#img_left_nostream#Прагнення до досконалості не змогли зломити ні важка хвороба, ні довгих вісім місяців незаконного арешту в китайській в’язниці. Історія життя всесвітньо відомої китайської сучасної художниці.
Батьки навіть уявити собі не могли, що їх дочка стане відомою в усьому світі китайською художницею, і її прийматимуть президенти країн, а голова Європарламенту Нікол Фонтейн у своєму листі висловить підтримку і схвалення її поглядам на життя.
Все почалося 13 травня 1962 року, коли в Шанхаї, в простій добросердій китайській сім’ї народилася дівчинка, яка згодом одержала ім’я Чжан Цуйін. Вже з раннього дитинства у неї виявилися неабиякі здібності до малювання. Дівчинка ні про що інше не могла думати, як тільки про малювання. Розваги та іграшки її не цікавили. Вона могла проїхати в автобусі свою зупинку, піти не в той бік, забути чайник на вогні, відбувалися різні смішні історії – так сильно вона любила малювати, що постійно думала тільки про це. Не маючи рисового паперу для малювання (її сім’я була небагатою), Чжан зволожувала звичайний аркуш і малювала на напівсухому папері, щоб створити ефект рисового. Вчитель початкової школи, побачивши такий малюнок, був дуже вражений майстерністю автора і відіслав картину на регіональний конкурс. Так Чжан Цуйін одержала свою першу нагороду. У десять років батьки віддали її на навчання майстру малювання і каліграфії Шень Цичену.
Чжан розповідає: "У пана Шеня була чудова репутація серед художників. Його поважали за високий рівень моральності й непіддатність славі та користі. Він наставляв мене не гнатися за славою і грошима й учив мене бути перш за все хорошою порядною людиною. Він говорив, що картини схожі на свого творця. Книги – на свого письменника. Тільки за умови, що ти – людина високої моралі, ти можеш створювати прекрасні картини. Якщо ти став грубим, твої картини також будуть грубими і непотрібними. Тому тобі слід уникати непристойності, для того, щоб малювати благородні витвори мистецтва. Тільки в такому разі ти можеш досягти високої кваліфікації. Він учив мене бути порядною людиною, показуючи приклад своїми словами і вчинками".
Китайське традиційне мистецтво налічує більше 5 тис. років. Техніка полягає в тому, що рухи пензлем повинні бути точними, плавними, спокійними, як у цигуні. Емоційний стан художника відобразиться в картині, тому, чим гармонійнішим є внутрішній світ митця, тим спокійнішим буде враження від його картини.
Традиційна китайська картина має включати п’ять основних елементів. Перший – цікавий сюжет або історія, які будуть відображені на картині. Другий – майстерність художника, що здобувається роками наполегливої праці. Третій елемент – вірш або вислів, що передає глибокий сенс картини і наноситься за допомогою каліграфії. Четвертий – це печатка художника. І, нарешті, картина згортається в сувій, для того щоб її було зручно переносити і показувати аудиторії. Тільки за наявності всіх п’яти складових виходить справжній витвір мистецтва.
Чжан розповідає: "Для того, щоб закласти твердий фундамент, майстер просив мене змальовувати деякі шедеври ранніх художників. Я скопіювала величезну кількість відомих робіт. Цей процес відняв багато років старанної, втомливої і важкої праці. Напевно, вивчаючи шлях мовчання, всі великі художники слідують цьому шляху. Це також є якнайкращим способом вивчення мистецтва традиційних художників".
У 1986 році в Шанхаї проходив конкурс Поезії і Живопису. Брали участь кандидати з 30 різних міст. На конкурсі була представлена картина Чжан Цуйін "Дівчина восени". Вона одержала другу премію. Коли художниця приїхала на нагородження, всі судді здивувалися, побачивши юну дівчину, оскільки вони чекали побачити немолодого художника. На них справило враження, що робота, виконана пензлем, виглядала досить зріло.
Ке Вень Ху, відомий критик китайського мистецтва, заявив, що образи стародавніх китайських дівчат на картинах Чжан елегантні й граціозні, в той же час стримано урочисті. Лінії – плавні, точні. Світла туш випромінює сяйво. Вони не дуже м’які і ніжні, як більшість робіт жінок-художниць. Він також напророкував їй успіх.
