ⓅСтандартный триммер для травы не годится для подравнивания кустарников. С этой работой справляется кусторез, предназначенный для подрезки тонких веток. Не так давно у двух узкоспециализированных инструментов появился многофункциональный конкурент – триммер-кусторез, он же мультитриммер.
Особенности универсальных триммеров
Триммер-кусторез конструктивно почти не отличается от обычной мотокосы. Садовый инструмент данного типа также имеет прямой вал, D- или T-образную рукоятку, бензиновый или электрический двигатель. Разница заключается лишь в количестве и типе режущих инструментов.
Обычный триммер для травы оснащается триммерной головкой – катушкой с леской диаметром от 1,2 до 4 мм. Некоторые мощные модели дополняются ножами, которые могут срезать бурьян и даже тонкие ветки.
В комплектацию мультитриммеров помимо стандартных режущих инструментов входят и другие насадки – кусторезы и сучкорезы. У таких моделей рабочая часть (насадка) отделяется от рукоятки.
К разряду мультифункциональных садовых инструментов относится модель Bosch AMW 10, оснащенная тремя насадками – триммером, кусторезом и сучкорезом (цепная пила). Еще больше возможностей обеспечивает бензокоса Husqvarna 128 LDx, которую можно использовать в качестве триммера, мотоножниц, воздуходува, сучкореза и даже культиватора.
Виды триммеров-кусторезов
Универсальные триммеры-кусторезы отличаются типами режущих инструментов. Функции триммера могут выполнять косильные головки с кордом и всевозможные диски / ножи (пластиковые или металлические) – восьмизубые, перфорированные, мульчирующие, двухзубые и пр.
Нередко триммерами-кусторезами считаются модели, которые помимо триммерной головки комплектуются металлическим диском (вроде цепной пилы). Такие агрегаты подходят для скашивания растительного покрова, но не для декоративной стрижки кустов.
Для подрезания кустарника лучше использовать универсальные триммеры с насадкой-кусторезом. Насадка представляет собой продолговатый вращающийся режущий элемент – пильную шину длиной 45-70 см. С помощью такого ножа можно выполнять значительный объем работ за более короткое время. Многофункциональные модели имеют длинную штангу (аналог телескопической рукоятки у штангового кустореза), позволяющую подрезать ветки на высоте до 3 метров.
Советы по выбору
Идеальный триммер-кусторез должен сочетать достаточную производительность и легкий вес. Учитывайте, что вам придется удерживать агрегат на весу как минимум несколько минут. Если вы не планируете выполнять большие объемы работ, отдавайте предпочтение более легким и компактным моделям с электрическим двигателем.
Обратите внимание на рукоятки – для стрижки кустов наиболее удобны круглые (D-образные) варианты. Модели с T-образными ручками должны оснащаться дополнительными рукоятками, позволяющими удерживать инструмент в поднятом положении (при обработке кустарника). Отдавайте предпочтение триммерам-кусторезам, оснащенным разгрузочными приспособлениями – подвесками (ранец с поясом) или двойными ремнями.
*Комментарий: редакция не несёт ответственности за содержание и мнения, изложенные в статьях со знаком Ⓟ.
Нещодавно нашу інтерактивну мапу «Куди здати відходи» доповнили 200 новими пунктами прийомів вторсировини. Таку велику роботу провели студенти під керівництвом доцента кафедри фізичної географії та картографії Бодні Оксани Вікторівни. Що підштовхнуло їх до цього, і чому вони взяли участь у цьому важливому всеукраїнському проекті, — в інтерв’ю «Великої Епохи».
#img_center_nostream#
Нашу редакцію надихнула обізнаність і участь молоді щодо такої непростої екологічної проблемі як забруднення навколишнього середовища, і ми взяли інтерв’ю у Бодні Оксани Вікторівни.
Як викладач курсу «Основи екології», вона намагається не просто донести знання до студентів, а й навчити їх звертати увагу на екологічну ситуацію, що склалася на сьогоднішній день в Україні та світі. Адже кожен з нас причетний до проблем навколишнього середовища і може зробити внесок в її поліпшення.
ВЕ: Розкажіть, будь ласка, як виникла ідея включити в процес навчання практичну роботу з пунктами прийняття відходів по мапі? Оксана Бодня: Ідея наповнення ресурсу з прийняття вторинної сировини виникла у мене після ряду Дзвінків моїх друзів: «Оксано, ти точно маєш знати … Куди можна здати лампочки-економки? Батарейки вже здаю в супермаркеті, а ось чула, що лампочки не можна теж викидати». Або таке питання: «Купив нові шини. Що робити зі старими, куди їх можна викинути або здати? Але так, щоб недалеко їхати, тому що через все місто не поїду». Я зрозуміла, що у наших людей є бажання хоч щось здавати на вторинне перероблення або утилізацію, але у них немає часу шукати пункти Всієї мережі, зате ми щодня проходимо повз таких пунктів і не знаємо про це. Для того щоб допомогти своїм друзям, я почала думати про створення єдиного ресурсу з пунктами приймання вторсировини. Я зупинилась на інтерактивній мапі «Великої Епохи».
ВЕ: Скажіть, чому ви вибрали саме наш ресурс для проведення робіт ваших студентів?
Оксана Бодня: Витративши вечір на пошуки в інтернеті, я можу запевнити, що дана мапа є найбільш повною серед аналогів і все ж зрозуміло, що вимагає подальшого наповнення та постійного оновлення.
