#img_left_nostream#Деякі люблять його. Рибалки проклинають. А що любить Корморан? Він любить рибу – більше ніж рибалка біля ставка.
Давайте розглянемо ближче птицю Корморан або великий баклан (lat. Phalacrocorax carbo), яка була обрана Асоціацією з охорони природи (NABU) та Асоціацією з охорони птахів федеральної землі Баварії (LBV) птахом 2010 року. Можна погодитися з думкою, що природа створює іноді щось першокласне, принаймні, при створенні цієї водоплавної птиці: перетинчасті лапи, чорне оперення, яке при сонячному світлі мерехтить блакитно-зеленим металевим відливом.
Пір’яний покрив птиці виглядає як накидка бронзового кольору. Смарагдово-зелені очі й відстовбурчений чубчик на потилиці надають йому благородний вигляд.
У період парування шия і верхівка баклана прикрашаються білими пасмами пір’я. За своїм розміром від 80 до 100 сантиметрів у довжину, його можна порівняти з гусаком. Його розмах крил має приблизно півтора метра. Баклан має манеру тримати майже гордовито свій довгий, жовтий, круто загнутий до низу дзьоб. Йому дозволено бути трошки гордовитим: завдяки своєму круто загнутому дзьобі і майстерності у пірнанні, а він пірнає на глибину до 30 метрів, він є чудовим мисливцем за рибами.
Мисливець за рибами або хижак?
Саме цим своїм умінням баклан нажив собі ворогів – людей, це рибалок та рибоводів.
Коли генерального секретаря німецького союзу рибалок д-ра Петера Бреклінга запитали про причину цієї ворожості, він відповів: "Він рибний хижак, через нього рибні ферми зазнали економічних збитків, а місцеві види риб знаходяться під загрозою вимирання".
"Козел відпущення" через вимирання видів
З цим твердженням не згодні друзі баклана. "Баклани не знищують природні запаси риб і не ставлять під загрозу довгострокове вимирання видів риб. Швидше за все, це залежить від таких обставин, як бажання поліпшити стан навколишнього середовища в наших водах, щоб всі риби і водоплавні птахи мали свій простір для життя", – говорить Людвіг Зотман, голова LBV.
"Якщо поголів’я риб зменшується, то важко сказати точно через що, чи це від відсутності можливості розмноження, або від нестачі поживних речовин, або від того, що баклан багато пожирає", – зізнається Бреклінг. Досвід показує, що причину вимирання видів риб, людина швидше за все має шукати в собі. "Але якщо від 40 до 50 бакланів впадуть на ставок, то в ставку не залишається нічого живого, збитки становлять тоді відразу ж тисячі євро", – говорить Бреклінг.
Без рибоводів не було б заповідника
Міхаель Ботштеде, єдиний рибовод екологічно чистого ставка в Німеччині пояснює, що не треба плутати ставок з озером, яке було створено природою. Ставок є закритим сховищем для риб. А у відкритому сховищі, повному ніжних молодих коропів – селяться баклани тут із задоволенням. "Баклан діє в ставку як лисиця в курнику, – говорить він. – А збитки від бакланів призводять до того, що рибоводів вже майже не існує.
Що особливо засмучує друзів баклана це те, що в деяких федеральних землях Німеччини за допомогою "Розпорядження про корморана", на користь рибалок, дозволено стріляти в цього цінного птаха навіть у заповідниках. Чи потрібно рибоводам розглядати баклана в заповіднику як частку природи, без якої неможливо обійтися? За словами Ларса Детмана, директора союзу рибалок Бранденбурга, заповідників без рибоводів не існує: "Господарство велося завжди таким чином, щоб не дати зникнути різноманітності цих видів. Потім приходять прихильники охорони природи, захоплюються природою, і оголошують цю місцевість заповідником. Рибоводи раптом дізнаються про розпорядженні, де вказано, що йому дозволено робити, а що ні".
Винищення бакланів не приносять бажаних результатів
Але навіть якщо такий рибовод, як Ботштеде, щоб зберегти свій заробіток, отримує ліцензію на відстріл бакланів: вбивство баклана, який записаний у Червону книгу, не приносить бажаного результату. "Протягом одного року ми вбили понад 1000 птахів, але, не дивлячись на це 99% риби зникло", – говорить Ботштеде з Шлезвіг-Гольштейн. Для цього потрібно було б розстріляти все поголів’я птахів у Європі. Ці та інші схожі заходи були прийняті у попередньому десятилітті, тому баклан в Центральній Європі майже вимер.
Не зовсім правильний вибір: сітка
Ботштеде знайшов інше рішення: протягом двох років він натягує сітки над своїми ставками. У Норвегії це робиться вже протягом довгого часу, але Ботштеде спочатку наштовхнувся на опір з боку влади, тому що птах може заплутатися у сітці. "У районі Альтес Ланд над фруктовими деревами іноді пролітає пташка, яка заплутується у сітці і гине. З цим ризиком потрібно рахуватися!"
Флоріан Моллерс, співавтор книги "Баклан: винуватець у всьому або не шкідлива птиця" (видана у жовтні 2009), оглянув багато видів сіток: "Ботштеде спеціально вибрав такі сітки, які зроблені так, що б птахи мали відносно м’яку посадку потрапляючи в неї. До того ж рибалки щодня по кілька разів бувають у своїх водоймах і можуть усе проконтролювати".
На даний час Ботштеде натягує через ставок вже десяту за рахунком сітку: "У нас зараз немає ніяких проблем з бакланом". Але: "Якщо ви хочете купити рибу: у нас її немає. З такою великою кількістю птахів у ставку, інакше бути не може. Риби під сіткою знаходяться в безпеці, але риба повинна мати чотири роки, щоб бути хорошої якості, до якої ми звикли". Щоб всі його 44 ставка обтягнути сітками, це стільки коштуватиме, скільки коштує один великий будинок. Тому Ботштеде терміново шукає можливості фінансування навіть у тих, хто захоче перейняти його ідею. "Що стосується ставків, то ми їх просто врятували. Ми вжили необхідних заходів і проштовхнули закон. Кожен може нас наслідувати, якщо побажає".
Вирішено проблему бакланів за допомогою сіток? Моллер заявив: "Це, безумовно, не є універсальним рішенням, але для багатьох рибопромислових компаній це буде функціонувати".
Хайке Золянскі. Велика Епоха
