З’їзд китайської компартії не приніс користі звичайним китайцям

За підсумками 18-го з’їзду компартії Китаю досягнута лише тимчасова рівновага у владі.

Колишнє керівництво компартії Китаю (КПК) аплодує стоячи під час закриття 18-го з’їзду в Пекіні 14 листопада. Новий склад Постійного комітету далекий від побажань китайського народу, однак думки звичайних китайців ніхто не питав.

Фото: Lintao Zhang/Getty Images

Домінуючі фракції компартії продовжують триматися одна за одну мертвою хваткою, і за високими червоними стінами Чжуннаньхая — оплоту керівництва компартії Китаю — сформувався хиткий баланс влади.

15 листопада перший пленум 18-го з’їзду КПК оприлюднив імена нового складу Постійного комітету Політбюро.

Сі Цзіньпін, як і очікувалося, став новим генеральним секретарем комуністичної партії. Крім того, на подив багатьох, Сі Цзіньпін зайняв також і посаду керівника Центральної військової комісії, ставши головнокомандувачем військовими силами країни, і таким чином успадкував від Ху Цзіньтао обидві ці вищі посади. Лі Кецян замінив Вень Цзябао на посаді прем’єр-міністра.

Членами Постійного комітету стали семеро людей: Сі Цзіньпін, Лі Кецян, Чжан Децзян, Юй Чженшен, Лю Юньшань, Ван Цішань і Чжан Гаолі.

Новими членами Постійного комітету стали не ті люди, яких хотіли б бачити на цих позиціях самі китайці, але враховувати думку народу не було в планах керівництва компартії. В результаті такої гри на високих ставках, військова влада залишається в руках близьких соратників Ху Цзіньтао і Сі Цзіньпіна, в той час як влада над партією і урядом зосередилася в руках у членів фракції Цзяна. Людей, налаштованих на реформи, у вищі кола влади потрапило менше, ніж очікувалося.

У результаті всередині компартії сформувалася певна рівновага (між фракцією «криваві руки» Цзян Цземіня і більше налаштованою на реформи фракції Ху Цзіньтао, Сі Цзіньпіна, Вень Цзябао тощо), але цей баланс не може зберігатися довго. Причини розбіжностей залишаються невирішеними, і тому насувається політична «буря».

Захист партії

У поточній ситуації багато що залежить не тільки від відчайдушних вчинків фракції Цзяна, але і від стійкості характеру екс-лідера Ху Цзіньтао. Людина з іншим характером, ймовірно, вже скористалася б шансом, даним йому в лютому, щоб вирішити десятирічний конфлікт з Цзян Цземінєм і отримати повну владу над Китаєм.

Після того як 6 лютого колишній начальник поліції Чунціна Ван Ліцзюнь втік до консульства Сполучених Штатів у місті Ченду, його повернули назад у Пекін. Але він розкрив плани Бо Сілая, Чжоу Юнкана та інших високих чиновників щодо повалення Сі Цзіньпіна. Вони планували позбавити Сі Цзіньпіна влади через деякий час після завершення 18-го партійного з’їзду.

Після цього Ху Цзіньтао і Вень Цзябао почали крок за кроком обережно працювати над тим, щоб ліквідувати фракцію Цзяна. Бо Сілай був відсторонений від справ і зазнав образливого таємного допиту «Шуангуан» («подвійний регламент» — це негласно схвалена владою КНР процедура, коли підозрюваного партійного чиновника викрадають і піддають таємному допиту співробітники Центральної дисциплінарної комісії). Йому погрожували судом, після цього виключили з партії і завели на нього кримінальну справу. Також з високих посад звільнили спільників Бо Сілая в мегаполісі Чунціні.

Чжоу Юнкана, який відповідав за держбезпеку КНР на посаді начальника Політико-юридичної комісії*, істотно обмежили в повноваженнях, а його людей в Політико-юридичній комісії замінили. Хоча Чжоу був членом Постійного комітету, його наступник вже не потрапить в цей вищий орган влади Китаю.

* Політико-юридична комісія (ПЮК) — державний орган, який під час правління колишнього лідера Цзян Цземіня отримав право мобілізувати ресурси верховного суду і прокуратури, міністерств внутрішніх справ, юстиції та закордонних справ, служби безпеки, воєнізованої міліції та інших відомств на різних рівнях. Аналітики кажуть, що ПЮК контролювала близько 1,5 млн воєнізованих міліціонерів, що зробило її другим центром впливу в партії, а також конкурентом армії.

Крім того, Ху Цзіньтао замінив генералів, щоб гарантувати, що всі ключові посади займають «свої» люди.

Влада Ху досягла свого апогею безпосередньо перед 18-м з’їздом партії. Він контролював військові сили, і навіть сам Цзян Цземінь перебував під його владою.

Але відчувши, що він узяв гору, замість того щоб остаточно повалити Чжоу Юнкана і Цзян Цземіня, а потім повністю знищити фракцію Цзяна, Ху відступив. Він вирішив захистити компартію, оскільки вона могла б розвалитися, якби фракція Цзяна була повністю викоренена.

«Сітку розірвано»

Гасло для Ху Цзіньтао в його боротьбі з фракцією Цзяна несвідомо придумав Ван Ліцзюнь, коли покидав консульство США в Ченду 7 лютого. Він сказав натовпу, що зібрався там: «Риба вмирає, а сітка рветься», — це китайська приказка, яку виголошують у випадку, коли одночасно відбувається багато руйнувань.

Фракція Цзяна побоюється, що якщо не втримає владу, то загине. Тільки залишаючись при владі, її члени можуть уникнути відповідальності за масові злочини, скоєні ними проти людства.