Роботи Чжан часто публікувалися в газетах і журналах Китаю та за кордоном.
#img_right#З благословіння батьків Чжан у 1985 р. вийшла заміж за Чжо, і в 1986 народилася дочка Бела
Чжан розповідає: "Не дивлячись на те, що умови мого життя були хорошими, а кар’єра складалася дуже успішно, я відчувала в душі страждання і дискомфорт. Я бачила звичайних людей, які борються за славу і вигоду, дійсно нещасних, і мені хотілося знайти безхмарну і чисту землю. Це надихнуло мене на малювання Парадизу (раю) і деяких інших пейзажів, в яких я бачила чисту землю. Незабаром після цього я поїхала до Австралії".
На Різдво 1991 року Чжан емігрувала до чоловіка Чжо до Австралії. Там вона влаштувалася на роботу, на фабрику заморожених продуктів. Це дуже погано відбилося на її здоров’ї: розвинувся ревматичний артрит. Будь-який рух завдавав їй сильного болю. Чжан не могла тримати в руках палички для їжі, але найсумніше – художниця не могла малювати. На лікування було витрачено близько 10 тис. доларів. Не допомагали ні європейські, ні китайські лікарі.
Вона розповідає: "Важко було підняти чашку з рисом. Я не могла малювати. Навіть коли спала трохи довше, моя спина боліла. Я жила життям, коли краще було померти. Я думала, що ще така молода. Якщо мене паралізує і прикує до ліжка, як я житиму. Краще було б померти, ніж жити з таким болем". Так продовжувалося шість місяців.
Одного разу Чжо приніс своїй дружині запрошення на безкоштовний дев’ятиденний семінар з Фалуньгун (Фалунь Дафа). Він сказав, що це дуже цікава школа цигун і їй необхідно піти разом з ним. Чжан довгий час знаходилася вдома і втомилася від самотності, страждань і туги. Вона погодилася і пішла, долаючи біль при кожному русі. Після першого заняття, на її подив, біль зник. Чжан стала вивчати Фалуньгун. Ця система цигун, або самовдосконалення, заснована на принципі Істина-Доброта-Терпіння і містить п’ять комплексів плавних гармонійних фізичних вправ. Все вчення викладене в книзі "Чжуань Фалунь" Майстра Лі Хунчжі.
Художниця розповідає: "Чому біль минув? Чому Фалуньгун такий чудовий? І так я почала займатися Фалуньгун. Почала знову і знову перечитувати книгу, намагаючись відшукати істину людського життя. Після того, як я почала вивчати Фалунь Дафа, я стала молодше виглядати. Зараз мені більше сорока, проте, я відчуваю, що стаю молодшою з кожним днем. Моє тіло знову стало здоровим, і стан розуму – чудовим, звільнилася від хвороб і занепокоєння, я так добре не почувала себе ніколи раніше".
Система Фалуньгун була представлена в Китаї в 1992 році Майстром Лі Хунчжі. Завдяки простоті і повній відкритості (заняття проводяться безкоштовно, відсутня адміністративна структура) Фалунь Дафа набув широкої популярності спочатку в себе на батьківщині, а згодом і за кордоном. Послідовників нараховувалося приблизно 70 млн. чоловік тільки в самому Китаї. На Східній Виставці Здоров’я в Пекіні, в 1993р., Фалуньгун був названий Золотим, а Майстру присуджена вища нагорода виставки.
Здивування Чжан Цуйін було дуже сильним, коли вона дізналася про заборону Фалуньгун і переслідування його послідовників у Китаї, що почалося в 1999 р. Вона вирішила їхати до Пекіна і розповісти уряду про своє одужання, про те, що Фалунь Дафа дає людям можливість змінити себе в кращий бік і що заборона на цю систему є непорозумінням. Там її заарештували і незаконно ув’язнили, піддаючи нелюдським тортурам.
"Мене кинули в чоловічу в’язницю. Природні потреби доводилося справляти у присутності чоловіків-сусідів по камері і наглядачів, що було образливо як етично, так і фізично. Я була вимушена спати на бетонній підлозі, що промерзла, так, що моя голова була поряд з туалетом. Харчувалася я залишками їжі інших ув’язнених, і мені не дозволялося торкатися питного ковша. Мене позбавили елементарних прав людини і забрали 2000 юанів (приблизно чотири середньомісячні заробітки міського робітника). Мої страждання підсилювали важкі іржаві кайдани, в які мене закували.
