Серед унікальних за різноманітністю куточків Криму урочище Джангуль виділяється як дика і поетична країна кам’яної фантазії у кромки блакитного моря. Поєднання неймовірних форм, природних контрастів і неозорих просторів — все включено в це поняття. «Джангуль» тлумачиться як райське місце, а в перекладі з стародавнього фарсі — «Квітка Душі», або з тюркської — «Озеро Душі».
Зсувне урочище Джангуль завдовшки понад 5 км розташоване на узбережжі мису Тарханкут в унікальному куточку північно-західного Криму. У Джангуль можна добратися як з боку Євпаторії, так і з боку Чорноморська. Ґрунтові дороги між цими містами тягнуться вздовж узбережжя, перетинаючи численні балки та яри, часто з досить крутими схилами.
Навесні степ покритий квітами. Їхній свіжий аромат, змішуючись з морським бризом, наповнює легені і душу цілющим бальзамом блаженства. Влітку неймовірна спека, випалений сонцем степ і клуби пилу з-під коліс роблять цей шлях досить важким. Але варто потерпіти заради захопливого споглядання чудових картин природи. Кожен новий поворот відкриває чудові пейзажі білих крейдяних обривів і безмежної синяви переливчастої гладі моря.
#img_center_nostream#
Зворушливі бузкові суцвіття квітів-безсмертника на пустельному узбережжі, як точковий мазок пензля майстра-природи, завершують геніальну акварель первозданного пейзажу. Французи привласнили їм назву «імортели» — «які живуть вічно» — за здатність довгі роки зберігати форму і колір пелюсток. Стародавні греки вірили, що володар гірлянди із сухоцвітів може прожити вдвічі довше звичайного смертного. Поети срібного століття складали про них ліричні вірші.
Яскраво-зелена рослинність в місці розлому здається справжньою оазою на тлі однотонного випаленого степу. Різні види степової та лісової рослинності змогли тут пишно розростися завдяки захищеності від вітру і близькому рівню ґрунтових вод. У глибоких тріщинах утворився своєрідний рослинний світ: скельні обриви повиті плющем; а в заростях папороті, яблуні, шипшини, глоду, терну гніздяться шпаки, мухоловки і славки. Робота води і вітру утворила в скельних обривах безліч ніш і печер, в яких люблять селитися баклани. Їх часто можна побачити на кам’яних скелях з розправленими для просушки крилами.
Смуга пляжів тут вузька, часто скелі обриваються прямо в море. Сонячні відблиски, проникаючи крізь прозору товщу води, відбиваються на поверхні білих пісків морського дна. Білий відтінок морських відкладень, що утворилися завдяки розмиванню прибережних вапняків, створює дивовижний відтінок морської води — світла бірюза межує із смарагдом і темним сапфіром, що надає особливої принадності морським ваннам і змушує повертатися в ці фантастичні місця знову і знову.