Цей страх призвів до того, що вони просунули в зарубіжних ЗМІ, таких як Bloomberg і New York Times, статті про великі фінансові накопичення родичів Сі Цзіньпіна і Вень Цзябао, щоб очорнити їх. Все вище керівництво компартії Китаю справедливо боїться розкриття своїх неймовірних фінансових заощаджень, які вони накопичили, перебуваючи при владі.

Велика частина населення в Китаї досі живе дуже бідно, і народ з ненавистю спостерігає, як еліта компартії збагачується.

Чжоу Юнкан розповсюдив інформацію про те, що наступним кроком буде публікація даних про багатства Ху Цзіньтао, Лі Кецяна, Лі Юаньчао та інших противників фракції Цзяна. Це, в результаті, могло б призвести до краху КПК і втрати легітимності всіх партійних лідерів.

Марна угода

Шантаж спрацював. Щоб зберегти партію, Ху Цзіньтао зрозумів, що у нього немає вибору, окрім як укласти угоду. Згідно з нею, жоден з керівників Політико-юридичної комісії не повинен потрапити в Постійний комітет Політбюро. До нього увійдуть тільки три людини, пов’язані з Цзяном: Чжен Децзян, Лю Юаньшан і Чжан Гаолі. Вони займуть місця, зарезервовані для ключових членів фракції Ху Цзіньтао, таких як Ван Ян і Лі Юаньчао, яких вважають реформаторами.

У той же час, щоб дати Сі Цзіньпіну і Лі Кецяну більше свободи дій, Ху вирішив остаточно піти у відставку. Він навмисно порушив неписане правило компартії, згідно з яким лідер партії після свого відходу продовжує втручатися в державні справи.

Цзян Цземінь, який склав свої повноваження лідера компартії в 2004-му, досі постійно втручається в політику, наслідуючи приклад свого попередника Ден Сяопіна. Ху Цзіньтао вирішив покинути свій пост, хоча міг би залишатися на чолі збройних сил ще протягом двох років. Він зробив так для того, щоб згодом партійних лідерів позбавляли повністю влади після закінчення їхнього терміну.

Тим не менш, як би Ху Цзіньтао не намагався захистити компартію, в кращому випадку він може досягти тільки короткострокового балансу сил. Китайський режим довгий час перебував у хиткому положенні, але зараз воно стало ще більш небезпечним, ніж будь-коли.

Ілюзії розсіюються

Кожна людина в Китаї стала жертвою компартії. 80 млн китайських громадян загинули від її рук. Вона піддала репресіям кілька сотень мільйонів людей. Останнім часом вона знайшла собі нову мішень для переслідування — 100 мільйонів послідовників духовної практики Фалуньгун.

Надії на те, що КПК може прийняти верховенство права, розсіялися. Мораль суспільства руйнується, а економіка Китаю переживає кризу.

Компартія втратила підтримку населення: понад сто мільйонів чоловік відмовилися від будь-яких зв’язків із нею та її дочірніми організаціями. Число масштабних акцій протесту і заворушень продовжує зростати. За офіційними даними, в 2007 році в країні сталося 80 тисяч великих демонстрацій. Згідно з неофіційними джерелами, щорічне число акцій протесту вже значно перевищує 100 тисяч.

На чолі владі стоять люди, яким не вигідні реформи. Їхні особисті інтереси підсилюють протиріччя з суспільством.

Крім того, члени фракції Цзяна, обрані членами Постійного комітету, мають вельми погану репутацію. Їх призначення є образливим для багатьох простих китайців. Це може збільшити число масових заворушень і ще більше прискорити вихід людей із лав КПК.

Разом із тим, тимчасовий баланс, якого досяг Ху, не зможе припинити боротьбу за владу на партійній верхівці.

Військова влада, яка перебуває в руках фракції Ху і Сі, неминуче зіткнеться з владою Постійного комітету Політбюро. Члени фракції Цзяна навряд чи будуть задоволені тим, що вони не володіють абсолютною владою і змушені рахуватися зі своїми супротивниками. Фракція Цзяна буде вимагати більше влади, щоб убезпечити себе. Очевидно, що недавня боротьба не тільки продовжиться, але й посилиться.

Угода, досягнута Ху, також не вирішує корінних проблем КПК — численні злочини, постійне подання неправдивої інформації і партійної пропаганди, різні «державні таємниці». Минулого місяця партійне керівництво тремтіло від страху, прочитавши статті в західних ЗМІ про багатства сім’ї Вень Цзябао.

Незабаром може спливти інформація про підроблення статистичних даних, які використовує керівництво КПК, щоб пропагувати китайську економіку. Розкрита сайтом Wikileaks депеша кілька років тому підтвердила, що китайських чиновників примушують завищувати ВВП на місцевому рівні, що і спотворює загальний ВВП країни. Також громадськість може дізнатися справжні масштаби переслідування Фалуньгун. Може спливти і інформація про масові звірства, пов’язані з примусовим вилученням органів у живих людей.

У цьому випадку зусилля Ху щодо продовження життя компартії виявляться марними.

Дивлячись на нових кандидатів в Постійний комітет Політбюро, китайський народ може знову побачити, що всі справи компартії служать тільки для захисту її влади. Надії на те, що партія сама себе реформує, очевидно, ніколи не збудуться.

Коли китайці побачать правлячу партію Китаю «у всій красі», коли загине комуністичний привид, що мучив людей всього світу майже сто років, тільки тоді у Китаю знову з’явиться надія.