Крім того, що мапа «Великої Епохи» є найбільш наповненою з точки зору кількості пунктів, вона ще й містить поділ на різні типи відходів. Я бачила кілька інтерактивних мап з пунктами приймання батарейок, макулатури та ПЕТ-пляшок, або ж мапи окремих міст (в основному Києва). Крім всіх цих переваг, мапа «Великої Епохи» має досить зрозумілі умовні позначення, будь-який користувач має можливість додати нові пункти без попередньої реєстрації та отримання на те відповідного доступу. За 5 хвилин я додала новий пункт приймання батарейок, який ми недавно встановили на кафедрі фізичної географії та картографії ХНУ, через 2 дні мені надійшло підтвердження, і пункт з’явився на мапі. Я побачила, що даний ресурс «живий» і його можна наповнювати.
Оксана Вікторівна сказала, що на початку цього навчального року, крім інтересу до свого предмету, вона побачила ще особливий потенціал студентів-географів 2 курсу, на якому вона викладає «Основи екології».
Оксана Бодня: Побачила, що їм не просто цікаво слухати лекції або доповідати на семінарах, я побачила деяку небайдужість до того, про що вони говорять. Я вже шість років викладаю цю дисципліну. Щороку є небайдужі студенти, це зрозуміло. Але в цьому році я побачила, що таких небайдужих більшість, а можливо, і вся група. Я вирішила, що не можна пропустити такої можливісті. Подумала, що їх обов’язково треба залучити до чогось корисного. Саме тоді мені прийшла ідея долучити їх до наповнення ресурсу «Куди здати відходи».
ВЕ: Оксана, поділіться, будь ласка, як ви втілили ідею участі студентів в роботі з мапою, і якою була їхня реакція на таке незвичайне завдання?
Оксана Бодня:Звичайно, для нормальної роботи треба було це якось вписати в навчальний процес. Всі ми зайняті й, мабуть, трохи ліниві. Розуміємо, що це треба робити та не завжди поспішаємо. Я це добре розуміла, коли вирішила запропонувати студентам наповнити ресурс. Саме тому я вирішила заохотити їх до роботи. Я запропонувала студентам нанести по 1-3 пункти в рамках одного із завдань практичної роботи з дисципліни.
За два місяці вони здали роботу. Я була приємно вражена результатами. Завданням було нанесення 1-3 пунктів, але більшість студентів внесли по 5-7, а то і по 10 пунктів на мапу. Мої надії на «екологічну свідомість» студентів цього курсу виправдалися. Їм дійсно було цікаво, у них виник навіть якийсь азарт. Особливо серед тих студентів, які проживають в гуртожитку. В районі гуртожитку уздовж проспекту, який веде до університету, в радіусі 2-3 км вони відзначили всі пункти, які могли там існувати. Вичерпавши всі пункти навколо гуртожитку, спорткомплекс і університет, вони почали шукати нові пункти у своїх рідних населених пунктах, куди їздять до батьків на вихідні. Таким чином, було нанесено понад 10 нових районних центрів, яких досі не існувало на мапі. Крім точок у нових населених пунктах, близько 100 місць приймання були внесені в містах та смт, які вже існують на мапі.
Тепер, коли мої друзі задають мені питання «Куди я можу здати …», я відразу їх направляю на мапу «Куди здати відходи».
Чесно кажучи, коли я почала працювати зі студентами над наповненням ресурсу, я почала помічати у своєму мікрорайоні пункти приймання вторсировини. Виявляється, я кожен день іду на зупинку через пункт приймання макулатури, скла і пляшок. Ще 2 пункти містяться за 10 хвилин вільної прогулянки пішки. І це тільки у моєму маленькому мікрорайоні на околиці міста Харкова.
#img_center_nostream#
Спостерігаючи за своїм оточенням, Оксана Бодня помітила, що, попри всі труднощі та незнання людей всіх правил сортування сміття, все ж українське суспільство стає більш цілісним і відповідальним. Українці, за її словами, готові взяти пряму участь у виправленні екологічної ситуації, яка склалася.
Оксана Бодня: Мої товариші збирають батарейки та люмінесцентні лампочки, дзвонять мені, коли хочуть здати шини та пластик на утилізацію, везуть все сміття в урни після пікніка… Спостерігаючи, як мої студенти й мої друзі «не географи» починають замислюватися над тим, що до супермаркету можна взяти пакетик з дому, скляну пляшку потрібно поставити під сміттєвий бак, щоб її хтось здав, а батарейки треба віднести до найближчого супермаркету, я бачу, що наше суспільство готове сортувати сміття. А одна моя студентка вже шиє разом зі своєю бабусею екологічні сумки із тканини старих парасольок і дарує друзям … Чистота навколишнього середовища починається з кожного з нас! Я переконана в цьому! І якщо держава не забезпечує його роздільний вивіз, то ми можемо самостійно віднести його по дорозі в магазин або на зупинку.
Ми попросили описати «складність і позитив», з якими зіткнулися студенти 2 курсу групи ГГ-21, яка брала участь в цьому проекті. Вони з ентузіазмом поділилися своїм досвідом і переживаннями з нами.
