У давніх легендах, оповіданнях та рукописах містяться дані про унікальні технічні досягнення давніх держав. Чимало таких винаходів дійшло до наших днів і є прикладами блискучих інженерних розробок давнини. Інші ж були втрачені, так що навіть згадки про них породжують дискусії про те, чи існували вони насправді.
Вашій увазі пропонується добірка із 6 цікавих згаданих у давніх письмових джерелах технічних розробок, які пізніше були втрачені.
Грецький вогонь: хімічна зброя
Використання грецького вогню римлянами проти кораблів Фоми Слов’янина, мініатюра Іоанна Скилиці, Х—ХІ ст. Ілюстрація: Wikimedia Commons
Речовину, відому під назвою «грецький вогонь», широко застосовували візантійці з 7 до 12 століття під час морських битв. Цією рідиною вистрілювали із мідних труб — сифонів, вона горіла на воді, і, за переказами, загасити її можна було тільки оцтом, піском або сечею.
Рецепт виготовлення грецького вогню візантійці суворо тримали у тайні, і зрештою він був втрачений. Відомо, що аналоги грецького вогню в ті часи використовували також англи, русичі та китайці.
Гнучке скло
До нинішніх днів дійшли лише три згадки у давніх джерелах речовини, яку називали гнучким склом або vitrum flexile, і науковці мають сумніви щодо того, чи існував такий матеріал насправді.
Вперше історію його створення написав Гай Петроній Арбітр, що жив у 27—66 роках до нової ери. За його переказом, матеріал із дивовижними властивостями представив один зі склодувів імператору Тиберію (правив у 14—37 роках). Майстер взяв скляний сосуд і кинув на підлогу. Від цього той не розбився, а тільки пом’явся, і склодув легко повернув «скляній» ємності втрачену форму.
Нібито побоюючись того, що цінні метали знеціняться, Тиберій наказав відрубати голову скляних справ майстру, щоб секрет виготовлення гнучкого скла помер разом із ним.
Мармурова статуя імператора Тиберія. Фото: Marie-Lan Nguyen/Wikimedia Commons
Пліній Старший (23—79 роки нової ери) також згадував цю історію. За його твердженнями, незважаючи на те, що про цей випадок говорять усі, це може бути вигадкою.
Кілька століть потому Діон Кассій, переповідаючи таку історію, писав про склодува як про якогось мага. За його версією, скляна ємність розбилася, і майстер голими руками відновив її цілісність.
В наші дні гнучке скло було винайдене у 2012 році компанією Corning, і воно може використовуватись при будівництві сонячних панелей. Якщо за часів римської імперії і існувало гнучке скло, то воно випередило час на кілька тисяч років.
Протиотрута до всіх отрут
Так звана «універсальна протиотрута», що діяла проти всіх отрут, була, за переказом, розроблена царем Мітрідатом VI Евпатором, а удосконалив її особистий лікар імператора Нерона. Рецепт її пізніше був втрачений. Сучасна дослідниця Адріанна Мейор (Adrienne Mayor), фольклорист і історик зі Стенфордського університету, стверджує, що серед інгредієнтів універсальної протиотрути був опій, нарізані гадюки у поєднанні із невеликими дозами отрут та їхніх антиотрут.
Зображений в образі Геракла Мітрідат VI Евпатор, мармур. Фото: Sting/Wikimedia Commons
Дивовижна протиотрута була відома під назвою мітрідатіум.
Пізніше сучасну версію такої речовини намагався створити радянський хімік Сергій Попов.
Зброя із сонячних променів
Гравюра, що зображує, як за допомогою параболічних дзеркал за розробкою Архімеда були підпалені римські кораблі біля Сіракуз. Ілюстрація: Wikimedia Commons
У 2004 році таку зброю намагалися зібрати в рамках програми «Руйнівники міфів», однак їм це не вдалося, і вони зробили висновок, що вона була вигаданою. Пізніше, у 2005 році, побудувати таку зброю спробували студенти Массачусетського технологічного інституту, і їм це вдалось: за допомогою системи відбивачів вони спалили човен у гавані Сан-Франциско.
Римський бетон
Споруда, зведена із використанням бетону 2 тисячі років тому, Рим, Італія. Фото: Xerones/Flickr.com
В останні роки дослідники доклали немало зусиль, щоб з’ясувати, який секретний інгредієнт входив до складу римського бетону. Ним виявився вулканічний попіл.
Дамаська сталь
Меч, викуваний із дамаської сталі. Фото: NearEMPTiness/Wikimedia Commons
Альтернативна дослідниця Кріс Херст стверджує, що для виготовлення таких клинків використовувались свого роду нанотехнології — в тому сенсі, що матеріали в процесі виробництва сталі реагували на квантовому рівні. В матеріалі нібито формувалась структура із нанотрубок, що приводило до його виключної міцності.
Так це було насправді чи ні — сказати важко, але очевидно, що історія надійно зберігає багато цікавих загадок!
Читайте також:
Наука австралійських аборигенів: примітивна чи розвинена по-іншому?
Єгиптолог розшифрував листа солдата 1800-літньої давності
Неймовірні споруди, знайдені на дні морів: Топ-7
