Людвіґ успадкував трон короля і владу в 18 років. Він погано розбирався в політиці, але хотів стати героєм свого народу. І ось, в 1869 році на горі Югенд були знесені руїни двох маленьких замків. Людвіґ поставив перед будівельниками та інженерами обов’язкові умови: по-перше, будівля не повинна порушити гармонії в пейзажі, по-друге, архітектура замку Нойшванштайн повинна бути зразком середньовічного замку і, по-третє, замок повинен бути обладнаний «за останнім словом техніки».
Будівельники успішно впоралися з цими завданнями. Архітектура замку Нойшванштайн з його широкими парадними сходами, вузькими крученими вежами, штучним сталактитовим гротом, Тронним залом і співочим залом, який призначався спеціально для постановок опер Р. Вагнера, шанувальником творчості якого був Людвіґ, — все це змушувало повірити в казку, що здійснилася наяву.
Крім цього, будівля замку Нойшванштайн була оснащена самою прогресивною для того часу системою опалення, а на кухні працював водопровід з холодною і гарячою водою. Для виклику слуг була передбачена електрична система дзвінка, а на деяких поверхах були телефони. Для акуратної та своєчасної подачі їжі наверх використовувався підйомник. Ще однією відмінною особливістю замку Нойшванштайн були великі шибки, що були рідкістю за часи Людвіґа II.
У 1886 році Людвіґ II був визнаний божевільним і відправлений в літній палац Берг (Berg Palace) на березі озера Штарнберг. Увечері 13 червня 1886 року, позбавлений корони і влади Людвіґ II разом з лікарем-психіатром відправився на прогулянку уздовж озера. На наступний день їхні тіла були виявлені на мілководді біля самого берега. В зв’язку з таємничою смертю Людвіґа (він був відмінним плавцем) стали поширюватися чутки.
Тисячі людей приїжджають в баварські Альпи, щоб побачити замок-мрію Нойшванштайн — одну з найбільш незвичайних споруд, коли-небудь створених людиною, де жив «казковий король».
