Вторгнення Росії в Україну активізувало західний військовий альянс, який складається з 30 країн, що викликало значне збільшення видатків та нові заявки на членство від Фінляндії та Швеції.
Лише через багато років війну російського президента Володимира Путіна з Україною остаточно кваліфікують як колосальний прорахунок або стратегічний майстерний хід. Але якщо однією з його цілей був підрив НАТО та запобігання його майбутньому розширенню, то цю кампанію, безумовно, можна визнати рішучим провалом, в аналізі Flight Global.
Після незаконної анексії українського півострова Крим у 2014 році Москва розпочала повномасштабне вторгнення в Україну наприкінці лютого, частково у спробі домогтися того, щоб її сусід не прагнув приєднатися до західного військового альянсу.
Параноя Путіна щодо розширення НАТО на схід обумовлена тим, що з моменту закінчення холодної війни НАТО поповнила свої ряди 14 країнами колишнього СРСР або колишнього Варшавського договору. Цей процес розпочався у 1999 році з приєднання Чеської Республіки, Угорщини та Польщі, а у 2004 році до них приєдналися ще сім країн, коли до складу НАТО увійшли Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина та Словенія.
Постійне розширення
За ними пішли Албанія та Хорватія (2009 рік), Чорногорія (2017 рік) і, зовсім недавно, Північна Македонія (2020 рік), внаслідок чого загальна кількість членів досягла 30 країн, які забезпечують захист близько одного мільярда громадян.
Уряд України виявив інтерес до того, щоб наслідувати цей приклад — крім прагнення до включення країни до ЄС — у той час, як Боснія і Герцеговина, а також Грузія також раніше заявляли про своє потенційне бажання приєднатися до ЄС.
Для Росії таке подальше посилення східного флангу НАТО є неприйнятним, оскільки воно залишає відкритою перспективу розміщення Альянсом передових військ та озброєнь Альянсу біля її порога. За підтримки союзника Білорусі російські війська розпочали дії в Україні, щоб зупинити прагнення президента України Володимира Зеленського до Заходу.
Попри місяці суворих попереджень, НАТО та його найвпливовіший член, США, не могли зробити нічого, окрім як висловити обурення на початку війни. Хоча стаття 5 альянсу свідчить, що напад, здійснений проти одного члена, розглядатиметься як напад проти всіх — так звана колективна оборона — проте у випадку з Україною альянс не міг втрутитися.
Але якщо Путін розраховував на можливі розбіжності в НАТО, то ці думки миттєво розвіяли, оскільки багато країн-членів швидко перейшли до постачання Києву зброї та техніки, необхідних для зміцнення його оборони.
“Президент Путін зробив стратегічну помилку. Він повністю недооцінив силу, здатність і волю українського народу та українських збройних сил захистити себе та недооцінив рішучість НАТО, союзників та партнерів НАТО у підтримці України”, — заявив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг.
Якщо рух бронетанкових колон до Києва та руйнування міських центрів, таких як південне українське місто Маріуполь, було задумано російськими для того, щоб відбити у країни бажання вступити до НАТО, то ця стратегія швидко призвела до зворотних результатів.
Швидкі кроки
12 травня Фінляндія оголосила, що подасть заявку на вступ до НАТО “без зволікання”, а Швеція зробила те ж саме через чотири дні, пославшись на “обстановку, що фундаментально змінилася, в галузі безпеки в результаті вторгнення Росії в Україну”.
“Президент Путін хотів менше НАТО. Він отримує більше від НАТО: більше військ та більше членів НАТО”, — сказав Столтенберг 1 червня.
На початку червня міністерство оборони США збільшило свою присутність у Європі до більш ніж 100 000 військовослужбовців і направило до регіону додаткові винищувачі, транспортні літаки та літаки-заправники. “Європейські союзники та Канада також нарощують свої зусилля, збільшуючи чисельність військ, підвищуючи рівень підготовки та витрати на оборону”, — сказав Столтенберг.
У червні НАТО заявила, що 130 літаків союзників постійно перебувають у стані підвищеної готовності на східному фланзі, включаючи ті, які забезпечують повітряне патрулювання у країнах Балтії та наземне посилення у Польщі, Словаччині, Угорщині, Румунії та Болгарії. Власні засоби спостереження також забезпечують цілодобовий захист.
