Blog

Людина ж, проживаючи в різних куточках нашої планети, активна в усі пори року. При цьому вона не змінює свій захисний покрив, як зайці, білки. Ось і довелося людям моделювати одяг і створювати житло.

Ще стародавні люди, виявивши печеру, обрали її для захисту від зовнішнього несприятливого середовища. Там збиралися разом і спілкувалися, готували їжу, шили одяг, проводили небезпечний темний час доби.

Поступово кочовий спосіб життя племен перейшов на спокійніший, надійніший – осілий. З розвитком сімейних відносин, людина надає перевагу ізоляції групи близьких родичів від решти людей.

З часом виникає необхідність будівництва міцних житлових споруд, що захищають від негоди й інших небажаних чинників. Так виникла спеціальність будівельника. Використовувалися всі підручні засоби: трава, дерево, каміння, глина, пісок.

Виявилось, що чим складнішою є ця робота, твердішим матеріал і кращим з’єднання його один з одним, тим якісніша будівля і тим міцнішим, теплішим, надійнішим виходить житло.

Курінь, землянка, кібітка, чум, тіпі (північних індіанців), юрта (тюрк. – переносная з гратчастим остовом і напівсферичним дахом), голку і яранга (чукот. – остов і конічна крівля з жердин, вкритих оленячими шкірами), свайні будови для проживання на болотах, будинки на човнах – це деякі види осель людини.

З подальшим розвитком людського суспільства ускладнюються і стосунки між людьми. Виникає необхідність не тільки встановлювати міцні замки, але і споруджувати високі огорожі. Зростання міст і зосередження маси населення на невеликій площі викликали необхідність будівництва багатоквартирних і багатоповерхових будинків.

Кожна людина повинна мати свій будинок – місце народження і виховання дітей, батьківський дах, де тобі завжди раді. Це нормальні людські відносини. Будинок – це приміщення, яке є не тільки рідним і затишним місцем, – у ньому відчуваєш себе в безпеці і можеш розслабитися. Будинок – це святе мусце, яке щиро захищають і охороняють від незваних гостей.

Але чи можемо ми вважати свій будинок безпечним притулком? Чи так у ньому безпечно, як нам здається?

Науковими дослідженнями встановлені норми, яким повинне відповідати житло, щоб не викликати шкідливого впливу на здоров’я населення.

Так, мінімальний об’єм повітря на дорослу людину (кубатура) в житлових кімнатах повинен бути не меншого 30 куб. метрів, на дитину молодше 14 років – не менше 20 куб. метрів. Матеріал для будівництва і обробки будинків необхідно перевіряти на відповідість стандартам якості.

Відгороджуючись від природи, ми втрачаємо можливість використання природного механізму очищення повітря. Це приводить до накопичення і концентрації шкідливих і небезпечних для здоров’я речовин і хімічних сполук, створення сприятливих умов для зростання і розмноження бактерій, вірусів, грибів, створення ідеальних умов для життєдіяльності пилових кліщів, тарганів та інше.

Втративши зв’язок з природою, ми отримали величезне зростання алергічних і аутоімунних захворювань, причому їх кількість зразково однакова як в екологічно сприятливих, так і в несприятливих країнах.

Однією з причин цього є широке застосування нових технологій у будівництві, використанні синтетичних будівельних і оброблювальних матеріалів, встановлення кондиціонерів, спліт-систем і герметичних вікон з метою відгородити себе від забрудненого навколишнього середовища.

Вибираючи захисні матеріали, поміркуйте над тим, наскільки вони піддаватимуться дії високих температур (сонячним променям, потокам теплого повітря від обігрівальних систем), хімічних речовин (газ, розчинники та ін.).

Житлові приміщення бажано обробляти природними матеріалами (дерево, паперові шпалери, скло). Встановлюючи металопластикові вікна та двері, необхідно додатково провітрювати приміщення.

Широко застосовуються останнім часом підлоги з підігрівом, створюючи тимчасові зручності, але які мають наслідки зниження захисних функцій організму.