Всі ув’язнені говорили, що я інша, тому що ніщо не турбувало і не ранило мене. Вони почували себе погано весь час, але я не відчувала чогось подібного. Вони говорили, що я була особливою. Всі люди переживали, але я – ні. Вони говорили, що я вийшла за межі звичайних людських турбот. Просили мене намалювати малюнок на стіні, і я намалювала образ Тянь-Ань-Мень (центральної площі Пекіна), а під нею – дюжини троянд і піонів. З тих пір я медитувала під Тянь-Ань-Мень, зображеній на стіні. Ув’язнені сказали, що хоча мені і не вдалося потрапити на площу Тянь-Ань-Мень, але я намалювала її. Охоронці також бачили це, і оскільки картина була добре намальована, то вони сказали ув’язненим в камерах прийти і подивитися на неї. Милуючись прекрасною картиною Тянь-Ань-Мень, вони бачили, як я поряд виконую вправи Фалуньгун".
#img_right#Ув’язнений хлопець, свідок грубого поводження з нею у в’язниці, написав чоловіку Чжан, що він боїться за неї, вона може померти, якщо той вчасно не визволить її з в’язниці. Чжо звернувся до австралійського уряду і преси, і за допомогою Міністерства Закордонних Справ Австралії Чжан, нарешті, звільнили. Вона пробула у в’язниці вісім місяців.
Після звільнення Чжан Цуйін побувала зі своїми виставками в багатьох країнах світу. В Києві й Дніпропетровську мешканці України мали нагоду познайомитися з її роботами, в яких втілені художні традиції стародавніх китайських майстрів. Під час проведення виставок зали наповнювали гармонія, спокій і неголосна китайська музика. Теплота, яку випромінювали картини Чжан, зігрівала серце. Художниця проводила майстер-класи. Відвідувачі, затамувавши подих, спостерігали за зосередженою роботою Чжан Цуйін. Від неї віяло спокоєм. На малюнку, як живі, розквітали лотоси – символи Досконалості в східних традиціях. Одним-двома мазками зображався рух води, гра сонця на пелюстках прекрасних квітів. На виставці в Дніпропетровську Чжан Цуйін залишила автографи групі студентів з художнього училища і кожний з них поніс з собою декілька ієрогліфів, написаних визнаним майстром каліграфії.
#img_left_nostream#Мистецтво і життєві принципи художниці були високо відмічені екс-президентом Чехії Вацлавом Гавелом. У своєму листі він написав: "Мистецтво об’єднує людей у всьому світі та сприяє розвитку єднання і відповідальності за життя інших. Вашими картинами Ви можете привернути увагу до несправедливості і беззаконня і, отже, допомогти виправити ситуацію. Як Президент Республіки Чехія і як її громадянин, я сильно стурбований ситуацією, що склалася з правами людини в КНР, і намагаюсь, коли можу, докладати зусиль до вирішення даного питання. Я вірю, що права людини, засновані на пошані до інших, є цінностями не тільки для однієї частини людської цивілізації, але вони дійсно універсальні. Ми ніколи не повинні задовольнятися ситуацією в світі, яка веде до втрати цих цінностей".
Нинішня діяльність Чжан Цуйін спрямована на розкриття фактів переслідувань послідовників Фалуньгун, системи, яка звільнила художницю від смертельної недуги і дала їй можливість втілити красу в своїй творчості. Нікол Фонтейн – Голова Європейського Парламенту – підтримав Чжан в її діяльності. "Дорога пані Чжан Цуйін! Ваша історія в Китаї – дуже зворушлива, і це підтверджує наше розуміння в цьому питанні. Європейський Парламент у багатьох випадках засуджував китайський уряд (злочинну кампанію Цзян Цземіня) за його поведінку. Європейське Співтовариство в черговий раз закликає всі держави зупинити репресії і дискримінацію слабких мирних націй, які слідують іншим релігіям або концепціям світогляду. Особливо ця вимога торкається Китаю, який повинен зупинити переслідування руху Фалуньгун, а також послідовників інших вчень, християн і буддистів.
