатися й годуватися на розрізнених водоймищах, включаючи дощові калюжі, і навіть на дорогах. Зміна поведінки при пошуку їжі робить фламінго уразливими до інших факторів смертності.

Ветеринар Ліндсей Оукс із Університету штату Вашингтон відзначає, що птахи, почали шукати допоміжні джерела їжі, піддаючи себе небезпеці стати здобиччю хижаків.

Харпер додав: «За сім років роботи на озері Богорія [у Кенії] я ніколи не бачив, щоб малі фламінго годувалися зі струмків і калюж».

Учені вважають, що важкі часи для фламінго, викликані проливними дощами. Зливи принесли в озеро надлишок води, що розбавило запаси корму фламінго.

Малі фламінго менші на зріст і мають більше чорного кольору на дзьобі в порівнянні зі своїми родичами звичайними фламінго. Харпер і Оукс – учасники проекту Flamingos of the Rift Valley при інституті Earthwatch.

* Спіруліна – рід цианобактерій, яких вчені раніше відносили до синьо-зелених водоростей, а нині вважають бактеріями.

Тай Тунь. Велика Епоха

На Тижні високої моди Milan Fashion Week пройшов показ колекції Энріко Ковері (Enrico Coveri).

#img_gallery#

На Тижні високою моди Milan Fashion Week пройшов показ колекції британського дизайнера Jenny Packham "Осінь-зима 2007".

#img_gallery#

На Тижні високої моди Milan Fashion Week пройшов показ колекції італійского Дома моди La Perla "Осінь-зима 2007".

#img_gallery#

У давньогрецькій міфології слово «амброзія» означало «їжа або напій богів». У нашому дослідженні ми подорожуємо у глиб історії до втрачених цивілізацій світу для того, щоб зрозуміти величезну кількість зв’язків між їжею та духовністю.

#img_left#Мед, одержаний із солодкого золотого нектару квітів і дерев, завжди мав глибокі зв’язки із Богом та природою. Мед не може бути створений людиною, тому ми сподіваємося на бджіл, щоб вони застосували своє чарівництво для нас.

Бджільництво (наука розведення бджіл) виникло за 700 років до н.е. Найбільше розповсюдження воно знайшло у Стародавньому Єгипті; посудини з медом були знайдені у гробницях шанованих померлих як підношення, яке могло би стати їм у нагоді у потойбічному житті.

За стародавніми знахідками в храмі Ра у єгипетському Геліополі, «Бог Ра плакав, його сльози впали на землю і були перетворені на бджіл». Ця строфа говорить про віру у те, що боги дійсно створили бджіл, які у свою чергу створюють ці дорогоцінні ласощі. Згадка про мед у ті часи також часто зустрічалася по всій Північній Африці.

Про те, наскільки високо цінували мед у цих країнах, говорить той факт, що вулики зберігали у храмах, як підношення богам, а також використовували для виробництва ліків та мазей.

Знатні жінки Єгипту використовували мед у косметичних цілях; його також вживали як збуджуючий засіб. Із бджолиного воску єгиптяни вирізали священні статуетки і робили священні написи. Мед міг також використовуватися у процесі муміфікації тіла через його антибактеріальні, протигрибкові та противірусні властивості.

Деякі вважають, що згадка про мед у Старому Заповіті символізувала приємні та бажані сторони життя. Страва із дрібно нарізаних яблук із медом – єврейський звичай, що означав побажання приємного Нового року.

В індуїстській релігії вважається, що мед дарує добре здоров’я тілу та душі, і що він допомагає організму швидше впоратися із хворобою.

У старій буддійській казці розповідається про те, як мавпа принесла мед у подарунок Будді Шакьямуні, і ця сцена часто зображується у буддійському мистецтві. Використання меду має довгу історію у традиційній медицині всього світу. Його прикладали на відкриті рани, язви та опіки. І сьогодні ми використовуємо мед як болезаспокійливий засіб від ран, хворого горла в якості компоненту в натуральній мікстурі від кашлю.

Дізнавшись про таку довгу та вражаючу історію, ми можемо припустити, що люди завжди любили солодке, і сьогодні мед залишається таким самим популярним, як і колись.

Нещодавно, мед з мануки визнали одним із чудових натуральних продуктів для лікування отруйних ран та інфекцій. Його одержують із чайного дерева, що зустрічається, головним чином, у Новій Зеландії та Австралії. Деякі лікарі та вчені вважають, що здатність меду з мануки до зцілення може відіграти у майбутньому важливу роль у знищенні рідкісних вірусів, які часто заражають лікарні.