Парадокс ситуації полягає в тому, що в якому б екологічно чистому районі ви не побудували свій будинок, проблема присутності екологічно небезпечних для людини чинників все одно матиме місце всередині приміщення.

Тому, будуючи собі житло, зважте всі плюси і мінуси від сучасних зручностей. Маючи затишне житло, не замикайтеся в ньому, більше перебувайте на свіжому повітрі в приємній компанії рідних та друзів.

Олена Захарова. Велика Епоха

#img_right#Кінь здавна слугував людині, був йому гарним помічником і вірним другом. Сьогодні його допомога вже практично не потрібна, але багато хто не знає, наскільки позитивно і лікувально кінь впливає на людину. Спілкування з такою прекрасною твариною приносить радість і оптимізм, а прогулянка верхи благодійно впливає при захворюванні хребта, нервової системи і церебральному паралічу. Докладно про це нам розповів Вадим Буряк, досвідчений тренер та інструктор верхової їзди кінноспортивної школи в містечку Глобіно Полтавської області.

Кор.: Вадим Дмитрович, розкажіть, будь ласка, про те, як впливає спілкування з конем на людину.

Вадим Буряк: Все моє свідоме життя тісно пов’язане з кіньми. І скажу вам чесно, що якби я не проводив багато часу з кіньми, то, імовірно, був би людиною дратівливою і недоброю. Спілкування з цією прекрасною твариною заспокоює, робить нас добрішими, дбайливішими й уважнішими до всіх оточуючих. Особливо в дитини спілкування з конем викликає виняткову радість і захоплення. Коли мені, нарешті, вдалося відкрити школу в місті Глобіно, до нас стали приходити діти. Іноді приходять діти, вже зіпсовані містом й озлоблені вулицею. Починаючи спілкуватися з кіньми, вони дуже швидко змінюються. Починають розуміти, що кінь – це не тільки засіб пересування, а істота з різними характерами, зміною настроїв і емоціями. Це їх дуже дивує, зацікавлює. У них з’являється бажання подружитися з конем, приручити його. Під час цього вони стають спокійнішими, приязнішими, більш врівноваженими. Діти, так само як і дорослі, приходячи до конюшні, забувають про всі турботи й проблеми, вони нібито переносяться до іншого світу.

Кор.: А наскільки легко навчитися їздити верхи?

Вадим Буряк: Скажу вам, що сьогоднішні блага цивілізації мають не дуже гарний вплив – і діти, і дорослі дуже слабко фізично розвинені. Їздячи на коні перші дні, люди дуже стомлюються через фізичну слабкість. Відзначу, що їзда верхи – один з деяких видів спорту, де працюють 95% м’язів тіла людини. Крім того, вона піднімає загальний тонус організму, неймовірно позитивно впливає на людину в емоційному плані. Ці відчуття не можна порівняти ні з чим.

Кор.: Розкажіть, у чому виявляється лікувальний вплив їзди верхи?

Вадим Буряк: Лікування за допомогою верхової їзди досить відоме й називається іпотерапією.

Під час їзди верхи значно зміцнюються м’язи ніг, спини. Вона корисна при захворюваннях хребта, сколіозах, при хребетній грижі й випаданні хребетних дисків. Я переконався в цьому і на особистому досвіді, тому що я виліковував людей за допомогою їзди на коні без медикаментів. Але проводити таке лікування потрібно на спокійному коні, з особливо м’яким ходом, що давала б корисні навантаження, і звичайно, під наглядом досвідченого тренера. Також необхідно проконсультуватися з лікарем.

Особливо ефективна їзда на коні в лікуванні церебрального паралічу в дітей. При цьому захворюванні в дітей дуже важкий душевний стан, вони почувають себе безпомічними й нещасними. Коли ж вони починають їздити на коні, відчувати його доброту, слухняність, коли вони лагідно торкаються його – в їх досі безрадісних очах з’являється щастя. Крім того, вони відчувають радість руху й свою самостійність, що, звичайно, приносить їм невимовну радість. На коні вони отримують те, чого хвороба позбавила їх у житті.

