ЄС хоче збільшити свої збройні сили, щоб у майбутньому мати можливість діяти проти таких криз, подібних до тієї, що сталася на польсько-білоруському кордоні — без допомоги НАТО чи США. США вітають цей крок, але країни Східної Європи побоюються ослаблення НАТО.
Криза мігрантів на польсько-білоруському кордоні та нарощування російських військ на українському кордоні змусили лідерів у Брюсселі задуматися про те, що Європейський Союз має зробити для своєї внутрішньої безпеки у довгостроковій перспективі.
Інші неєвропейські геополітичні кризи, зокрема виведення американських військ з Афганістану, ще більше зміцнили ідею про те, що ЄС не може покладатися на захист виключно на США чи НАТО.
Зокрема, Європейський Союз планує створити спільні збройні сили чисельністю до 5 000 військовослужбовців, які зможуть втручатися у різні кризи, не покладаючись на США чи НАТО.
Новий документ під назвою “” має визначити стратегію безпеки ЄС на найближчі п’ять-десять років. Центральна тема: “Європа не може дозволити собі бути простим глядачем у світовому порядку, який переважно формується іншими”.
Борель: Європа “у небезпеці”
На чолі з Верховним представником ЄС із закордонних справ і безпекової політики Жозепом Боррелем уряди попереджають, що нинішніх військових методів недостатньо, щоб протистояти все більш небезпечному майбутньому.
Тому що “Європа в небезпеці”, — Боррель у своїй заяві з цього приводу, яка з’явилася у різних ЗМІ.
За його словами, ЄС перебуває в небезпеці “стратегічного стиску” за трьома пунктами. В економічному плані сила Європи зменшується рік у рік. Тридцять років тому частка ЄС припадала на чверть світового багатства. Через 20 років цей показник становитиме трохи більше ніж десять відсотків, пише Боррель, а до кінця століття — лише п’ять.
Другий аспект – військовий. Часи, коли війна і мир були двома чітко поділеними станами, минули. Все частіше виникають так звані “гібридні ситуації”, які потребують іншого типу оборони, наприклад, криза мігрантів на польсько-білоруському кордоні. Для таких випадків у стратегічному документі передбачено “гібридні команди ЄС з реагування на кризи”.
Останній пункт стосується “ліберальних цінностей” ЄС, які все частіше ставляться під сумнів. Йде “битва наративів”, і це порушує єдність. Старе припущення, що “економічне процвітання завжди веде до демократичного розвитку, було спростовано”, — каже Боррель.
Для забезпечення сильнішої оборони планується збільшити сили швидкого реагування до 5 000 солдатів, яких ЄС зможе спрямовувати до зон конфліктів з 2025 року.
Між французькими амбіціями та німецькою стриманістю
Дипломати, однак, ставляться до цього скептично. ЄС, наголошують критики, вже проходив цей етап. У 1999 році лідери ЄС домовилися створити “сили чисельністю до 50 000-60 000 осіб” протягом чотирьох років. Вони повинні бути здатні розгортатися протягом 60 днів для виконання місій не менше одного року. Але цього так і не сталося, пише Politico.
Дипломати вважають, що ця стратегія намагається знайти баланс між амбіціями Франції та стриманістю Німеччини. “Ключ до більш амбітного ЄС лежить у Берліні”, — сказав один із дипломатів виданню Politico. “Чи готовий ЄС до більш амбітного у військовому відношенні до Берліна?”.
Деякі країни, особливо у Східній Європі, навіть побоюються, що прагнення мілітаризації ЄС може послабити силу одного з давніх захисників континенту — НАТО.
Борель, проте, відкинув цей аргумент. Плани ЄС — це фактично “спосіб зміцнити НАТО шляхом зміцнення Європейського союзу”, наголосив він. Він вказав на президента США Джо Байдена, який займається найбільшими збройними силами в НАТО і підтримує більш потужний оборонний потенціал ЄС.
Байден також “абсолютно” підтримує розвиток європейськими союзниками потужнішого власного військового потенціалу. Але лідерам ЄС давно настав час вийти за рамки теорії та риторики, сказав Politico радник Держдепартаменту США Дерек Чолле під час візиту до Брюсселя.
В іншому випадку, попередив Чолле, розрив між тим, що можуть зробити збройні сили США, і тим, що не можуть зробити об’єднані збройні сили Європи, лише збільшуватиметься, особливо коли йдеться про протидію новим загрозам з боку Китаю.
Коли європейські союзники нарешті будуть готові до серйозних дій, Вашингтон буде радий дати вказівки щодо того, які види потенціалу слід створити, сказав Чолле.
ЄС не хоче псувати відносини ні з Росією, ні з Китаєм
Але коли країни ЄС будуть готові зробити більш конкретні кроки, ще доведеться з’ясувати, оскільки не всі погоджуються з амбіціями документа.
Чеський євродепутат Олександр Вондра двоєдушність ЄС. “Щодо конкретних загроз, таких як Росія та Китай, ЄС явно не хоче нікого засмучувати”, — сказав він. За його словами, Китай наразі розглядається як небезпечний суперник, і як важливий партнер.
Вондра закликає до кваліфікованої більшості голосів у Раді ЄС, стверджуючи, що стратегічний документ спрямований на докорінну зміну зовнішньої політики ЄС.
У документі зазначається, що не всі 27 країн ЄС мають брати участь в операціях, але відправка військ від імені ЄС вимагатиме згоди та участі держав-членів. Деталі цього підходу ще мають бути підтверджені країнами.
Збройні сили ЄС можуть підірвати НАТО
Найстрашнішою країною, яка виступає за посилення збройних сил ЄС, безперечно, є Франція. Президент Еммануель Макрон не приховує, що мріє про сильнішу Європу з більшою зовнішньополітичною інтеграцією. Він навіть закликав до створення “справжньої європейської армії”, щоб Європа менше залежала від захисту НАТО під проводом США.
Деякі східні країни ЄС, зокрема, Польща, Естонія та Литва, виступають за цей план, але тільки в тому випадку, якщо в офіційній угоді буде прямо вказано на загрозу з боку Росії та меншою мірою Китаю, пише CNN.
Скандинави також стурбовані ситуацією у Росії. Дипломати та офіційні особи цих країн заявили, що “ми стикаємося з реальною загрозою з боку Росії у цій частині світу”. Вони ясно дали зрозуміти, що “трансатлантичний альянс необхідно зміцнювати як частину ширшого плану ЄС”.
Наразі метою є ухвалення стратегії у березні, коли Франція головуватиме в ЄС на ротаційній основі. До цього мають бути представлені ще як мінімум два проєкти — із попереднім голосуванням країн-учасниць.
За матеріалами