#img_center_nostream#
Я даю Вам гарантію, що ми продовжуватимемо висловлювати нашу думку з цього питання рішуче і голосно до тих пір, поки ця ситуація не одержить задовільного рішення", – написав він.
Євген Бруг. Велика Епоха, Україна
Мляве рукостискання мокрою від поту рукою – вітання навряд чи приємне і для європейця, проте, для японців, які ніколи не вітають один одного рукостисканням, будь-який фізичний контакт сприймається як щось жахливе. Тому великі японські експортні компанії готують своїх співробітників до цього, організовуючи особливі курси по потисненню рук. Книга "Успішні переговори з японцями" знайомить з японськими звичаями, вдачами й існуючими поглядами на життя і може привернути увагу не тільки бізнесменів, але і всіх, хто цікавиться японським способом життя і менталітетом.
#img_left#Основний сюжет книги Ральфа Лінке та Юкіко Бішов-Окубо – відвідини уявної німецької фірми в Японії, за допомогою яких автори доводять інформацію до читачів. Навіть той, хто не займається бізнесом, може одержати задоволення від читання, оскільки японське життя описане дотепно, проте, з великою повагою. Вона зачіпає теми, починаючи від системи освіти і ділової сфери і закінчуючи питаннями сімейного життя, барів-караоке і гейш.
Автори наводять безліч прикладів нерозуміння при спілкуванні європейців з японцями, ось один з них: "після ділових переговорів з японською фірмою Ви повертаєтеся повністю задоволеним. Зустріч була короткою і чіткою. Співбесідник на всі Ваші пропозиції відповідав "так". Проте наступного дня блідий діловий японський партнер з безліччю вибачень повертає складений Вами протокол обговорень: "На цій зустрічі ми не погодилися ні з однією з Ваших пропозицій". Ви розгублені. Насправді, річ у тому, що слово "ні" в японському суспільстві виглядає незручним. Подібних непорозумінь легко можна уникнути, якщо враховувати особливості японського менталітету.
Виключення з команди як кошмарний сон
Внутрішні порядки в японських фірмах проливають світло на соціальну поведінку японців. Наприклад, співробітник ніколи не поставить питання: "Чому мій начальник на цей раз видав мені таку маленьку премію?", а начальник у бесіді з підлеглими ніколи не зронить і слова критики. З японської точки зору критика іншої людини веде до втрати власної особи і порушення гармонії в колективі. Усна критика не відповідає японським нормам поведінки і тому не має місця. Проте, співробітники одержують інтенсивний стимул добре працювати з щоденного спілкування з начальником за допомогою багатої мови тіла. Японський співробітник одержує стимул до роботи також від своїх колег. Японський колектив не терпить ледарів. Він буде вигнанцем. Ігнорування з боку колективу для японця подібно до страшного сну.
Проте японський колектив готовий підтримати людину з якоїсь причини, що не справляється з навантаженням, оскільки будь-хто може опинитися в такій ситуації. Кожен допомагає слабкому, при цьому, знаючи, що сам одержить допомогу, коли буде в ній мати потребу.
Простір і час – і довге мовчання
Японське суспільство, що понад усе ставить гармонію і має потребу в тривалому часі для отримання розуміння, сьогодні зустрічається з західними уявленнями про суспільство конкуренції і швидких рішень. Не дивно, що японці й європейці не завжди відчувають себе затишно поряд. Проте автори мудро уникають оцінок про те, що краще, вони просто ставлять поряд різні традиції. Так, мовчазність заслужено відноситься до однієї з чеснот японців. Тоді як європейцю буде ніяково декілька хвилин мовчати, японцю ж – необхідно, щоб краще сприйняти іншу людину. В цей час він здобуває необхідні відомості для ухвалення рішень
#img_left_nostream#ПЕКІН – Тоді як державна преса опублікувала коротку замітку, в якій стверджується, що послідовники Фалуньгун підпалили себе – робітники з місця події на вулиці Наньчан в Пекіні говорять, що вони нічого подібного не бачили. Активісти з прав людини в Пекіні заявили, що дуже маловірогідно, щоб послідовники Фалуньгун зробили щось подібне.
Подія дуже схожа на широко висвітлений в пресі і надалі спростований інцидент самоспалення, що нібито відбувся в січні 2001года на площі Тянь-Ань-Мень. Державні ЗМІ спочатку повідомили, що послідовники Фалуньгун підпалили себе. Проте, ретельний перегляд репортажу про інцидент привів аналітиків до висновку, що це було інсценування, і що одна жінка померла від удару поліцейського важким предметом, а не від опіків; і що ці люди зовсім не були послідовниками Фалуньгун.