Нью-Йоркський тиждень моди стартував показом колекції Кеннета Коула.

Творчий процес над одягом не припинявся до самого виходу моделей на подіум. Навіть коли вони вже були зачесані й нафарбовані, до вбрань додавали деталей, підправляли — вочевидь, аби показати публіці вершину досконалості майстра.

Сам маестро заявив, що радий демонструвати колекцію першим, бо вона незрівнянна.

Одяг, який він показав, за словами Коула, “дуже американський, дуже сучасний, але з елементами класики”.

Дизайнер дійсно намагався поєднати спортивний стиль та жіночість.

#img_gallery#

Напевно, немає такої людини, яка б не любила казок. З раннього дитинства ці чарівні історії вплітаються в наше життя і ми не помічаємо, як поступово їх місце починає займати серйозна література. Нам здається, що казки – це всього лише вигадка, яка не має ніякого відношення до реального життя і може бути по-справжньому цікавою тільки дітям.

#img_left#Проте, це не зовсім так. Казки є предметом вивчення багатьох наукових досліджень, наприклад, філології, філософії, історії, психології. Чим же можуть зацікавити вчених звичайні казки?

Перш за все, привертає загадковість казки. Чому, наприклад, у різних народів світу, що географічно віддалені один від одного, або існували в різні часи, казки за своїми сюжетами, мотивами або персонажами такі схожі? Адже буквально до кожного елементу однієї казки можна знайти аналог або паралель в іншій.

Пояснити схожість казкових мотивів різних культур можна, перш за все, тим, що в казці відбиваються початкові, первинні загальнолюдські знання, суть яких не змінюється впродовж всієї історії людства. Це одвічні теми: стосунки між батьками і дітьми, братами і сестрами, отримання знань і мудрості, життя і смерть, вічність і тлінність.

З часом можуть змінюватися лише способи передачі народних знань, які закладені в казці. Так, якщо в давнину формою передачі колективного досвіду був усний переказ, то сьогодні для цієї мети використовується кінематограф, образотворче мистецтво та інше. Але теми залишаються незмінними.

Так, наприклад, голлівудський фантастичний проект «Матриця» або російський «Нічний дозор»… Чи не це сучасні варіанти пошуку відповіді на ті ж загальнолюдські теми? Герої фільмів так само, як і казкові герої народних казок, крізь час мандрують в незвіданому просторі, знаходять або розкривають у собі надприродні здібності, зустрічають і борються з перешкодами, а в кінці фільму обов’язково одержують перемогу.

Чому відбувається таке тимчасове переплетення казкових сюжетів? Річ у тому, що казки – це якийсь аналог народних знань про світ, первинний метафоричний путівник для існування в реальному житті для наших предків. Таким повсякденним путівником сучасної людини є, наприклад, знання правил дорожнього руху, порушуючи які, ми ризикуємо зіткнутися з автомобілем. Не дослухаючись до правил, які диктуються метафоричним змістом казки, наші прадіди ризикували зіткнутися з гнівними силами природи, істотами інших світів, бідами. У казці можна знайти повний перелік людських проблем і метафоричні способи їх рішення.

Казки кожного народу мають свої особливості, які зумовлюють відмінності в поглядах, традиціях, способі життя різних культур. На формування народних уявлень впливають безліч чинників, серед яких важливе місце займають особливості історії народу. Ці чинники можуть стримувати або стимулювати розвиток різноманітних народних ідеалів, а також сприяти розвитку культурних цінностей. Наприклад, переживання, які виникають від періодичних військових дій, що ведуться на території помешкання народу (боротьба з татаро-монгольським ярмом – образ Дракона в народних казках), можуть несвідомо породжувати в його колективній свідомості стійку виправдану тривогу або, навпаки, полум’яне прагнення до свободи. У останньому випадку, герої казок таких пригноблюваних народів можуть здійснювати дії (подвиги), які сприяють звільненню народу з-під гноблення істот іншого світу, повернення героя додому цілим і неушкодженим. У разі формування відчуття тривоги, герої не завжди самостійно справляються з подібними істотами, а частіше за чиєюсь допомогою, наприклад, талісманів, чарівних тварин і так далі.