#img_center_nostream#
Студентка Юлія Сержантова розповідає, що їй найбільше сподобалося в самому завданні:
– Найцікавішою стала умова наносити об’єкти своєї області, району або міста. При оформленні пунктів приймання важливо було вказати точну адресу і номер телефону, за яким можна перевірити наявність пункту приймання і підтвердити назву прийнятої сировини. Хотілося знайти якомога більше таких об’єктів, тому на допомогу приходили друзі та рідні, які, випадково побачивши такий пункт приймання, відразу мені телефонували. А далі все йшло машинально, і за короткий термін було нанесено досить багато об’єктів. Спочатку, зізнатися чесно, я мало вірила у правдивість сайту, не дивлячись на його красивий дизайн і важливість для людей і народу. Все змінило одне повідомлення, яке прийшло від співробітника «Великої Епохи», з проханням уточнити номер телефону одного з об’єктів. Після цього мій особистий інтерес до цього сайту став набагато вищим, і з’явилася віра в те, що це реальна робота, яка принесе величезну користь як людям, так і навколишньому середовищу. Адже кожна людина і нація в цілому має борг перед природою — піклуватися про неї і не завдавати величезної шкоди, інакше природа відповість тим же.
Олексій Сауленко говорить про реальні проблеми, з якими зіткнувся, виконуючи це завдання, і рішеннями, які до нього прийшли в процесі самої участі:
– Завдання із нанесення на мапу електронних пунктів вторинної сировини було чимось новим у порівнянні з тим практичними завданнями, які я звик отримувати на курсах в університеті. Воно давало результат, яким можу скористатися я або інші люди. На жаль, досить багато пунктів приймання вторсировини працюють не на благо навколишнього середовища, а є частиною тіньового бізнесу. Особливо важкий стан справ зі здачею металевих відходів: пункти або відмовляються їх приймати взагалі, або приймають, а паралельно з ними — люки, дроти з ліхтарних стовпів та інше майно, яке ні в якому разі не можна утилізувати. Також такі пункти служать місцем заробітку для бездомних, і, при всій повазі до цієї категорії людей, це часто відштовхує інших від бажання здати непотрібні відходи.
Решту пунктів я знайшов за допомогою мережі інтернет, перевіряв актуальність інформації за кількістю згадок на різних сайтах і датою публікації. У процесі виконання завдання я періодично замислювався про екологічну ситуацію в моєму місті та країні, і про те, як її можна поліпшити. Оскільки мова йшла про збір даних по пунктах приймання вторинної сировини, найбільше думок виникало про відходи та способи їх утилізації.
Коли мова йде про утилізацію відходів, тут теж спливають проблемні моменти: так, я нещодавно дізнався, що на всій території Україн є тільки один завод, який переробляє батарейки. Для інших відходів, особливо токсичних чи важко переробних, ситуація теж не краща. На тлі цього виникають обґрунтовані сумніви. Наприклад, мій друг поставив мені питання: «Навіщо в Україні сортувати відходи, якщо їх ніде переробляти? Простіше тоді все викинути одним пакетом на смітник».
Природно, такий стан справ має змінитися на краще, і я замислився над способами, якими цього можна досягти. По-перше, слід зробити так, щоб турбота про природу в цілому і сортування відходів зокрема викликали позитивні емоції, оскільки на даний момент багато речей, пов’язаних з раціональним природокористуванням, викликають почуття провини і відчуття примусу. Найпростіший спосіб це зробити — організовувати флешмоби в соцмережах, знімати відеоролики про те, що турбота про навколишнє середовище — це просто і весело. По-друге, потрібно перейти від принципу примусу до самоорганізації. Класичний приклад — це коли кожен прибирає територію свого будинку за власним бажанням. По-третє, потрібно вибирати активну або пасивну модель турботи про навколишнє середовище. Активна — це волонтерство, участь у проектах, інвестиції в охорону природи та відповідну інфраструктуру. Якщо людина не готова до цього, то вона може вибрати також важливу пасивну роль – вона передбачає шанобливе і дбайливе ставлення до навколишнього середовища в тому стані, в якому вона є зараз. І хоча б моральну підтримку тих людей, які згодні зайняти активну позицію і взятися за роботу.
Студентка Яна Іхненко ділиться своїми поставленими цілями та висновками:
– Отримавши завдання по екології знайти пункти приймання вторсировини та нанести їх на мапу, ми були трохи спантеличені та не розуміли, як це здійснити. Але, познайомившись із сайтом «Велика Епоха», це виявилося досить-таки цікавим і захопливим заняттям.
Для початку яскравим прикладом для нас став пункт приймання батарейок, який розміщено безпосередньо в нашому університеті. Це і було першим кроком до добрих справ. А потім все виходило якось само собою. Побачивши випадково пункт приймання батарейок в супермаркеті, я вже автоматично заходила на сайт і додавала отриману інформацію. Для мене було важливо знайти якомога більше таких об’єктів і поділитися ними з усією країною. Адже ця мапа — дуже корисна штука. Вона дозволяє, як би це пафосно не звучало, зберегти нашу природу. Я вважаю, що в кожному, навіть найменшому, населеному пункті, повинні бути такі точки приймання вторсировини. Адже кожна людина і нація в цілому впливає на навколишнє середовище, стан якого з кожним роком залишає бажати кращого. Але не всі замислюються над тим, що чекає наших нащадків у майбутньому. І потрібно навіть не роздумувати, а діяти просто зараз. В першу чергу необхідно звернути увагу на те, як ми бездумно викидаємо відходи, в той час як можна, особливо не переймаючись, прискорити процес їх перероблення. Вже сьогодні кожен з нас може почати виправляти екологічну ситуацію нашої країни, всього лише натиснувши декілька кнопок. Завдяки мапі «Куди здати відходи» абсолютно будь-яка людина може врятувати частинку нашої природи, лише правильно розподіливши відходи. Разом ми зробимо своє місто чистішим, а країну — кращою!