Стаття "Вчора жінка спалила себе на вулиці Наньчан" говорить: "Вчора, близько 9:00 вечора, на південно-східному кінці вулиці Наньчан жінка підпалила себе. Коли про це дізнався поліцейський, він кинувся рятувати її життя. Жінку терміново відправили до лікарні, але врятувати її так і не вдалося, вона померла в лікарні. За доказами з місця інциденту і попереднім розслідуванням, а також за повідомленнями місцевих жителів – жінка була послідовницею Фалуньгун Лі Сяоїн з міста Шицзячжуань, провінції Хебей. Відповідні розслідування все ще тривають".
Вулиця Наньчан – 5 метрів завширшки з дуже небагатьма пішоходами. Тільки автобус 5-го маршруту проїжджає цією вулицею. Пройшовши 200-300 метрів вперед, виходиш на площу Тянь-Ань-Мень, ще через 500-600 метрів – до Брами Сіньхуа Чжуннанхай – головної будівлі Комуністичної партії Китаю (КПК).
У південній частині вулиці Наньчан на десятки метрів розгорнені будівельні роботи і останнім часом там постійно працювали робітники. Коли декількох з них запитали, чи чули вони про недавнє самоспалення в цьому районі, всі вони відповіли: "Ні".
Чому не на площі Тянь-Ань-Мень?
У Пекіні існує досить велика мандрівна спільнота, що складається з людей, які приїхали в столицю, щоб апелювати проти несправедливих дій, застосованих до них. Згідно думок людей, що приїхали для апеляції, здійснювати самоспалення в не дуже людному місці – не зовсім логічно. Якби жінка, яка нібито себе підпалила, пройшла трохи далі, то опинилася б на місці, яке привертає світову увагу. Чом би не протестувати проти якоїсь заподіяної до неї несправедливості в тому місці?
Нещодавно стали з’являтися повідомлення про самоспалення на площі Тянь-Ань-Мень. 2-го листопада четверо з провінції Цзянсу облили себе бензином і підпалили. Їх забрали в місцеве відділяння поліції.
3-го листопада приводом для демонстрації численної кількості людей і їх походу до Брами Сіньхуа стала смерть колишнього китайського президента Жун Іженя. Внаслідок цього, в районі площі Тянь-Ань-Мень, зібралося безліч поліцейських. Зі слів одного з них, всіх поліцейських з Управління Державної Безпеки округу Сичен відправили чергувати на площу Тянь-Ань-Мень. Цей поліцейський також повідомив, що в районі Сичен мало бути місце самопідпалу, але деталі не відомі.
Пекінський активіст з прав людини, чиє ім’я тримається у секреті, щоб захистити його або її від репресій, сказав: "Тепер, коли погода стала холодніша, людям ніде жити і нічого їсти. Багатьох з них довела до самоспалення держава. Але послідовники Фалуньгун ніколи не вдадуться до самогубства. Вони винесли так багато мук, і не дивлячись на це, все ж таки продовжують жити і пропонувати допомогу іншим – хіба можуть вони підпалити себе?"
У той час, коли готувалася ця стаття, репортеру не вдалося зв’язатися з пекінською газетою "Дейлі Ньюс" або з відділянням поліції Фую, щоб одержати інформацію по справі інциденту самоспалення.
Нова хвиля репресій
Так, пані Гао Жунжун з Шеньяна, яка практикує Фалуньгун, була по-звірячому скалічена після тривалих ударів електричними палицями, внаслідок чого померла. Поліція з трудового табору Масаньцзя використовувала струм електричних палиць, щоб серйозно покалічити груди Ван Юйцзе.
Репресії, що загострюються, задають тон повідомленню від 3-го листопада 2005 року про самоспалення жінки на вулиці Наньчан, опублікованому в підконтрольній КПК газеті. Не дивлячись на те, що в повідомленні стверджувалося, що ведеться розслідування – негайно було заявлено, що жінка, яка підпалила себе, є послідовницею Фалуньгун.