Під час саміту в Мадриді 28-30 червня НАТО затвердила нову стратегічну концепцію, пообіцявши зміцнити свою колективну оборону і “трансатлантичну солідарність” перед загрозою.
“Російська Федерація є найбільшою і прямою загрозою безпеці союзників і миру, а також стабільності в євроатлантичному регіоні”, — заявили тоді в НАТО. “З рішучістю, прагненням та солідарністю союзники продовжуватимуть протидіяти російським загрозам та відповідатимуть на ворожі дії відповідно до міжнародного права”.
Засуджуючи війну в Україні, Альянс також заявляє:
“Ми продовжимо і ще посилимо нашу політичну та практичну підтримку” Києву, таку як постачання “нелетального оборонного озброєння”, покращення кіберзахисту та підтримка заходів щодо модернізації “в його перехідний період для підвищення довгострокової оперативної сумісності”.
Водночас стратегічна концепція НАТО спрямована на “посилення спеціалізованої політичної та практичної підтримки партнерів, включаючи Боснію та Герцеговину, Грузію та Республіку Молдова”. Згідно з документом, це допоможе “зміцнити їхню цілісність і стійкість, розвинути їх можливості та зберегти їхню політичну незалежність”, — йдеться в ньому.
Обговорення плану розширення для Фінляндії та Швеції було завершено у штаб-квартирі НАТО у Брюсселі 4 липня, а документи протоколу про приєднання були підписані наступного дня.
“Обидві країни офіційно підтвердили свою готовність і здатність виконати свої політичні, юридичні та військові зобов’язання та обіцянки щодо вступу до НАТО”, — заявив альянс, який тепер чекатиме, доки кожен з його членів офіційно ратифікує розширення.
Турецьке схвалення
Туреччина спочатку виступала проти приєднання Швеції та Фінляндії, звинувачуючи скандинавські країни у приховуванні прихильників терористичної організації РПК, але скоригувала свою позицію після підписання тристороннього меморандуму 28 червня.
“З 32 країнами за столом переговорів ми будемо ще сильнішими, а наші люди будуть ще у більшій безпеці, оскільки ми стикаємося з найбільшою за останні десятиліття кризою безпеки”, — говорить Столтенберг.
НАТО заявило: “Безпека Фінляндії та Швеції має безпосереднє значення для Альянсу, у тому числі у процесі приєднання”.
Під час саміту в Мадриді було також оголошено плани створення акселератора оборонних інновацій за підтримки багатонаціонального інноваційного фонду. НАТО заявляє, що він “об’єднає уряди, приватний сектор та наукові кола”.
Оскільки до 2035 року парк із 14 літаків спостереження Boeing E-3A має бути списаний, НАТО “затвердила стратегію, яка забезпечить безперебійне постачання бортової системи попередження та управління наступного покоління та відповідних можливостей”. У березні компанія Boeing отримала контракт на зниження ризиків та техніко-економічне обґрунтування, пов’язане з цим проєктом, очоливши коаліцію партнерів під вивіскою ABILITI.
Крім того, досягнуто прогресу у виконанні ключової вимоги, згідно з якою держави-члени повинні витрачати на оборону не менше 2% свого ВВП.
У доповіді, опублікованій перед самітом, оцінки НАТО припускають, що цього року лише дев’ять із його членів виконають поставлене завдання: Хорватія, Естонія, Греція, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Великобританія та США. Очікується, що витрати ще 10 організацій становитимуть від 1,5% до 1,99%, а фінансування ще 10 організацій буде нижчим за 1,5%. Слід зазначити, що Ісландія не має армії.
Однак “вже сьомий рік поспіль витрати на оборону збільшуються, і все більше і більше союзників дотримуються наших рекомендацій”, — сказав Столтенберг.
Картина позитивніша, коли йдеться про відсоток оборонного бюджету, який держава щороку виділяє на закупівлі. Тут НАТО має на меті 20%, і за наявними даними, цього року 24 країни мають перевищити цей рівень.
