Статті про економіку Китаю захоплюючі та постійно оновлюються, оскільки завжди є нові події, про які можна говорити та досліджувати їх. Але загальною ниткою та прямим зв’язком з усіма аспектами китайської економіки є Комуністична партія Китаю (КПК) і ті численні способи, за допомогою яких вона поводиться погано з 1,4 мільярда людей, якими вона керує.
Закриваючи очі на брехню КПК
Не секрет, що Китай дуже впливає на світову економіку, але для більшості китайських громадян життя під владою КПК важке і жорстоке. І все ж таки світ, здається, готовий заплющити очі на цю реальність, воліючи зосередитися на помилковій статистиці та пропагандистських тезах, ігноруючи жорстокість, яка є еталоном правління КПК.
Заявлений дохід на душу населення в Китаї становить близько 17 000 , але це статистика вводить в оману. Середній дохід принаймні 1 мільярда китайських громадян становить лише кілька доларів на день. Щобільше, попри заяви партії про те, що вона викорінила крайню бідність у Китаї, це не так, і вона навіть близько не до цього.
Це хибне твердження ґрунтується на штучному зниженні рівня бідності, нижче якого живуть 90 відсотків китайців.
Політика “без пощади”
Але навіть нижче за цей рівень бідності знаходяться 12 мільйонів уйгурів у північно-західному регіоні Сіньцзян, Китай, з яких до 2 мільйонів живуть і працюють у таборах рабської праці, керованих тими самими людьми, які проводять зимові Олімпійські ігри 2022 року.
Так зване перевиховання ув’язнених є частиною програми табору, але це лише верхівка айсбергу. Етнічні чистки в регіоні, де КПК замінювала уйгурів на ханьців протягом останніх кількох десятиліть, є ще однією рисою політики Пекіна ““.
Без перебільшення можна сказати, що поводження Китаю з уйгурами виходить далеко за межі каторжної праці у важких умовах. Не буде перебільшенням і твердження про те, що керівництво КПК може піти набагато далі у своєму жахливому поводженні з меншинами.
Злочини КПК проти людства з “китайською характерністю”
І не варто помилятися, агресивне переслідування меншин розпочалося після того, як Сі Цзіньпін став лідером Китаю у 2013 році. Саме Сі Цзіньпіну і нікому іншому належить ця жорстка політика.
Фактично, під керівництвом Сі Цзіньпіна, КПК наказала та санкціонувала тортури як стандартну робочу процедуру у своїх концентраційних таборах у Сіньцзяні. Табірна політика включає: жорстокі та небезпечні для життя фізичні та психічні тортури, жорстокі та незвичайні медичні експерименти нацистського масштабу, примусову стерилізацію та масові страти.
Ви все правильно зрозуміли. Китайський режим нині керує версією Освенцима 21-го століття, зі своїми власними версіями доктора Йозефа Менгеле, камерами катувань, клініками хірургічного втручання, полями смертей та багатьом іншим. Додаючи злісний поворот до своєї темної практики, КПК видаляє людські органи не тільки у уйгурів, а й у мирних послідовників Фалуньгун, продаючи насильно отримані органи на дуже прибутковому ринку.
Одним словом, Китай чинить масові порушення прав , аж до геноциду, а Сполучені Штати, “захисник свободи та прав людини у світі”, як і раніше, раді вести бізнес з Пекіном. Це разючий контраст із реакцією світу, коли стало відомо про табори смерті нацистської Німеччини. У випадку з Китаєм дипломатичний ляпас — це все, на що здатні Сполучені Штати.
Світ грає в ігри
Як так виходить, що 2 мільйони людей ув’язнені та змушені працювати проти своєї волі, займаючись виснажливою працею і терплячи незліченні знущання, не маючи жодної можливості захистити себе, а Сполучені Штати та решта світу просто хочуть грати в ігри?
Цілком очевидно, що адміністрація Байдена не заперечує проти того, як КПК поводиться з китайським народом загалом та уйгурами зокрема. Сполучені Штати, схоже, більше стурбовані відправкою американської олімпійської команди на “Ігри геноциду” в Китаї, ніж протистоянням масовим порушенням прав людини КПК.
Декілька голосів засудження висловлюються з цього приводу
Позитивним моментом є те, що у 2020 році 39 країн-членів ООН, включаючи США, Велику Британію, Францію, Японію та інші великі демократичні країни, в листі адресованому ООН, засудили “зростаючу кількість повідомлень про грубі порушення прав людини” в Сіньцзяні та закликали міжнародні ЗМІ не транслювати зимові Олімпійські ігри 2022 року.
Вони вчинили правильно.
Але, попри поінформованість, що зростає, про жахіття, які КПК чинить у Сіньцзяні, основна частина американської громадськості залишається в невіданні щодо ситуації. Частково це пояснюється тим, що Пекін жорстко контролює потік інформації та каламутить воду своєю власною пропагандою. Але це також пов’язано із відсутністю висвітлення у ЗМІ злочинів китайського режиму.
Ганьба Америки
Чому американські ЗМІ не говорять про порушення прав людини у Китаї напередодні зимових Олімпійських ігор?
Це пов’язано з любов’ю ЗМІ до грошей та багатомільйонних доходів від трансляції Ігор? Їхньою відсутністю чесності? Чи це просто відверте боягузтво чи навіть співпраця?
Можливо, це сукупність цих та інших факторів.
Попри все це, лідери КПК не страждають від будь-яких помітних наслідків своїх дій, за винятком того, що, звичайно ж, вони стають багатшими і могутнішими з кожним днем.
Що стосується нездатності США при адміністрації Байдена, протистояти Китаю та засудити його злочини проти людяності швидким та суворим економічним покаранням, що ми — американці, можемо сказати у своє виправдання?
Що ми можемо сказати уйгурам?
Джеймс Р. Горрі — автор книги “Китайська криза” (Wiley, 2013) і пише у своєму блозі TheBananaRepublican.com. Він базується у Південній Каліфорнії.
Думки, висловлені в цій статті, є думкою автора і не обов’язково відображають думку The Epoch Times.
За матеріалами