Редакція «Велика Епоха» дякує студентам, доценту кафедри, а також куратору групи за їх турботу, працю і підтримку, а також бажає успіхів у навчанні й роботі!
У найближчі дні в Києво-Могилянській академії з’явиться громадський город, а посадити рослини на ньому зможуть усі охочі.
#img_center_nostream#
Архітектор Сергій Ковальов та випускниця академії Катерина Ковтун запрошують киян взяти участь у заході «»: висадити свою рослину і підписати її. За бажанням можна доглядати за нею, а коли настане час — подарувати або з’їсти плоди власного врожаю.
На заході Сергій Ковальов допоможе придумати і зібрати форми для спільного городу. А Катерина Ковтун розповість, як зробити діжку, оформити грядку, як вибрати рослину, і відповість на всі запитання.
Сергій Ковальов кілька років працював у Бразилії в бюро Atelier Metropolitano, де розробив проект міста в лісах Амазонії. Зараз Сергій застосовує свій досвід на практиці й активно займається міськими проектами в Києві. Разом з ГО «Либідь Є» вони почали робити перші воркшопи, зокрема річкову сцену біля Либеді на вулиці Фізкультури, Сергій в інтерв’ю «Хмарочос».
Де: м. Київ, вул. Волоська, 10. Києво-Могилянська Академія, 2-й плац.
Коли: 6 травня 2017 року з 12.00 до 16.00 — створення саду, з 16.00 до 18.00 — робота з рослинами.
В ОАЕ відкриється найбільший у світі завод з переробки відходів і насамперед електронного сміття, акумуляторів і кондиціонерів. Цей завод допоможе ліквідувати багато видів токсичних і потенційно небезпечних відходів та захистити від забруднення воду, яку використовують фермери.
#img_center_nostream#
Будівництво заводу планується на території Dubai Industrial Park площею 2,1 гектарів. Він стане найбільшим підприємством з утилізації, здатним щорічно переробляти близько 40 тисяч тонн відходів електроніки, повідомляє .
В іншому випадку це сміття може бути незаконно продане за кордон або викинуте на місцеве звалище, що завдасть шкоди навколишньому середовищу.
Друковані плати, що містять такі метали, як миш’як, кадмій, свинець і ртуть, розкладаються на звалищах, виділяючи канцерогенні токсини, які просочуються в ґрунт і підземний водоносний горизонт ґрунту. Ці токсини можуть проникати в їжу і викликати проблеми зі здоров’ям. Значна частина води, використовуваної ОАЕ для поливу врожаю, надходить з підземних джерел води, які можуть бути забруднені через неправильно утилізовану електронну техніку.
Проект будівництва представила Enviroserve UAE, що спеціалізується на питаннях екологічно безпечної утилізації відходів.
«Наша нова комплексна переробна установка стане справжнім поворотним моментом в області переробки електронних і спеціалізованих відходів у Дубаї і ширше — в регіоні Близького Сходу. Ми будемо використовувати швейцарську технологію для електронних відходів із нульовим рівнем викидів в атмосферу і нульовим впливом на землю», — сказав Стюарт Флемінг, виконавчий директор групи Enviroserve в ОАЕ.
По всій будівлі заводу будуть встановлені фотоелектричні панелі для максимального використання в роботі енергії сонця. Завод перероблятиме споживчу електроніку, а також промислові прилади і військову техніку, включаючи спеціалізовані відходи, такі як лампи і аерозольні балони.
Центр також буде єдиним спецпідприємством зі зворотним отриманням холодагентів в ОАЕ.
«У DIP ми рішуче підтримуємо екологічно безпечні рішення в рамках наших стратегічних зобов’язань з просування сталого виробництва та соціально-відповідальної практики. Ми впевнені, що цей проект стане ініціатором розвитку стійкого ринку електронного управління відходами в регіоні», — сказав Абдулла Белхул, виконавчий директор Dubai Wholesale City, що входить до складу парку.
Відкриття заводу заплановано на кінець цього року. Вартість такого заводу оцінюється в $32 мільйона.
Переробка електронних відходів вкрай важлива і для України. Приносьте відпрацьовану електронну техніку до пунктів прийому, вона не повинна потрапляти на загальні звалища!
В ОАЭ откроется крупнейший в мире завод по переработке отходов и в первую очередь электронного мусора, аккумуляторов и кондиционеров. Этот завод поможет ликвидировать многие виды токсичных и потенциально опасных отходов и защитить от загрязнения воду, которую используют фермеры.
#img_center_nostream#
Строительство завода планируется на территории Dubai Industrial Park площадью 2,1 гектара. Он станет крупнейшим предприятием по утилизации, способным ежегодно перерабатывать около 40 тысяч тонн отходов электроники, сообщает .
В противном случае этот мусор может быть незаконно продан за границу или выброшен на местную свалку, что нанесёт ущерб окружающей среде.
