#img_right_nostream#Частина четверта. Нові полюси. Іран і ТНК
Іран
Як окремий геополітичний полюс Іслам сформулювати проблематично. Кожна з країн, що належить до Ісламського світу, являє собою самодостатній світ, що в рівній мірі претендує на роль окремого полюса. Наприклад, якщо вже «робити» полюсами Японію та Індію, як це пропонує відомий американський стратег Збігнев Бжезінській в книзі «Велика шахівниця», то чим «гірші» Пакистан, Іран, Саудівська Аравія або Австралія?
Інше питання, що за природою геополітики геополітичних полюсів в світі багато бути не може. Тим більше, в безпосередній близькості своїх кордонів один до одного: кожен полюс повинен мати сферу свого впливу. Інакше, ці «доморослі полюси» просто розірвуть один одного.
Враховуючи той факт, що сам по собі Іслам не є уніфікованою релігією, містячи в собі різні ідеологічні і релігійні течії – утворення Ісламу як окремого геополітичного полюса практично неможливе.
В результаті, «пошук» полюса, що поширює свій вплив на регіон Близького і Середнього Сходу, на основі релігійного критерію з самого початку приречений на провал.
Аналізуючи політичний, соціально-економічний потенціал країн вказаного регіону, найбільші перспективи застовпити «лідерство» в ньому має Іран. Цьому сприяє ряд передумов.
По-перше, вигідне геостратегічне розташування Ірану на перетині торгових шляхів з Азії до Європи. Нагадаємо, що саме через персидські землі пролягав в IX столітті н.е. знаменитий Великий Караванний шлях, відомий під назвою «Шовкового шляху». У середньостроковій перспективі світові торгові вантажопотоки знову можуть піти через Іран: за умови спорудження Євразійського трансконтинентального проекту.
По-друге, за умови успішного завершення своєї мирної «ядерної програми», Іран стане великим експортером енергії в своєму регіоні. Цей статус істотно зміцнить побудову газопроводів і нафтопроводів.
По-третє, Іранська нафтова біржа на о. Кірш, що анонсувала продаж «чорного золота» винятково за євро, може виявитися відчутним чинником в поваленні Імперії Долара.
Слід зазначити, що зміцненню лідерства Ірану на Близькому і Середньому Сході при збереженні існуючих тенденцій ніщо не заважає. І, що не менш важливе, – ніхто не заважає: потенціал сусідніх Туреччини і Пакистану в цьому відношенні з іранськими можливостями не порівнянний. А Ірак взагалі розруйновано війною.
Становлення лідерства Ірану можна тільки уповільнити. Як мінімум, шляхом нагнітання існуючої політичної напруженості, наприклад, навколо «ядерної програми» Тегерана. Як максимум, – спробою спровокувати повномасштабні війни у всьому регіоні.
ТНК
В умовах глобалізації в системі міжнародних відносин зростає роль транснаціональних корпорацій. Правда, ця роль в експертному співтоваристві поки що не до кінця вивчена. Як наслідок, виникає більше питань, ніж є на них відповідей.
Наприклад, чи є транснаціональні корпорації самостійним «геополітичним полюсом»? Або ж кожна ТНК – це окремий «геополюс»?
А може ТНК – це всього лише важлива «надбавка» до США, перетворююча Америку в Pax Americana? На користь цієї «версії» свідчить формальна американська «прописка» більшості ТНК. Хоча США від такої «прописки» також зазнають певних збитків, хай і не таких масштабних, як країни «іншого» світу.
В той же час, якщо ТНК є геополітичними полюсами, то чи можна їх порівнювати з іншими полюсами? Або ж ТНК стоять в рівній мірі не тільки над країнами світу, але і над іншими геополюсамі? Проте, величезна залежність світу від діяльності транснаціональних корпорацій стрімко росте. Як і росте сама кількість ТНК.
У 1970 – 2001 роках число ТНК зросло в 9 разів з 7,3 тис. до 65 тис., а кількість їх філіалів збільшилася в 31 разів (з 27,3 тис. до 850 тис.).
Об’єм накопичених транснаціональними корпораціями прямих інвестицій ще в 1999 році складав $6,6 трлн. Для порівняння: у 1990 році цей показник складав $1,7 трлн.
Крім того, за підсумками 1999 року, об’єм продажів ТНК склав $19 трлн.Транснаціональні корпорації в своїй сукупності забезпечують не менше 10% глобального ВВП, на їх частку припадає третина світового експорту, а також 4\5 світового банку патентів і ліцензій.
Слід також відзначити, ТНК контролюють 90% ринку пшениці, кави, кукурудзи, лісоматеріалів, тютюну, залізняку; 85% ринку міді і бокситів; 80% ринку чаю та олова, а також 75% ринку бананів і сирої нафти. (дані Світового банку за 1999 рік).
Показово, що серед перших 50-ти ТНК 13 мають прописку в США, 9 – в Японії, 8 – в Німеччині, 5 – у Франції, 4 – в Швейцарії і 3 – в Англії.
Ігор Шевирьов. Спеціально для Великої Епохи
