Багато товарів з позначкою «Зроблено в Китаї», які заповнюють полиці магазинів роздрібної торгівлі по всьому світу, були вироблені в застінках величезної системи трудових таборів Китаю.
#img_right#За деякими оцінками, від 4 до 6 мільйонів чоловік (приблизно стільки ж, скільки всього працюючих в Австралії), міститися в цій системі концтаборів, яка відома в Китаї як Лаогай. Відомо, що понад 200 різних видів продукції, виробленої в Лаогай, експортується за кордон.
Відіграючи важливу роль у розвитку економіки Китаю, ця неоплачувана примусова праця стала одним з інструментів, який комуністичний режим Китаю використовував десятки років для підтримки контролю над населенням країни. Система трудових таборів розроблена для знищення тих, хто має відмінні від комуністичної партії Китаю (КПК) соціальні, політичні і релігійні погляди. Її метою є знищення ув’язнених фізично, морально і духовно.
Люди, що потрапили в Лаогай діляться на дві частини: кримінальні злочинці і дисиденти, які є послідовниками різних релігій, що не схвалюються КПК, практикуючими Фалуньгун і борцями за демократію. Згідно з даними Міжнародної Амністії, китайці, які отримали терміни ув’язнення в таборах, позбавлені права найняти адвоката, їх справи ніколи не проходили слухання в суді. «Вирок», зазвичай, ухвалювали керівники місцевої влади. Китайці можуть бути поміщені в таборах на більш ніж чотири роки, де вони виявляються перед загрозою побиття і тортур, особливо, якщо відмовляться розкаятися в своїх «злочинах».
В результаті роботи, проведеної Міжнародною Організацією з розслідування злочинів проти Фалуньгун, були виявлені свідчення того, що м’які іграшки, зроблені в трудових китайських таборах за контрактом для Lanzhou Zhenglin Nongken Food Ltd., Jin Printing Co. Ltd., Qiqihaer Siyou Chemical Industry Co. Ltd і Beijing Mickey Toys Co. Ltd, пізніше були експортовані до Канади, Австралії, Бразилії, Угорщини і Японії.
Серед інших виробів, виготовлених в трудових таборах, були гумові м’ячі добре відомої всім спортивної марки. В’язані светри, подушки, шприци, одноразові палички для їжі, етикетки і упаковка теж є поширеними товарами, виготовленими в різних таборах.
Також повідомлялося, що отруйні садові добрива, такі як пестициди і гербіциди, упаковувалися руками ув’язнених. Ніякі заходи безпеки, спеціальний одяг або захисні окуляри, під час роботи з такими небезпечними речовинами не застосовувалися, що приводило до отруєнь і серйозних шкірних захворювань.
Колишня ув’язнена китайського трудового табору Дженіффер Чжен у своїй книзі «Свідок Історії» дала детальний опис примусовій праці та тортурам, які мали місце в одному з таборів в Пекіні.
«Нас примушували працювати сім днів на тиждень з 5.30 ранку до 1-2 ночі. Якщо приходив наказ про квоти, нас примушували працювати декілька днів без сну», – писала вона. Деякі іграшки, які їй доводилося робити, призначалися для компанії Nestle.
Під час ув’язненя пані Чжен зазнавала побиття електричними палицями до тих пір, поки не непритомніла. Її також позбавляли сну, прагнучи "перевиховати", змусивши відмовитися від її віри в духовну практику Фалуньгун.
Пані Чжен є однією із сотень тисяч практикуючих Фалуньгун, які були відправлені до Лаогай. З понад 3 тисяч офіційно підтверджених загиблих послідовників Фалуньгун в Китаї, більшість були вбиті там же. Система Лаогай завдяки величезному об’єму безкоштовної праці підсилює економіку Китаю, вона подібна до нацистських концентраційних таборів і радянському ГУЛАГу. Дана система частково пояснює, чому товари, вироблені в Китаї, такі дешеві.
Як і раніше актуальне питання про те, чи зможе Захід в новому 2007 року дійсно вплинути на цю моральну кризу, що прикривається розвитком капіталізму в Китаї, після того, як ми сказали про нацистські звірства другої світової війни: «Це ніколи не повинно повторитися»?
Хоча експортуючі компанії можуть переконати роздрібних продавців в тому, що поставлена продукція виготовлена без порушень прав людини, як ми можемо бути в цьому цілком впевнені, якщо примусова праця на материковому Китаї впроваджена настільки широко і продовжує безперешкодно розповсюджуватися?
«Світова спільнота вважає, що Китай змінився. Стан прав людини покращав і кожен прагне налагодити бізнес з Китаєм, не знаючи дійсного становища прав людини тут, не знаючи, що так багато людей було замучено і вбито в трудових таборах», – писала Дженіффер Чжен.
Чейні Блу. Велика Епоха
