Маленька жінка на ім’я Ци Сяочунь – повелителька ерху в гала-концерті трупи «Божественне мистецтво», присвяченому китайському Новому року. Коли вона була зовсім маленькою, щоб не турбувати сусідів, батько водив її вчитися грі на ерху в найближчий парк. Щодня, в будь-яку погоду. Вона згадує, як в зимові холоди під строгим і одночасно доброзичливим поглядом батька вона була вимушена грати заледенілими пальцями свої гамми на цьому двострунному інструменті.
#img_left#Цей благородний чоловік, якого вона обожнює, страждаючи від руйнування тисячолітньої культури в роки культурної революції, всім серцем прагнув передати їй закладені в нього вчителями музичні знання, щоб вони не пропали. «Він хотів, щоб я всім серцем, всією душею перейняла у нього китайське мистецтво і щоб своєю грою я давала надію, радість і внутрішню силу тим, хто прагне до світла і краси всупереч важким життєвим обставинам».
Вона згадує: «Коли я грала, часто нас оточував натовп молодих і старих людей, чоловіків та жінок, які годинами дивилися і слухали, притоптуючи в ритм ногами і похитуючи головами. Тільки музика, що виражає почуття і переживання, була справжнім багатством людей тих років». Забуті строгості цих тренувань, Сяочунь вдячна батькові за глибоке проникнення в цей стародавній інструмент, який сьогодні дозволяє їй дати можливість китайцям познайомитися із загубленим змістом їхньої культури.
Спадщина китайських імператорів
Головний костюмер спектаклів телебачення «Нова династія Тан» Лі Фаньхун поставила за мету знайти зразки костюмів найбільш процвітаючих династій історії Китаю, таких як династія Тан.
Вона розповідає, що найважчим було змоделювати і відтворити костюми історично точними і досить зручними по крою, щоб дозволити танцюристам вільно рухатися і не порвати їх. Справжнім випробуванням для майстрів було зробити так, щоб ці костюми витримали 120 концертів у 60 містах під час світового турне 2008 року.
Ці костюми – справжня коштовність, кожен зі своїм номером. Потрібно було створити спеціальну групу по догляду за ними. Ви навіть не можете собі уявити, наскільки важко буває, коли танцюристам необхідно змінити костюм до чотирьох разів за один номер!
Походження костюмів
Відклавши викрійки і ножиці, костюмери занурилися в старовинні книги, і особливо, в «Історію китайського одягу» – плід праць археологів університету Шанхаю.
Іншим і навіть прямішим джерелом моделей були фрески в печерах Дуньхуан – скарбниці китайської культури. Починаючи з часу Південної і Північної династій аж до династії Тан, в кожен історичний період малюнки доповнювалися, і всі представлені персонажі зображені в одязі, типовому для їхньої епохи. Окрім фресок в печерах Дуньхуан, костюми зустрічаються також в скульптурі, гравюрах і прикрашають предмети побуту тієї пори.
Ретельні дослідження головного модельєра дозволяють трупі «Божественне мистецтво» дати нове життя загубленим скарбам культурної спадщини Китаю.
Витонченість династії Тан
Обслуговуюча сьогоднішню владу ідеологія створила деградуючий портрет династії Тан, але історична реальність говорить про зворотне. Це був період розквіту в усіх сферах.
Вивчення праць того часу показує, що поезія і література династії Тан були сповнені натхнення, китайці володіли відкритою уявою, чому відповідало їхнє вбрання, вони були широкими і відкритими. Костюми тієї пори відчули вплив культур сусідніх західних регіонів, Індії та інших азіатських країн. Наприклад, були надзвичайно популярні персидські мотиви.
Так, у деяких номерах спектаклю можна переконатися, що жіноче вбрання мало просторі відкриті рукави. Верхній одяг шився з прозорих тканин, а нижній – з декольте. Вражають уяву різноманітність і химерність зачісок цієї династії. Довге волосся у жінок часто досягало землі.
Відтворюючи стиль одягу і зачісок найвидатніших династій Китаю, концет, присвячений китайському Новому року, розгортає перед публікою ожилу широку картину справжнього життя тієї пори.
Артисти натхненні єдиним поривом
Культурна і духовна порожнеча, від якої страждає Китай з моменту приходу до влади нової ідеології, змусили створити в 2006 році трупу «Божественне мистецтво» з метою передати китайцям і всьому людству загублені скарби стародавньої китайської культури.
Про реально існуючу потребу таких спектаклів свідчить факт їх проведення в 30 містах по всьому світу вже через рік – у 2007 році. Їх відвідали 200 тисяч глядачів в найбільших залах від Нью-Йорка до Тайбея із зупинкою в Парижі.
Цей успіх і подальша затребуваність спектаклю, присвяченого китайському Новому року, примушують трупу бути напоготів протягом всього року. Проміжку між двох турне ледве вистачає, щоб продовжувати репетиції, набрати нових танцюристів і підготувати нові номери, а вже починаються нові гастролі. «У 2008 році знадобилося працювати з 80 танцівниками і сформувати дві різні трупи, які гастролюють порізно, щоб протягом декількох місяців задовольнити запити 60 міст», – говорить Чжаочжень – один із організаторів гастролей в Парижі.
«Грація і жіночність танцівниць божественно доповнює акробатична спритність чоловіків, що відповідає принципам даосизму – гармонії Інь і Ян. Різноманітність і контрасти рухів дозволяють представити великі легенди, що виткали п’ятитисячолітнє полотно китайської історії. Вони містять всі необхідні художні елементи для успішного показу досконалої картини, що повертає нас до гармонії природи, людини і Всесвіту», – продовжує Чжаочжень.
