Значення кольору в культурі Китаю

#img_center_nostream#

Приблизно п’ять тисяч років тому в період правління імператора Хуан Ді (Жовтого імператора) в народі шанували лише золотистий колір. Наступні імператори визначили символічність інших кольорів згідно з теорією про п’ять першоелементів.

П’ять першоелементів — це вода, вогонь, дерево, метал і земля. Їм відповідають кольори: чорний, червоний, синьо-зелений, білий і жовтий. Стародавні китайці вважали, що п’ять першоелементів створили все суще в природі.

Оскільки п’ять першоелементів — основа всіх речей, колір також міститься всередині цих п’яти першоелементів. Ґрунтуючись на понятті, що «колір саме в них, а чорний і білий — первокольори», стародавні китайці встановили зв’язок між кольором і принципом п’яти першоелементів, що узгоджується з рухом Небес і Небесним Дао. Люди стали вибирати колір одягу, їжі, спосіб пересування і житло в залежності від пори року, що також відповідає теорії про п’ять першоелементів.

#img_center_nostream#

Китайська традиція вважає п’ять кольорів: чорний, червоний, синьо-зелений (бірюзовий), білий і жовтий, — зразковими. У Книзі Змін чорний колір вважається кольором Небес. Вираз «Небеса і Земля таємничого чорного кольору» йде корінням у стародавні вірування, для яких колір неба був загадковим чорним кольором. Давні китайці вірили, що Тянь Ді (Небесний імператор) перебуває на Північній зірці, тому для них чорний колір був царем усіх кольорів. У Стародавньому Китаї зображення Тай-цзи чорного і білого кольору означало єдність Інь і Ян.

У теорії про п’ять першоелементів білий колір співвідноситься із золотом. Це говорить про те, що китайці в стародавні часи приймали білий колір за символ чистоти. Це ставить білий колір у розряд кольорів, що відображають природу чистоти, сяйва і повноти. Жовтий — це колір землі, символізує центр. У Китаї є вираз «жовтий колір породжує Інь і Ян», який підтверджує, що жовтий колір — головний. Це праведний колір, визначений у самому центрі, тому він нейтральний.

Синьо-зелений колір символізує весну, час, коли все наповнено силою і життєвою енергією. У часи, що передували царству Цінь (221—210 до н.е.), відзначається тенденція до розділення кольорів. Для підтримки обряду церемоній династії Чжоу (1027—249 до н.е.), Конфуцій дав жовтому, синьо-зеленому, білому, червоному та чорному кольорам визначення «зразкові вищі кольори». Він співвідносив п’ять кольорів із доброзичливістю, чеснотою, люб’язністю й увів їх в обряд офіційних церемоній.

Червоний колір символізує для китайців удачу і радість. Цей колір особливо шанувався за династії Чжоу. І досі під час зустрічі Нового року, на святах, зборах люди обов’язково використовують червоний колір. Однак після захоплення влади компартією, особливо після похмурих часів «Культурної революції» червоний став асоціюватися з кольором крові, насильства, жорстокості і небезпеки. І вживати його стали менше.

У стародавні часи в Китаї кожній порі року та географічному напрямку були присвоєні свої кольори. Весна була представлена синьо-зеленим сонцем, її головний дракон-охоронець був такого ж кольору, напрямком був Схід. Літо представляло червонувате сонце, яке охороняла стріла з напрямом Південь. Осінь мала білий колір, її охороняв тигр, а напрямком осені був Захід. Зима представлялася чорною, її охороняла чорна черепаха, напрямком була Північ. Жовтий колір відігравав особливе значення, він був розташований у Центрі, він був центральним серед п’яти кольорів і символізував колір землі.

У 211 році до н.е. імператор Цінь Ши-хуан об’єднав Китай. Він дотримувався традицій предків. Імператор спостерігав за речами, підшуковував символіку, виділяв чорний і білий кольори і шанобливо ставився до переваг води. Він асоціював жовтень — початок зими — з чорним кольором. Коли Цінь Ши-хуан зайняв трон, колір одягу і прапорів стали чорними.

У китайському живописі привабливість твору визначалася глибиною і насиченістю туші. Ця техніка називається «п’ятикольорова туш» і «випромінювання сяйва без застосування яскравих кольорів».

Традиційний китайський живопис використовував найбагатшу кольорову гаму. Стиль придворного живопису часто залежав від кольору фарби, яку виготовляли з різних мінералів. Ці кольори називалися: ши цін (лазуритовий), ши лу (зелений мінерал), сі хуан (жовтий мінерал), чжу ша (кіновар), янь чжи (кошеніль), цянь фен (свинцевий порошок) та ні цзінь (золотиста фарба). Ці чудові кольори мають променистість. Стародавні китайці були вправними майстрами з отримання фарб із мінералів і рослин.

