Здебільшого Японія залишається близьким союзником американців у протистоянні з Китаєм, як у військовому, так і в торговельному відношенні.
Японія кинула виклик Китаю в суперечках про суверенітет над неокупованими островами в Східнокитайському морі та, якщо вже на те пішло, більш рішуче, ніж Сполучені Штати, взяла на себе зобов’язання щодо захисту Тайваню. Прем’єр-міністр Японії Фуміо Кісіда доклав зусиль до об’єднання Групи семи передових економік світу, щоб зруйнувати монополію Китаю на рідкоземельні елементи. Японія також приєдналася до Вашингтона в деяких своїх заборонах на торгівлю технологіями з Китаєм. Однак, як показує статистика, японський бізнес зробив крок у бік дистанціювання між Сполученими Штатами та Китаєм, щоб отримати значну вигоду для себе.
Попри те, що реальний валовий внутрішній продукт (ВВП) Японії скоротився в другій половині 2023 року, а економіка відстала від Німеччини, експорт країни різко зріс. У січні загальний обсяг експорту зріс майже на 12% порівняно із січнем 2023 року й становив 7,33 трильйона єн (48,9 мільярда доларів). Експорт до Сполучених Штатів випередив середній показник, збільшившись у січні майже на 16% порівняно з рівнем минулого року, а експорт до Китаю збільшився майже на 30% порівняно з рівнем січня 2023 року. Лідерами зростання продажів до Китаю стали комп’ютерні чіпи, напівпровідникові компоненти, комплекти обладнання та транспортна техніка — ті товари, які США вирішили припинити експортувати до Китаю.
Картину ще більше ускладнює нещодавнє опитування, проведене Японською торгово-промисловою палатою в Китаї, яке засвідчило, що більш ніж половина опитаних фірм або збільшили, або зберегли свої інвестиції в Китай упродовж минулого року. Очевидно, що японський бізнес використовує можливості, що відкрилися внаслідок розколу між Китаєм і США.
Японія не виробляє багато трудомістких товарів з низькою вартістю, які Сполучені Штати зазвичай імпортують з Китаю. В Японії також немає багатьох складальних виробництв, які такі компанії, як Apple, розміщують у Китаї.
Проте з того факту, що зростання японського експорту в США випереджає загальне зростання експорту, має бути зрозумілим, що японським виробникам вдалося замістити китайську продукцію, яка не постачається до Сполучених Штатів або через високі тарифи чи іншу політику, яка виключає, Вашингтона, або загалом через зусилля американського бізнесу з диверсифікації ланцюжків постачань у бік від Китаю.
Поки що немає жодних ознак того, що Вашингтон чинить тиск на Японію, щоб змусити її відмовитися від цієї можливості. Але це ще може статися. Хоч би які технології Японія продавала до Китаю, це якоюсь мірою перешкоджає зусиллям Вашингтона, спрямованим на те, щоб відмовити Китаю в передовій технологічній продукції та підтримці. Якщо масштаби такого японського опортунізму зростатимуть, Вашингтон, імовірно, чинитиме тиск. Тим часом і Японія, і Китай отримують вигоду коштом американського бізнесу.
Думка, висловлена в цій статті, є думкою автора і не обов’язково відображає думку The Epoch Times.
Мілтон Езраті — головний редактор журналу The National Interest, філії Центру вивчення людського капіталу при Університеті Буффало (SUNY) і головний економіст нью-йоркської комунікаційної компанії Vested. До приходу в Vested обіймав посаду головного ринкового стратега й економіста в Lord, Abbett & Co. Він також часто пише для City Journal і регулярно веде блог для Forbes. Його остання книжка: “Тридцять завтрашніх днів: наступні три десятиліття глобалізації, демографії та того, як ми житимемо”.
За матеріалами The Epoch Times USA
