Оточені кристалами галактики одержали спеціальну назву ультралюмінесцентних інфрачервоних галактик (ultraluminous infrared galaxies або ULIRGs). Ці галактики мають надвисоке випромінення світла в інфрачервоному діапазоні й мають властивість зіштовхуватися між собою. У їхніх ядрах, що змішуються, постійно гинуть і знову народжуються масивні зірки. Багато інфрачервоних галактик мають центральні й надмасивні чорні діри.
Знайти подібні силікатні кристали за межами нашої власної Галактики дотепер не вдавалося. Але в невеликих кількостях вони знаходяться в межах нашої Галактики – в деяких зірках, подібних за типом з нашим Сонцем. На Землі вони іскряться на піщаних берегах, а вночі їхню присутність можна зареєструвати в земній атмосфері серед інших пилових часток, що попадають до нас разом з метеорами. Виявлені в галактиках, що зіштовхуються, кристали являють собою спечений пісок – силікатні зерна, які сформувалися в певній зоряній подобі печей для випалу. Силікати, за своїм складом нагадують скло, і для своєї кристалізації вимагають певного температурного режиму.
"Великий подив викликає той факт, що ми змогли відшукати такий тендітний і уразливий матеріал (маленькі кристали) у настільки агресивному середовищі, – говорить доктор Хенрік Спун (Henrik Spoon) з Корнельського університету. (Cornell University, Итака, штат Нью-Йорк) – провідний автор статті, присвяченої цим дослідженням, що буде опублікована 20 лютого у випуску "Астрофізичного журналу" (Astrophysical Journal ApJ). «Кристали, подібні знайденим, надзвичайно легко зруйнувати, однак у цьому випадку, ймовірно, темпи їхнього утворення масивними зірками, що гинуть, перевершують темпи їхнього руйнування».
Яким же чином утворяться кристали в ядрах галактик? Доктор Спун і його колеги вважають, що їх створять великі зірки в центрах галактик. Ці зірки, ймовірно, розсипають кристали безпосередньо перед тим, як вибухають у якості наднових. Однак учені розрахували, що частки, породжені вибухом наднових зірок, повернуть кристали назад в аморфний стан. Цей цикл із появою кристалічної речовини і його наступним зникненням триває порівняно недовго.
"Уявіть дві вантажівки з борошном, що врізалися одна в одну й підняли на якийсь час білу хмару, – пояснює Спун. – За допомогою "Спітцера" ми бачимо подібну хмару із кристалізованих силікатів, створених зірками із двох галактик, що зіштовхуються,".
Інфрачервоний спектрограф "Спітцера" дозволив виявити сліди силікатних кристалів в 21 галактиці (розташованої на відстані від 240 мільйонів до 5,9 мільярда світлових років від нас) з 77 вивчених ULIRGs. Спун вважає, що галактики із кристалами швидше за все просто були помічені в "правильний час", а в 56 галактиках, що залишилися, все вже спокійно й зіткнення з вибухами не настільки інтенсивні.