При купівлі меду рекомендується купувати, якщо є така можливість, місцевий необроблений мед. У кожній місцевості свій особливий смак, оскільки медоносні бджоли збирають нектар із різноманітних дерев і квітів. Загальне правило: чим темніший колір, тим більш насичений смак має мед.

Коли Ви приходите на пасіку, пам’ятайте, що у деяких людей алергія на пилкові білки у меді, бджолиний пилок і маткове молочко, тому розумно враховуйте це перед тим, як дарувати мед.

Варені медові груші

• 4 чашки води

• 1 чашка меду

• 8 смужок шкірки апельсину

• 4 груші – розрізати на дві частини і видалити серцевину

• півчашки вершків

• нарізаний мигдаль для прикраси

У каструлі середньої величини доведіть воду з медом і апельсиновими скориночками до кипіння.

Додайте груші, накрийте кришкою і варіть на повільному вогні протягом 10 хвилин, поки груші не стануть м’якими.

Перед тим, як порізати груші на шматочки, поставте їх у холодильник на три години, щоб вони увібрали рідину.

Груші перед подачею можна знову нагрівати або охолоджувати.

Зверху груші залийте вершками та прикрасьте нарізаним мигдалем.

Чейні Блу. Велика Епоха

На Тижні високою моди Milan Fashion Week пройшов показ дому моди Emilio Pucci "Осінь-зима 2007".

#img_gallery#

На Тижні високої моди Milan Fashion Week пройшов показ жіночої колекції ready-to-wear "Осінь-зима 2007" дизайнерів Dolce & Gabbana.

#img_gallery#

На Тижні високої моди Milan Fashion Week пройшов показ колекції "Осінь-зима 2007" італійського модельєра Джорджіо Армані (Giorgio Armani).

#img_gallery#

Засуджений до страти за державну зраду, роздягнений і, як дикий звір, поміщений в клітку військовими американської армії Езра Паунд написав знамениті «Pisan Cantos» («Пізанські пісні»). Сповнений відчаю, поет засмучувався: «Мані! Мані обдурений і заколотий, так само, як Бен і Ла Клара… біля пагорбів Мілана» (Пісня LXXIV).

#img_left#Бен і Клара символізують диктатора Беніто Муссоліні і його кохану Кларетту Петаччі. У 1945 році їх схопили італійські партизани-комуністи і відразу ж убили. Коли їхні тіла висіли вверх ногами на міланській базарній площі, мстивий натовп жорстоко і цинічно поглумився над ними.

А Мані був перським вчителем, з його ім’ям пов’язують назву маніхейської релігії. Дуалістична релігія, заснована на космічному протиборстві світла і темряви, добра і зла, – не гірша з вір, сам великий Св. Августин якийсь час був маніхєєм. Мані вбили, живцем здерши з нього шкіру, напхали її і виставили на загальний огляд. Темне начало його постулатів, мабуть, посміхалося, вишкіривши зуби, побачивши це жахливе видовище.

Саддам Хуссейн виявився більш везучим. В порівнянні з описаними приниженнями, його смерть, незважаючи на неприємні глузування на ешафоті, виглядала менш жорстокою. І на відміну від Муссоліні і Мані, вирок був ухвалений судом.

Не так, щоб все це було наперед визначеною справою. «Ах, Саддаме, нерозумний лис, жалюгідна, жалюгідна людина! Твої вороги поливатимуть тебе брудом. Зроблять з тебе посміховисько…, зжеруть тебе, як сарана», – так передбачав священик в статті 2002 року, коли Хусейн все ще управляв Іраком. Правда, над Саддамом висіло прокляття: погибель від меча. «Тепер меч ніколи не покине твій будинок, тому що ти нехтував мною…», – сказав Бог Давиду в Старому Завіті. Повчання Христа також спливає у пам’яті: «Хто з мечем прийде, той від меча і загине». І так воно й було.

#img_left#Правильно чи ні?

Проте давайте обговоримо головне питання. Саддам був повішений. Правильно це чи ні? Незалежно від того, був суд справедливим чи ні, чи є, в принципі, допустимим смертний вирок?

Існують три логічних обгрунтування для будь-якого виду покарання: виправлення, відплата і залякування. Виправлення, в даному випадку, виключено – доля мертвого лежить за межами людського впливу.