Печатные платы, содержащие такие металлы, как мышьяк, кадмий, свинец и ртуть, разлагаются на свалках, выделяя канцерогенные токсины, которые просачиваются в почву и подземный водоносный горизонт почвы. Эти токсины могут проникать в пищу и вызывать проблемы со здоровьем. Большая часть воды, используемой ОАЭ для полива урожая, поступает из подземных источников воды, которые могут быть загрязнены неправильно утилизированной электронной техникой.
Проект строительства представила Enviroserve UAE, специализирующаяся на вопросах экологически безопасной утилизации отходов.
«Наша новая комплексная перерабатывающая установка станет настоящим поворотным моментом в области переработки электронных и специализированных отходов в Дубае и шире — в регионе Ближнего Востока. Мы будем использовать швейцарскую технологию, которая в основном будет относиться к электронным отходам с нулевым уровнем выбросов в атмосферу и нулевым воздействием на землю», — сказал Стюарт Флеминг, исполнительный директор группы Enviroserve в ОАЭ.
По всему зданию завода будут установлены фотоэлектрические панели для максимального использования в работе энергии солнца. Завод будет перерабатывать потребительскую электронику, а также промышленные приборы и военную технику, включая специализированные отходы, такие как лампы и аэрозольные баллоны.
Центр также будет единственным спецпредприятием по обратному получению хладагентов в ОАЭ.
«В DIP мы решительно поддерживаем экологически безопасные решения в рамках наших стратегических обязательств по продвижению устойчивого производства и социально-ответственной практики. Мы уверены, что этот проект станет инициатором развития устойчивого рынка электронного управления отходами в регионе», — сказал Абдулла Белхул, исполнительный директор Dubai Wholesale City, входящего в состав парка.
Открытие завода запланировано на конец этого года. Стоимость такого завода оценивается в $32 миллиона.
Переработка электронных отходов крайне важна и для Украины. Приносите отработанную электронную технику в пункты приёма, недопустимо, чтобы она попадала на общие свалки!
В ближайшие дни в Киево-Могилянской академии появится общественный огород, а посадить растения на нём смогут все желающие.
#img_center_nostream#
Архитектор Сергей Ковалёв и выпускница академии Екатерина Ковтун приглашают киевлян принять участие в мероприятии «»: высадить своё растение и подписать его. При желании можно ухаживать за ним, а когда настанет время — подарить или съесть плоды собственного урожая.
На мероприятии Сергей Ковалёв поможет придумать и собрать формы для совместного огорода. А Екатерина Ковтун расскажет, как сделать кадку, оформить грядку, как выбрать растение, и ответит на все интересующие вопросы.
Сергей Ковалёв несколько лет работал в Бразилии в бюро Atelier Metropolitano, где разработал проект города в лесах Амазонии. Сейчас Сергей применяет свой опыт на практике и активно занимается городскими проектами в Киеве. Вместе с ОО «Либідь Є» они начали делать первые воркшопы, в частности летнюю сцену у Лыбеди на улице Физкультуры, Сергей в интервью «Хмарочосу».
Где: г. Киев, ул. Волошская, 10. Киево-Могилянская Академия, 2-й плац.
Когда: 6 мая 2017 г. с 12.00 до 16.00 — создание сада, с 16.00 до 18.00 — работа с растениями.
Недавно нашу интерактивную карту «Куда сдать отходы» пополнили 200 новых пунктов приёмов вторсырья. Такую большую работу провели студенты под руководством доцента кафедры физической географии и картографии Бодни Оксаны Викторовны. Что подтолкнуло их к этому, и почему они приняли участие в этом важном всеукраинском проекте, — в интервью «Великой Эпохи».
#img_center_nostream#
Нашу редакцию вдохновила осведомлённость и участие молодых людей о такой непростой экологической проблеме как загрязнение окружающей среды, и мы взяли интервью у Бодни Оксаны Викторовны.
Как преподаватель курса «Основы экологии», она старается не просто донести знания студентам, но и научить их обращать внимание на экологическую ситуацию, сложившуюся на сегодняшний день в Украине и мире. Ведь каждый из нас причастен к проблемам окружающей среды и может сделать вклад в её улучшение.
ВЭ: Расскажите, пожалуйста, как пришла идея включить в процесс обучения практическую работу с пунктами приёма отходов по карте?
Оксана Бодня: Идея наполнения ресурса по приёму вторичного сырья возникла у меня после ряда звонков моих друзей: «Оксана, ты точно должна знать… Куда можно сдать лампочки-экономки? Батарейки уже сдаю в супермаркете, а вот слышала, что лампочки нельзя тоже выбрасывать». Или такой вопрос: «Купил новые шины. Что делать со старыми, куда их можно выбросить или сдать? Но так, чтобы недалеко ехать, потому что через весь город не поеду». Я поняла, что у наших людей есть желание хоть что-то сдавать на вторичную переработку или утилизацию, но у них нет времени искать пункты по всей сети, зато мы ежедневно проходим мимо таких пунктов и не знаем об этом. Для того чтобы помочь своим друзьям, я начала думать о создании единого ресурса с пунктами приёма вторсырья. Я остановилась на интерактивной карте «Великой Эпохи».
ВЭ:Скажите, почему вы выбрали именно наш ресурс для проведения роботы вашими студентами?
Оксана Бодня: Потратив вечер на поиски в интернете, я могу заверить, что данная карта является наиболее полной среди аналогов и всё же понятно, что требует дальнейшего наполнения и постоянного обновления.
