Сходознавець Ксенія Володимирівна потрапила в незаздрісне положення – її нахабний і злодійкуватий сусід, наркоман Микола, вкрав у неї «флешку» з важливою інформацією, і не збирається її віддавати, незважаючи на благання Ксенії. Таким чином у Ксенії Володимирівни не залишається нічого іншого, як звернутися за допомогою в міліцію.
Тим часом, на прийомі у оперуповноваженого заповнює анкету Павло Угрюмов, який нещодавно відбув термін в ув’язненні, і якого Ксенія помилково приймає за слідчого з кримінальних справ. І, через те, що Павло дуже потребує грошей, а Ксенія люб’язно і багатозначно обіцяє йому віддячити, Угрюмов погоджується їй допомогти, що для нього не складає ні найменших зусиль.
Щоб якось пояснити свій не надто представницький вигляд, Павло видає легенду про своє секретне завдання з впровадження в банду. А Ксенія, бувши жінкою інтелігентною і довірливою, вірить йому на слово.
Є фільми хороші; є фільми погані, і є фільми – ніякі. Цей «твір» режисера Олександра Баранова, мабуть, можна віднести до останнього. Це ж треба додуматися, створити романтичну комедію з участю сучасної російської міліції. Та тут плакати хочеться! Може, комусь від такої дійсності і смішно, і романтично, мені ні. Від безвиході, змальованої у кінострічці, швидше, сльози навертаються. Один ридаючий п’яними сльозами працівник прокуратури чого вартий!
#img_right#Наприкінці якась незавершеність з претензією на оригінальність. І вся ця історія з пінгвіном, який незрозуміло навіщо, бере участь у фільмі… Театрали кажуть: «Якщо у виставі на стіні висить рушниця, то де-небудь по ходу дії вона неодмінно вистрелить». Тобто, кожна дрібниця має бути ретельно продуманою. Жодна деталь не може існувати просто так. А пінгвін, скоріше, схожий на задум творців, типу «а нехай глядач поламає голову над тим, що ми хотіли сказати присутністю пінгвіна. А нічого не хотіли сказати!»
Про гру акторів нічого поганого не можу сказати. Просто сумно, що стільком чудовим акторам доводиться грати в таких фільмах, так можна і зовсім забути, що таке акторська майстерність.
Цілком погоджуюся з думкою, що штамповані, стандартні голівудські ром-ком з солодкавим сюжетом порядком набридли. Але, принаймні, глядач, прийшовши на сеанс такої комедії, знає, що його чекає. Адже саме на це він і прийшов. А тут, на тобі – кримінальна Росія з прозорим сюжетом.
Питання було: «Як з цього зробити щось розважальне?» – Та ні як!