Так, українські народні казки характеризуються тим, що вони надзвичайно природні, пов’язані з сільськогосподарським побутом. Значущі акценти в наших казках проставлені на споріднені взаємини героїв. Звідси виходить шанування в нашій культурі батьків, чутливість і ліричність. Також більшість дослідників виділяють серед характерних рис української національної вдачі індивідуалізм, гуманність, національну солідарність, непостійність, волелюбність, щирість і душевність, миролюбність.

Можна сказати, що в стародавніх оповіданнях закладені певні моделі поведінки, властиві конкретному народу. Внутрішньо людина може відчувати себе вільною від подібного впливу культури, але об’єктивно вона все одно пов’язана з нею.

Слухаючи казки в дитинстві перед сном, людина накопичує в своїй підсвідомості банк життєвих ситуацій. Цікаво, що казки зазвичай читаються дітям перед сном, для того, щоб вони заснули. Багато хто і не знає, що в стані дрімоти у людини можна формувати різноманітні установки на її психічний стан. Стаючи дорослими, ми і не усвідомлюємо, цінностями яких казкових героїв часто керуємося в житті. Пригадаєте, хто Ваш улюблений персонаж, яка його історія?… Усвідомлення мотивів улюблених казок, яким ми підсвідомо слідуємо, з одного боку, допомагає змінити ті установки, які нас не влаштовують. З іншого боку, вони можуть бути цінними, значущими для людини, здатними відкривати її особовий потенціал…

Ось так найзвичайніші, на перший погляд, казки можуть впливати на наше життя…

Ганна Парходько, практичний психолог, аспірант Інституту психології ім. Г. С. Костюка

Нью-Йоркський тиждень моди стартував показом колекції Кеннета Коула (частина 2 фотоогляду).

#img_gallery#

#img_left_nostream#«Техніки вдосконалення душі та тіла, можливо, і не виліковують рак, але вони роблять життя страждаючих від нього легше». В статті під назвою «Комбінована терапія», що вийшла друком в Newsweek, підкреслювалося, що цигун допомагав хворим на різні види раку зменшити біль і неспокій і вести повноцінне життя.

Стаття встановила, що цигун, стародавня китайська медитативна практика, та інші альтернативні практики допомогли тисячам пацієнтів, що займались ними, подолати хворобу, а також дали чудове відчуття того, що вони самі беруть участь у своєму відновленні.

Згідно зі статтею, 80 % хворих на рак використовували різні методи, такі як цигун, медитація, музична терапія, візуалізація й інші методи як додаткове лікування. Це також показало, що практики вдосконалення душі та тіла допомагали пацієнтам краще спати і впоратися з болем, неспокоєм і депресією, котрі часто виникають за умов застосування традиційних методів лікування, а також укріплювали імунну систему хворих на рак.

Зв’язок між духовним і фізичним здоров’ям, який раніше суспільство ігнорувало, отримує все більше і більше визнання. Офіційні медичні кола починають усвідомлювати, наскільки важливим є цей зв’язок.

#img_right#У голландців уже в 13 столітті була гра під назвою «кольф». Всього сторіччям пізніше французи вже били по м’ячу спеціальними киями, змагаючись, хто першим зажене м’яч у лунку. Але, як всім відомо, власне гру в гольф у тому вигляді, в якому ми її знаємо, винайшли шотландці.

Це загальноприйнята думка, якої дійшли дослідники й історики, переглянувши чимало джерел. Однак, схоже, настав час узяти до уваги нові факти.

Як твердить професор Лін Хунлін з університету Ланшоу, Китай, китайці грали в гольф вже в 10-му столітті нашої ери.