19 червня Пекін оголосив про будування швидкісної траси, яка пройде на висоті до 5200 метрів через Єверест для естафети олімпійського вогню в наступному році.
#img_left#На будування 108 кілометрів траси, яка пролягає через місцевість з убогою рослинністю та чутливою екосистемою, буде витрачено 150 мільйонів юанів (14.7 мільйонів євро). Вибухи та будівельні роботи на найвищій в світі горі, яку ще перший її підкорювач вже охарактеризував як "купу сміття", завдадуть їй нових ран. Недивлячись на це, комуністичний режим, який вирішив здійснити це завдання, не спинить зусилля над однією з тибетських богинь, оскільки він бажає продемонструвати свою могутність та шанолюбність перед усім світом.
Він також пишається тим, що збирається організувати найдорожчу Олімпіаду за всю історію. Загальний бюджет Олімпійських ігор в Пекіні – 35,3 мільярда доларів. Це складає 43,6% від витрат на всі Олімпійські змагання, починаючи з 1976 року і в 3,1 рази дорожче, ніж бюджет Олімпіади в Афінах. Це при тому, що річний прибуток середнього китайця дорівнює 1700 доларів і складає десяту частину від річного прибутку середнього грека. Таким чином, тягар громадянина Китаю буде в 30 разів важче за тягар грека 4 роки тому. І це все відбувається в країні, де прірва між багатими та бідними велика, як ніде. 135 середньостатистичних китайців заробляють в день менше долара, 40% загального населення країни та 60% сільских жителів не мають достатньо коштів, щоб сходити до лікаря, соціальним страхуванням забеспечені менше 3 мільйонів китайців.
Естафета олімпійського вогню отримала назву "гармонійного подорожування", що відображає нинішню концепцію брехливої, оманливої пропаганди комуністичної партії Китаю (КПК). Китай має бути гармонічним, а також принести гармонію світу. Але реальність виглядає інакше. Китайський мудрець Конфуцій перевернувся б у могилі, якби дізнався, як використовується його вчення про гармонію в сучасному Китаї.
В китайському суспільстві панують сильні протиріччя, які ставлять під питання єдиновладдя компартії. Не можна сказати, що керівництво КПК про це не знає. Атеїсти з компартії навіть готові звертатися до Конфуція, щоб утримати владу. Будь-які методи підійдуть для того, щоб вивести комуністичну партію з кризи. Звичайно, це не працює, і населення Китаю, яке традиційно довірливо ставиться до влади, також колись зрозуміє ці хитрощі.
Нещодавний скандал з дитячим рабством наніс ще один удар по іміджу побудови так званого "гармонійного суспільства". Судячи з загальних настроїв у більшості китайських інтернет-форумів, довіру до цієї системи вже повністю втрачено. Але Пекін як і раніше заводить стару шарманку, говорячи про "добре керівництво та погані кадри" та погрожуючи вжити "рішучих заходів". Глядачі – 1,3 мільярди жителів Китаю вже давно втомилися від цієї комедії.
Марія Чжен. Велика Епоха
