Л-р Групмен дав інтерв’ю кореспонденту «Діалог», виданню Коледжу терапевтів і хірургів в Онтаріо. Він вважає, що неправильний діагноз виникає не через некомпетентність лікаря. Насправді, це наслідок невміння поставити правильне запитання.
Наприклад, л-р Групмен розповідає історію 80-річного чоловіка, якого обстежували чотири фахівця. У нього була тільки одна скарга. Він сказав, що відчуває «занепад життєвих сил». Протягом кількох місяців фахівці проводили обстеження легенів, серцево-судинної та ендокринної систем.
Після ретельного обстеження лікарі виявили тільки незначне зниження рівня чоловічого гормону тестостерону. Це не було несподіванкою, оскільки з віком у чоловіків знижується рівень тестостерону. Тим не менш, його відправили до ендокринолога.
На щастя, у цього лікаря була кінська доза здорового глузду. Він запитав: «Що ви маєте на увазі під "занепадом життєвих сил"?». Пацієнт просто вказав пальцем на ноги і сказав: «У мене з’являється біль, коли я ходжу по майданчику для гольфу, і я не відчуваю сили в ногах».
Це пряме запитання зробило діагноз простим, як двічі по два чотири. Було очевидно, що пацієнт страждав від атеросклерозу судин нижніх кінцівок. У результаті звужених артерій в м’язи надходило менше збагаченої киснем крові, що й викликало біль при ходьбі.
Правильно задане питання заощадило би час і величезну суму грошей.
Гарвардський медичний журнал наводить інший приклад, коли питання було вкрай необхідне. Маленький хлопчик грав у своїй кімнаті, коли раптово у нього з’явився головний біль і зір затуманився. Батьки помчали з ним до лікарні. Огляд показав, що зіниця його лівого ока була розширена. Це нехороший знак, тому що може вказувати на пухлину або порушення мозкового кровообігу. Жахлива для батьків ситуація.
Батьки розповіли лікарю, що дитина завжди була здорова, в нього не було травми ока, і йому не капали краплі для очей. Тоді лікар згадав одного пацієнта, наукового працівника, якого він оглядав кілька років тому, і в якого була розширена одна зіниця. Цей пацієнт випадково пролив на палець атропін і потім потер їм око.
Атропін є екстрактом рослини беладони (італійською «прекрасна дама»). В епоху Ренесансу жінки капали в очі трохи соку беладони, щоб розширити зіниці, вважаючи, що це робило їх більш привабливими.
Батьки запевняли, що не капали дитині крапель для очей. Проте стара прописна лікарська істина свідчить, що якщо ви розмовляєте досить довго, пацієнт розповість вам діагноз. Тому лікар наполегливо запитав: «Ви впевнені, що ніхто в родині не користується краплями для очей?». І тоді мама хлопчика вигукнула: «А що ми капаємо Пушку?».
Вони забули, що ветеринар виписав краплі для очей котові. Виявилося, вони містили 1% атропіну. Кілька бризок потрапили на шерсть котові, і звідти хлопчикові в око. Зіниця залишалася розширеною ще сім днів.
В іншому випадку у дівчинки дошкільного віку з’явився головний біль, і вона стала натикатися на предмети. Батьки сказали лікарям, що вона не приймала ніяких ліків. Стандартні перевірки показали, що причин для занепокоєння немає.
Однак магнітно-резонансна томографія показала, що зоровий нерв дивним чином побілів. Потім окуліст виявив, що дівчинка практично осліпла. Пізніше пункція спинномозкової рідини показала, що внутрішньочерепний тиск у два рази перевищує норму. Це зловісний знак, однак, причина проблеми не була виявлена.
Батькам неодноразово ставили питання – чи не приймала дівчинка ліків? Нарешті лікар запитав: «А як щодо вітамінів?». Її мама відповіла: «А риб’ячий жир є вітаміном?» Виявилося, дівчинці щодня давали дорослу дозу риб’ячого жиру. Ця доза викликала отруєння вітаміном А.
Мораль? Правильно поставлене запитання, що іноді задається неодноразово, може заощадити багато грошей і позбавити від неспокою.
Л-р Гіффорд-Джонс є медичним журналістом і займається приватною медичною практикою в Торонто. (Його сайт http://mydoctor.ca/user/index.asp?id=3520)
