1. Едгар Аллан По та смерть Річарда Паркера внаслідок канібалізму
В 19 сторіччі Едгар Аллан По написав «Повість про пригоди Артура Гордона Піма» про юнгу на ім’я Ричард Паркер. В оповіданні описується, як корабель затонув, із всього екіпажу вижили тільки 3 чоловіки, і Паркер врешті решт став жертвою канібалізму.
У 1884 році, майже через 50 років після виходу в світ книги По, яхта Мігнонет вирушила із Саутгемптона, Англія, до Сіднею, Австралія. Юнга на ім’я Ричард Паркер відправився у плавання з трьома своїми товаришами. Яхта затонула, і Паркера спіткала така ж доля, як і його неіснуючого тезки з оповідання.
Спочатку членів екіпажу яхти підтримувало м’ясо черепахи, але коли воно закінчилося та чоловіки були ослаблені після вживання морської води, члени екіпажу нібито вбили його та з’їли.
2. Морган Робертсон та корабель «Титан»
Автор Морган Робертсон написав про загибель вигаданого корабля на ім’я «Титан» у 1898 році. Супер-корабель з його оповідання мав дуже багато спільного із «Титаніком». Титанік затонув майже за тих самих умов, які були описані у творі під назвою «Марність» за 14 років до того.
Схожі характеристики вигаданого корабля із «Титаніком» були надруковані у статті, опублікованій на сайті Університету Буффало в 1998 році:
- «Титан» Робертсона мав 800 футів у довжину, а «Титанік» 882,5 фути.
- Обидва судна були сталевими і мали три гвинти і дві щогли.
- Кожен був спроектований так, щоб вміщувати до 3000 пасажирів.
- Валова місткість вигаданого «Титану» була 46 328 реєстрованих тонн, «Титаніку» — 45 000 тонн.
- «Титан» мав 40 000 кінських сил, «Титанік» — 46 000 кінських сил.
- Кожен із них був описаний як найбільший пасажирський корабель, що коли-небудь був побудований.
- Обидва вважались непотоплюваними, поки вони не зазнали краху в Північній Атлантиці.
- Рятувальних шлюпок як на реальному, так і на описаному в оповіданні кораблі, було надто мало.
- «Титан» плив зі швидкістю 24 вузли на годину, «Титанік» — 22,5 вузлів.
- Обидва кораблі затонули у квітні.
- Обидва були пошкоджені айсбергом з правого борту близько опівночі.
3. Філіп К. Дік зустрічає людину з його роману
Популярний письменник-фантаст Філіп К. Дік написав книгу під назвою «Лийтеся, сльози, сказав полісмен» у 1970 році. Він написав її дуже швидко, переживаючи сильне натхнення.
Пізніше він зустрів жінку, яка носила те саме ім’я, як і один із його персонажів. Вона була того ж віку, а її хлопця звали так само, як у книзі. Крім того, вона була учасницею злочинного угруповання, як і персонаж у книзі, але пізніше з’ясувалося, що у неї був роман з поліцейським, приблизно так само, як і у книзі.
На цьому дива не закінчуються, і один із загадкових випадків Дік описує у своєму есе від 1978 року під назвою «Як побудувати Всесвіт, який не розвалиться через два дні».
«Звичайно, бувають збіги. Можливо, я маю дар передбачення. Але потім таємниця стає ще більш загадковою, і повністю збиває мене з пантелику…
Одного разу я розмовляв зі своїм священиком, і так сталось, що згадав про важливу сцену з кінця свого роману, в якій персонаж Фелікс Бакман знайомиться з чорним незнайомцем на АЗС, що працює цілодобово, і вони починають говорити. Коли я описував цю сцену більш детально, мій настоятель ставав все більш схвильованим. Зрештою він сказав: „Це сцена із Книги діянь, з Біблії“».
Дік перевірив і виявив, що описані ним події повторювали у дрібних подробицях те, що було написане в Біблії, і навіть імена збігались.
Джерело: The Epoch Times
