У статті, опублікованій наприкінці липня в Кембридзькому щоквартальному журналі з етики охорони здоров’я, робиться висновок про те, що китайські лікарі оголошували людей мертвими, не проводячи діагностики смерті мозку. У звіті йдеться про те, що жертви не відповідали ні критеріям смерті мозку, ні критеріям серцевої смерті, і в результаті були вбиті шляхом вирізання органів.
Автори використали вибрані публікації китайських медичних журналів. Забір органів відбувався у військових шпиталях, університетських та інших цивільних лікарнях.
«Донорство органів після смерті мозку» практикується в Китаї з 2003 року, хоча в країні немає законодавства про смерть мозку. Проте, існує проєкт стандартів щодо визначення смерті мозку, підготовлений у 2003 році, а також відповідні технічні умови Міністерства охорони здоров’я Китаю. Вони були переглянуті міністерством у 2009 та 2013 роках і, згідно з порівняльним дослідженням, є суворішими, ніж у США.
Однак ці критерії та технічні специфікації є лише пропозицією для медичного стандарту, кажуть автори. Вони не є ні стандартною процедурою, ні обов’язковим керівництвом чи адміністративним регламентом для лікарів. Автори роблять висновок: «У Китаї поки немає законодавства про смерть мозку».
Подібно до міжнародних стандартів, китайські рекомендації з діагностики смерті мозку включають три критерії: кома, відсутність рефлексів стовбура мозку та відсутність спонтанного дихання. «Згідно з китайськими критеріями, відсутність спонтанного дихання має бути перевірена за допомогою тесту на апное. Це передбачає відключення апарату штучної вентиляції легень на вісім хвилин, щоб спровокувати спонтанне дихання», — кажуть автори статті.
Однак у 21 випадку, виявленому авторами, інтубація для штучної вентиляції легень проводилася лише після смерті мозку. «За інтубаціями одразу ж було вирізання органів. Це говорить про те, що механічна вентиляція проводилася лише з метою вирізання органів», — йдеться у статті. Ні термін «визначення смерті мозку», ні термін «діагноз смерті мозку» не зустрічаються у китайських публікаціях, про які йдеться. Також не було жодної згадки про тест на апное.
З цього автори роблять висновок: «Було просто заявлено, що мозок “донорів” мертвий, без згадки про будь-яку процедуру визначення стану мозку».
Автори дивуються, як могли бути опубліковані такі помилки. «Одне з пояснень полягає в тому, що лікарям все одно, що вони публікують, тому що наслідків не буде».
Але найімовірніше, що лікарі не розуміли, що таке смерть мозку, і не усвідомлювали, що документують власний злочин, роблять висновок автори статті. У 21 виявленому випадку йдеться про вирізання органів, яке відбулося у період з 2003 по 2013 роки.
Хуан Цзефу, бувши головою Фонду розвитку трансплантації органів у Китаї, у 2013 році зізнався китайським ЗМІ, що «90 відсотків [китайських] лікарів не знають, як відбувається смерть мозку». Тому, сказав він, цілком імовірно, що лікарі, про яких йдеться, використовували термін «смерть мозку» лише як привід, щоб приховати фактичне джерело органів, оскільки воно було незаконним.
Протягом багатьох років Китай критикували за неодноразові зловживання у галузі трансплантології. Хуан Цзефу, колишній заступник міністра охорони здоров’я, а потім голова китайського сектора трансплантації, у 2007 році писав, що у 95 відсотках усіх трансплантацій будуть використовуватись органи померлих людей. У 2014 році він пообіцяв, що з 1 січня 2015 року будуть використовуватися лише органи, які добровільно жертвують громадяни, з національної системи розподілу COTRS.
Однак, на думку авторів статті, останні дані дозволяють припустити, що і після 2015 року значну частину органів, які використовуються для трансплантації в Китаї, було отримано нелегально. Витік звіту про внутрішню перевірку даних COTRS показав, що велика кількість органів для трансплантації отримана з «невідомих джерел». Ці випадки були виявлені, коли дані китайського регістру трансплантації печінки (CLTR) і китайського наукового регістра трансплантації нирок (CSRKT) були зіставлені з центральною системою розподілу органів COTRS.
У період з січня 2015 року до квітня 2018 року 102 трансплантації, проведені в провінції Чжецзян, не були зареєстровані в COTRS, повідомляють автори. По всьому Китаю було виявлено понад 2000 трансплантацій із «невідомих джерел». У понад 10 000 випадків дані про пацієнтів у COTRS були змінені за годину до розподілу органів.
Однак, схоже, це ще не все: «Можна припустити, що про більшу кількість незаконних трансплантацій просто не повідомлялося, і тому вони залишилися непоміченими у звітах з аудиту даних COTRS», — роблять висновок автори на підставі цифр, наведених у різних китайських публікаціях. Вони припускають, що реальна кількість незаконних трансплантацій органів набагато вища.
Дослідження Метью П. Робертсона та Джейкоба Лаві, опубліковане в «Американському журналі трансплантації» на початку квітня 2022 року, говорить саме про це. У ході дослідження було вивчено тисячі китайських медичних публікацій, написаних хірургами-трансплантологами на тему видалення серця та легень.
Робертсон і Лаві доводять, що у Китаї органи систематично вирізалися в людей без визначення смерті мозку. У ході свого дослідження вчені виявили 71 роботу, опубліковану в період з 1980 по 2015 роки, в яких китайські лікарі описували, як вони вирізали органи у «донорів з мертвим мозком», не проводячи тесту на апное. Тест апное вважається міжнародним стандартним методом визначення смерті мозку.
Крім того, були виявлені інші порушення, які вказували на те, що донори були живі протягом усієї хірургічної процедури. Доктор Джейкоб Лаві пояснює: «Ці лікарі самі визнали, що для них закупівля органів була пріоритетнішою за дотримання найголовнішого медичного присягання — насамперед не нашкодити».
У дослідженні також вказується на надзвичайно короткий термін очікування органів у Китаї. Це розглядається як ще один доказ того, що органи, очевидно, будуть одержані від живих жертв.
Хто є жертвами незаконного вилучення органів?
У березні 2020 року незалежний Китайський трибунал у Лондоні під головуванням британського юриста сера Джеффрі Найса дійшов висновку, що примусове збирання органів відбувалося в кількох місцях материкового Китаю протягом як мінімум 20 років і триватиме.
Суд заслухав показання 30 свідків, слідчих і експертів і дійшов висновку, що великомасштабна примусова заготівля органів відбувалася по всьому Китаю протягом багатьох років, і що практикувальники були одним із джерел, і, ймовірно, основним джерелом органів. Іншим джерелом, на думку трибуналу, були мусульмани-уйгури.
Ця стаття вперше з’явилася в тижневику The Epoch Times, випуск №63, 24 вересня 2022 року.
===
Новини по темі:
