Існує п’ять класичних ознак гострого запалення. Це почервоніння (rubor), набряк (tumor), біль (dolor), підвищення температури (calor) і порушення функцій органа або тканини (functio laesa). Поява цих ознак зумовлена процесами, що відбуваються в тканинах, які спрямовані на відновлення.
Тому в одній з попередніх статей (Біль – чинник захисту) ми й говорили про біль, як про захисний фактор. У цій статті ми постараємося поглянути на підвищення температури (лихоманку) у тому ж світлі, з огляду на дані останніх наукових відкриттів.
Лихоманка
У вас з’явилося нездужання або слабкість, ви відчуваєте жар? Ртутний стовпчик термометра піднявся вище нормальних значень. Яка буде ваша перша реакція – випити таблетку жарознижуючого на основі аспірину або парацетамолу? Схоже, це вже стало медичною аксіомою. Звичайно, це надасть полегшення та створить ефект одужання. Проте чи справді таке лікування корисно?
Близько двох з половиною тисяч років тому давньогрецький лікар Гіппократ вже висловлювався стосовно сприятливої дії лихоманки. Однак, з плином часу погляди змінилися. З виникненням концепції гомеостазу (сталості внутрішнього середовища, збереження вузьких меж показників) в XIX столітті медики прийшли до думки, що підвищення температури потребує фармакологічної корекції.
Як повідомляє newscientist.com, фізіолог Clark Blatteis з університету Tennessee Health Science Center в Мемфісі вивчав вплив температури протягом більш ніж 30 років. Він сказав: "Безумовно, що це стародавній еволюційний процес для протистояння організму хворобам, який є не тільки у ссавців і птахів, але й у риб, амфібій і рептилій".
Підвищення температури виникає тоді, коли імунна система для боротьби з інфекційними агентами виробляє білки, звані пірогенами. Вони діють на гіпоталамус в головному мозку, викликаючи підвищення температури тіла. В результаті чого наш організм отримує деякі переваги в цьому протистоянні. Підвищуються здатності Т-лімфоцитів, пом’якшуються потенційно небезпечні ефекти цитокінів. Крім того для багатьох мікроорганізмів лихоманка виявляється згубною.
Зокрема, Гарт Діксон з Університетського коледжу Лондона досліджував вплив температури на Neisseria meningitidis B, що є збудником менінгіту. Він порівняв кількість бактерій в зразках крові при нормальній температурі тіла і при підвищеній (близько 40 ° C). У результаті він виявив, що кількість бактерій скоротилася майже на 90% після декількох годин лихоманки. Звичайно, доказів ще не так багато, але все-таки …
А як щодо аналізу прийомів у лікарів-інфекціоністів? Вивчивши більше 400 записів відвідування лікарів, команда дослідників під керівництвом Гевіна Барлоу-Халла з Іст-Йоркшира в Великобританії зробила дивне відкриття. Чим вище температура пацієнта, тим вище ймовірність успішного результату захворювання.
У пацієнтів, чия температура була нижче 36 ° C, близько третини померли протягом 30 днів після надходження. І лише 8% випадків закінчилися летально, коли в хворих температура тіла була підвищеною. З тих пацієнтів, у кого була лихоманка з температурою 40 ° C, не загинув ніхто (BMJ, том 340, р 382).
І це не єдине дослідження, яке підтверджує сприятливу дія високої температури на загальний процес лікування.
Не варто кидатися в крайності
Тоді, час покінчити з жарознижувальними препаратами, і нам стане легше? Не варто кидатися в крайності. Є безліч даних того, що підвищена температура небезпечна для головного мозку. Наприклад, у випадках черепно-мозкової травми або інсульту.
Крім того, занадто інтенсивна запальна реакція з високою лихоманкою в ослаблених пацієнтів може виявитися надмірною. Це буде мати більше до шкоди, ніж користі. Можуть виникнути когнітивні порушення (погіршення пам’яті або ослаблення концентрації), а також дисбаланс обміну речовин.
Тому, краще дотримуватися золотої середини. Велика частина простудних захворювань не вимагає корекції температури. Звичайно, для уточнення механізмів лихоманки необхідно проведення більш великих рандомінізованих досліджень, а також бажання людей змінити свої уявлення про підвищену температуру.