Залякування? Ті, хто виступають проти смертних вироків, стверджують, що страта не утримає від злочинів, тому що вбивства і усілякі злочини як і раніше відбуваються і в тих суспільствах, де страта узаконена.

Не кажучи про спірну статистику (а статистичні аргументи сумно відомі можливими спотвореннями), ніхто не стверджує, що страта, безумовно, утримує від скоєння злочинів. Але розумно припустити, що, до деякої міри, це справедливо. Принаймні, це стримує більше, ніж гуманітарні лекції і проповіді.

Сер Генрі Блан, відомий мандрівник XVI століття, відмовляв своїх слуг ходити в церкву, де вони дізнавалися тільки про «пивні і розпусту». Натомість він наполягав на тому, щоб вони відвідували місця страт у Лондоні, що, як він вважав, здійснить більший моральний вплив на них, ніж «все красномовство проповідей». Я вважаю, що сер Генрі був сильною людиною.

Відплата. Не слід плутати з помстою – за умови, що відплата юридично обгрунтована або виправдана, – це старий закон воздаяння. Покарання, яке схоже на здійснений злочин. Ось класичний приклад з книги Левіта (третьої книги Старого Заповіту): «Око за око, зуб за зуб», – досить справедливий принцип старовини, проголошений Богом. Покарання повинно відповідати злочину. Правда, бувають ускладнення. Чим могла б розплатитися беззуба людина за вибитий кому-небудь зуб? І яке покарання підходить для насильника? Або палія? Проте такі питання не виникають у разі вбивства. Все просто: життя за життя.

Для християн, звичайно ж, закон відплати офіційно відмінений. У Євангелії від Матвія Ісус непохитний: «Вам говорили: «око за око, і зуб за зуб», а я кажу вам: не опирайтеся злу. І хто вдарить тебе по правій щоці, підстав йому й ліву». (Від Матвія, 5:39).

Важко, чи не так? Навіть якщо ви вважаєте, що слова Ісуса стосуються тільки особистої образи, а не серйозної травми, – навіть якщо він наставляв декількох, ним обраних, а не багатьох, все одно, дуже важко цього дотримуватися. Середньовічна церква використовувала прийом вседозволеності «цивільної влади», держави проливати кров. Іншими словами, кесар вбиває – а Бог прощає. Духівництво не бруднить своїх рук. Так, межує з безумством, але зрозуміти все-таки можна. Суспільство потрібно охороняти від бандитів і вбивць. Без страти суспільствам минулого важко було б вижити. Dura lex, sed lex: Закон суворий, але такий закон.

Церква сьогодні

А що ж сьогодні? Англіканські ієрархи розділилися. Єпископ Ліхфільд стверджував, що вбивця «відразу ж позбавляється свого права на життя». Проте потім він продовжив звичайну порожню балаканину про демократію в Іраку, міжнародному співтоваристві, мир, молитву та інші нісенітниці – неначе жорстоке повішення Саддама могло хоча б на йоту сприяти успіху іракської демократії.

Джон Гледвін, єпископ Челмсфорда, назвав смертний вирок «огидним і морально неприйнятним».

Наш верховний архієпископ Кентерберійський заявив, що Саддам заслужив «суворе і визначене» покарання, в той же час, в принципі, заперечуючи проти смертного вироку, тому що «він не сприяє покаянню».

Бенедикт, Папа Римський, у свою чергу, вибрав нейтральну кантіанську позицію і читав повчання про те, що людей не слід розглядати як «речі». Бог зна, що він мав на увазі.



Ганьба, що мої англіканські священнослужителі не процитували жодного біблійного тексту. Хіба доктрина англійської церкви не тримається на Слові Божому, Біблії? І, врешті-решт, якими доказами можуть керуватися наші єпископи, члени палати лордів, якщо вони не засновані на Священному Писанні? Але я думаю, що священик наївний. Біблія? Що це? Якби єпископи стали серйозно дотримуватися Священного Писання, вони цілком могли б навернутися в іншу віру – стати справжніми християнами. Якою б це могло стати загрозою для суспільства! Боже!

Що стосується мене, то, насправді, я не проти страти. Чому? Коли-небудь, я розповім про це.

Ох, Саддаме. Бідна людина, де він тепер, йому за багато що доведеться відповісти. Так само, як і його катам.

Френк Джуліан Геллі – англіканський пастор. Його діяльність включає сприяння мусульмансько-християнській дружбі і примиренню. Коментарі можна направляти авторові на numapomp@talk21.com