Відомо, що через спадщину й рідні люди можуть посваритися. Проте історію, з якою жінка звернулася до редакції Великої Епохи, навряд чи можна віднести до банальних суперечок за спадщину: надто багато в ній загадкових обставин.
#img_left#Як може людина повіситися перед отриманням великої суми грошей і куди зникає після неї її нерухомість? Чому може статися так, що компенсація за загибель доньки може прийти на рахунок вже мертвого батька, і гроші компенсації отримає чужа загиблій людина? Ця історія порушує багато питань і змушує замислитися над тим, чому це сталося: через свавілля і бездіяльність органів влади або через недосконалість законів, і чи є претензії жінки, що звернулася до редакції, правомірними?
Після смерті доньки на плечі Наталії лягли турботи щодо виховання її онука — хлопчику було менше року. Обоє батьки загинули в авіакатастрофі в Греції в далекому 1997 році. Тоді Наталії доводилось найтяжче: жінка каже, що крім переживання через смерть доньки додалися турботи про те, де дістати грошей на нянечок для онука.
Після з’ясування обставин катастрофи ЯК-42 авіакомпанія почала виплачувати родичам постраждалих компенсації. Відшкодування за смерть дівчини направили на рахунки її матері та батька (які на той момент були розлучені), а також осиротілого сина. Тільки потім Наталія дізналася, що дві третини компенсації мав би отримати хлопчик.
Тоді в жінки з маленькою дитиною на руках було багато клопоту, і про колишнього чоловіка (Анатолія Жукова), батька її загиблої доньки, Наталія й не згадувала. Раніше він їй телефонував час від часу, просив допомогти матеріально — та Наталя не дуже на те зважала. Думала, людина, що має двокімнатну квартиру, два гаражі та іномарку бідувати не повинна: може здавати в оренду, може піти працювати в таксі. Після розлучення він одружився вдруге й через деякий час розлучився, Наталя також мала свою сім’ю.
Чоловік вже давно пішов із життя — повісився — ще в 2002 році. Тоді він мав отримати компенсацію за смерть доньки розміром понад 12 тисяч доларів
Через 8 років Наталія випадково довідалась про те, що її колишній чоловік вже давно пішов із життя — повісився — ще в 2002 році. Тоді він мав отримати компенсацію за смерть доньки розміром понад 12 тисяч доларів, великі гроші на той час — за таку суму можна було купити квартиру. Тоді жінка згадала, що колишній чоловік незадовго до смерті просив Наталю переписати дані його паспорта, мовляв, почував себе невпевнено.
З’ясувалося, що чоловік мав заповіт, за яким усі його статки переходили до другої — теж колишньої — дружини Тетяни Майданюк, проте майна ніякого вже не мав. Кудись зникли його двокімнатна квартира на вулиці Єреванській та гаражі, а також квартира на вулиці Іскрівській, яка належала його матері — на той час жінка вже теж пішла з життя. Інших родичів у померлого не було.
Коли Наталя вперше звернулася до нотаріуса — голови 9-ї Київської державної нотаріальної контори — їй показали заповіт, під яким ім’я колишнього чоловіка було надруковане — зазвичай підписують його від руки, а підпис стояв не його. Наталя одразу це помітила й сказала, про що потім пошкодувала. Наступного дня нотаріуса вже не було на місці — вона хворіла, а коли з’явилася за кілька тижнів, то заповіт був іншим, каже Наталя: трохи змінився зміст, був поставлений «нормальний» підпис, і сам заповіт був написаний на іншому бланку — жінка помітила це за цифрами серії заповіту: першого разу вони були червоними, наступного — чорними. Пізніше графологи скажуть Наталії, що підпис підігнаний під зміст — експертизу жінка не замовляла.
Крім того, документи на отримання компенсації після авіакатастрофи, в якій загинула його донька, Жуков мав подати після 28 лютого 2002 року. Повісився або був повішений він за 17 днів до того — 11 лютого. Проте гроші на рахунок якимось чином надійшли: можливо, документи за нього пред’явив хтось інший, говорить Наталя. Компенсація за смерть доньки прийшла на рахунок вже не батька, а його спадкоємниці, чужої людини для загиблої.
Наталія шукала, з чим звернутися до суду оскаржити заповіт. Виявила, що заяву на отримання спадщини інша колишня дружина, Тетяна Майданюк, подала більш ніж через 8 місяців після смерті, тоді як її потрібно подавати протягом 6 місяців. Крім того, за реєстром нотаріальних бланків Наталія з’ясувала, що приватний нотаріус С. Петрова, яка оформляла заповіт, використала в той день 401 бланк — припускає, що списала всі одним числом, а використовувала пізніше. А в свідоцтві про право на спадщину інший, державний, нотаріус
Нотаріус отримав гроші, а потім пізно вже було відступати
Наталія
вказав неточну адресу: не було вказано корпус. Наталія хотіла оскаржити й те, що в заповіті було зазначено «моїй дружині Тетяні Майданюк», а на момент смерті та отримання спадщини вони вже 3 роки були розлучені.
«Нотаріус отримав гроші, а потім пізно вже було відступати», — вважає жінка.
Вона звернулася до Солом’янського суду, проте, за її словами, слідство та прокуратура не подали жодного клопотання, не з’ясували, як гроші компенсації після авіакатастрофи надійшли на рахунок вже померлого чоловіка та перейшли до чужої людини й куди зникла вся нерухомість загиблого, а також не зробили аналізу почерку в заповіті та судово-психологічної експертизи.
«Ми ніякої інформації підняти не могли, ми не могли повноцінно захищатися», — говорить нинішній чоловік Наталії.
Пізніше подали до Апеляційного суду — він залишив вирок чинним, а Вищий спеціалізований суд не став розглядати справу. З кінця 2011 року позивачка переписувалася з Міністерством Юстиції —просила провести розслідування, але теж безрезультатно. Наразі жінка шукає інші законні можливості «встановити справедливість» і переконана: має довести справу до кінця.
