Саксайуаман перебуває в 1,5 км над Куско. Саксайуаман – яскравий приклад будівельної майстерності інків. Ця міцність складена з масивних брил, що важать по 40-50 тонн, а вага однієї з них висотою 9 і шириною 4 метри – цілих 125 тонн! Це один із самий великих камінів у всій Південній Америці! Каміння, з яких побудована древня фортеця, підігнані один до одного дуже щільно. При цьому стіни з величезних каменів інки будували, не знаючи колеса, важеля, користуючись тільки похиленою площиною.
Місто Теотиуакан займає площу в 23 км2, а його найвеличніша споруда піраміда Сонця висотою 64,5 м. – наймогутніша піраміда світу. Стіни піраміди Сонця зсередини були вимощені шаром слюди, що доставлялася із Бразилії за 2000 км.
МАЧУ-ПІКЧУ багатоярусний комплекс майданів, водорозподільних каналів, лазень, дворів, житлових будинків, палаців і храмів. Будівлі були складені з величезних гранітних блоків без розчину. Вміло оброблені камені були щільно підігнані один до одного таким чином, що між ними не можна було просунути навіть лезо ножа.
Кожний блок оброблявся під різними кутами. Зайнявши своє місце, він повністю з’єднувався із сусідніми. Така кладка набагато збільшувала міцність стін, що дуже важливо в Андах, де часто трапляються землетруси".
У ЧИЧЕН-ІЦА храм Кукулькан зорієнтований по сторонах світу з найвищою точністю, що має 365 щаблів із чотирьох сторін, а в дні осіннього й весняного рівнодення на північних щаблях з’являється сонячне зображення змія, якого древні жителі Чичен-Іци приймали за сходження бога Кукулькана на землю. Піраміда Кукулькан побудована з незвичайного каменю: якщо постукати по ньому, він видає металевий звук.
Також вражають нашу уяву стародавні споруди у формі бездоганно заточеної кулі! Гігантські кулі вчені знаходять у багатьох частинах світу: Коста-Ріке, Мексиці, Бразилії, США, Австралії, Непалі, Єгипті, Румунії, Казахстані, на Алтаї, у Криму, на Кавказі (у Грузії, Кабардино-Балкарії, Північної Осетії) і навіть на Землі Франца- Йосипа.
Найвеличніші кам’яні кулі Коста-Ріки досягають трьох метрів у діаметрі й важать близько 16 тонн. А найменьші, не більше дитячого м’ячика – десять сантиметрів у поперечнику. Кулі розташовуються групами від трьох до півсотні штук. Низки куль складалися в гігантські трикутники, квадрати, кола… Вибудовувалися в прямі лінії, точно орієнтовані по осі " північ-південь"…
Якими інструментами працювали древні майстри, як зуміли додати каменю правильну кулясту форму? За допомогою яких пристосувань "перекочували" з місця на місце кулі – гіганти, складаючи з них точні геометричні фігури
Залишається, звичайно, загадкою й те, яким чином ці багатотонні величезні кулі доставлялися через джунглі й болота з каменоломень, віддалених від місця знахідки на кілька десятків кілометрів. На жаль, на більшість цих питань немає задовільних відповідей".