Кроме того, что карта «Великой Эпохи» является наиболее наполненной с точки зрения количества пунктов, она ещё и содержит разделение на различные типы отходов. Я видела несколько интерактивных карт с пунктами приёма батареек, макулатуры и ПЭТ-бутылок, или же карты отдельных городов (в основном Киева). Кроме всех этих преимуществ, карта «Великой Эпохи» имеет достаточно понятные условные обозначения, любой пользователь имеет возможность добавлять новые пункты без предварительной регистрации и получения на то соответствующего доступа. За 5 минут я добавила новый пункт приема батареек, который мы недавно установили на кафедре физической географии и картографии ХНУ, через 2 дня мне поступило подтверждение, и пункт появился на карте. Я увидела, что данный ресурс «живой» и его можно наполнять.
Оксана Викторовна сказала, что в начале этого учебного года, кроме интереса к своему предмету, она увидела ещё особый потенциал студентов-географов 2 курса, на котором она преподает «Основы экологии».
Оксана Бодня: Увидела, что им не просто интересно слушать лекции или докладывать на семинарах, я увидела какое-то неравнодушие к тому, о чём они говорят. Я уже шесть лет преподаю эту дисциплину. Каждый год есть неравнодушные студенты, это понятно. Но в этом году я увидела, что таких неравнодушных большинство, а возможно, и вся группа. Я решила, что нельзя пропустить такую возможность. Подумала, что их обязательно надо привлечь к чему-то полезному. Именно тогда мне пришла идея приобщить их к наполнению ресурса «Куда сдать отходы».
ВЭ: Оксана, поделитесь, пожалуйста, как вы внедрили идею участия студентов в работе с картой, и какой была их реакция на такое необычное задание?
Оксана Бодня: Конечно, для нормальной работы надо было это как-то вписать в учебный процесс. Все мы заняты и, пожалуй, немного ленивы. Понимаем, что это надо делать и не всегда спешим. Я это хорошо понимала, когда решила предложить студентам наполнить ресурс. Именно поэтому я решила поощрить их работу. Я предложила студентам нанести по 1—3 пункта в рамках одного из заданий практической работы по дисциплине.
За 2 месяца они сдали работу. Я была приятно поражена результатами. Задачей было нанесение 1—3 пунктов, но большинство студентов внесли по 5—7, а то и по 10 пунктов на карту. Мои надежды на «экологичное сознание» студентов этого курса оправдались. Им действительно было интересно, у них возник даже некий азарт. Особенно среди тех студентов, которые проживают в общежитии. В районе общежития вдоль проспекта, ведущего в университет, в радиусе 2—3 км они отметили все пункты, которые могли там существовать. Исчерпав все пункты вокруг общежития, спорткомплекса и университета, они начали искать новые пункты в своих родных населённых пунктах, куда ездят к родителям на выходные. Таким образом, было нанесено более 10 новых районных центров, которых до сих пор не существовало на карте. Кроме пунктов в новых населённых пунктах, около 100 пунктов приёма были внесены в городах и пгт, которые уже существуют на карте.
Теперь, когда мои друзья задают мне вопрос «Куда я могу сдать…», я сразу их направляю на карту «Куда сдать отходы».
Честно говоря, когда я начала работать со студентами над наполнением ресурса, я начала замечать в своём микрорайоне пункты приёма вторсырья. Оказывается, я каждый день иду на остановку через пункт приёма макулатуры, стекла и бутылок. Еще 2 пункта находятся в 10 минутах свободной прогулки пешком. И это только на моем маленьком микрорайоне на окраине города Харькова.
#img_center_nostream#
Наблюдая за свои окружением, Оксана Бодня заметила, что, несмотря на все трудности и незнание людей всех правил сортировки мусора, всё же украинское общество становится более целостным и ответственным. Украинцы, по её словам, готовы принять прямое участие в исправлении создавшейся экологической ситуации.
Оксана Бодня: Мои товарищи собирают батарейки и люминесцентные лампочки, звонят мне, когда хотят сдать шины и пластик на утилизацию, везут весь мусор в урны после пикника…Наблюдая, как мои студенты и мои друзья «не географы» начинают задумываться над тем, что в супермаркет можно взять пакетик из дома, стеклянную бутылку нужно поставить под мусорный бак, чтобы её кто-то сдал, а батарейки надо отнести в ближайший супермаркет, я вижу, что наше общество готово сортировать мусор. А одна моя студентка уже шьёт вместе со своей бабушкой экологические сумки из ткани старых зонтиков и дарит друзьям…Чистота окружающей среды начинается с каждого из нас! Я уверена в этом! И если государство не обеспечивает его раздельный вывоз, то мы можем самостоятельно его отнести по дороге в магазин или на остановку.
Мы попросили описать «сложности и радости», с которыми столкнулись студенты 2 курса группы ГГ-21, участвовавшие в этом проекте. Они с энтузиазмом поделились своим опытом и переживаниями с нами.
