Термін «інвалід» тепер офіційно заборонений для використання в Україні. Замість нього рекомендують говорити «особа з інвалідністю». Про те, як правильно говорити про інвалідність та національності, розповідає «».
Що ми знаємо про інші терміни, які часто використовуємо по відношенню до людей?
Як правильно говорити про людей
Люди з інвалідністю
«Запроваджуючи у вжиток термін “особа з інвалідністю”, ми, перш за все, робимо акцент на людину, а не на її інвалідність», — написав президент Петро Порошенко.
Лариса Байда з Національної асамблеї людей з інвалідністю каже: «Ми-то назву змінили, але чи змінили ми те, про що говоримо? Змінити назву — мало, треба зрозуміти сутність. Інвалідність — не медичний термін! Ми звикли, що таку людину розглядають як хвору. Але конвенція про права осіб з інвалідністю на перше місце ставить людину, а потім її вади».
«Автентичний спектр», «ДЦП» — діагнози, тому називати людину «аутистом», «ДЦП-шником» — некоректно. Правильніше говорити «людина» і додавати «з аутизмом», «з контузією» і т. п.
Варто відмовитися також від слів на кшталт «обмежені можливості», «інвалід», «з обмеженими можливостями»: особливі потреби є у всіх.
Прийнятним є термін «з особливими освітніми потребами». Так говорять не лише про дітей з інвалідністю, а й про всіх, хто потребує підтримки в певний проміжок часу.
Від терміну «особливі діти» по відношенню до дітей з інвалідністю варто відмовитися: це може бути дуже велика група дітей. Наприклад, просто талановиті діти, діти-роми, діти-переселенці і так далі.
Товариство глухих людей вирішило, що їх треба називати глухі або слабочуючі. Є Товариство сліпих, але доречніше говорити «незрячі».
Іноді ще говорять «люди з помірною та глибокою розумовою відсталістю». Існує 2 різних визначення: «люди з інтелектуальними порушеннями» та «люди з психічними порушеннями».
Інтелектуальні — це синдром Дауна, спектр аутизму. А психічні — це розлади на кшталт роздвоєння особистості або шизофренії.
Від слів «даун», «дебіл», «ідіот» варто відмовлятися.
Фахівці кажуть, що за часів СРСР люди з інвалідністю, у тому числі і діти, перебували у закритих закладах. «Інвалід» було негативною кличкою, образою для людини.
Ще одне неприйнятне слово — «каліка». Замість нього краще говорити «люди, які отримали каліцтва» або «люди з ампутацією».
Національності
Сьогодні термін «негр» використовують не для того, щоб похвалити або засвідчити повагу. Це — прояв нетолерантного ставлення і приклад заперечення громадянства.
Громадян України, які мають африканське походження, коректно називати афроукраїнцями.
«Хач» — цим словом у нас називають людей кавказької національності, хоча воно має інше значення. Раніше так на Кавказі називали вірмен. «Хач» у перекладі з тюркської означає хрест. «Хачик» означає хрестоносець.
Хачатрян Ліліт із ВГО Форум народів України говорить: «У давнину азербайджанці (мусульмани) називали хачами вірмен, оскільки вони були першими, хто прийняв християнство, тобто носили хрест».
Тому в широкому сенсі «хачами» можна називати всі народи, які сповідують християнство.
«Вихідці з Кавказу» — цей термін часто використовують у контексті кримінальності представників цих етнічних груп. Його не варто вживати, краще називати конкретну країну походження людини.
«Жид» — це слово єврейська громада України не вважає коректним.
«Цигани»: назвати рома циганом — це так само як українця назвати хохлом.
