Ведення щоденника як терапія, відображена в дивовижних блокнотах
46-річна письменниця і французька перекладачка, чиї записи чудово написані від руки та ілюстровані, каже, що ведення щоденника для неї більше схоже на медитацію, яка допомагає їй розібратися з «неприємними думками».
«Це дуже корисно для психічного здоров’я, а також для того, щоб впоратися з розгубленістю і тривогою, через які ми всі проходимо в певний момент нашого життя», — сказала вона в інтерв’ю The Epoch Times. «Ведення щоденника допомогло мені залишатися відвертою зі своїми емоціями, думками, вразливими місцями».
Під ніком thepaperpilgrim в Instagram Лафранс-Баліан ділиться зі своїми підписниками чарівними нотатками та роздумами, написаними елегантним почерком.
«Я люблю робити кожну сторінку різною, це мене дуже заспокоює», — каже вона. «Є так багато класичних картин, які мені подобаються, і так багато старовинних ботанічних ілюстрацій. Я відчуваю, що додавання візуальних елементів допомагає мені досліджувати нові сфери моєї душі».
Родом з маленького містечка у Квебеку, Канада, Лафранс-Баліан вийшла заміж за американця і зараз живе в рідному місті свого чоловіка Мілуокі, але планує переїхати до Вермонту влітку, щоб бути ближче до сім’ї та «жити гірським життям».
Лафранс-Баліан відкрила для себе магію письма у дуже юному віці, ще до того, як навчилася читати. «Мені було десь 5 чи 6 років, — згадує вона. Моя мама читала «Щоденник Анаїс Нін», і я запитала її про нього. Моя мама була вчителькою, тож поставилася до мого інтересу досить серйозно; пояснила мені, що таке щоденник, що в ньому можна писати будь-які приватні думки, і що часто це має залишатися таємницею».
«Я знала, що у мене буде свій щоденник».
Перший щоденник, який купила юній Лафранс-Баліан мати, був червоного кольору з замком і ключем. Вона почала писати в нього майже щодня і ніколи не припиняла.
Гарний почерк може зробити будь-який зошит дуже красивим, і цим умінням Лафранс-Баліан завдячує своїм батькові та бабусі.
«У мого батька в дитинстві був дуже акуратний і елегантний почерк, настільки, що моя бабуся зберігала всі його шкільні зошити», — розповідає вона.
«Я все життя ходила до католицьких шкіл, і мої вчителі, здається, любили й заохочували охайне виконання домашніх завдань», — каже вона. «Тож я знайшла схвалення моїм зусиллям. У підлітковому віці я також почала користуватися авторучками, вони допомагають покращити почерк».
«Краса ведення щоденника полягає в тому, що ви можете писати про все, що завгодно! Я переходжу від повсякденного, що я готую, вивчаю, читаю, дивлюся… до серйозних екзистенційних питань, про мою мету, мою спадщину, мої переконання і сенс життя».
Крім того, використовуючи свої зошити для пошуку тем для роману, який вона зараз пише, Лафранс-Баліан записує вірші, цитати та уривки з книг. Для неї ведення щоденника стало такою ж справою, як медитація чи садівництво.
«Я намагаюся обмежити час, проведений у соціальних мережах, — каже вона, — ведення щоденника вимагає часу, і мені потрібно берегти ті кілька годин на тиждень, які я витрачаю на роздуми та спостереження за своїм життям на сторінці».
«Звичайно, я досі тримаю більш особисті сторінки в таємниці», — каже вона. «Я вважаю, що важливо писати для себе, не хвилюючись про те, що можуть подумати інші люди. Однак, було цікаво знайти спільноту авторів щоденників в Інстаграмі».
Лафранс-Баліан каже, що до 2018 року вона ніколи не прикрашала свої щоденники. До цього це були «лише слова на папері». Але після того, як вона натрапила на кілька ілюстрованих і прикрашених щоденників у соціальних мережах, їй захотілося спробувати прикрасити й свої сторінки.
Лафранс-Баліан, яка майстерно володіє мистецтвом прикрашати нотатки, чітко усвідомлює свою мету: зробити ведення щоденника «щоденною звичкою».
«Я бачу себе колись дуже старою жінкою, яка отримує задоволення від читання своїх старих зошитів, яка може пережити та згадати більшість днів свого життя», — каже вона. «Моїй бабусі зараз 100 років, тож якщо у мене є її гени, то мені потрібно буде наповнювати ще багато зошитів, і ніщо не зробить мене щасливішою».
