Дайте спокій щурам. Китайська влада у західній китайській провінції Сіньцзян зіткнулася із навалою понад одного мільярду великих піщанок, і жодний метод із тих, які вони використовували — від отруйного газу до протизаплідних таблеток, — схоже, не працює.
Центрально-азійська велика піщанка. Цей гризун і далі наводнює значні території західної китайської провінції Сіньцзян, незважаючи на зусилля уряду зі скорочення їхньої чисельності. Фото: Sergei Gloyshev/Flickr
Хоча великі піщанки — це, по суті, місцеві мешканці західної частини Китаю і Центральної Азії загалом, нещодавні кліматичні зміни у поєднанні з діяльністю людини призвели до того, що сталося різке зростання їхньої популяції. Нашестя гризунів відбувалися у Сіньцзяні й раніше, але китайські державні ЗМІ визнали це лише після того, як «Бі-бі-сі» та Reuters повідомили про це першими — ще у 2003 році.
Китайський мисливець з орлом на місцевому змаганні 29 січня 2015 року в горах повіту Цінхе провінції Сіньцзян у північно-західному Китаї. Ці хижі птахи були однією зі спроб китайської влади знищити «нашестя» мільярду центральноазійських великих піщанок. Фото: Kevin Frayer/Getty Images
Проблема не зникла. Здатні викопувати тисячі отворів на квадратний акр, великі піщанки роблять великі ділянки землі непридатними для землеробства, випасу худоби, а іноді й навіть транспорту. Їхня підземна активність руйнує коріння і, послаблюючи ґрунт, навіть може створювати небезпечні пастки для людей і худоби, які несподівано потрапляють туди, наступивши на поверхню в цьому місці. Це небезпечно і для автомобільних доріг і залізниць, оскільки ґрунт, який їх підтримує, розмивається.
Місцева влада випробувала безліч способів, аби винищити великих піщанок, яких, за деякими оцінками, може налічуватися понад один мільярд. У 2003 році, за повідомленням одного з китайських державних ЗМІ, за винищення цих тварин було призначено винагороду, а пізніше влада почала для їх знищення використовувати отруту й отруйний газ. Інший план полягав у тому, аби випустити велику кількість орлів та інших хижих птахів над місцями проживання гризунів.
Жодний із цих заходів не дав задовільних результатів. Порівняно обхідний метод був використаний у 2008 році, коли влада викинула величезну кількість протизаплідних таблеток у середовищі існування великих піщанок, аби викликати у них викидні. За заявами китайців, цей препарат діє лише на великих піщанок і не має екологічних побічних ефектів.
Ще одну сторону проблеми додало нещодавнє китайське дослідження, яке показало, що великі піщанки можуть злягатися і плодитися зі звичайною польовою мишею, тому зусилля по їх знищенню зайшли у глухий кут. Біологи також усе більше й більше вважають цього гризуна винуватцем чуми Чорна смерть, яка близько 800 років тому вбила половину Європи.
В останнє півстоліття у Північному і Західному Китаї почалося швидке опустелювання. Це відбулося слідом за тим, як за комуністичної планової економічної системи почалося нерозумне освоєння і надмірне експлуатування землі.
Крім розширення пустелі, збільшилася і популяція великих піщанок, частково у цьому лиху можуть бути винні самі люди. Історично склалося так, що посушливий район Сіньцзяна підходив лише для випасу худоби, але промислове зрошення принесло до цієї провінції сучасне сільське господарство. Як написано у журналістському розслідуванні Джошуа Бірмана за 2005 рік, наявність більшої кількості зернових, якими можна харчуватися, внесло свій внесок у бум росту популяції великих піщанок.
Піщанки та інші гризуни не є єдиними тваринами, які стали мішенню китайської влади. Наприкінці 1950-х років, під час катастрофічного Великого стрибка, була запущена кампанія «Убий горобця», аби позбавити країну цих птахів, які харчуються зерновими. Селян по всьому Китаю проінструктували, аби ті ганялися за горобцями і тримали їх у польоті, поки ті не помруть від виснаження.
Однак «гороб’яча кампанія» викликала зворотний ефект. Величезна недостача в популяції горобців призвела до зростання кількості шкідливих комах, таких як сарана, яка виявилася ще більш катастрофічною для китайських зернових. Загалом, між 1958 і 1962 роками, під час Великого стрибка і пов’язаних із ним нерозумних економічних кампаній загинуло щонайменше 45 мільйонів людей. В основному від голоду.