У статті пана Фей також наголошується, що на початку 2001 року Цзянь Цземінь, Цзен Цинхун і Ло Гань інсценували інцидент "самоспалення" послідовників Фалуньгун на площі Тянь-Ань-Мень. При сповільненому перегляді відеозапису, показаному на державному телебаченні, стає очевидним, що пані Лю Чаньлін, яка за заявою нібито померла в результаті самоспалення, був завданий удар тупим предметом одним з поліцейських на місці події. Не дивлячись на ряд "спеціальних інтерв’ю", що пізніше транслюються КПК, щоб виправити помилку, КПК ніколи не наважилася спростувати той факт, що Лю була забита до смерті.
Чжао Цзифа. Велика Епоха
Вважається, що приблизно 2,7 мільярда років ціанобактерії, що жили в океані, навчилися здобувати кисень з води і сонячного світла, а через ще приблизно 300-400 мільйонів років кисень почав накопичуватися в земній атмосфері. Проте, результати недавнього дослідження, можливо, примусять переглянути цю гіпотезу.
#img_right#Гіпотеза про появу кисню в атмосфері заснована, перш за все, на вивченні мінеральних відкладень, відомих як полосні залізорудні формації, ПЗФ (у них чергуються шари – смужки – окису заліза і кварця). Передбачається, що шари окису заліза в цих стародавніх формаціях не могли з’явитися інакше як в результаті взаємодії заліза з киснем, що вироблявся ціанобактеріями. Цим же пояснюється і розрив між появою ціанобактерій і помітним накопиченням кисню в атмосфері: кисень, що вироблявся за допомогою фотосинтезу ціанобактеріями, потрапивши в атмосферу, миттєво вступав у реакцію з розчиненим в океані залізом. Зрештою, на дні океанів утворилися величезні поклади гематитів (Fe2О3) і магнетитів (Fe3О4).
Проте деякі вчені закликають не незважати й на іншу можливість походження ПЗФ. У 90-і роки минулого століття німецькі дослідники виявили, що пурпурні бактерії – мікроорганізми, що з’явилися ще раніше, ніж ціанобактерії, – здатні окислювати залізо без участі кисню (в процесі анаеробного фотосинтезу, використовуваного ними для отримання енергії зі світла і двоокису вуглецю). А якщо так, то виходить, що шари окису заліза в ПЗФ вже не можуть виступати як надійний доказ наявності в стародавній атмосфері кисню.
Нещодавні досліди, проведені фахівцями з Каліфорнійського технологічного інституту, німецького Університету Тюбінгена і канадського Університету Альберти, підтвердили той факт, що шари окису заліза в ПЗФ насправді могли з’являтися в результаті діяльності пурпурних бактерій. Клавдія Паськуеро (Claudia Pasquero) з Каліфорнійського інституту визначила навіть товщину шару пурпурних бактерій, який був би необхідний для повного окису частинок заліза. Її розрахунки показали, що вона повинна складати близько 17 метрів (зараз шари бактерій такої товщини можна знайти, наприклад, у Чорному морі).
«Суть питання в тому, як саме утворилися ПЗФ, – говорить Діана Ньюман (Dianne Newman) з Каліфорнійського інституту. – Вважається, що ПЗФ відображають історію появи кисню на Землі, але це може бути справедливо по відношенню не до всіх з них».
Як передають «Елементи», зараз вчені зайняті пошуком біомаркерів, які дозволили б надійно розрізняти ПЗФ, що з’явилися під впливом різних типів бактерій, йдеться в прес-релізі Каліфорнійського інституту.
Постійне харчування на швидку руку в ресторанах швидкого приготування перетворюється в таку саму хворобливу залежність, як паління або вживання наркотиків. До такого висновку прийшли британські вчені, які опубліковали свою доповід у Лондоні.
Дослідники одностайно стверджують, що надмірне вживання жирів і цукру, які містяться у звичайних "гамбургерах" і картоплі-фрі, приводить до зміни хімічних процесів у мозку людини, що найчастіше відбувається при кокаїновій або героїновій залежності.
Автори доповіді підкреслюють, що більшість людей з величезними труднощами повертаються до правильного харчування, при цьому вони найчастіше потребують поради дієтолога, намагаючись позбутися зайвих кілограмів.
