Міжнародна виставка живопису «Мистецтво істини, доброти, терпіння» проходила в Краматорську з 22 січня і завершилася 10 лютого — в день, коли місто потрапило під обстріл.
#img_right#Велика популярність художньої експозиції незвичайна і для міста, і для нинішнього тривожного часу — адже зовсім недалеко від Краматорська йдуть серйозні бої. Приваблює назва: «Мистецтво істини, доброти, терпіння».
Виставка піднімає тему незламності переконань. Вона розповідає про те, як послідовники духовної практики Фалуньгун, яких жорстоко переслідує в Китаї комуністична партія, залишаються вірними своїм поглядам — принципам істини, доброти і терпіння.
Експозиція з 40 полотен художників із США, Канади, Австралії, Таїланду, Тайваню і Японії дозволяє зануритися в глибини мужності, краси і гармонії. Картини виконані в стилі традиційного реалізму. Частина робіт написана в традиційному китайському стилі.
«Велика Епоха» з’ясувала, що думають про цю виставку люди, які відвідали її в Краматорську.
(Короткі відгуки про виставку в Краматорську читайте в статті: Виставка про тяжку долю і надію має успіх на сході України).
Бліц-інтерв’ю у залах музею
Доцент кафедри філології КЕГІ Володимир Півень:
Для мене було відкриттям, що є такий рух як Фалунь Дафа. Не думав, що він не тільки стосується духовних сфер, але і виходить на реальне життя китайського суспільства, та й не тільки китайського. Тут, на виставці, я побачив, що картини містять ідеї гуманізму, тобто це такий потужний протест проти насильства. Але саме насильство лежить в ідеології комуністичної партії. І хоча цей рух (Фалунь Дафа) аполітичний, проте він виходить на політичні проблеми. Чому? Політика така річ: ти можеш не цікавитися політикою, але вона все одно прийде до тебе. А коли політики сповідують сатанинські принципи, то будуть і тебе катувати. Тому-то духовний рух так чи інакше виходить на цивільні і політичні проблеми.
Виставка в Краматорську. Фото: Ірина Рудська/EpochTimes.com.ua
Для мене була відкриттям культура китайського народу — національна і духовна. І взагалі, виставка має велике пізнавальне значення.
Художник Микола Жиляєв вкотре приходить до музею, придивляється до картин і не втомлюється захоплюватися технікою живопису:
Кажу всім знайомим: «Приходьте на виставку, я готовий всіх вас проводити сюди, не рахуючись із часом. Цей живопис прекрасний, він скоро пройде. І ми залишимося, як сироти». Знаю, всі колеги-художники цікавляться таким живописом, який радував би душу, живий, що нагадує нам про творчу юність.
Мене насамперед вражає техніка виконання, дуже тонка робота. Сумно трохи, бо пішли прекрасні молоді роки, коли можна було вчитися.
Учитель Оксана Просєлкова проводить паралель між українським та китайським суспільством:
Я представляю педагогів нашого міста. Вже на другій картині у мене виникло питання: що цікавого я можу почути про Китай, коли він весь прокомуністичний?
Про цей рух (Фалунь Дафа) я зовсім не чула, не знала, що є таке в Китаї. Вони теж не підтримують принципів комуністичної ідеології.
Виставка в Краматорську. Фото: Ірина Рудська/EpochTimes.com.ua
У нас в країні ми хочемо зруйнувати комуністичну систему тому, що вона не дає позитивних результатів, вона не виховує гідно наших учнів, школярів.
Ми готуємо нове покоління, яке критично сприймало б радянські ідеали.
Причини того, що сталося на Донбасі, в тому, що ми тут дуже політизовані, прокомуністичні. Це зрозуміло: людей звозили в ці місця з різних куточків країни. Тут існували дитячі колонії і в’язниці. Можливо, таким суспільством було зручніше управляти — як у Китаї, коли панує комуністичний режим.
Думаю, що треба позбавлятися від тих кайданів, якими ми були поневолені протягом довгого періоду часу.
Такі виставки зараз дуже актуальні.
Зоя Іванівна, пенсіонер, 89 років:
Я жила при Радянському Союзі. Бачу, як схожа ситуація в Китаї на ситуацію в СРСР. Я сама із села в Запорізькій області. Мої батьки були розкуркулені. Пам’ятаю арешти в Радянському Союзі і бачу на картинах арешти в Китаї. Пережила голод 1932 року, 1947 року. Вижили чудом, їли майже одну лободу.
Тут на картинах багато чого нагадало мені часи СРСР. Але коли я побачила, як серце виймають (картина «Злочинне вилучення органів»), я вже не могла витримати, у мене змокла спина.
На виставці йде як би протиставлення радості і горя — світлі урочисті тони одних картин і похмурі — в інших. Це як добро і зло, що художники виражають різними фарбами.
Виставка в Краматорську. Фото: Ірина Рудська/EpochTimes.com.ua
Порадувала одна з останніх картин виставки — красива дівчина у вбранні, як у нареченої (картина «Хто я?»).
А взагалі виставка чудова. Я отримала задоволення, хоча потрапила сюди через онучку, шкода, що сама вона так і не змогла підійти.
Максим, студент ДДМА:
Спочатку я продивився картини, і вони мені здалися звичайними, оскільки я не шанувальник мистецтва живопису. Але коли екскурсовод розповіла про культуру та традиції Китаю, я був приголомшений. Після того, як гід познайомив нас із картинами, вони набули іншого звучання, картини немов ожили.
Я побачив, як художник передає весь трагізм ситуації, яка зараз є у Китаї. До того ж, не знав, що там відбуваються настільки жахливі речі. Дуже багато чого я для себе почерпнув на виставці пізнавального та корисного.
Ганна, студентка Горлівського інституту іноземних мов:
Моя професія далека від мистецтва, але це не заважає мені цікавитися живописом і, зокрема, східною культурою. І варто було нам увійти в зал, перші дві картини («Пришестя Священного царя Фалунь» і «Виконання обітниць») справили на нас дуже-дуже сильне враження. Ми звернули увагу, що художниця (її ім’я Чен Сяопін) дуже молода, а в неї такий багатий духовний світогляд і дуже барвисті емоційні картини.
Дуже велике враження справила картина «Сум сироти», і, як зауважила моя подруга: «Чим довше дивишся на неї, тим більше переймаєшся горем дівчинки». І ще притягує погляд картина «У переддень Нового року», не знаю навіть, чим вона взяла. Пурга і заметіль, що показує лютість природи, і маленькі беззахисні діти.
І ще здивувала остання картина, що показує апокаліпсис. Екскурсовод пояснювала: наша планета перебуває зараз у стані великого руйнування, далі буде відродження. Виставка показує циклічність життя: від світла до темряви, і потім знову виходимо на світлі картини. Йдемо одухотворені.
Читайте також:
Виставка про тяжку долю і надію має успіх на сході України
