Дивися на світ моїми очима, коханий!

#img_left_nostream#Тільки що прийшов мій чоловік, я на кухні готую вечерю. Щось трапилося: він завжди підходить і обіймає мене, а сьогодні чоловік утомлено сів на диван, мовчки запалив, його одяг заляпаний кров’ю. Це викликає в мені занепокоєння. Прагнучи стримати хвилювання, питаю:

– Що трапилося?

Декілька довгих затягувань – ці секунди здаються мені вічністю:

– Нічого… я трохи відпочину.

Здогадуюся, що сьогодні сталася велика аварія – мій чоловік працює в дорожній міліції вже 6 років, але таким я його ще не бачила. На своїй роботі він вже звик до трагічної загибелі людей, навіть я сама стала спокійно дивитися знімки автокатастроф. Мабуть, те, що трапилося сьогодні, його сильно потрясло. Мій чоловік плаче.

Я сиджу поряд і мовчу. Він зняв верхній одяг, міцно стискає мої руки і цілує волосся.

– О 16:00 ми одержали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. На проспекті зіткнулися вантажівка і легковий автомобіль. Місце події було недалеко від нас, і ми з напарником поспішили туди. Карети швидкої допомоги ще не було, вантажівка зникла. У легковому автомобілі були двоє людей – чоловік і жінка. Він на місці водія. Машину здавило, чоловіка затиснуло в сидінні, він був без свідомості, тіло неприродно зігнуте, здавалося, що ноги переламані, увесь залитий кров’ю. Виглядав дуже страшно. Жінка намагалася допомогти йому і тягнула щосили – це був її чоловік. Машину сильно перекрутило, чоловік міцно застряв. Я сказав напарнику, щоб він відправив жінку до лікарні, але вона, як божевільна, обіймала і цілувала свого чоловіка, плачучи щось шепотіла йому. Нам довелося ломом відокремити передню частину машини, потім чоловіка підняли. В цей час я помітив, що у нього з рота тече кров.

По дорозі до лікарні ще потрапили в "пробку". Вони сиділи на задньому сидінні, жінка притулилась до чоловіка, не відпускаючи його ні на хвилину. Поранений прийшов до тями і тихо стогнав від болю. Вона спиралася головою на його плече, їх руки були міцно стислі.. Кров з рота капала на одяг чоловіка.Губи жінки були зімкнуті і побіліли від напруги, по щоках котилися сльози. В її очах я бачив величезне страждання.

Лікарі вже чекали на нас. Коли пораненого відвезли на носилках, жінка впала. Її рвало кров’ю. Поламані ребра пошкодили їй внутрішні органи, але не дивлячись на сильний біль, вона терпіла і прагнула допомогти чоловіку. Я підняв її. Від болю вона марила і прийняла мене за нього: "Я йду… будь ласка… коханий, дивися на світ моїми очима! Будь ласка … дивися!" Відповідаючи їй замість чоловіка, я плакав: "Все добре, дорога, все добре."

На місці події проводилося розслідування. Було багато уламків, розбитого скла, кров. Гальмівний шлях і уламки показували, що все відбулося раптово. Вантажівка вискочила на стрічну смугу, водій легкової істинктивно пішов уліво, але спохопившись, став швидко вивертати праворуч, піклуючись про безпеку своєї дружини. Реакція думки швидше, ніж швидкість автомобіля, – удар відбувся.

Я пам’ятаю, що в машині жінка притискала край одягу до рота пораненого, прагнучи врятувати життя свого чоловіка. Напарник повідомив мені, що вона померла, а лікарі борються за життя чоловіка. У нього були зламані ребро і ноги, а очі сильно пошкоджені уламками розбитого скла. Згідно заповіту дружини, лікарі робили операцію чоловіку по пересадці рогівки її очей.

Ось таку історію розповів мені мій чоловік.

– За ці роки я розслідував багато випадків, але таке зустрічаю вперше, – він міцно обійняв мене.

Я не була очевидцем події, але побачила: у наш нелегкий час, коли гонитва за грошима і задоволеннями вбиває в людях їх кращі якості, все ще існує справжня, чиста і безкорислива любов.

– Коханий, дивися на світ моїми очима!