Часто кажуть, що сміття для одного — скарб для іншого. Для Метта Слоуна ця фраза, безумовно, звучить правдиво.
Зварювальник з австралійського штату Тасманія, пан Слоан використовує металобрухт для створення витворів мистецтва. Талановитий митець спеціалізується на створенні скульптур тварин у натуральну величину.
Пан Слоан завжди захоплювався мистецтвом. Він навіть відвідував художню школу, але незабаром зрозумів, що це не для нього. Десять років по тому він пройшов курс у професійно-технічному коледжі, який розпалив його інтерес до роботи з металом. В рамках курсу він виготовив орла в натуральну величину з металобрухту. Краса величного орла з розпростертими крилами вразила його.
«Я сам не міг повірити, що зробив цього орла в потрібних пропорціях», — сказав він в інтерв’ю The Epoch Times, додавши, що це був справді «натхненний момент», який спонукав його створити ще більше металевих робіт. Замість того, щоб створювати мініатюрних або великих тварин, він вирішив зупинитися на скульптурах у натуральну величину.
Пан Слоан підкреслює, що при створенні скульптури важливі пропорції. Він каже, що «по-справжньому передає суть тварини», коли працює в натуральну величину. Дотримання цих пропорцій може зробити скульптуру більш реалістичною, «схожою на справжню тварину».
«Це величезний пазл»
Хоча скульптури пана Слоуна виконані в натуральну величину, кожна робота починається з маленької ідеї. Хтось пропонує йому створити нову тварину, наприклад, корову чи ведмедя. Якщо пан Слоан зацікавлений, він досліджує цю тему, вивчаючи фотографії, моделі та навіть дитячі іграшки.
Потім він починає працювати. Основна мета — створити голову тварини з дотриманням правильних пропорцій. Він пояснює, що йому подобається створювати сутність тварини, зосереджуючись на обличчі. «А потім, виходячи з цього, я можу визначити пропорції для решти тіла», — каже майстер.
Художник використовує всілякий металобрухт: автомобільні деталі, старі інструменти або невикористаний сільськогосподарський інвентар. Після створення голови він описує решту процесу як «величезний пазл». Йдеться про те, щоб знайти, які шматки металобрухту підходять до певної частини.
Сила симетрії
Пан Слоан не використовує багато інструментів, лише кілька шліфувальних машин. Насправді, деякі з цих інструментів знайшли своє застосування в його мистецтві. Він може використовувати високоякісний набір плоскогубців, подарований йому сусідом, але ці плоскогубці виявляються ідеальним матеріалом для нової скульптури.
«…Я маю розрізати їх і вставити у свою скульптуру», — каже він. «А потім я повинен знайти ще один інструмент, щоб використати його!»
Містеру Слоану подобається створювати симетричних тварин. Кожна частина тварини повинна відповідати іншій, і симетрична робота виявилася для нього «найбільшим викликом» у його скульптурній подорожі.
Роботи пана Слоуна заінтригували кількох фермерів. Коли вони бачать, як інструменти, якими вони користуються щодня, застосовуються у скульптурі тварини, то зачаровуються. Це тим більше, що скульптури пана Слоуна дуже схожі на справжні. Він також зустрічав механіків, які казали, що він не повинен використовувати висококласні інструменти у своїй роботі. Митець зауважує, що такі коментарі його смішили. Якщо якісний інструмент підходить для скульптури, каже пан Слоан, він буде використовувати його у своїх роботах.
Важка робота
Створення металевих тварин може бути інтенсивним процесом, і кожна робота займає багато часу. На більші роботи може піти до п’яти місяців, а на менші — лише шість тижнів. Пан Слоан вкладає час і зусилля в кожне своє творіння. Очевидно, що пристрасний зварювальник використовує у своїй роботі значну кількість металобрухту. Коли його запитали, звідки він бере цей метал, він відповів просто: звідусіль.
Пан Слоан пояснює, що місцеві органи влади Тасманії кілька разів на рік проводять «дні важкого сміття», коли мешканці виставляють на вулицю великогабаритні відходи, такі як старі меблі чи побутову техніку, щоб їх забрали та утилізували. У ці дні він їздить по вулицях у пошуках матеріалів, які можна врятувати й використати у своїх роботах. Іноді люди особисто звертаються до нього, щоб запропонувати свій металобрухт. До нього також звертаються механіки та фермери, пропонуючи старі інструменти та сільськогосподарське обладнання.
Деякі люди навіть пропонують особливі речі, наприклад, інструменти, які належали їхнім померлим родичам.
«Вони хотіли б, щоб з них зробили витвір мистецтва, — каже він, — а не викинули». «Тож зараз до мене часто звертаються. У мене на задньому дворі ціла купа брухту».
Через те, що його робота забирає багато часу, пан Слоан зазнав певних фінансових труднощів. Тим не менш, він продає достатньо робіт, його скульптури користуються попитом, і він отримує задоволення від того, що робить.
Серед улюблених тем для скульптур пана Слоуна — собаки, коні та домашні тварини. Він навіть створював скульптури для людей, які пережили смерть домашнього улюбленця. За його словами, такі скульптури дуже особливі. Він відчуває «найприємніші відчуття», коли власник домашнього улюбленця зауважує, що скульптура дуже схожа на його улюблену тварину.
Він створив безліч скульптур, серед яких качкодзьоби та вомбати. Частина його робіт натхненні дикою природою Тасманії. Пан Слоан отримав багато похвал від тих, хто працює з тваринами, оскільки його роботи дуже реалістичні. Він вважає такі компліменти найвищою формою похвали.
«Те, що ви викидаєте, може бути корисним»
Соціальні мережі стали рушійним фактором успіху пана Слоуна. На його сторінці в Instagram представлено багато авторських робіт — від єхидн до качок. Люди зацікавлені металевими скульптурами, і це не дивно.
Пан Слоан описує нинішню епоху як «захоплюючий час для митців», оскільки соціальні медіа можуть розширити аудиторію. Хоча Слоан живе на маленькому острові Тасманія, його роботи продаються навіть у Сполучені Штати. Він зауважує, що 10-15 років тому такі продажі були б неможливими.
Говорячи про значення свого мистецтва, він каже, що його скульптури показують, що «те, що ви викидаєте, може бути корисним». У його мистецтві знаходять застосування всілякі види металевого сміття. Там, де хтось може побачити старий молоток або зламану деталь автомобіля, пан Слоан бачить витвір мистецтва в процесі створення.
Він знає, що має привілей займатися своєю пристрастю повний робочий день, і заохочує підприємців-початківців та митців слідувати за своїми мріями.
«Мені дуже приємно, що люди насолоджуються моїми роботами», — каже він. «Шість років тому я б і подумати не міг, що досягну такого рівня мистецтва. Якщо є щось, що ви хотіли зробити протягом багатьох років, просто знайдіть час і зробіть це».