#img_center_nostream#
Студентка Юлия Сержантова рассказывает, что ей больше всего понравилось в самом задании:
– Самым интересным стало условие наносить объекты своей области, района или города. При оформлении пунктов приёма важно было указать точный адрес и номер телефона, по которому можно проверить наличие пункта приёма и подтвердить название принимаемого сырья. Хотелось найти как можно больше таких объектов, поэтому на помощь приходили друзья и родные, которые случайно увидев такой пункт приёма, сразу мне звонили. А дальше всё пошло машинально, и за небольшие сроки было нанесено достаточно много объектов. Изначально, признаться честно, я мало верила в правдивость сайта, несмотря на его красивый дизайн и важность для людей и народа. Все изменило одно сообщение, которое пришло от сотрудника «Великой Эпохи», с просьбой уточнить номер телефона одного из объектов. После этого мой личный интерес к этому сайту стал намного выше, и появилась вера в то, что это реальная работа, которая принесёт огромную пользу как людям, так и окружающей среде. Ведь каждый человек и нация в целом имеют долг перед природой — заботиться о ней и не наносить огромного вреда, иначе природа ответит тем же.
Алексей Сауленко говорит о реальных проблемах, с которыми столкнулся, выполняя это задание и решения, которые к нему пришлив процессе самого участия:
– Задание по нанесению на электронную карту пунктов сдачи вторичного сырья было чем-то новым по сравнению с теми практическими, которые я привык получать на курсах в университете. Оно давало результат, которым могу воспользоваться я или другие люди. К сожалению, довольно много пунктов приёма вторсырья работают не на благо окружающей среды, а являются частью теневого бизнеса. Особенно трудно обстоит дело со сдачей металлических отходов: пункты либо отказываются их принимать вообще, либо принимают, а параллельно с ними — люки, провода из фонарных столбов и прочее имущество, которое ни в коем случае не подлежит утилизации. Также данные пункты служат местом заработка для бездомных, и, при всём уважении к данной категории людей, это часто отталкивает остальных от желания сдать ненужные отходы.
Остальные пункты я нашёл с помощью сети интернет, проверял актуальность информации по количеству упоминаний на разных сайтах и дате публикации. В процессе выполнения задания я периодически задумывался об экологической ситуации в моём городе и стране, и о том, как её можно улучшить. Поскольку речь шла о сборе данных по пунктам приёма вторичного сырья, больше всего мыслей возникало об отходах и способах их утилизации.
Когда речь идёт об утилизации отходов, здесь тоже всплывают проблемные моменты: так, я недавно узнал, что на всю Украину есть только один завод, перерабатывающий батарейки. Для других отходов, особенно токсичных и трудно перерабатываемых, ситуация тоже обстоит не лучшим образом. На фоне этого возникают обоснованные сомнения. Например, мой друг задал мне вопрос: «Зачем в Украине сортировать отходы, если их негде перерабатывать? Проще тогда всё выкинуть одним пакетом на свалку».
Естественно, такое положение дел должно измениться к лучшему, и я задумался над способами, которыми этого можно достичь. Во-первых, следует сделать так, чтобы забота о природе в целом и сортировка отходов в частности вызывали положительные эмоции, поскольку на данный момент многие вещи, связанные с рациональным природопользованием, вызывают чувство вины и ощущение принуждения. Простейший способ это сделать — организовывать флешмобы в соцсетях, снимать видеоролики о том, что забота об окружающей среде — это просто и весело. Во-вторых, нужно перейти от принципа принуждения к самоорганизации. Классический пример — это когда каждый убирает территорию своего дома по собственному желанию. В-третьих, нужно выбирать активную или пассивную модель заботы об окружающей среде. Активная — это волонтёрство, участие в проектах, инвестиции в охрану природы и соответствующую инфраструктуру. Если человек не готов к этому, то он может выбрать немаловажную пассивную роль — она предполагает уважительное и бережное отношение к окружающей среде в том состоянии, в котором она есть сейчас. И хотя бы моральную поддержку тех людей, которые согласны занять активную позицию и взяться за работу.
Студентка Яна Ихненко делится своими поставленными целями и выводами:
– Получив задание по экологии найти пункты приёма вторсырья и нанести их на карту, мы были немного озадачены и не понимали, как это осуществить. Но, познакомившись с сайтом «Великая Эпоха», это оказалось довольно-таки интересным и увлекательным занятием.
Для начала ярким примером для нас стал пункт приёма батареек, который находится непосредственно в нашем университете. Это и было первым шагом к добрым делам. А потом всё получалось как-то само собой. Увидев случайно пункт приёма тех же батареек в супермаркете, я уже автоматически заходила на сайт и добавляла полученную информацию. Для меня было важно найти как можно больше таких объектов и поделиться ими со всей страной. Ведь эта карта — очень полезная штука. Она позволяет, как бы это громко не звучало, сохранить нашу природу. Я считаю, что в каждом, даже маленьком, населённом пункте, должны быть такие точки приёма вторсырья. Ведь каждый человек и нация в целом влияет на окружающую среду, состояние которой с каждым годом оставляет желать лучшего. Но не все задумываются над тем, что ожидает наших потомков в будущем. И нужно даже не задумываться, а действовать прямо сейчас. В первую очередь необходимо обратить внимание на то, как мы бездумно выбрасываем отходы, в то время как можно, особо не утруждаясь, ускорить процесс их переработки. Уже сегодня каждый из нас может начать исправлять экологическую ситуацию нашей страны, всего лишь нажав несколько кнопок. Благодаря карте «Куда сдать отходы» абсолютно любой человек может спасти частичку нашей природы, лишь правильно распределив отходы. Вместе мы сделаем свой город чище, а страну — лучше!
