Зіткнувшись зі зростаючим тиском конкуренції з боку дешевших китайських електромобілів (EV), Volkswagen вперше розглядає можливість закриття своїх заводів у Німеччині.
Автовиробник має намір скоротити витрати більш ніж на 10 мільярдів євро до 2026 року, щоб вижити в умовах переходу на електромобілі.
«Ситуація вкрай напружена і не може бути подолана простими заходами зі скорочення витрат», — сказав глава Volkswagen Томас Шефер у повідомленні, опублікованому 3 вересня.
Volkswagen є найбільшим промисловим роботодавцем Німеччини і провідним європейським автовиробником за обсягом продажів. Наразі в компанії працює близько 680 000 осіб. Однак компанія заявила, що внаслідок тиску вона визнала себе вимушеною припинити програму гарантій зайнятості, що діє з 1994 року і запобігає скороченню робочих місць до 2029 року.
Один з аналітиків заявив виданню Epoch Times, що закриття німецьких заводів «неминуче», оскільки конкуренція з боку Китаю «підриває промислову модель» Німеччини, економіка якої на 18% заснована на виробництві.
Китайські електромобілі
У червні німецьке статистичне управління повідомило, що 40,9% усіх електромобілів, імпортованих за перші чотири місяці року, надійшли з Китаю.
У липні Європейська комісія ввела попередні тарифи в розмірі до 37,6% на імпорт електромобілів з акумуляторними батареями з Китаю, посилаючись на несправедливі субсидії, які становлять «загрозу економічного збитку» для європейських виробників.
Ціни на EV від китайських конкурентів зазвичай на 20% нижчі, ніж на моделі, вироблені в Європі.
Volkswagen попередив у червні, що негативні наслідки тарифів переважать потенційні вигоди, особливо для німецького автопрому, а китайські виробники зможуть обійти тарифи, побудувавши заводи в Європі.
Політика сприяла занепаду
Енді Маєр, директор з операцій та енергетичний аналітик аналітичного центру Institute of Economic Affairs, повідомив Epoch Times електронною поштою, що закриття німецьких заводів «неминуче для Volkswagen та інших компаній».
Маєр зазначив, що конкуренція з боку Китаю «підриває промислову модель, яка робить Німеччину унікальною на Заході, де 18% економіки засновано на виробництві, порівняно з 8-10% у більшості інших країн, зокрема у Великій Британії».
Він додав, що німецька модель соціального партнерства в промисловості, де витрати регулюються за угодою з сильними профспілками і політичною підтримкою, часом підтримувала цю систему, стримуючи заробітну плату.
«Але вона перешкоджає змінам, коли потрібні більш радикальні заходи», — сказав Енді Маєр.
«Наприклад, компанії, що стикаються з глобальною конкуренцією, не можуть підтримувати щедрі програми гарантій зайнятості, узгоджені в хороші часи, а розрив в ефективності з конкурентами був великим і стійким завдяки високим рівням капіталовкладень. Також ці компанії не можуть постійно скорочувати ефективні міжнародні операції, коли більша частина витрат і втрат відбувається в Німеччині».
Маєр також зазначив, що німецькі політики «прискорили спад, віддаючи пріоритет заходам, пов’язаним з ознаками зміни клімату, та потураючи прихильникам антиядерних технологій на шкоду енергетичній безпеці», додавши, що це призвело до залежності від російського газу та вугілля і до одного з найдорожчих та найненадійніших енергопостачань у Європі.
Профспілки
Програма скорочення витрат лежить в основі серйозної суперечки з робочою радою Volkswagen і IG Metall, найбільшою профспілкою Німеччини, які оголосили, що будуть «люто протистояти» будь-якому закриттю заводів.
Торстен Грегер, регіональний директор IG Metall, у своїй заяві зазначив, що ця новина «загрожує самим основам Volkswagen, ставлячи під загрозу робочі місця і підприємства».
«Цей недалекоглядний і вкрай небезпечний підхід ризикує зруйнувати серце Volkswagen», — додав він.
Даніела Кавалло, голова спільної робочої ради Volkswagen Group, заявила, що це «атака» на «робочі місця, підприємства та колективні договори».
«Це ставить під загрозу сам Volkswagen, іншими словами, саму основу цієї компанії», — заявила вона. «Ми будемо люто протистояти цьому. З нами закриття заводів не буде».
