Війна Росії проти України ввела німецьку політичну еліту у муки тяжкого процесу самоаналізу, сумніви в собі та дискримінації. Після багатьох років читання лекцій Заходу про те, що трохи остополітики («східна політика» уряду ФРН) — це все, що потрібне для стримування Росії. Політичні, медійні та наукові еліти Німеччини тепер одержимі новим питанням: Як ми помилилися, — пише в аналізі .
Канцлер Олаф Шольц, соціал-демократ, який змінив Ангелу Меркель у грудні, відреагував на відмову від десятиліть зовнішньої політики Німеччини, вирвавши сторінку з книги свого попередника та оголосивши про різкий поворот на 180 градусів. Цей план, що отримав назву Zeitenwende (історичне зрушення), включав зобов’язання витратити в короткостроковій перспективі карколомні 100 мільярдів євро на оборону.
Через кілька тижнів паніка в німецькій політичній еліті через недооцінку Володимира Путіна почала переходити у поступки союзникам, які вимагають, щоб Берлін активізувався і надав Україні більше, ніж підтримку і кілька ракет радянської епохи.
Такий процес є нагадуванням про те, що Німеччина не продала душу Росії відразу, це був процес, який тривав роками.
Ось неповний список тих, хто найбільше винен у помилковому підході Німеччини до Росії та її лідера, де на чолі стоїть Ангела Меркель:
Ангела Меркель, Франк-Вальтер Штайнмаєр, Герхард Шредер, Джо Кезер, Вольфганг Райцле, Маттіас Платцек, Георг Рестле, Фрідріх Мерц, Юрген Хабермас та Мануела Швезіг.
Колишній канцлер Німеччини Ангела Меркель
Жоден німець не несе більшої відповідальності за «кризу» в Україні, ніж Меркель. Як канцлер з 2005 по 2021 рік, Меркель була рушійною силою відмови НАТО надати Україні членство. Навіть після вторгнення Москви до Грузії, жорстоких бомбардувань Сирії, анексії українського півострова Крим, війни на сході України на Донбасі, падіння літака MH-17, мафіозного вбивства чеченського повстанця в центрі Берліна та отруєння Олексія Навального, Меркель наполягала на тому, що з Путіним можна домовитись.
Вона була настільки впевнена, що взаємодія з Росією — це шлях до миру, що дала зелене світло спірному проєкту «Північний потік-2» у 2015 році, попри окупацію Путіним Криму та війну на сході України. З початку останньої війни Меркель фактично пішла у підпілля. Минулого місяця вона заявила через речника, що залишається при своєму рішенні 2008 року про блокування вступу України до НАТО. Востаннє її бачили під час відпустки у Тоскані.
===