Редакция «Великой Эпохи» благодарит студентов, доцента кафедры, а также куратора группы за их заботу, труд и поддержку, а также желает успехов в учёбе и работе!
Активісти громадської організації «Громадська варта» представили видання «Зелена книга», в яку входять всі території, що знаходяться під загрозою забудови протягом найближчих 5—10 років у Тернополі. Цей проект дозволить українцям стежити за зеленими зонами і своєчасно реагувати на незаконну забудову територій.
#img_center_nostream#
У виданні розміщено короткий опис і фотографії паркових територій Тернополя, що перебувають під загрозою зникнення, повідомляє «». На мапі також позначено території, які могли потрапити або вже потрапили в поле зору приватних осіб.
«Генеральні плани і поправки до них не зупиняють місцевих чиновників і політиків, які будують ресторани, бари і незрозумілі житлові конструкції на території об’єктів громадського користування», — відзначили в ГО «Громадська варта».
Сама ідея створення «Зеленої книги», де будуть зібрані території Києва, яким загрожує забудова, з’явилася у ландшафтного дизайнера Василя Миха ще чотири роки тому.
Подібні проекти виникають і в інших містах України, каже львівська дослідниця Віра Матейчик. Так, у Черкасах 50 активістів створили інтерактивний штаб координації руху «Збережемо Чернігів для дітей». Вони видали буклет, де перерахували місця, втручання забудовників у які призведе до послідовного юридичного переслідування.
«В Чернігові, Кривому Розі та десятках інших міст місцева „Зелена книга‟ ускладнила життя корупціонерам і недобросовісним підприємцям. Можливо, подібний сценарій буде мати місце і в Тернополі», — зазначила Віра Матейчик.
Ефективним способом заощадити на опаленні є установка індивідуального лічильника. Але як бути тим українцям, хто живе у старих будинках? Для них є інший варіант — індивідуальний тепловий пункт, який допоможе скоротити витрати на тепло до 70%.
#img_center_nostream#
В минулому опалювальному сезоні багато українців задумалися про встановлення індивідуального лічильника. Але такий пристрій можна встановити тільки в новому будинку з новими системами теплопостачання, розповідається у відеосюжеті каналу «ТСН».
Так зробив Олексій Дмитрук з Чернігова. Він живе в новобудові і має всі технічні умови для економії. Два роки тому він із сусідами встановив лічильник на під’їзд, і тепер у нього в квартирі є автономне опалення.
У загальну вартість за опалення входить безпосередньо обігрів квартири і місць загального користування (під’їзд, дах будинку та ін.). Завдяки лічильнику за опалення нежитлових приміщень Олексій платить тепер не 160 грн/міс. як більшість, а в рази менше. Наприклад, за грудень минулого року — близько 7 грн, у січні 2017 року — 25 грн.
«Коли під’їзд удосталь нагрівається, можна зменшити прохід води. Коли тепло — зовсім закрити. Я плачу тільки за те, чим користуюся», — каже Олексій.
Але тут є важливий момент — договір на установку лічильника потрібно підписувати тільки з постачальниками, а не з посередниками — керуючою компанією або приватним ЖЕКом.
Що стосується старих будинків, то експерти радять встановлювати індивідуальний тепловий пункт — це ефективний і законний спосіб економії. ІТП нагадує великий лічильник із системою управління, яка автоматично підтримує задану температуру в квартирі.
Вартість такого пристрою — 200 тис. грн. Якщо в будинку 70 квартир, то для кожної це обійдеться приблизно в 3 тис. грн. Витрати на установку ІТП можна компенсувати вже за перший сезон, кажуть експерти.
Частину коштів на придбання ІТП може компенсувати держава — через т.зв. «теплий» кредит.
У будинку на Київщині вже встановлено такий ІТП. Мешканці цього будинку платять за опалення на 70% менше.
Найбільше будинків із лічильниками в Київській, Дніпропетровській та Миколаївській областях. А жителі Волинської, Тернопільської та Черкаської областей не поспішають економити.
Вторсировина є цінним ресурсом, в якому зацікавлені державні і приватні компанії. зробив оцінку ринкової вартості вторинної сировини у складі побутових відходів.
#img_center_nostream#
Як сказав в інтерв’ю Ecotown директор департаменту залучення інвестицій Мінекономрозвитку Андрій Демчук, сортування і переробка ТПВ є інвестиційно привабливою галуззю комунального господарства для державно-приватного партнерства.
Спільно з Хмельницькою міськрадою зараз департамент працює над реалізацією проекту із сортування та переробки ТПВ, в якому братимуть участь державні й приватні підприємства.
За відкритими джерелами інформації, ринкова вартість 1 т відсортованої вторсировини така:
• РЕТ-пляшки (спресовані та відсортовані за кольором) — 6—15 тис. грн;
• макулатура — 2400—3600 грн;
• пластмаса — 4—8 тис. грн;
• склотара або склобій — 500 грн—1 тис. грн;
• поліетилен (в залежності від складу) — 2,5—16 тис. грн;
• метал — 3—30 тис. грн.
Заробляти на сортуванні сміття може кожен. Мешканці багатоповерхівок можуть здавати вторсировину до пунктів прийому та отримувати додаткові кошти для благоустрою свого будинку: спортивного майданчика, зон відпочинку та ін. Подібним досвідом поділилися одесити і кияни (серіал «Неперебірливі»).