Китайська поезія і живопис мають одне джерело. Їхній взаємозв’язок часто описують так: «живопис цитує вірш, а поема малює картину». Вірші часто наповнені тріпотливим світлом, а багато поетів були великими майстрами в вираженні словами відтінків кольору.

Ось, наприклад, уривок із вірша Цуй Ху: «Минулого року було надзвичайно красиво, квіти персиків передавали один одному відблиски червоного кольору». Поет Бай Цзюй написав у «Віршах на березі річки Му»: «Вся вода вкрита трепетними хвилями в променях призахідного сонця, вода шепоче і набуває червонуватого відтінку». Обидва уривки малюють образ краси за допомогою кольору, вони високо цінуються читачами вже тисячі років. Такі вірші незліченні в китайській культурі.

#img_gallery#

Починаючи з династії Цінь, колір поступово набуває декоративної функції. Після династії Хань жовтий колір стає імператорським, символізуючи придворне життя, а своїм сяйвом і грою світлотіні нагадуючи золото. Прості люди не мали права носити жовті сукні. На усі династії вплинула традиція, що визначає людям різного рангу мати одяг певного кольору.

П’ять другорядних кольорів використовували люди з нижчих верств. За династії Хань яскраво фіолетовий вважався надзвичайно дорогоцінним і рідкісним і міг використовуватися для одягу чиновників. Цей колір дуже любили при дворі. Фіолетова окантовка одягу вважалася дуже елегантною.

Держава Ці отримала особливу популярність за яскраве забарвлення одягу і шовку. Багато речей, витягнуті з давніх поховань під час археологічних розкопок, зберегли свої початкові кольори, включаючи коричневий, червоний, чорний, фіолетовий і жовтий.

Багато сучасних ієрогліфів, які описують відтінки кольору, містять корінь ієрогліфа, що позначає шовк. У праці «Шо вень цзє цзи» («Тлумачення [простих] знаків і пояснення [складних] ієрогліфів») використовуються 24 ієрогліфи для опису кольорів шовкової тканини: червоний, зелений, фіолетовий, блакитний, червоний малиновий, блискучий червоний, темно-червоний (темно-фіолетовий), світло-блакитний, помаранчево-червоний, білий і т.д. Усі ці відтінки кольору показують, наскільки було розвинене виробництво шовкових тканин у Давньому Китаї.

У розписі будівель, стін і на картинах використовувалася широка гама кольорів. Приміром, після династії Мін (1368—1644 р. н.е.) виключно члени сімей, близьких до імператора, мали право жити в будинках з червоними стінами і дахами, покритими жовтою черепицею. Будинки простих людей мали будуватися з блакитної цегли та з дахами із блакитної черепиці. Однак кольори балок і колон були дуже різноманітні. Велике число будинків було пофарбовано в білий колір і мало чорну черепицю.

Більш інтенсивне і багатоманітне забарвлення мали вироби з кераміки і лаку. Винайдені різноманітні покриття надавали виробам блиску і глянцю. Від знаменитих Тан-сан-цай (триколірні лакові кераміки династії Тан) до п’ятикольорових лакових керамічних виробів, предметів блідо-зеленого кольору і білого лаку, а також від біло-блакитної порцеляни до кольорової кераміки з люстром. Різні кольори грали основну роль у визначенні їхньої краси та цінності.

Винахід кольорових керамік і чорної кераміки став великим проривом у цій галузі. Китайські лаки і тканини також становлять собою видатні зразки чудової розмальовки. В епоху Воюючих царств (5 століття — 221 р. до н.е., коли Цінь Ши-хуан об’єднав Китай) лакові вироби досягли небувалої краси розпису.

У китайській традиції культура використання кольору також дуже багата. Жовтий колір мали право використовувати тільки імператори. Імператорські палаци, вівтарі, храми часто були пофарбовані в жовтий колір. Жовтий колір також уособлював свободу від людських турбот і тривог. Цей колір також шанувався у буддизмі. Одяг ченців і храми пофарбовані в жовті кольори.

Пурпурний колір вказує на добрі ознаки і відповідає урочистостям. Колір жалоби — білий. Оплакуючи померлих, стародавні китайці одягали білий одяг. Ця традиція збереглася й у наші дні.

У китайській культурі роль кольору в ремісничих виробах, у творах високого мистецтва, в поезії, в народних обрядах була дуже сильною, що і сьогодні відбивається в повсякденному житті китайців.

*Енергія «ці» в даоській метафізиці — життєва сила, яка живить усі живі організми і є основою душевних сил.