Вчені відзначають, що особливу небезпеку фаст-фуди становлять для дітей у період активного росту. Зловживання "макдональдсами" і іншими ресторанами швидкого приготування гарантує дитині проблеми із зайвою вагою й сердечно- судинною системою вже в 30 років.
У середньому для повноцінного харчування дорослій людині потрібно близько 2300 калорій на день, тоді як традиційний обід у ресторані швидкого обслуговування вже перевищує цю норму. На думку дослідників, головна проблема полягає в тому, що подібне харчування порушує баланс гормонів, які відповідають за відчуття ситості. Тому багато людей можуть тоннами з’їдати булки з котлетами, запиваючи солодкою колою, і відчувати при цьому постійний голод.
"Більшість ресторанів швидкого харчування продає свою продукцію без яких-небудь попереджень про її походження, про те, які в ній містяться хімічні елементи, – стверджує один із вчених. – Їхні власники знають, що публікація правди різко знизить продаж".
Філіпс вказала, що наступного року почнуться реставраційні роботи, що дозволять відновити храм, в якому молилися стародавні сабейці.
В античні часи налічувалося сім "чудес світу", з яких збереглося тільки одне, – Великі піраміди в Гізі в Єгипті.
За легендою, за часів царювання Балкіс, відомої нам під ім’ям цариці Савської, Йємен був багатющою країною світу – Сабейським царством. Він описувався як чарівна країна, де пісок дорожчий за золото, де ростуть дерева з райського саду, а люди не знають війни. Від колишньої розкоші в Йємені залишилися лише тисячолітні руїни і легенди про велику правительку, яка за мудрістю дорівнює царю Соломону. За переказами, нащадки царя Соломона і цариці Савської заснували ефіопську єврейську спільноту; вони ж – за деякими раввінськими традиціями – хранителі ковчега Заповіту, який був втрачений після руйнування Першого Храму вавілонянами.
Палац, в якому в 1000-950 роках до Р.Х. жила легендарна цариця, є головним туристичним об’єктом Йємену. Тут буде відкрито музей, присвячений історії Сабейського царства. За словами фахівців, що працюють над реалізацією цього проекту, палац цариці Савської – перлина світової культури, гідна того, щоб її побачив весь світ. Про це повідомляє РІА "Новини".
У четвер і п’ятницю Берлін приймає китайську делегацію на чолі з головою компартії Китаю Ху Цзінтао. У ці дні заплановані зустрічі з політичних і економічних питань з лідерами Німеччини, після чого делегація заїде в Дюссельдорф і далі попрямує в Іспанію.
#img_left#У цей час від історичного місця “Чекпоїнт Чарлі” близько тисячі чоловік під пісні китайською "Виходь з комуністичної партії", скандуючи "Ні КПК", "Свобода Китаю від комунізму", розмахуючи різнобарвними прапорами під гуркіт барабанів йдуть через центр Берліна до Китайського посольства.
У друкованих матеріалах, що роздають учасники ходи, докладно описана історія вбивств китайської компартії, котрі вона зробила і продовжує робити по відношенню до свого народу. Чекпоїнт Чарлі вважають місцем, що належить усьому світу, тому що тут ирішувалася світова історія і тут відкрито пам’ятник тим, хто віддавав життя, намагаючись знайти волю.
У Німеччині – країні, що подолала поділ нації стіною й ідеологією, люди добре розуміють загрозу від тоталітарних систем правління. У центрі Берліна в ході вільно майоріють прапори Тайваню і прихильників незалежності Тибету, гасла про підтримку більше 5 мільйонів чоловік, що вийшли з компартії, звертання зупинити придушення послідовників Фалуньгун.
Подібні вираження своєї думки є частиною життя у вільних країнах, але як ми пам’ятаємо з подій у 1989 році в Пекіні на площі Тянь-ань-мень, кожне вираження своєї думки в Китаї чи звернення до уряду, можливо, закінчиться для мирних демонстрантів жорстоким придушенням і смертю.
Чого так бояться лідери компартії Китаю, що хочуть приховати від людей і світового співтовариства?
У світі за жорстокі переслідування й убивства багатьох людей треба постати перед правосуддям.
Злочини не зійдуть з рук навіть найбільш високим посадовцям Китаю, і як би вони не намагалися їх ховати, факти і докази їхніх незаконних дій усе більше розкриваються для людей і зазнають осуду.
#img_gallery#
