Влада Пекіна розпочала в Гонконгу кампанію «реформи освіти». Так, у нових підручниках йдеться, що «Гонконг ніколи не був британською колонією».
Як повідомила гонконзька газета South China Morning Post, у чотирьох комплектах підручників з цивільного права, схвалених для використання в Гонконзі, чітко зазначено, що Гонконг ніколи не був колонією, а також говориться, що китайський уряд ніколи не визнавав договір, за яким контроль над Гонконгом було передано Великобританії.
Англія окупувала острів Гонконг під час Першої опіумної війни (1840 – 1842 рр..), а потім уклала з Пекіном договір, що дає їй право керувати Новими територіями протягом 99 років. Дія договору закінчилася 1 липня 1997, коли Великобританія передала Пекіну контроль над Гонконгом.
Після того, як влада у Китаї захопила компартія, вона назвала всі територіальні угоди, підписані попередніми урядами із зарубіжними країнами, «нерівноправними договорами». Тепер Пекін відмовляється визнавати ці договори, наголошуючи, що справи Гонконгу мають виключно внутрішній характер.
Нові навчальні матеріали були надані гонконзьким школам, щоб вони використовували їх з наступного навчального року.
У нових підручниках також йдеться про те, що масштабні протести в Гонконгу у 2019 році були спровоковані виключно «зовнішніми силами». Ця риторика повністю повторює думку офіційного Пекіна.
Китайський уряд розширив контроль над Гонконгом за допомогою різних заходів, включаючи реформування виборчої системи. Крім цього, Пекін звинуватив школи Гонконгу в розпалюванні інакомислення, яке пізніше, на думку влади, і переросло в протести проти комуністичної партії Китаю (КПК).
Після протестів 2019 року КПК переглянула навчальну програму Гонконгу і почала проводити так звані дні освіти в галузі національної безпеки, попереджаючи школярів про відповідальність за порушення китайського законодавства та стимулюючи вчителів повідомляти про порушників.
У «Навчальній програмі громадянського та соціального розвитку та керівних засадах оцінювання» для 4–6 класів середніх шкіл, затвердженої Бюро освіти Гонконгу рік тому, йдеться, що, оскільки багато тем з цього предмету пов’язані з історією та культурою, моральними нормами, правовими принципами тощо, вчителі не повинні стимулювати учнів використовувати метод «бінарної опозиції», тобто обговорювати правильність викладеного матеріалу.
У 1997 році, коли британське правління в Гонконгу добігало кінця, соціологи провели серед гонконжців опитування, в результаті якого 75% респондентів сказали, що ситуація в Гонконгу «стане гіршою», і лише 5% висловили надію на те, що вона «стане кращою».
Відповідно до результатів перепису населення, 1961 року з більш ніж 3,1 мільйона гонконжців 50,4 % народилися у материковому Китаї і лише 47,7 % були уродженцями Гонконгу.
У 1964 році газета The New York Times писала, що до Гонконгу хлинули мільйони біженців з материкового Китаю. Тобто переважна більшість населення Гонконгу на той час складали біженці та іммігранти, які втекли від утисків у комуністичному Китаї, щоб знайти найкраще життя у британській колонії.
За матеріалами