Проте в останньому аналізі не враховується велике збільшення видатків, оголошене кількома країнами у відповідь на агресію Росії в Україні. Німеччина, наприклад, виділила додаткові 100 млрд євро (102 млрд дол. США) незабаром після початку воєнних дій, а Польща зобов’язалася збільшити свої витрати до 3% ВВП. Швеція тим часом планує досягти цільового показника в 2% до 2028 року.
Але окрім розширення членства до 32 країн та створення нового північного флангу вздовж російського кордону, як включення Фінляндії та Швеції змінить сукупну чисельність озброєння НАТО?
Дані показують, що на кінець минулого року країни НАТО мали на озброєнні 20 669 військових літаків. Водночас збройні сили Росії, які згодом значно порідшали внаслідок війни в Україні, мали лише 20% від цієї кількості, або 4 173 літаки.
НАТО також має літаки Boeing 707 E-3A, а компанія Northrop Grumman завершила постачання п’яти літаків RQ-4D Global Hawk в рамках програми наземного спостереження Альянсу.
Спільні зусилля
Механізми об’єднання та спільного використання мають додаткові можливості, у тому числі три літаки Boeing C-17, які використовуються консорціумом НАТО Strategic Airlift Capability та членами програми “Партнерство заради миру” на авіабазі Папа в Угорщині.
Крім того, п’ять літаків-заправників A330 (MRTT) компанії Airbus Defence & Space вже використовуються багатонаціональним флотом НАТО на авіабазі Ейндховен у Нідерландах. Це число має зрости щонайменше до дев’яти таких літаків, але може збільшитися ще більше, якщо інші країни приєднаються до ініціативи, в якій зараз беруть участь Бельгія, Чеська Республіка, Німеччина, Люксембург, Нідерланди та Норвегія.
Загалом 396 військових літаків перебувають в активній експлуатації у Фінляндії (192) та Швеції (204).
У Гельсінкі знаходяться 165 літаків ВПС та 27 армійських літаків, а в Стокгольмі – 151 літак ВПС та 53 вертольоти у складі ескадрильї Оборонного вертолітного полку.
Проте найпомітніші поточні придбання націй належать до сектора винищувальної авіації.
У грудні 2021 року Фінляндія обрала літак Lockheed Martin F-35A для своєї програми HX із 64 літаків, яка покликана замінити літаки Boeing F/A-18C/D. Швеція тим часом замовила 60 літаків Saab Gripen Es, а моделі нового покоління мають надійти в експлуатацію наприкінці цього десятиліття.
Здійснивши стратегічно важливий крок, 30 червня Швеція підписала контракт вартістю близько 7,3 млрд шведських крон (714 млн доларів США) на придбання двох літаків спостереження Saab GlobalEye. Ця заява була зроблена лише через день після того, як НАТО схвалила заявку на вступ країни до НАТО.
Постачання сильно модифікованих літаків Bombardier Global 6000 будуть здійснені в 2027 році, при цьому контракт також передбачає опціони на придбання ще двох літаків.
Наголошуючи, що це “оборонний альянс, який не становить загрози для жодної країни”, НАТО заявляє, що “продовжуватиме захищати наше населення і захищатиме кожен дюйм союзної території у будь-який час”.
“Ми спиратимемося на нову посилену позицію і значно зміцнюватимемо стримування та довгострокову оборону, щоб забезпечити безпеку та оборону всіх союзників”.
Ще одним невідомим фактором, згідно з аналізом Flight Global, є реакція Росії на те, що її противник визначає її як “найзначнішу і пряму загрозу” у той час, коли Москва має перевагу в кількості літаків п’ять до одного.
Примара майбутньої ескалації воєнних дій викликає занепокоєння, оскільки Путін попередив про невизначені наслідки подальшого розширення НАТО та постачання Заходу сучасної зброї в Україну. Крім того, Москва навіть натякнула на потенційне підвищення боєздатності своїх ядерних сил, що викликає побоювання щодо сценарію ядерного конфлікту.
Однак Столтенберг звернув увагу на текст декларації ООН, узгоджену Китаєм, Францією, Росією, Великобританією та США у січні 2022 року, в якій стверджується, що “ядерна війна не може бути виграна і ніколи не повинна вестись”.
В угоді також йдеться: “Ядерна зброя — поки вона існує — має служити оборонним цілям, стримувати агресію та запобігати війні”.
