Недавно свідок розповів про відомі йому факти переслідування послідовників системи самовдосконалення Фалунь Дафа (Фалуньгун) в жіночому трудовому таборі міста Хефей провінції Анхой.
#img_left#Пані Ши Чан’їн, 57 років, мешканка округу Фейдун, міста Хефей, була арештована в травні 2006 року за те, що вона є послідовницею практики Фалуньгун і відправлена до жіночого трудового табору міста Хефей. На знак протесту проти переслідувань вона оголосила голодування. Щодня охоронці наказували трьом ув’язненим кидати її на цементну підлогу, а також застосовували до неї метод примусового годування, що заподіювало їй сильні фізичні та психічні страждання. В результаті такого ставлення пані Ши стала дуже слабкою і не могла працювати. 6 грудня 2006 року, пані Ши не могла вже ходити, потім її на тиждень помістили в одиночну камеру. Від тортур вона осліпнула і лише через місяць її звільнили.
Пані Чен Мінь, 56 років, мешканка округу Цзієшу, провінції Аньхой. У вересні 2005 року її ув’язнили в трудовий табір в Хефеї, де до неї застосовували різні тортури з метою змусити її письмово відмовитися від своєї віри у Фалуньгун. Її зачиняли на довгий час в темній задушливій маленькій кімнаті, прив’язували до водопровідної труби, заклеювали їй рот і били. В результаті їй сильно пошкодили ділянку рота і вона не могла вживати їжу. Її перевели в камеру до ув’язнених наркоманів і примушували їх не давати їй спати всю ніч, бити її і так далі. Після чого їй ще продовжили термін ув’язнення (спочатку її засудили на 2 роки).
30-ти літню пані Ван Пін майже на рік ув’язнили в одиночну камеру за те, що вона не відмовилася від практики Фалуньгун. Її мучили день і ніч, позбавляли сну, били. Потім пані Ван перевели в бригаду з ув’язненими наркоманами, де над нею почали знущатися ще жорстокіше. До кінця терміну ув’язнення вона знаходилася на межі божевілля. Тільки тоді її звільнили.
Лю Юнь, 40 років, була поміщена в трудовий табір в Хефеї у вересні 2005 року. Через те, що вона не відмовилася від практики Фалуньгун, її піддали жорстоким тортурам і дозволяли спати тільки 3 години на добу. Її також майже на півроку посадили в одиночну камеру. Потім охоронці перевели її в другий підрозділ бригади "строгого режиму" де до неї застосовували ще жорстокіші тортури. Щодня вона працювала по 16 годин. Її примушували носити важкі речі. Крім того, ночами їй не давали спати, а примушували писати так звані «звіти про свої роздуми». Харчування було дуже мізерним, без м’яса. Її часто били і ображали. Пані Лю була здоровою і повною жінкою, а через рік, проведений в таборі, це була вже зовсім інша людина – чахла і виснажена. Вона часто відчувала запаморочення, і кілька разів було так, що вона навіть не могла встати з ліжка, не говорячи вже про те, щоб робити важку фізичну роботу. Проте охоронці знову намагалися погрозами змусити пані Лю написати заяву про відмову від практики Фалуньгун. Після двох років, проведених у таборі, її термін ув’язнення був продовжений.
